ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1080/20 Справа № 186/430/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Полубан М. П. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Городничої В.С.

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.

розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області від 30 липня 2019 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми позики, стягнення інфляційних сум, щомісячний процент, 3 % річних від простроченої суми позики та пеню, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики припиненим в зв`язку з фактичним виконанням зобов`язання,

ВСТАНОВИВ :

28.03.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 посилаючись на, що 27.06.2012 р. він надав грошову позику у вітчизняній валюті ОСОБА_2 в сумі 52 747 ( п`ятдесят дві тисячі сімсот сорок сім) гривень, договір позики був складений в валюті США, за умови сплати процентів за користування грошима в розмірі 2004,40 грн., щомісячно -3,8 % від суми позики, але проценти сплачуються в день повернення позики за весь час користування грошима.

Наприкінці 2013 року в грудні місяці він звернувся до відповідача з проханням про повернення позики визначеної розпискою грошової суми на його користь у повному розмірі, але відповідач пояснив, що грошової суми для повернення у нього немає, тому попрохав почекати ще деякий час, після цього він неодноразово відмовляв йому, пояснюючи відсутністю коштів.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, та в остаточній редакції просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 8550722, 85 грн., з яких:

56 755.00 грн. - сума боргу;

58 287.50 грн. - інфляційні втрати на виплачені в примусовому порядку грошові кошти;

9 506.85 грн. - три процента річних;

134 268.00 грн. - щомісячні проценти після 01.09.2013 року

8 291 905.50 грн.-10% від простроченої суми (за кожен день затримки повернення позики), а також судові витрати пов`язані з розглядом справи (судовий збір, судові витати пов`язані із прибуттям до суду (переїздом до іншого населеного пункту) та компенсація за відрив від звичайних занять (пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати).

В травні 2019 р. відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання договору позики припиненим в зв`язку з фактичним виконанням зобов`язання, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 27.06.2013 р. він уклав з ОСОБА_1 договір позики, який в первинній редакції мав такі умови: ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) відповідно до ст. 1047 ЦК України уклали договір про таке: “Позикодавець надає позичальнику безпроцентну грошову позику у доларах США в сумі - 52 747 грн. Позичальник бере на себе зобов`язання повернути суму позики до 01.09.2013 року. Договір позики набирає чинності з моменту підписання позичальником цього договору позики. Про повернення суми позики позикодавець повертає позичальнику його розписку. Спори, що виникають між сторонами з приводу повернення позики вирішуються у встановленому законом порядку. У випадку несвоєчасного повернення позики позичальник сплачує позикодавця суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також пеню - 10 % від простроченої суми за кожен день.

Договір, в кінці повного тексту містить підписи позикодавця- ОСОБА_1 та позичальника - ОСОБА_2

Договір виконаний в печатному вигляді .

Цей договір було укладено в одному екземплярі. Вони домовилися, що він ( ОСОБА_2 ) бере в борг у ОСОБА_1 52 747 грн.

На підтвердження того, що цю суму позики він ( ОСОБА_2 ) дійсно отримав , він написав розписку в одному екземплярі, яку, як і договір позики, передав ОСОБА_1 .

За умовами договору позики, при повернені суми позики ОСОБА_1 повертає йому його розписку.

ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи ксерокопію договору позики від 27.06.2013 р.

Але, договір, який він надав суду, не відповідає первісному тексту та містить зміни умов договору, які з ним не узгоджувалися.

В тексті: "Договір позики набирає чинності з моменту підписання позичальником цього договору та розписка № слова " та " розписка " закреслені ручкою. Даний документ змінено ОСОБА_1 без його ( ОСОБА_2 ) відома, не містить його підпису під цим закреслюванням. А далі текст договору залишився незмінним і йде по тексту умова про, що при повернені позики позикодавець повертає позичальнику його розписку. Цей пункт договору не закреслений та є дійсним.

На виконання умов договору позики він ( ОСОБА_2 ) виплатив ОСОБА_1 борг 52 547 грн. , а він ( ОСОБА_1 ), в свою чергу повернув йому розписку, як і передбачалося умовами договору позики від 27.06.2013 р.

Також ОСОБА_2 зазначає , що сам по собі договір позики від 27.06.2013 р. не є підтвердженням його укладення, тому що в ньому немає підтвердження отримання ним коштів у борг. На підтвердження укладення договору він ( ОСОБА_2 ) написав відповідачу розписку про отримання в борг 52 747 грн. , яку він передав ОСОБА_1 , а після сплати ним боргу цю розписку відповідач повинен передати йому. Якби він ( ОСОБА_2 ) не повернув отриману позику, то розписка залишилася би у відповідача і він повинен був би надати суду на підтвердження його грошового зобов`язання, але він цю розписку не надав суду, бо в нього його розписки немає, тому, що він повернув йому гроші. ОСОБА_1 намагається подвійно та безпідставно отримати з нього ще раз цю суму, задля чого самоправно, без його відома та його підпису змінив зміст договору позики , закресливши ручкою слова "та розписки". Це свідчить про недобросовісні дії з боку відповідача. ОСОБА_1 не перший раз намагається стягнути з нього подвійні грошові суми позик. Так, наприклад, рішенням Першотравенського міського суду від 22.12.2014 р. йому було відмовлено в задоволені позову про стягнення з нього боргу за договором позики від 12.05.2009 р. на суму 50 000 грн. , з таких самих підстав, як і даний позов. Він так само, самовільно слово "розписка" в договорі взяв у дужки, розписку не надав, а він ( ОСОБА_2 ) пред`явив суду розписку, що свідчить про виконання умов договору та сплати цієї суми. Це рішення оскаржувалося в апеляційній та касаційній інстанціях і було залишено без зміни. Але, ОСОБА_1 через деякий час, подав новий позов до суду з тим самим предметом спору, та з тих самих підстав. Суд ухвалив 25.11.2016 р. закрити провадження в даній справі , ухвалу ОСОБА_1 оскаржував , та її залишено без зміни.

Ці факти свідчать про те, що ОСОБА_1 має за мету незаконне збагачення та вчиняє дії, які не відповідають закону та людській совісті: отримує борг, віддає розписку, а потім закреслює слово "розписка № в договорі та подає позови до суду, надіючись ввести в оману його та шановний суд, просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позову до нього - ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 27.06.2013 р., судового збору та витрат на оголошення в пресі, визнати договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 27.06.2013 р. на уму 52 747 грн. таким, що припинений у зв`язку з виконанням зобов`язання. Стягнути з відповідача на його користь судовий збір 768,40 грн.

Рішенням Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області від 30 липня 2019 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики припиненим в зв`язку з фактичним виконанням зобов`язання задоволено.

Визнано договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27.06.2013 р. припиненим у зв`язку з його виконанням (а.с.169-174).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 768.40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не повно з`ясовано обставини справи, а висновки суду не відповідають матеріалам справи, тому просить рішення суду скасувати, його позовні вимоги задовольнити, а в задоволені зустрічного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно скасував заочне рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 19.05.2016 року, яке з 28.07.2016 року знаходилось на виконанні в Першотравенському міському відділі державної виконавчої служби, та після спливу строку на добровільне виконання було розпочато примусове виконання, про що відповідач ОСОБА_4 знав, а тому погоджувався з таким рішенням, і тільки 08.01.2019 року ним була подана заява про перегляд цього рішення, судом необґрунтовано було відмовлено в проведені низки судових експертиз за клопотаннями позивача, що не дозволило суду встановити фактичні обставини по справі, а тому судом було ухвалено завідомо неправосудне рішення.

Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.360 ЦПК України.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити за наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 27.06.2013 р. між сторонами було укладено договір позики на суму 52 547 ( п"ятдесят дві тисячі п"ятсот сорок сім), яку відповідач зобов`язався повернути позикодавцю в строк до 01.09.2013 року

Згідного даного договору ОСОБА_1 , як позикодавець надав ОСОБА_2 , як позичальнику грошові кошти в сумі 52 747 грн. Останній взяв на себе зобов`язання повернути суму позики до 01.09.2013 р. При повернені суми позики позикодавець ( ОСОБА_1 ) повертає позичальнику його розписку (а.с.14,136).

