ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/307/20

27 лютого 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Хрущ В.Л., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Александрова Віктора Валерійовича, до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі, про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Александрова Віктора Валерійовича, звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - УПФУ, відповідач), в якій просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4620,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 20.11.2019 року він придбав квартиру на підставі договору купівлі-продажу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При укладенні договору позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4620,00 грн. Позивач придбав житло вперше, а тому вважає, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" сплатив такий збір безпідставно. Позивач зазначає, що 19.12.2019 року звернувся до Головного управління ПФУ в Тернопільській області про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, проте, отримав відмову у поверненні коштів. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та просить зобов`язати відповідача сформувати та подати до УДКСУ у місті Тернополі подання про повернення сплаченого нею збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4620,00 грн.

Ухвалою суду від 29.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У строк, встановлений судом, відповідач надав на адресу суду відзив, в якому зазначено, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією стосовно прав власності громадян на нерухоме майно, позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. Крім того, ОСОБА_1 добровільно сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 4620,00 грн., і управління не вчиняло дій та не приймало рішень щодо зобов`язання позивача сплатити такий збір.

Розглянувши у відповідності до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 20 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким позивач придбав квартиру АДРЕСА_2 .

Вказаний договір купівлі-продажу від 20.11.2019 року посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Середа І.А. та зареєстрований в реєстрі за №956.

Відповідно до пункту 4 вказаного договору купівлі-продажу ціна квартири встановлена в розмірі 462000,000 грн.

Перед укладенням вищезазначеного договору позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості вищезазначеного житла, тобто, - 4620,00 грн., відповідно до квитанції №23860803 від 20.11.2019 року, як це передбачено пунктом 15.3 постанови КМУ від 03.11.1998 року №1740 "Про затвердження порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" та пунктом 10 статті 4 "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказані кошти у розмірі 4620,00 грн. зараховані на відповідний рахунок та надійшли до Державного бюджету України, що підтверджується довідкою УДКСУ у місті Тернополі №22 від 17.01.2020 року.

Надалі позивач звернувся до відповідача з заявою від 19.12.2019 року, в якій повідомив про придбання ним квартири і сплату при цьому збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 4620,00 грн., та просив повернути йому зазначену суму безпідставно сплаченого збору відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатами розгляду заяви відповідач листом №12318/05-03 від 21.12.2019 року повідомив позивача про те, що для повернення вказаного збору немає підстав, посилаючись на відсутність у Пенсійного фонду України інформації щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно. Також позивачу роз`яснено про право звернутися до суду із адміністративним позовом про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Визначаючись щодо позовних вимог, з урахуванням поданої заяви про їх уточнення, - суд виходить з наступних положень чинного законодавства.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) зі змінами та доповненнями.

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740.

Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З системного аналізу наведених правових актів слід прийти до висновку, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до частини першої статті 211 КАС України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Враховуючи положення статті 77 КАС України щодо обов`язку доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, - суд при вирішенні даної справи виходить з доказів, які були надані сторонами.

Наявними в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 20.11.2019 року, - підтверджується факт придбання ОСОБА_1 1/1 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , - на підставі договору купівлі- продажу нерухомого майна №956 від 20.11.2019 року.

Довідкою №162 від 17.01.2019 року, виданою Міським бюро технічної інвентаризації, підтверджується те, що станом на 29.12.2012 року право власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 в БТІ не зареєстровано.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка від 17.01.2020 року №845, філії - Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" ТВБВ №10019/010, яка видана про те, що ОСОБА_1 включений у списки для приватизації житла за адресою АДРЕСА_3 . Житлові чеки - не використовувались.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання позивачем житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, - відповідачем не надано, а судом на підставі наданих усіма учасниками справи матеріалів - не встановлено.

Суд, при вирішенні даної справи, звертає увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Таким чином, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", ґрунтується на висновку, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Тому, зважаючи на вищезазначене, відсутність можливостей в органів Пенсійного фонду України встановити факт придбання житла конкретною особою вперше - не може ставитись в провину особі, яка придбаває житло, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Відтак, у випадку розгляду конкретної справи з приводу повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, в силу невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм, саме на органи Пенсійного фонду України покладається тягар доведення того, що конкретні особи придбавають житло не вперше.

При цьому, суд звертає увагу на те, що саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.

Таким чином, твердження УПФУ, стосовно того, що відповідно до чинного законодавства України не існує єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно, що позбавляє можливості перевірити інформацію про те, чи вперше особа придбала нерухомість, та, відповідно, на відсутність через це підстав для повернення позивачеві збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, - не можуть бути прийняті судом до уваги.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено обов`язку ОСОБА_1 щодо сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 20.11.2019 року вперше придбав житло за договором купівлі-продажу нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 , та при оформленні документів безпідставно сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 14045,00 грн.

Відтак, позивач має право на повернення суми сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування - як помилково сплаченого, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж.

При цьому, таке повернення коштів - може відбуватись лише за дотримання ряду умов, визначених чинним законодавством.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (зі змінами і доповненнями, внесеними, зокрема, згідно з наказом Міністерства фінансів України від 06.04.2017 року №415) (далі - Порядок №787).

Відповідно до п. 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до п. 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за №988/18283, - суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який за своєю процедурою передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

З огляду на зазначене, суд приходить до переконання, що адміністративний позов, з урахуванням уточнених позовних вимог, - підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача сформувати та подати до органу Державної казначейської служби України відповідне подання про позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція вже висловлена в ряді рішень Верховного Суду за наслідками розгляду аналогічних правовідносин.

При цьому, суд також звертає увагу, що зобов`язання відповідача сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби відповідне подання про повернення збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування як помилково сплаченого, як про це, з урахуванням уточнених позовних вимог і просить позивач, - є єдиним способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права.

Відтак, зважаючи на встановлення судом фактів, що свідчать про наявність права позивача на повернення помилково сплачених коштів, - формування та подача органом Пенсійного фонду відповідного подання про повернення таких коштів - є гарантією того, що порушене право позивача буде поновлене, а спір між сторонами остаточно вирішеним.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне в порядку відшкодування стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений за звернення до суду із даним позовом.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4620,00 (чотири тисячі шістсот двадцять) гривень.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок), сплачений згідно квитанції про сплату №48700 від 23.01.2020 року.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. В даному випадку апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.