ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

16 липня 2007 р.

№ 6/637

                                         

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Карабаня В.Я.

суддів:                                               Ковтонюк Л.В.

                                                Чабана В.В.

за участю представників:

позивача                                           Іванченко О.П. довіреність від 12.10.2006

відповідача 1                                    Самойленко К.В. довіреність № 2-33                                                            від 12.02.2007 відповідача 2                                    Микитьон В.В. довіреність № 14-82                                                            від 06.03.2007 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача            не з’явився

                                                           

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу та касаційну скаргу

Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

на  постанову

Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007

у справі господарського суду

№ 6/637 міста Києва

за  позовом

Дочірнього підприємства “Європа нафта і газ Україна”

до відповідачів: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

1. Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 2. Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” Дочірнє підприємство “Західукргеологія” Національної акціонерної компанії “Надра України”

про	зобов’язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2006 Дочірнє підприємство “Європа нафта і газ Україна” Компанії “Європа нафта і газ Лімітед” (Великобританія) (далі - ДП “Європа нафта і газ Україна”) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі - ДК Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”), Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі –НАК “Нафтогаз України”) (з урахуванням уточнень до позовних вимог, поданих до господарського суду м. Києва 22.12.2006) про зобов’язання ДК Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” виконати свої зобов’язання перед ДП “Європа нафта і газ Україна” за угодою № 116-219 в натурі, включивши споживачів газу за вибором позивача в плановий розподіл поставок газу по Україні на грудень 2006 року загальним обсягом у 590 тис. куб.м та довести його до відома своїх структурних підрозділів, газорозподільних підприємств та структурних підрозділів газовидобувних підприємств; зобов’язання НАК “Нафтогаз України” відповідно до законодавства видати розпорядження (наказ) по введенню до зведеного балансу природного газу необхідного ліміту газу для споживачів за вибором позивача загальним обсягом у 590 тис. куб.м (а саме за липень 2006 року –130 тис. куб.м, серпень 2006 року –130 тис. куб.м, вересень 2006 року 130 –тис. куб.м,жовтень 2006 року – 100 тис. куб.м, листопад –100 тис. куб.м) на грудень 2006 року; зобов’язання НАК “Нафтогаз України” виключити з розрахункового балансу надходження та розподілу газу по Україні на грудень 2006 року, затвердженого НАК “Нафтогаз України”, обсяги газу у розмірі 590 тис. куб.м, видобутого позивачем, які передбачені до закачування у підземні сховища газу.

Позов вмотивовано тим, що невключення ДК Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” видобутого у липні –листопаді 2006 року у процесі виконання договору від 25.06.1999 “Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність з пошуків, розвідки та дослідно-промислової експлуатації на Городоцькому родовищі” газу до балансу розподілу газу по Україні призводить до невиконання укладеної між позивачем як оператором спільної діяльності та ДК Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”  угоди № 116-219 від 27.03.2006 щодо транспортування газу споживачам, з якими укладено договори на постачання газу.

У відзиві на позов ДК Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” позов не визнала, вказала про те, що предметом угоди № 116-219 від 27.03.2006 не є надання послуг позивачу по транспортуванню газу, згідно п. 1.1 предметом цієї угоди є визначення права користування газотранспортною системою позивачем та порядок передачі ним ДК Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” документів для формування планового розподілу поставок природного газу споживачам, яким позивач на договірних засадах постачає газ. Наказом НАК “Нафтогаз України” № 45 від 27.01.2004  було затверджено Порядок формування планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використаних обсягів газу учасниками газового ринку України, пунктами 1 та 2 якого передбачено, що Об’єднане диспетчерське управління ДК Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” формує Плановий розподіл поставок природного газу споживачам України на підставі отриманих від постачальників планових розподілів ресурсів газу, які в свою чергу мають відповідати затвердженому   НАК “Нафтогаз України” балансу надходження та розподілу природного газу, який передбачає закачування видобутого у зазначений період газу до підземного сховища газу (ПСГ).

