Справа № 296/10819/14-к 

1-кп/296/37/20 

 

Вирок

Іменем України

 

06 квітня 2020 року м.Житомир

 

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 

прокурора ОСОБА_3 

захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого: ОСОБА_6 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №42014060360000069 по обвинуваченню 

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Житомира, з вищою освітою, працюючого заст. директора ТОВ Яркон, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та прож. за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, 

 

 В С Т А Н О В И В:

 

ОСОБА_6 в кінці серпня 2014 року, більш точну дату слідством не встановлено, перебуваючи на території Луганської області поблизу с. Победа Новоайдарівського району, незаконно, без передбаченого Положенням про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року (далі - Положення), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженого наказом МВС України №622 від 21 серпня 1998 року (далі - Інструкція) дозволу, діючи умисно, придбав шляхом привласнення знайденого ручну гранату РГД-5 та два патрони, які знайшов у кузові автомобіля, підняв їх та поклав до свого власного рюкзаку.

В подальшому, капітан ОСОБА_6 в середині вересня 2014 року, більш точну дату слідством не встановлено, незаконно, без передбаченого Положенням та Інструкцією дозволу, діючи з прямим умислом, транспортував вищевказані боєприпаси: ручну гранату РГД-5 та два патрони безпосередньо при собі, в своєму власному рюкзаку з с. Победа, Новоайдарівського району, Луганської області до смт. Мирне, Каланчацького району, Херсонської області, а в подальшому з смт. Мирне, Каланчацького району, Херсонської області до АДРЕСА_2 .

20 вересня 2014 року о 09 год. 50 хв. на підставі ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира, працівниками УДСБЕЗ УМВС України в Житомирській області, під час проведення обшуку житла в якому зареєстрований та проживає капітан ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ), виявлено та вилучено два патрони, які відповідно до висновку експерта №1/1122 від 22 вересня 2014 року є: один - 12,7 мм патроном з бронебійно-запалювальною кулею Б-32 зразка 1932 року, інший - 5,45 мм військовим патроном, які являються боєприпасами та виготовлені промисловим способом; гранату РГД-5 споряджену підривником УЗРГМ, яка відповідно до висновку експерта №4/34 від 24.09.2014 являється ручною наступальною гранатою РГД-5, яка відноситься до боєприпасів та виготовлена промисловим способом та придатні для вибуху, які ОСОБА_6 незаконно зберігав за місцем свого проживання, без передбаченого законом дозволу.

 

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у вчиненні інкримінованого злочину не визнав повністю та показав, що в період з 20 серпня по 19 вересня 2014 р. він перебував у службовому відрядженні в зоні проведення антитерористичної операції. Під час руху колоною автомобілів в зоні АТО с. Победа Новоайдарівський район, він разом з підполковником ОСОБА_7 та майором ОСОБА_8 та іншими особи перебували в кузові автомобіля Урал, під час руху вони потрапили під мінометний обстріл, під час обстрілу майор ОСОБА_8 помітив два набої та гранату РГД-5, в якій було спусковий важіль перемотано ізолентою та не було запобіжної чеки, які знаходилися в нього (обвинуваченого) під ногами. Повідомивши на місці про дану знахідку підполковнику ОСОБА_7 , не встановивши власника даних боєприпасів спільним рішенням було вирішено залишити їх у нього в речовому мішку, з метою запобігання випадкового вибуху та пошкодження осіб, які перебували на кузові автомобіля, та з наміром в подальшому здати на склад військової частини. Прибувши в смт. Мирне, Каланчанського району, Херсонської області, щоб не переміщувати у власному транспорті, оскільки поверталися додому в м. Житомир, вони домовилися здати зброю яка була їм видана, а печатку про здачу зброї поставити у військовій частині в м. Новоград-Волонський, оскільки саме там отримували зброю. Про те, що знайдені боєприпаси знаходяться у його речовому мішку він забув, причиною того стало, що перебуваючи в зоні АТО неодноразово отримував як психічне так і фізичне навантаження та перебував у стресовому стані від подій, які там відбувалися.

