ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

16 липня 2007 р.

№ 2-1104/04

 

   Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

 

головуючого                                    Карабаня В.Я.

суддів:                                               Ковтонюк Л.В.

                                                          Чабана В.В. 

за участю представників:

 

позивача                                           не з'явився

 

відповідача                                      не з'явився

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

ОСОБА_1

 

на  ухвалу

апеляційного суду Харківської області від 21.07.2004

 

у цивільній справі

Ленінського районного суду міста Харкова

 

за  позовом

ОСОБА_1

 

до	Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробничий центр “Харків-пасажирський”

 

про	стягнення вартості частини майна товариства у зв'язку з виходом з товариства та відшкодування моральної шкоди

Рішенням  Ленінського районного суду міста Харкова від 13.04.2004 (суддя Скляренко С.А.) позовні вимоги ОСОБА_1задоволено частково. Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробничий центр “Харків-пасажирський” (далі -ТОВ “Торгово-виробничий центр “Харків-пасажирський”) на користь ОСОБА_11047 грн. та державне мито в дохід Державного бюджету в розмірі 51 грн. В решті позову відмовлено.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області (у складі суддів: Кукліної Н.О., Коровіна С.Г., Табачної Н.Г.) від 21.07.2004 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 13.04.2004 залишено без змін.

 

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21.07.2004 та рішення   Ленінського районного суду міста Харкова від 13.04.2004, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 

В судове засідання 16.07.2007 не з'явились ОСОБА_1 та представник ТОВ “Торгово-виробничий центр Харківпасажирський”. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

 

Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України

       

В С Т А Н О В И В:

 

В лютому 2000 року ОСОБА_1звернулась з позовом до  ТОВ “Торгово-виробничий центр “Харків-пасажирський” про стягнення вартості частини майна товариства у зв'язку з виходом з нього та про відшкодування моральної шкоди.

 

В лютому 2002 року ОСОБА_1звернулась з позовом до   ОСОБА_2 про стягнення частини вкладу, яка не ввійшла до Статутного фонду, в сумі 262 грн., внеску на підставі повернення  в сумі 105 000 грн., долі в Статутному фонді в сумі 857 грн., пені за несвоєчасне повернення цих сум в розмірі 83 791 грн., витрат по справі, а всього 190 248 грн.

 

ОСОБА_2 проти позову заперечив, вказавши про те, що він не є належним відповідачем по справі, оскільки він як фізична особа не мав ніяких зобов'язань перед позивачкою. 

 

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в березні 1993 року загальними зборами робітників ресторану станції Харків-пасажирський, в якому на той час працювала позивачка, було прийнято рішення про приватизацію підприємства та утворення командитного товариства “Торгово-виробничий центр “Харків-пасажирський”.

11.08.1998 на загальних зборах засновників було прийнято рішення про перехід підприємства на іншу форму власності - товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробничий центр “Харків-пасажирський” та визначено ОСОБА_1 частку в Статутному фонді 0,59 % або 859 грн. 08.10.1998 прийнято новий Статут ТОВ “Торгово-виробничий центр Харківпасажирський”.

В грудні 1999 року позивачка звернулася із заявою про вихід із товариства та просила повернути належну їй частку.

 

Відповідно до ст. 54 Закону України “Про господарські товариства” при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

 

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що правовідносини виникли між позивачкою та ТОВ “Торгово-виробничий центр “Харків-пасажирський”, а не особисто з ОСОБА_2 як фізичною особою; виходячи із змісту ст. 54 Закону України “Про господарські товариства”, належну позивачці частку має виплатити товариство,  не його генеральний директор; щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення внеску на підставі повернення в сумі 105 000 грн. та пені в сумі 83 791 грн. за безпідставністю.

 

Відтак, ухвала апеляційного суду Харківської області від 21.07.2004  є такою, що відповідає нормам чинного законодавства та матеріалам справи, підстав для її скасування Вищий господарський суд України не вбачає. 

 

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

П О С Т А Н О В  И В:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.

 

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21.07.2004  залишити без змін.

 

Головуючий суддя                                                                             В.Карабань

                    

судді:                                                                                                     Л.Ковтонюк      

 

                                                                                                               В.Чабан