НАК “Нафтогаз України” відзив на позов до суду першої інстанції не подала.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.11.2006 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 (колегія у складі суддів: Григоровича О.М., Гольцової Л.А., Рябухи В.І.), позовні вимоги задоволено повністю: зобов’язано ДК Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” виконати свої зобов’язання перед ДП “Європа нафта і газ Україна” за угодою № 116-219 в натурі, включивши споживачів газу за вибором позивача в плановий розподіл поставок газу по Україні на грудень 2006 року загальним обсягом у 590 тис. куб.м та довести його до відома своїх структурних підрозділів, газорозподільних підприємств та структурних підрозділів газовидобувних підприємств; зобов’язано НАК “Нафтогаз України” відповідно до законодавства видати розпорядження (наказ) по введенню до зведеного балансу природного газу необхідного ліміту газу для споживачів за вибором позивача загальним обсягом у 590 тис. куб.м (а саме за липень 2006 року –130 тис. куб.м, серпень 2006 року –130 тис. куб.м, вересень 2006 року 130 –тис. куб.м,жовтень 2006 року –100 тис. куб.м, листопад –100 тис. куб.м) на грудень 2006 року; зобов’язано НАК “Нафтогаз України” виключити з розрахункового балансу надходження та розподілу газу по Україні на грудень 2006 року, затвердженого НАК “Нафтогаз України”  обсяги газу у розмірі 590 тис. куб.м видобутого позивачем, які передбачені до закачування у підземні сховища газу.

Судові рішення вмотивовані тим, що позивач, який є оператором за договором про спільну діяльність від 25.06.1999, з метою одержання прибутку для учасників спільної діяльності в межах повноважень розпорядився спільно добутим природним газом шляхом укладення договорів постачання газу: № 44/06 від 30.12.2005, № 41/06 від 30.12.2005, № 42/06 від 30.12.2005, № 43/06 від 30.12.2005 та № 48/06 від 30.12.2005 відповідно із товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “ДКС”, українсько-англійським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Галка –ЛТД”, Львівською Духовною Семінарією, товариством з обмеженою відповідальністю “Агрошляхбуд –32” та відкритим акціонерним товариством “Укрнафтохімпроект”. Проте постачання газу вказаним споживачам по заявленим обсягам газу, починаючи з липня 2006 року, не здійснювалось у зв’язку із тим, що обсяги видобутого в результаті спільної діяльності природного газу були передбачені для закачування в підземні сховища газу відповідно до рішення НАК “Нафтогаз України”, яке прийнято останнім на підставі підпункту 1) пункту другого постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 “Про забезпечення споживачів природним газом” (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 № 813) щодо задоволення за рахунок ресурсів газу, видобутого у процесі виконання договору про спільну діяльність, потреб населення, що на думку суду першої та апеляційної інстанції, суперечить законодавству України про власність, а тому підпункт 1) пункту другого вказаної постанови Кабінету Міністрів України є таким, що не підлягає застосуванню у розрізі даного спору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, НАК “Нафтогаз України” звернулась із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне:

      - всупереч вимог статей 27 ГПК України щодо вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, до прийняття рішення господарським судом, судом апеляційної інстанції було залучено до участі у справі як третю особу Дочірнє підприємство  “Західукргеологія” Національної акціонерної компанії “Надра України”;

     - судові рішення вмотивовано невідповідністю постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 “Про забезпечення споживачів природним газом” законодавству України про власність, проте ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не навели жодного доводу в чому саме ця постанова не відповідає законодавству України;

     - судами, що розглядали справу, не з’ясовано обставин щодо належності позивачеві на праві власності газу в обсязі 590 тис. куб.м., що був завантажений у підземні газосховища, та є предметом даного спору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ДК Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” також звернулась із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийнято із порушенням норм матеріального і процесуального права, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 4 Закону України “Про власність”, ч. 7 ст. 319, ч. 2 ст. 321 ЦК України, ст. 4 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, ст. 3 Закону України “Про нафту і газ”, п.п. 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 “Про забезпечення споживачів природним газом”, та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права: ст.ст. 4-2, 27 ГПК України.

ДК Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в скарзі вказало наступне:

         - мотивуючи рішення та постанову посиланням на пункт 2.2 укладеної між позивачем та ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” як газотранспортним підприємством угоди № 116-219 від 27.03.2006, яким передбачено обов’язок останньої на підставі документів, наданих позивачем (ресурсний баланс, розподіл місячного обсягу газу по споживачам) формувати плановий розподіл поставок газу споживачам та доводити його до відома своїх структурних підрозділів, газотранспортних підприємств та структурних підрозділів газовидобувних підприємств, суди не взяли до уваги те, що документи, які подаються позивачем, в свою чергу мають відповідати затвердженому НАК “Нафтогаз України” балансу надходження та розподілу природного газу, згідно п. 4 Порядку забезпечення споживачів природним газом, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001, на основі прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу  НАК “Нафтогаз України” розробляє на кожний наступний місяць планові баланси поставок природного газу. Згідно пунктів 2.1, 2.2 Порядку формувань планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використаних обсягів газу учасниками газового ринку України (затверджено наказом НАК “Нафтогаз України” № 45 від 27.01.2004), цей Порядок поширюється на суб’єктів господарювання (постачальників газу), які отримали ліцензії на здійснення господарської діяльності з постачання природного газу споживачам за регульованим та нерегульованим тарифом, та впроваджується з метою урегулювання взаємовідносин між ними та газовидобувними, газотранспортними, газорозподільними підприємствами і споживачами природного газу, Об’єднане диспетчерське управління ДК “Укртрансгаз” формує Плановий розподіл поставок природного газу споживачам України на підставі отриманих від постачальників планових розподілів ресурсів газу, які в свою чергу мають відповідати затвердженому НАК “Нафтогаз України” балансу надходження та розподілу природного газу. Затверджений НАК “Нафтогаз України”  баланс надходження та розподілу газу за спірний період передбачав закачування видобутого позивачем газу до підземного сховища газу (ПСГ);

        - судом першої інстанції прийнято рішення щодо зобов’язання  ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” вжити дії щодо всього об’єму природного газу, видобутого в результаті здійснення спільної діяльності учасниками договору від 25.06.1999 “Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність з пошуків, розвідки та дослідно промислової експлуатації на Городоцькому родовищі”, враховуючи, що видобутий природний газ є спільною частковою власністю всіх учасників договору, учасниками договору, крім позивача, є Компанія “Європа Нафта і газ ЛТД” та Дочірнє підприємство “Західукргеологія” НАК “Надра України”.

 У відзиві на касаційну скаргу ДП “Європа нафта і газ Україна”  зазначило прохання касаційну скаргу ДК Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” та касаційну скаргу НАК “Нафтогаз України” залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 –без змін.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги НАК “Нафтогаз України” та касаційної скарги ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” частково.

Як встановлено судами попередніх інстанцій:

       - 25.06.1999 між Компанією “Європа нафта і газ Лтд” (Велика Британія) та Державним геологічним підприємством “Західукргеологія”, правонаступником якого є Дочірнє підприємство “Західукргеологія” Національної акціонерної компанії “Надра України”, було укладено договір про спільну інвестиційну і виробничу діяльність з пошуків, розвідки та дослідно-промислової експлуатації на Городоцькому родовищі, предметом якого є: створення необхідних виробничих потужностей щодо здійснення розвідки і дослідно-промислової експлуатації нафти і газу в Городоцькому районі Львівської області; ведення спільної виробничо-господарської діяльності з видобутку вуглеводнів в процесі розвідки і дослідно-промислової експлуатації родовища. Додатком № 3 від 23.04.2001 до вказаного договору склад його учасників доповнено Дочірнім підприємством “Європа нафта і газ Україна”, відповідно до п. 7.7 цього Додатку ведення спільних справ та поточне керівництво діяльністю щодо виконання умов договору, організації і керівництва роботами, представництво перед третіми особами доручається оператору, який наділяється певними повноваженнями. Оператором за договором є дочірнє підприємство “Європа нафта і газ Україна”, яке діє на підставі довіреності і є повноважним представником учасників перед державними та іншими органами, третіми особами, вправі укладати договори та чинити усі юридичні дії та акти, пов'язані з забезпечення спільної інвестиційної діяльності;

- 27.03.2006 позивачем з ДК Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” як газотранспортним підприємством було укладено угоду № 116-219, яка визначає право користування газотранспортною системою постачальником та порядок передачі газотранспортному підприємству документів для формування планового розподілу поставок природного газу споживачам, яким постачальник на договірних засадах постачає газ; позивач подав ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” ресурсний баланс та плановий розподіл природного газу на липень 2006 (130 тис. куб. м.), серпень 2006 року (130 тис. куб. м.), вересень 2006 року (130 тис. куб. м.), жовтень 2006 року (100 тис. куб. м.) та листопад 2006 року (100 тис. куб. м.);

- 05.07.2006 ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”  листом №7959/64-04 повідомила позивача про те, що в зв’язку із внесенням змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1729 обсяги видобутого газу передбачені для закачування в підземні сховища газу.           За результатами розгляду звернення позивача щодо включення до балансу надходження та розподілу природного газу по Україні на липень 2006 року обсягу газу, видобутого позивачем, НАК “Нафтогаз України” листом від 11.07.06 №6/1-885-4911, керуючись постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 “Про забезпечення споживачів природним газом”, повідомила позивача про те, що оскільки НАК “Надра України” є національною компанією, сто відсотків якої знаходяться в державній власності, тому всі ресурси газу, видобуті підприємствами НАК “Надра України” (зокрема у процесі виконання договорів про спільну діяльність) повинні спрямовуватись для забезпечення потреб населення.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинним законодавством України не передбачено обов’язок позивача як учасника спільної діяльності видобутий в ході спільної діяльності природний газ реалізовувати виключно для потреб населення,  суд першої інстанції правомірно не застосував до спірних правовідносин підпункт 1) пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 “Про забезпечення споживачів природним газом” ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 № 813) як такий, що суперечить законодавству України про власність, оскільки зазначено постановою обмежено право позивача на розпорядження майном (унеможливлено реалізацію позивачем газу споживачам на власний розсуд), тому дії НАК “Нафтогаз України” по включенню позивача до балансу надходження та розподілу газу п Україні на грудень 2006 року для закачування в підземні сховища газу є неправомірними, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимоги про зобов’язання НАК “Нафтогаз України”  включити до зведеного балансу природного газу на грудень 2006 року необхідний ліміт газу для споживачів за вибором споживача у обсязі 590 тис. куб.м та про зобов’язання виключити з розрахункового балансу надходження та розподілу газу по Україні на грудень 2006 року затвердженого НАК “Нафтогаз України” обсягів видобутого позивачем газу, які передбачені для закачування в підземні сховища газу.

Вищий господарський суд України не погоджується з такою правовою позицією суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України “Про власність” (чинного до 20.06.2007) у випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.  

Відповідно до статті 1 Закону України “Про нафту і газ” цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України та регулює відносини, пов'язані з особливостями користування нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та використанням нафти, газу та продуктів їх переробки з метою забезпечення енергетичної безпеки України, розвитку конкурентних відносин у нафтогазовій галузі, захисту прав усіх суб'єктів відносин, що виникають у зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, споживачів нафти і газу та працівників галузі.

Згідно статті 3 цього ж Закону відносини, пов'язані з користуванням нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, регулюються Кодексом України про надра, Законом України "Про трубопровідний транспорт", Законом України "Про угоди про розподіл продукції", іншими нормативно-правовими актами, а також цим Законом з питань, пов'язаних з особливостями нафтогазової галузі.

Статтею 4 Закону України від 20.12.2005 № 3235-15 “Про Державний бюджет України на 2006 рік” передбачено обов’язок продавати природний газ власного видобутку для потреб населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Такий порядок встановлено постановою  Кабінетом Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 “Про забезпечення споживачів природним газом”, підпунктом 1) пункту другого якої встановлено, що потреба в природному газі населення задовольняється з ресурсу природного газу, який формується за рахунок продажу підприємствами, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарськими товариствами, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій (часток, паїв) яких володіє держава, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноваженими ними особами Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" всього обсягу природного газу (в тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку, який здійснюється на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами для виробничо-технологічних витрат, задоволення власних потреб і виробництва скрапленого газу, та з інших ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є уповноваженим суб'єктом з формування і розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для задоволення потреб населення. Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" (з урахуванням обсягів газу, видобутого його регіональними управліннями, а також на підставі договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених управлінь), Національна акціонерна компанія "Надра України" (з урахуванням обсягів газу, видобутого її дочірніми підприємствами, а також на підставі договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств), господарські товариства, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій (часток, паїв) яких володіє держава, реалізують видобутий природний газ виключно Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" за погодженою з Національною комісією регулювання електроенергетики ціною, яка не перевищує граничного рівня оптової ціни на природний газ, що використовується для задоволення потреб населення, без урахування тарифів на транспортування, постачання природного газу і збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ.  

Судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки доводам ДК Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” та НАК “Нафтогаз України” про те, що учасником договору від 25.06.1999 “Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність з пошуків, розвідки та дослідно промислової експлуатації на Городоцькому родовищі”, крім позивача, є зокрема, Дочірнє підприємство “Західукргеологія” НАК “Надра України”, яке є державним підприємством, тому коло дій, які воно може здійснювати як власник у реалізації належних йому прав на видобутий природний газ, обмежено статтею 4 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” та постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 “Про забезпечення споживачів природним газом”.

Відмовляючи у задоволенні апеляційних скарг НАК “Нафтогаз України” та ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”, суд апеляційної інстанції зазначив, що безпідставними є твердження скаржників щодо відсутності у позивача права власності на весь видобутий  у липні –листопаді 2006 року природний газ, оскільки об’єми прийнятого ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” у зазначений період природного газу підтверджуються відповідними актами приймання передачі природного газу та рахунками ДК Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”, а преамбула угоди № 116-219 від 27.03.2006 містить вказівку на те, що позивач діє як оператор договору про спільну діяльність на Городоцькому родовищі, а право власності на видобутий газ розподіляється згідно умов договору про спільну діяльність від 25.06.1999 між його учасниками. Між тим, як встановлено судами, позивач виконував функції оператора, який діяв на підставі довіреностей, виданих Компанією “Європа нафта і газ ЛТД та ДП “Західукргеологія” НАК “Надра України”, що не тягне за собою переходу права власності до позивача на всю продукцію спільної інвестиційної діяльності –видобутий у зазначений вище період природний газ.

      Судом апеляційної інстанції також порушено норми процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.200 залучено до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ДП “Західукргеологія” НАК “Надра України”. Слід зазначити, що апеляційна інстанція не вправі на стадії апеляційного провадження залучати до участі третіх осіб, оскільки згідно вимог  ч. 1 ст. 27 ГПК України таке залучення допускається до прийняття рішення  судом першої інстанції.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

    

 Під час нового розгляду суду необхідно врахувати  викладене, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи, встановити дійсні права і обов'язки  сторін, залучити до участі у справі осіб, на права і обов’язки яких може вплинути рішення суду і, в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють їх спірні правовідносини, та ухвалити  законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1119 - 11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

  Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”  задовольнити частково.

 

 Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.

  Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007  та рішення господарського суду м. Києва від 23.11.2006 у справі № 6/637   скасувати.

   Справу № 6/637  направити на новий розгляд до господарського суду  м Києва.

Головуючий суддя                                                                            В.Карабань

                     

судді:                                                                                                   Л.Ковтонюк

                                                                                                              В.Чабан