В той же день 27.06.2013 року ОСОБА_2 власноруч було написано розписку про отримання у борг 52 547 ( п"ятдесят дві тисячі п"ятсот сорок сім), які він зобов`язався повернути до 01.09.2013 року (а.с.90,137)

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Поняття договору позики визначено ст. 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.2 ст. 1046 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

31 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 707/2606/16-ц, провадження №61-28762св18, досліджуючи питання виконання боргового зобов`язання при наявності оригіналу боргової розписки у кредитора, зробив висновок , про те , що статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , на виконання вимог ст. 81 ЦПК України надав до суду належний доказ повернення відповідачу грошових коштів, а тому наявність оригіналу боргової розписки у позивача, свідчить про те, що боргове зобов`язання ним виконане .

За вказаних обставин висновки суду першої інстанції про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 є правильними.

Вказані висновки суду не спростовані апелянтом ОСОБА_1 і в апеляційній скарзі.

Так, доводи апеляційної скарги про незаконне скасування заочного рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року, яким позов ОСОБА_1 був задоволений повністю, є необґрунтованими.

Підставою для скасування вказаного рішення місцевого суду, згідно ухвали цього ж суду від 13.02.2019 року, стала відсутність в матеріалах справи доказів про належне сповіщення відповідача про час та місце розгляду справи, адреса місце проживання відповідача була зазначена позивачем не вірно, в оголошенні Першотравенського міського суду Дніпропетровської області, яке міститься в матеріалах цивільної справи (а.с.10) зазначено, що розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики призначений на 08.30 год 28.04.2016 року, в то й же час в в газеті “Вісті Придніпровья” від 17.05.2016 року №35 (1734) надрукована інформація, що розгляд вказаної вище справи відбудеться в приміщені суду 19.05.2016 року о 14.00 (а.с.20),також відповідач оспорює договір позики та письмову розписку від 27.06.2013 року, крім того заочне рішення не було вручено відповідачу в належний спосіб (а.с.71-73)

Так, дійсно, в матеріалах справи відсутні докази належного сповіщення відповідача ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи на 28.04.2016 року, та на 19.05.2016 року.

Адреса місце проживання відповідача в позовній заяві вказана позивачем, як АДРЕСА_1 (а.с.4)

Згідно відповіді адресно-довідкового підрозділу ГУДМВС України в Дніпропетровській області гр. ОСОБА_4 , станом на 16.04.2016 року, значиться зареєстрованим за адресою АДРЕСА_2 (а.с.8).

За вказаних обставин посилання в апеляційній скарзі на безпідставне скасування заочного рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року, колегія суддів вважає надуманими.

Крім того, в матеріалах справи наявні постанови державного виконавця Першотравенського міського відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Дніпропетровській області від 08.05.2018 року про закриття примусового виконання виконавчих листів №186/430/16-ц, виданих 19.05.2016 року, у зв`язку з їх повним, фактичним виконанням (а.с.26-32).

Що також підтверджує висновки суду першої інстанції про відмову у задоволені первісного позову, та задоволення зустрічного позову про визнання договору позики припиненим в зв`язку з фактичним виконанням зобов`язання.

Що стосується клопотання позивача, про призначення судово-технічної експертизи документів, судово-трасологічної експертизи слідів рук (дактологічної експертизи), доданого до апеляційної скарги, то колегія суддів вважає, що воно не піддягає задоволенню, оскільки з`ясування обставин, на яких наполягає позивач у даному клопотанні не стосується предмету спору, який ним заявлений в позовній заяві.

Розглядаючи по суті даний спір, суд першої інстанції належним чином встановив усі обставин справи у їх сукупності, правильно визначився із характером спірних правовідносин, а тому дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області від 30 липня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми позики, стягнення інфляційних сум, щомісячний процент, 3 % річних від простроченої суми позики та пеню, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики припиненим в зв`язку з фактичним виконанням зобов`язання – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:                                                                 В.С. Городнича

Судді:                                                                         О.П. Варенко

                                                                        О.В. Лаченкова