ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2993/20 Справа № 199/4492/19 Суддя у 1-й інстанції - Богун О. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

при секретарі - Пивоваровій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 грудня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2019 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором відступлення права вимоги посилаючись на те, що 21 грудня 2018 року в місті Дніпрі на вулиці Столетова, з вини водія ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом вантажним автомобілем «Renault Magnum» державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «Krone» державний номер НОМЕР_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого належний відповідачу ОСОБА_2 автомобіль "Toyota Avalon", державний номер НОМЕР_3 , зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2019 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєному адміністративному правопорушенні, передбаченого ст. 124 КупАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована в ПрАТ «СГ«Ю.Бі.Ай - КООП», згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/6813152.

27 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого ОСОБА_2 передав новому кредитору ОСОБА_1 вимогу, а новий кредитор прийняв її, та набував право вимоги до осіб, відповідальних (винних) за спричинення кредитору матеріального збитку (майнової шкоди), заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21 грудня 2018 року.

В порушення умов договору, ОСОБА_2 , після відступлення на користь позивача права вимоги за зазначеним страховим випадком (ДТП), самостійно отримав 25 березня 2019 року страхове відшкодування в розмірі 24 239,30 грн. від ПрАТ «СГ«Ю.Бі.Ай - КООП», та на передав йому, як новому кредитору, що передбачено п. 7 умов договору.

На підставі вищезазначеного, ОСОБА_1 просив стягнути заборгованість за договором відступлення права вимоги у розмірі 24 239,30 грн., пеню за прострочення виконання зобов`язання за договором у розмірі 26 178,44 грн., та судові витрати.

Не погоджуючись з первісним позовом, ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 посилаючись на те, що 21 грудня 2018 року о 14 год. 40 хв. в м. Дніпрі по вул. Столетова, 21 (л), на території складу № 22, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_4 , який керуючи транспортним засобом «Renault Magnum», державний номер НОМЕР_4 з напівпричепом "Krone", державний номер НОМЕР_5 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на транспортний засіб Toyota Avalon, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в якому він перебував, в результаті чого транспорті засоби отримали механічні пошкодження.

27 грудня 2018 року між ними та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги, після підписання якого жодних дій, направлених на ремонт транспортного засобу «Renault Magnum», державний номер НОМЕР_3 та отримання страхового відшкодування, останній не вживав. Наприкінці березня 2019 року він самостійно отримав від АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» страхове відшкодування в сумі 24 239,30, тому вважав, що домовленості анульовані, а договір недійсний.

Вважає укладений договір про відступлення права вимоги фіктивним, оскільки був укладений без наміру створення правових наслідків. Згідно умов оскаржуваного договору він передавав відповідачу за зустрічним позовом право вимоги до осіб, відповідальних (винних) за спричинення кредитору матеріального збитку (майнової шкоди), заподіяного йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21 грудня 2018 року в м.Дніпро, на вул. Столетова, 21, а фактично дорожньо-транспортна пригода сталася за адресою м. Дніпро, на вул. Столетова, 21 (л). Із зазначеного вбачачається, що оскаржуваний договір вчинений без наміру створення правових наслідків, а отже він є недійсним.

Відповідно до п. 2 договору новий кредитор набуває право вимагати від страхової компанії АТ «СГ «Ю.Бі.Ай.-Кооп» де застрахована цивільно-правова відповідальність винної у дорожньо-транспортній пригоді особи (відповідальної за спричинені збитки особи) належного виконання зобов`язань за полісом цивільно-правової відповідай власників наземних транспортних засобів № АМ/6813152 по виплаті страхового відшкодування за спричинений кредитору збиток в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що зазначена у п.1 цього Договору.

Вважає, що створення правових наслідків за цим пунктом договору не можливо з огляду на те, що поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є правочином, тому передання права вимоги за ним не можливе.

На підставі наведеного, просив визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 27 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок позивача.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 27 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з моменту його укладання. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що предметом договору відступлення права вимоги є передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові до осіб, відповідальних за спричинення кредитору матеріального збитку, заподіяному внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21 грудня 2018 року в місті Дніпрі по вул. Столетова, 21, склад № 22, тоді як насправді подія мала місце на вулиці Степова в місті Дніпро, що свідчить про фіктивність цього правочину, та відсутності наміру створення правових наслідків.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ознаки фіктивного правочину не можливо застосувати до оскаржуваного договору відступлення права вимоги, оскільки при його укладанні сторони не діяли навмисно з метою приховати інший правочин, або укладаючи його знали заздалегідь, що він не буде виконаний.

Правом, передбаченим ст.360 ЦПК України, ОСОБА_2 не скористався.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 27 грудня 2018 року між ОСОБА_2 (кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, пунктом першим якого передбачено, що в порядку, та на умовах визначених ним договором, кредитор передає новому кредитору вимогу, а новий кредитор приймає її, та набуває право вимоги до осіб, відповідальних (винних) за спричинення Кредитору матеріального збитку (майнової шкоди), заподіяного йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21 грудня 2018 року в м. Дніпро на вул. Столетова, 21, склад № 22, за участі автомобіля "Toyota Avalon", державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Renault Magnum", державний номер НОМЕР_6 з причепом "Krone", державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4

Пунктами 3, 4 вказаного договору визначено, що новий кредитор набуває право вимагати від винної особи у дорожньо-транспортній пригоді, або від будь-якої іншої особи, що в силу закону несе відповідальність за спричиненні винною особою збитки, відшкодування матеріального збитку (у т.ч. право вимоги по сплаті неустойки (пені) та витрат в порядку ст. 625 ЦК України), який був заподіяний кредитору внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що зазначена у п. 1 цього Договору. За цим договором новий кредитор після підписання теперішнього договору, та отримання від кредитора нотаріально посвідченої довіреності згідно умов п. 6 цього договору, зобов`язується відремонтувати власними силами, та за власний кошт належний кредитору транспортний засіб автомобіль "Toyola Avalon", державний номер НОМЕР_7 , що був пошкоджений внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2019 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєному адміністративному правопорушенні, передбаченого ст. 124 КупАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована в ПрАТ «СГ«Ю.Бі.Ай - КООП», згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/6813152.

25 березня 2019 року ОСОБА_2 отримав виплату від ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» у розмірі 24 239,30 грн.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог та задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про фіктивність правочину з огляду на те, що у оспорюваному договорі відступлення права вимоги та позовній заяві, зазначено місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди місто Дніпро вулиця Столетова, тоді як насправді подія мала місце на вулиці Степова, 21-л, на території складу № 22 згідно постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення, що само по собі свідчить про фіктивність цього правочину.

З таким висновком погодитися не можливо, з огляду на наступне.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 12 договору відступлення права вимоги від 27 грудня 2018 року, договір набуває чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Разом із цим, згідно пункту 5 договору, після підписання договору, кредитор втрачає право вимагати від страхової компанії та від винної особи, або від будь-якої іншої особи, компенсації матеріального збитку або страхового відшкодування, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що зазначена у п.1 договору.

За вимогами ст.ст. 526,530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні, ОСОБА_1 набув права вимоги до ПрАТ «СГ«Ю.Бі.Ай - КООП» стосовно виконання зобов`язань за полісом обов язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6813152.

У розумінні положень пункту 6 договору, кредитор зобов язаний надати на ім я нового кредитора нотаріально посвідчену довіреність з правом представляти інтереси довірителя у всіх державних та не державних органах, підприємствах та установах всіх форм власності, органах прокуратури та суду, державної виконавчої служби з правом пред явлення до виконання виконавчих листів.

27 грудня 2018 року ОСОБА_2 видав на ім"я ОСОБА_1 відповідну довіреність.

Згідно із пунктом 7 укладеного договору, після підписання договору, у разі отримання відповідачем страхового відшкодування по зазначеному у пункті п.п.1.2 договору страховому випадку, або дострокового скасування довіреності, виданої відповідачем на виконання пункту 6 договору, або отримання від винної у ДТП особи, або від будь-якої іншої особи, що в силу закону несе відповідальність перед відповідачем за спричинені винною особою збитки, компенсації матеріального збитку, кредитор зобов`язаний на протязі двох днів передати новому кредитору отримане відшкодування та/або повідомити про скасування довіреності.

Крім того, судом встановлено, що 25 березня 2019 року ОСОБА_2 отримав виплату страхового відшкодування від ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» у розмірі 24 239,30 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Всупереч умов договору, зокрема пункту 7, ОСОБА_2 не передав протягом двох днів суму страхового відшкодування позивачу, чим порушив взяте на себе зобов`язання.

Відповідно до пункту 8 договору, за неналежне виконання кредитором свого обов`язку по поверненню отриманого відшкодування за спричинені збитки згідно умов пункту 7 цього договору, кредитор сплачує новому кредитору пеню в розмірі 1% від отриманої суми за кожен день порушення зобов`язання з його передачі новому кредитору.

Отже, відповідач повинен був повернути позивачу страхове відшкодування до 28 березня 2019 року, заявлені вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 суми грошових коштів, виплачених в якості страхового відшкодування та пені за прострочення виконання зобов`язання, законні та обґрунтовані, проте підлягають частковому задоволенню. Враховуючи, що в якості страхового відшкодування ОСОБА_2 було виплачено суму у розмірі 24 239,30 грн., тоді як 1 % від виплаченої суми становить 242,39 грн., з урахуванням терміну прострочки протягом 54 днів, зокрема за період з 28 березня 2018 року до 21 травня 2018 року, пеня за прострочення виконання зобов`язання підлягає стягненню у розмірі 13,089,22 грн.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до змістустатті 234 ЦПК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно з усталеною судовою практикою для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину; саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин; якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків; у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Таким чином, визнання судом недійсним договору у зв`язку з його фіктивністю має свої особливості, а саме: у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Відповідач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Крім того, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише удавано, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для створення враження повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Відповідач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Вказану правову позицію висловлено у Постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14.

Апеляційним судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору відступлення права вимоги, новим кредитором виконанні всі зобов`язання, зокрема: отримана нотаріально посвідчена довіреність, влаштований огляд пошкоджень автомобіля та проведення автотоварознавчої експертизи, організовано резервування технічної можливості з безкоштовного ремонтування автомобіля на станції технічного обслуговування, отримано кошторис ремонтних робіт, та здійснено збір необхідних документів та подання їх до страхової компанії від імені ОСОБА_2 .

Вказані дії з боку ОСОБА_1 свідчать про реальність укладеного договору, його дійсність та помилковість висновків суду першої інстанції про фіктивність договору.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку змісту оспорюваного правочину із урахуванням правовідносин, що виникли між сторонами, встановивши наявність основної ознаки фіктивного правочину - відсутності наміру створити правові наслідки, обумовлені оспорюваним договором, не врахував волевиявлення сторін, та дійшов помилкового висновку щодо доведеності заявлених позивачем позовних вимог про фіктивність оспореного правочину.

Жодних належних та допустимих доказів на спростування наведеного ОСОБА_2 не надано, а, отже, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Разом з тим, не заслуговують на увагу суду посилання відповідача на недійсність договору про відступлення права вимоги, у зв`язку із помилково зазначеним місцем скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Сам по собі факт техничної описки у договорі, не звільняє сторін від його виконання, та не є достатньою підставою для застосування положень ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Згідно вимог ч.14 ст.141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. за подання позову (фактично сплачені) та 568,91 грн. за подання апеляційної скарги, пропорційно задоволеним позовним вимогам, оскільки розмір заявлених вимог становить 50 417,74 грн., розмір вимог, що підлягав задоволенню 37 328,52 грн., розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом 768,40 грн (758,40 грн х 37 328,52 грн : 37 328,52 грн = 568,91 грн).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 грудня 2019 року- скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 )на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 )заборгованість за договором відступлення права вимоги у розмірі 24 239,30 грн. та пеню за прострочення виконання зобов`язання за договором 13,089,22 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 )на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 )судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. за подання позову та 568,91 грн. за подання апеляційної скарги.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним - відмовити.

Судовий збір за подання зустрічного позову віднести за рахунок ОСОБА_2 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: Н.М. Деркач

М.М. Пищида