Під час повернення в м. Житомир, він разом з підполковником ОСОБА_7 , майором ОСОБА_8 та священиком - отець ОСОБА_9 , які поверталися разом з ним із зони АТО, зупинилися поїсти, підчас розпаковування речового мішка виявив боєприпаси та згадав про них. Виявивши боєприпаси він повідомив про це підполковника ОСОБА_10 , майора ОСОБА_8 , капітана ОСОБА_11 , а також зазначив, що необхідно здати виявлені боєприпаси до 30-ї механізованої бригади у м. Новоград-Волинський, куди всі мали намір поїхати 20.09.2014 р. для закриття відрядження. 19 вересня 2014 року пізно ввечері вони приїхали в м. Житомир, він залишив гранату та патрони у серванті на видному місці за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , щоб не забути здати, та поїхав зі своїм батьком ОСОБА_12 святкувати приїзд із зони АТО в с. Зарічани де його чекали близькі родичі. Наступного дня, 20 вересня 2014 року вранці під час проведення обшуку працівники міліції виявили та вилучили гранату та патрони. Також зазначив, що будь-якого наміру їх зберігати чи залишити собі не мав, вважає свої дії законними, оскільки на момент виявлення боєприпасів він ще перебував у відрядженні, мав право зберігати та користуватися зброєю та боєприпасами відповідно Статуту Збройних Сил України. 

Факт виявлення боєприпасів був також відомий його безпосередньому начальнику ОСОБА_7 , з яким спільно було вирішено здати боєприпаси до військової частини у АДРЕСА_3 , оскільки кімната зберігання зброї в Житомирському ОМВК відсутня, та будь-яким чином оформити здачу боєприпасів у військкоматі ввечері п`ятниці 19.09.2014 р. не було жодної можливості. 

В той же час винуватість обвинуваченого у вч иненні даного злочину повністю підтверджується :

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що 16 - 18 серпня 2014 року він, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , який на той момент перебував на посаді офіцера відділу комплектування Житомирського ОМВК, отримали наказ на відправлення в зону проведення антитерористичної операції терміном на 30 діб, а саме в с.Мирне у відкомандирування до 30-ї механізованої бригади. По приїзду до місця дислокації, вони були забезпечені зброєю та боєприпасами, про що було зроблено відповідні відмітки яка в подальшому по виїзду із зони проведення АТО була здана. Під час перебування в зоні АТО, рухаючись на автомобілі УРАЛ, вони потрапили під мінометний обстріл, після якого в кузові вказаного автомобіля він помітив гранату, яка знаходилася під ногами ОСОБА_6 . З метою уникнення випадкового її вибуху він сказав ОСОБА_6 покласти її до свого рюкзака, що останній і зробив. При поверненні до м. Житомира 19 вересня 2014 року вони зупинилися, щоб пообідати, всі почали доставати з своїх сумок їжу, і він почув як ОСОБА_6 у своєму рюкзаку виявив гранату і емоційно сказав «єпересете забув», він його насварив за це, але розумів розгубленість ОСОБА_6 оскільки в тих обставинах в зоні АТО можна було забути як і звати. Після цього домовилися, що по приїзду додому ОСОБА_6 здасть боєприпаси, наміру залишати в себе боєприпаси він не мав. Граната була виявлена ОСОБА_6 також у присутності ОСОБА_7 , ОСОБА_13 священика-отця ОСОБА_9 ( ОСОБА_14 ), які також чули намір ОСОБА_6 здати її до складу військової частини, де він мав закрити посвідчення про відрядження. Наміру залишити гранату у себе ОСОБА_6 не мав, а навпаки, рішення про її здачу було прийнято ними спільно. По приїзду 19.09.2014 року близько 20 години вечора в м. Житомир прибули до військкомату, оскільки в ньому не було спеціально обладнаної кімнати для зберігання зброї остаточно вирішили наступного дня здати боєприпаси до складу військової частини в АДРЕСА_3 при закритті відрядження та поставленні відмітки про здачу зброї, після цього роз`їхалися по домам відпочивати.

- показаннями в судовому засіданні свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які пояснили, що вранці 20.09.2014 року вони в якості понятих були присутнім під час проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_4 . Обшук проводився у присутності ОСОБА_12 . Під час обшуку у серванті на видному місці було виявлено і вилучено гранату, яка була у розібраному стані, та декілька патронів. Біля серванту стояв військовий речовий мішок та сумка з речами, яка не була розібрана. Гранату, патрони, амбулаторну карту та записник було вилучено та поміщено в пакет речових доказів.

- наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 №20 від 16 травня 2014 року про призначення ОСОБА_6 на посаду офіцера відділення комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- протоколом обшуку від 20.09.2014 р., під час якого за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено предмети, схожі на патрони, предмет, схожий на гранату та чеку від гранати, предмети, схожі на магазини від АК, медичні картки, повістка (а.с.116-122, том 1); 

- висновком судово-дактилоскопічної експертизи № 1/1123 від 23.09.2014 р., згідно якого на поверхнях наданих на дослідження ємності та предметів, схожих на два патрони, на два магазини від зброї, на корпус гранати РГД-5, на підривник УЗРГМ, які були виявлені та вилучені 20.09.2014 р. під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , слідів папілярних узорів рук не виявлено (том №1, а.с. 143-147); 

- висновком судово-балістичної експертизи № 1/1122 від 22.09.2014 р., згідно якого представлені на дослідження два об`єкти, які схожі на патрони, що були вилучені під час проведення обшуку від 20.09.2014р. за адресою: АДРЕСА_1 ,є: один  12,7 мм патроном з бронебійно-запалювальною кулею Б-32 зразка 1932 року; інший  5,45 мм військовим патроном. Патрони являються боєприпасами (том №1, а.с 153-157). 

- висновком судової вибухотехнічної експертизи №4/34 від 24.09.2014 р., згідно якого об`єкт, схожий на корпус гранати РГД-5, вилучений під час обшуку від 20.09.2014 р. за адресою: АДРЕСА_1 , являється корпусом ручної наступальної гранати РГД-5. Об`єкт, схожий на підривник УЗРГМ, вилучений під час обшуку від 20.09.2014р. являється засобом підриву  уніфікованим підривником типу УЗРГМ. Корпус гранати РГД-5 споряджений підривником УЗРГМ являється ручною наступальною гранатою РГД-5, яка відноситься до боєприпасів та придатні до вибуху (том № 1, а.с.162-176); 

- витягом з кримінального провадження №12014060000000262 від 25.09.2014 р., згідно якого внесено відомості до ЄРДР за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 263 КК України (том № 1, а.с. 228).

 

Оцінивши викладені докази в їх сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину доведеною повінстю з наступних мотивів.

У відповідності до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення. 

Оцінюючи всі дрокази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що всі докази по даному кримінальному провадженню є допустимими, оскільки були здобуті у встановленому порядку та повноважними на те посадовими особами, в тому числі й протокол проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого від 20.09.2014 року, який був проведений на піставі ухвали слідчого судді та слідчим, який був включений до групи слідчих, які мають право на проведення слідчих дій по даному кримінальному провадженню. 

Диспозицією ч. 1 ст. 263 КК України встановлено відповідальність за носіння, зберігання та придбання боєприпасів без передбаченого законом дозволу.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України полягає у носінні, зберіганні, придбанні чи збуті вогнепальної зброї або бойових припасів без указаного дозволу. Злочин наявний лише за умови, що зазначені дії вчиняються без передбаченого законом дозволу, тобто є незаконними.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» При вирішенні питання, чи є незаконними носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, судам необхідно керуватися Положенням про дозвільну систему (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. №576 ( 576-92-п ) з наступними змінами), Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. № 622. 

Відповідно до п.2 постанови КМУ від 12 жовтня 1992 р. №576 «Про затвердження Положення про дозвільну систему» до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна) та бойові припаси до неї.

Відповідно до п.4 постанови КМУ від 12 жовтня 1992 р. №576 «Про затвердження Положення про дозвільну систему» право на володіння вогнепальною зброєю посадовими особами та громадянами і умови її застосування визначаються в порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п.11, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» під незаконним носінням вогнепальної зброї та бойових припасів є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо). Незаконним придбанням вогнепальної зброї та бойових припасів слід вважати умисні дії, пов`язані з їх набуттям всупереч передбаченому законом порядку. 

У період з квітня 2014 року по теперішній час на території Донецької та Луганської областей України діє терористична організація, діяльність якої спрямована на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, впливу на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об`єднаннями громадян.

Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014 р., відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію (надалі - АТО).

До проведення антитерористичної операції, відповідно до статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», залучені військові підрозділи Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», військовослужбовці під час виконання службових обов`язків мають право застосовувати заходи фізичного впливу, а також носити, зберігати та застосовувати спеціальні засоби, зброю в порядку, встановленому законодавством.

На виконання зазначених нормативних актів, військовослужбовець ОСОБА_6 на підставі розпорядження начальника Генерального штабу  Головнокомандувача ЗС України від 18.08.2014 року №1753ог/дск та розпорядження Командувача Сухопутних військ ЗС України №116/8/8815 від 19.08.2014 року направлений у відрядження в зону АТО терміном 30 діб, з метою виконання своїх обов`язків йому було видано зброю та боєприпаси, що підтверджується посвідченням про відрядження № НОМЕР_1 від 20.08.2014 року, а оскільки на момент вилучення боєприпасів під час обшуку ще перебував у відрядженні, тому мав право на носіння, придбання, зберігання та користування вогнепальною зброєю та боєприпасами відповідно Статуту Збройних Сил України та іншого законодавства.

Показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 у частині того, що обвинувачений ОСОБА_17 наміру залишити гранату у себе ОСОБА_6 не мав, а навпаки, рішення про її здачу до складу військової частини в АДРЕСА_3 було прийнято колективно, а саме свідком, ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , не можуть бути покладені в основу виправдовувального вироку, оскільки не свідчать про відсутність умислу обвинуваченого на незаконне зберігання бойових припасів, оскільки спростовуються іншими доказами по справі, в тому числі протоколом обшуку з якого вбачється, що зазначені втище предмети знаходились на видному місці у квартирі обвинуваченого, що спростовують показання обвинуваченого про те, що він не мав наміру на зберігання зазначений предметів, а хотів їх здати до військової частини. 

Показання свідка ОСОБА_19 - військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_3 , який пояснив суду, що ОСОБА_6 не мав змоги здати гранату та набої до кімнати зберігання зброї військового комісаріату, оскільки вона на той момент не була обладнана належним чином також не є підставою для виправдання обвинуваченого, оскільки обвинувачений відповідно до чинного законодавства повинен був здати зазначені в обвинуваченні предмети негайно після їх придбання органав влади. 

Також не свідчать про відсутність умислу в обвинуваченні на незаконні придбання та зберігання зазанчених в обвинуваченні предметів відсутність відміток про здачу зброї та боєприпасів: 

у посвідченні про відрядження за №733 від 20.08.2014 року, що видано капітану ОСОБА_6 на підставі розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 18.08.2014 р. №1753ог/дск та розпорядження Командувача Сухотних військ Збройних Сил України №116/8/8815 від 19.08.2014 р., капітана ОСОБА_6 офіцера відділення комплектування Житомирського ОМВК відряджено до БТГр А0409 на 30 діб. Посвідчення про відрядження має відмітки про відбуття і Житомирського ОМВК, прибуття до військових частин. Також, дане посвідчення містить напис, що завірено печаткою польова пошта в/ч НОМЕР_2 , про забезпечення ОСОБА_6 зброєю та у посвідченні офіцера № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_6 , з якого вбачається, що ОСОБА_6 отримав зброю та боєприпаси. 

На підставі викладеного суд вважає винуватість обвинуваченого доведеною повністю та кваліфікує його дії : за ст. 263 ч.1 КК України, як носіння, зберігання та придбання бойових припасів без передбачениного законом дозволу.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Злочин, передбачений ст. 263 ч.1 КК України, є тяжким злочином. 

Обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на даний час працює, де характеризується виключно позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є учасником бойових дій та учасником Антитерористичної операції.

Обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченому, відсутні. 

На підставі викладеного суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства не можливе, тому призначає йому покарання у виді позбавлення волі. 

З обвинуваченого підлягають до стягнення процесуальні витрати за проведення судових експертиз.

В той же час, відповідно до клопотання обвинуваченого та ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» обвинувачений підлягає звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк. 

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 525 КПК України, -

 УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі.

Стягнути з засудженого на користь держави процесуальні витрати в кримінальному провадженні, пов`язані із залученням експертів на загальну суму 1965 гривень 92 коп.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази: граната РГД-5 та два патрони, які знаходяться в камері зберігання речових доказів УМВС України в Житомирській області, після набрання вироком чинності, знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення. 

 

 

   Головуючий суддя                 ОСОБА_1