ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року

м. Київ

справа № 703/1332/17

провадження № 61- 44029св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Смілянська міська централізована бібліотечна система відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області; виконавчий комітет Смілянської міської ради;

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2018 року в складі судді та на постанову апеляційного суду Черкаської області від 14 серпня 2018 року в складі колегії суддів Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Ювшина В. І.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

27 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Смілянської міської централізованої бібліотечної системи відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, виконавчого комітету Смілянської міської ради та просила:

- визнати незаконним наказ директора Смілянської міської централізованої бібліотечної системи відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради від 10 квітня 2012 року № 52 к про переведення ОСОБА_1 на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника,

- поновити ОСОБА_1 на посаді бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотеки філії для дітей з установленим 11 тарифікаційним розрядом Смілянської міської централізованої бібліотечної системи відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради,

- стягнути з виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що з 27 травня 2011 року вона працювала на посаді завідуючої спеціалізованої філії для дітей Смілянської міської централізованої бібліотечної системи відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, а 26 березня 2012 року під психологічним тиском директора Централізованої бібліотечної системи Огус І. А. написала заяву про переведення її на посаду бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотеки філії для дітей на час перебування основного працівника в декретній відпустці.

Наказом № 147-к від 25 жовтня 2013 року її було звільнено з 31 жовтня 2013 року з посади в зв`язку з закінченням строкового трудового договору, а саме виходу з декретної відпустки основного працівника.

За результатами перевірок, проведених Управлінням Держпраці в Черкаській області, встановлено відсутність її заяв про перевід на іншу роботу в 2012 році в зв`язку з їх знищенням, що підтверджується актом знищення документів.

Уважає, що була звільнена з посади незаконно.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції посилався на те, що позивач достовірно знала про переведення її з посади бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотеки філії для дітей з 11 тарифікаційним розрядом на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім. О.Журливої з 10 квітня 2012 року, однак позов поданий із пропуском тримісячного строку для звернення до суду, й поважність причин пропуску такого строку не підтверджена позивачем у встановленому законом порядку, а тому наявні правові підстави для відмови в задоволенні позову в зв`язку з пропуском строку для звернення до суду з даними позовами.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 14 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишео без задоволення, рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

06 вересня 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2018 року та на постанову апеляційного суду Черкаської області від 14 серпня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

ОСОБА_1 указує, що вона не знала про переведення її на іншу посаду й не надавала згоду на таке переведення.

Зазначає, що справа в апеляційному суді розглянута неповноважним складом суду, а також апеляційний суд узяв до уваги відзив відповідача, поданий із пропуском установленого судом строку.

Відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року виконавчий комітет Смілянської міської ради подав до Верховного Суду відзив на дану касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 із 27 травня 2011 року працювала на посаді завідуючої спеціалізованої філії для дітей Смілянської міської централізованої бібліотечної системи відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради, що підтверджується записом в трудовій книжці.

Наказом від 10 квітня 2012 року № 52-к позивач переведена на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім. О. Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника. Підстава - заява ОСОБА_1 від 10 квітня 2012 року.

31 жовтня 2013 року на підставі наказу від 25 жовтня 2013 року № 147-к ОСОБА_1 звільнена з посади в зв`язку з закінченням строкового трудового договору, а саме виходом з декретної відпустки основного працівника, на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Цього ж дня позивач отримала трудову книжку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Суди правильно встановили, що позивач була ознайомлена з наказом про переведення, яке було здійснене на підставі її заяви.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Передбачені у положеннях статей 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

За необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права. При обґрунтованості вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду суд поновлює пропущений строк на звернення за вирішенням трудового спору і вирішує його по суті.

Установивши, що позовні вимоги є необґрунтованими й переведення на посаду здійснене з дотриманням установленого законом порядку, суди зробили обґрунтований висновок про наявність правових підстав для відмови в задоволенні даного позову.

Посилання судів на пропуск установленого законом строку на звернення до суду з даним позовом не впливає на правильність вирішення даної справи по суті.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції, розглянувши дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, порушив її право на судовий захист.

Указані доводи підлягають відхиленюю, оскільки пунктом 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України в редакції, чинній станом 20 червня 2018 року, передбачено, що справи, що виникають з трудових відносин, можуть розглядатися судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Аргументи касаційної скарги про те, що справа в суді апеляційної інстанції розглянута неповноважним складом суду, підлягають відхиленню, оскільки не обґрунтовані позивачем.

Посилання ОСОБА_1 у касаційні скарзі на те, що суд апеляційної інстанції взяв до уваги відзив позивача, поданий після встановленого судом строку, також підлягають відхиленню, оскільки це не є процесуальним порушенням, яке призвело до неправильного вирішення даної справи та не має значення для вирішення даної справи по суті.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень- без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 14 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук