ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/599/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Преподобного Валерія Сергійовича

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019

(у складі колегії суддів: Грязнов В. В. (головуючий), Розізнана І. В., Мельник О. В.)

(із урахуванням ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 про виправлення описки)

у справі № 924/599/19

за позовом Комунального підприємства Нетішинської міської ради «Торговий центр»

до Фізичної особи-підприємця Преподобного Валерія Сергійовича

про стягнення 610 748,52 грн неустойки та штрафу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Комунальне підприємство Нетішинської міської ради «Торговий центр» (далі - позивач, КП НМР «Торговий центр») звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до фізичної особи-підприємця Преподобного Валерія Сергійовича (далі - відповідач, ФОП Преподобний В. С.) про стягнення 610 748,52 грн, з яких 451 687,02 грн неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та 159 061,50 грн штрафу, нарахованого на підставі пп. «г» п. 9.2 договору оренди від 01.11.2004 № 01.11.04-002.

В обґрунтування позовних вимог КП НМР «Торговий центр» зазначило, що у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 22.11.2012 у справі №13/5025/891/12 встановлено факт припинення договору оренди від 01.11.2004 № 01.11.04-002 з 01.03.2012. Нерухоме майно з оренди відповідач повернув 07.02.2019 у порядку примусового виконання рішення суду від 26.03.2013 у справі № 924/206/13-г. Невиконання ФОП Преподобним В. С. обов`язку з своєчасного повернення нерухомого майна з оренди є підставою для нарахування та стягнення з відповідача 451 687,02 грн неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за користування річчю у період з липня 2018 року по лютий 2019 року.

Також позивач вказав, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2018 у справі № 924/544/18 встановлено обставини передачі 04.05.2018 ФОП Преподобним В. С. орендованого нерухомого майна в суборенду іншій фізичній особі-підприємцю за договором суборенди, який діяв з 04.05.2018 по 19.10.2018, що є підставою для нарахування та стягнення з відповідача 159 061,50 грн штрафу на підставі пп. «г» п. 9.2 договору оренди від 01.11.2004 №01.11.04-002 за період дії договору суборенди (з травня 2018 року по жовтень 2018 року).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.09.2019 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 9200,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване відсутністю підстав для нарахування неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю відповідно до ч. 2 ст.785 ЦК України, оскільки у пп. «а» п. 9.2 договору оренди від 01.11.2004 №01.11.04-002 сторони зменшили розмір такої неустойки до одного розміру сумарної орендної плати за весь період прострочення повернення орендованого нерухомого майна, який відповідач сплатив у повному обсязі у період з липня 2018 року по 07.02.2019 (дата повернення майна з оренди), а подвійне притягнення відповідача до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення порушує приписи ст. 61 Конституції України.

Також суд першої інстанції, врахувавши, що ФОП Преподобний В. С. здійснив передачу орендованого нерухомого майна в суборенду 04.05.2018, тобто після припинення дії договору оренди від 01.11.2004 № 01.11.04-002 (01.03.2012), дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування штрафу у розмірі 159061,50 грн на підставі пп.«г» п. 9.2 договору оренди від 01.11.2004 №01.11.04-002.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 (із урахуванням ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 про виправлення описки) рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.09.2019 змінено та викладено його резолютивну частину в іншій редакції.

Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 225 843,51 грн неустойки, 3 387,68 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 5 081,12 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. В решті позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 5 800,00 грн витрат на правову допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована наявністю підстав для нарахування неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, а відтак задоволення позову у частині стягнення заявленої позивачем суми неустойки у розмірі 225 843,51 грн, оскільки решта суми неустойки у розмірі 225 843,51 грн була сплачена відповідачем у період з липня 2018 року по 07.02.2019.

Разом з тим суд апеляційної інстанції погодився з мотивами суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 159 061,50 грн за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року на підставі пп. «г» п. 9.2 договору оренди від 01.11.2004 №01.11.04-002.

Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 (із урахуванням ухвали від 23.12.2019 про виправлення описки) у частині стягнення неустойки у розмірі 225 843,51 грн, у січні 2020 року ФОП Преподобний В. С. звернувся до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 (із урахуванням ухвали від 23.12.2019 про виправлення описки), а рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.09.2019 - залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ФОП Преподобний В. С. вказав, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України та стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю є безпідставним, оскільки у пп. «а» п. 9.2 договору оренди від 01.11.2004 №01.11.04-002 сторони зменшили встановлений ч. 2 ст. 785 ЦК України розмір неустойки за невчасне повернення відповідачем нерухомого майна з оренди після припинення дії договору, тому позивач має право на отримання неустойки у розмірі, встановленому у пп. «а» п. 9.2 договору, який відповідачем сплачено повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі №924/599/19 та ухвалено здійснити перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 (із урахуванням ухвали від 23.12.2019 про виправлення описки) без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

23.03.2020 КП НМР «Торговий центр» надіслало на адресу Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу, у якому заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.2004 між КП НМР «Торговий центр» (орендодавець) та ФОП Преподобним В. С. (орендар) укладено договір №01.11.04-002 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішина (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 01.03.2005, від 01.02.2007 та від 01.02.2010), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину будівлі торгового центру, яка складається із 16 приміщень, площею 287,8 м2 (основна площа) та 24,89 м2 (площа загального користування), розташованих за адресою: м. Нетішин, вул. Незалежності, 22 (далі - орендоване нерухоме майно), а також земельну ділянку, на якій знаходить нерухоме майно і яка прилягає до будівлі у розмірі, необхідному для досягнення мети оренди.

У договорі оренди від 01.11.2004 № 01.11.04-002 сторони погодили, зокрема, такі умови:

індивідуально визначене нерухоме майно знаходить на балансі КП НМР «Торговий центр» та передається в оренду з метою торгівлі продовольчими товарами підакцизної групи (п. 1.3, 2);

орендна плата становить 3 543,21 грн в місяць і сплачується орендарем один раз в місяць не пізніше 10-го числа поточного місяця шляхом перерахування її на розрахунковий рахунок орендодавця (п. 3.2, 3.4);

орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення в повному розмірі орендної плати та стягувати з орендаря неустойку згідно умов договору (пп. «г» п. 5.1);

орендар зобов`язаний після припинення дії договору передати орендодавцеві орендований об`єкт в належному стані, а орендодавець зобов`язаний прийняти від орендаря об`єкт оренди згідно акта приймання-передачі не пізніше 5-ти днів з дня втрати договором чинності (пп. «л» п. 6.2);

орендар несе додаткову відповідальність перед орендодавцем, зокрема, у випадку прострочення прийняття або повернення об`єкта з оренди з вини орендаря - сплачує орендодавцю штраф у розмірі сумарної орендної плати за весь період прострочення; за передачу об`єкта чи його частини в суборенду іншій особі - сплачує орендодавцю штраф у розмірі сумарної орендної плати за весь період дії такого договору (пп. «а», «г» п. 9.2);

передача орендованого майна в суборенду заборонена (п. 10.5);

договір в частині зобов`язань щодо повернення орендарем орендованого майна, сплати орендної плати, неустойки та відшкодування збитків продовжує діяти до виконання останнім зобов`язань (п. 12.3);

договір укладено на 11 місяців з дня підписання тексту договору (п. 12.1);

договір припиняється, зокрема, у разі закінчення строку дії договору (п. 12.7).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.11.2012 у справі №13/5025/891/12 (набрало чинності) відмовлено ФОП Преподобному В. С. у задоволенні позову до КП НМР «Торговий центр» про установлення господарських правовідносин між КП НМР «Торговий центр» та ФОП Преподобним В. С. з приводу надання в оренду нерухомого майна відповідно до умов договору оренди від 01.11.2004 № 01.11.04-002, зобов`язання КП НМР «Торговий центр» продовжити дію договору оренди від 01.11.2004 № 01.11.04-002 до 01.02.2013.

У рішенні Господарського суду Хмельницької області від 22.11.2012 у справі №13/5025/891/12 встановлено факт припинення з 01.03.2012 дії договору оренди від 01.11.2004 № 01.11.04-002 у зв`язку із закінченням строку його дії.

Рішенням Господарського Хмельницької області від 26.03.2013 у справі №924/206/13-г (набрало чинності) задоволено позов КП НМР «Торговий центр» до ФОП Преподобного В. С. про виселення з орендованого нерухомого майна.

13.02.2019 державним виконавцем Нетішинського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №54895213 щодо примусового виконання наказу Господарського Хмельницької області від 17.12.2013 № 924/206/13-г, у якій встановлено, що згідно акта виконавця від 07.02.2019 орендоване нерухоме майно звільнено від боржника ФОП Преподобного В. С., його майна (товару), обладнання, та заборонено ФОП Преподобному В. С. користуватись приміщенням.

Окрім того, у рішенні Господарського Хмельницької області від 27.09.2018 у справі №924/544/18 (набрало чинності) встановлено обставини передання ФОП Преподобним В. С. після припинення дії договору оренди від 01.11.2004 №01.11.04-002 (з 01.03.2012) нерухомого майна (нежитлових приміщень) в суборенду ФОП Дикій Н. С. за договором від 04.05.2018 суборенди. Строк дії договору суборенди - з 04.05.2018 по 19.10.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, установлені господарськими судами обставини у справах №13/5025/891/12, № 924/206/13-г, № 924/544/18 не потребують додаткового доказування у справі № 924/599/19, яка розглядається.

З огляду на вказані обставини, посилаючись на порушення ФОП Преподобним В.С. зобов`язань щодо своєчасного повернення нерухомого майна з оренди (07.02.2019) після припинення дії договору оренди (з 01.03.2012) та щодо передачі нерухомого майна (нежитлових приміщень) в суборенду третій особі без належних правових підстав, КП НМР «Торговий центр» звернулось із позовом до господарського суду про стягнення з ФОП Преподобного В. С. 451 687,02 грн неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з липня 2018 року по лютий 2019 року та 159 061,50 грн штрафу на підставі пп. «г» п. 9.2 договору оренди від 01.11.2004 № 01.11.04-002 за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року.

Судом першої інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції від 02.09.2019 та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 225 843,51 грн неустойки, виходив із наявності підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 785 ЦК України. У задоволенні позову про стягнення решти суми неустойки у розмірі 225 843,51 грн та 159 061,50 грн штрафу - відмовлено.

У касаційній скарзі ФОП Преподобний В. С. оскаржує постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 (із урахуванням ухвали від 23.12.2019 про виправлення описки) в частині задоволених позовних вимог про стягнення 225 843,51 грн неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, тому предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції в цій частині.

Переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 05.12.2019 (із урахуванням ухвали від 23.12.2019 про виправлення описки) у касаційному порядку в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскаржуваної постанови, Касаційний господарський суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

КП НМР «Торговий центр» у цій справі просив стягнути з відповідача, зокрема, неустойку у розмірі 451 687,02 грн, нараховану на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого ч.1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Згідно з пп. «л» п. 6.2 договору оренди від 01.11.2004 № 01.11.04-002 орендар зобов`язаний після припинення дії договору передати орендодавцеві орендований об`єкт в належному стані, а орендодавець зобов`язаний прийняти від орендаря об`єкт оренди згідно акта приймання-передачі не пізніше 5-ти днів з дня втрати договором чинності.

Як встановлено апеляційним господарським судом, ФОП Преподобний В. С. прострочив виконання свого обов`язку щодо повернення нерухомого майна з оренди, оскільки повернення ФОП Преподобним В. С. нерухомого майна з оренди відбулось в примусовому порядку 07.02.2019, тоді як договір оренди від 01.11.2004 № 01.11.04-002 припинив свою дію з 01.03.2012.

Встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що неповернення відповідачем позивачу нерухомого майна з оренди у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Врахувавши сплату відповідачем позивачу 225 843,51 грн за фактичне користування нерухомими майном в сумі орендної плати за кожен місяць у період з липня 2018 року по лютий 2019 року на підставі виставлених рахунків, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідача половини заявленої суми неустойки у розмірі 225 843,51 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що стягнення неустойки у розмірі 225 843,51 грн відбувається на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

З доводів касаційної скарги ФОП Преподобного В. С. вбачається, що відповідач не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про стягнення суми неустойки у розмірі подвійної орендної плати відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, оскільки вважає, що сторони, керуючись ч. 2 ст. 551 ЦК України, у пп.«а» п. 9.2 договору оренди від 01.11.2004 № 01.11.04-002 зменшили встановлений ч. 2 ст. 785 ЦК України розмір неустойки до одного розміру сумарної орендної плати, тому позивач має право на отримання неустойки у розмірі, встановленому у пп. «а» п. 9.2 договору оренди.

Касаційний господарський суд відхиляє такі доводи скаржника з огляду на наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на суб`єкта господарювання нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Правовий аналіз ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України та ч. 2 ст. 785 ЦК України дає підстави для висновку про те, що штраф, передбачений ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України, та неустойка, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, є різними правовими інститутами.

Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) як заходу цивільно-правової відповідальності передбачена ст. 551 ЦК України, за замістом якої розмір неустойки може бути зменшений за домовленістю сторін, за рішенням суду або за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, у пп. «а» п. 9.2 договору оренди від 01.11.2004 № 01.11.04-002 сторони погодили, що орендар у випадку прострочення повернення об`єкта з оренди сплачує орендодавцю штраф у розмірі сумарної орендної плати за весь період прострочення.

Отже, умовами договору оренди від 01.11.2004 № 01.11.04-002 передбачено застосування штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за порушення орендарем строків повернення об`єкта з оренди.

Водночас неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов`язку з повернення речі. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією у розумінні ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України.

У чинному законодавстві відсутній правовий механізм зменшення неустойки у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Оскільки неустойка, заявлена на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою ст. 549 ЦК України та ст.230 ГК України, до якої застосовуються положення ст. 551 ЦК України, то до неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, приписи ст. 551 ЦК України щодо можливості зменшення її розміру не застосовуються.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 914/730/17 та від 30.10.2019 у справі № 924/80/19.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд не вбачає порушення судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права та вважає правомірним висновок про стягнення з відповідача суми неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Правовий висновок Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 у справі №909/231/18, не впливає на висновки суду апеляційної інстанції у постанові від 05.12.2019 у справі № 924/599/19, яка розглядається, та не суперечить їм, оскільки предмет і підстави позову та фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин у справі №909/231/18 не є тотожними предмету і підставам позову та фактичним обставинам у справі № 924/599/19, яка розглядається.

Інших доводів, які б свідчили про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права під час часткового задоволення позову, скаржник у касаційній скарзі не наводить.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ФОП Преподобного В. С. про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, Касаційний господарський суд, переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги, вважає, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 (із урахуванням ухвали від 23.12.2019 про виправлення описки) про часткове задоволення позову КП НМР «Торговий центр» та стягнення з ФОП Преподобного В. С. 225 843,51 грн неустойки на підставі ч. 2 ст.785 ЦК України прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст.129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Преподобного Валерія Сергійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 (із урахуванням ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 про виправлення описки) у справі № 924/599/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий