ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

в судовому засіданні 20.06.2007 р. оголошувалась перерва

В С Т А Н О В И В:

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27.07.2006 р. (суддя Куренков Є.С.), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 23.11.2006 р. (судді: Лесько А.О., Штульман І.В., Кравець В.А.), в позові про визнання угоди неукладеною, визнання недійсними змін до установчого договору та статуту ТОВ “Актив” відмовлено з підстав неправомірності та необґрунтованості пред'явлених вимог.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ОСОБА_1 просить скасувати рішення та ухвалу, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 20.06.2007 р. оголошено перерву до 27.06.2007 р. Сторони повідомлені про час і місце судового засідання.

Заслухавши пояснення представника відповідача-2, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 15.12.2006 р. НОМЕР_483-V “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів” касаційні скарги (подання) на судові рішення у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону, підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України “Про господарські товариства” учасник товариства має право вийти в установленому порядку з товариства.

Згідно норми ст. 53 цього Закону учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. При передачі частки третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 04.04.2001 р. ОСОБА_1 подано заяву про вихід зі складу засновників ТОВ “Актив” та передачу своєї частки статутного фонду в розмірі 50 % ОСОБА_2. Справжність підпису ОСОБА_1 на вказаній заяві посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 АДРЕСА_1 у зв'язку із хворобою заявника.

Рішенням зборів учасників ТОВ “Актив” від 05.04.2001 р., оформленим протоколом НОМЕР_1, задоволено заяву ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників ТОВ “Актив” і про передачу належної йому частки в статутному фонді товариства ОСОБА_2.

Судами підставно прийнято до уваги, що згідно висновку № 3008 судово-почеркознавчої експертизи від 08.07.2002 р. підписи від імені ОСОБА_1 на заяві серії НОМЕР_2. про відмову від частки у статутному фонді ТОВ “Актив”, в реєстрі 2 для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на 2001 рік на аркуші 24 у рядку під НОМЕР_3 у графі “Розписка в одержанні нотаріально-оформленого документа”, а також у протоколах НОМЕР_4 і НОМЕР_1 зборів учасників ТОВ “Актив” від 21.03.2001 р. та від 05.04.2001 р. відповідно -виконані самим ОСОБА_1 Висновок повністю підтримала допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_7.

Відповідно до змін у складі учасників ТОВ “Актив”, 20.11.2001 р. Дарницькою районною державною адміністрацією м. Києва було зареєстровано установчий договір ТОВ “Актив” в новій редакції та зміни до статуту товариства. Справжність підписів учасників товариства на цих документах, в тому числі ОСОБА_2, посвідчено нотаріально.

Приймаючи рішення та виносячи ухвалу суди першої та апеляційної інстанцій підставно виходили з того, що чинне на час виникнення спірних відносин законодавство України не передбачало іншого порядку виходу учасника із товариства з обмеженою відповідальністю і відступлення учасником частки в статутному фонді іншій особі ніж шляхом подання нотаріально посвідченої заяви та прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства.

Висновки судів про відсутність правових підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до п. 1 ст. 111⁹ ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111⁵ ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди із дотриманням вимог процесуального законодавства всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування  своїх  вимог  і  заперечень докази;  належним  чином  проаналізували відносини сторін.

На підставі встановлених фактичних обставин судами з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано відмовлено у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано необґрунтовані доводи позивача, ґрунтуються на доказах, наведених в судовому рішенні, та відповідають положенням чинного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111⁵ ГПК України та частин 1, 2 статті 111⁷ ГПК  України,  касаційна  інстанція  на  підставі  вже  встановлених  фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111⁷ ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті судового рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись Прикінцевими положеннями Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів” від 15.12.2006 р. НОМЕР_483-V, ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду міста Києва від 23.11.2006 р. у справі № 2-24/06 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          Н. Мележик

                                                                                                        С. Самусенко