ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.10                                                                                           Справа№ 24/24

За позовом: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Брама”, смт.Івано-Франкове

Яворівського району Львівської області

Про стягнення 13 835,00грн.

                                                                                                    Суддя Хабіб М.І.

                                                                                                    Секретар Савченко Ю.А.                                            

Представники:  

Від позивача – ОСОБА_2 - представник

Від відповідача – Грабар М.Б. - представник

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 13 835,00грн.боргу за надані послуги, а також судових витрат, в т.ч. 700,00грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору-заявки №02/12/09/01 від 02.12.2009року на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеного сторонами, позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом м.Хіденхаузен (Німеччина) –м.Краковець (митний перехід) –м.Рясна-Руська (Україна) та передав вантаж відповідачу. Вартість перевезення встановлена сторонами в сумі 13835,00грн.

Як зазначено у позовній заяві, вантаж передано відповідачеві 11.12.2009року, а 26.01.2010року направлено оригінали  СMR, рахунка-фактури, акту виконаних робіт та податкової накладної. Вказані документи отримані відповідачем 29.01.2010року.

        Посилаючись на договір-заявку, позивач зазначає, що оплату послуг відповідач зобов’язувався здійснити до 05.02.2010року, однак своїх зобов»язань  відповідач не виконав, наданих послу не оплатив, заборгованість відповідача становить 13 835,00грн.

        Позивач подав лист від 15.03.2010р,  в якому повідомив суд про те, що 10.03.2010року відповідач частково сплатив  борг в сумі 9460,00грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача становить 4 375,00грн. На підтвердження часткового погашення відповідачем заборгованості суду подано виписку банку з рахунка клієнта  за 10.03.2010року.

        Відповідач подав відзив, в якому заборгованість в сумі 4 375,00грн. визнає.

        Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

        На підставі договору-заявки №02/12/09/01 від 02.12.2009року на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеного сторонами, позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом м.Хідденхаузен (Німеччина) –м.Краковець (митний перехід) –м.Рясна-Руська (Україна) та передав 11.12.2009р. вантаж відповідачу, що підтверджено СМR від 03.12.2009р.

        В договорі-заявці №02/12/09/01 від 02.12.2009року сторонами встановлена вартість перевезення в сумі 13835,00грн., а також строк її оплати –упродовж 5 банківських днів після отримання повного пакету оригінальних документів.

        26.01.2010року позивач надіслав відповідачу оригінали  СMR, рахунка-фактури, акту виконаних робіт та податкової накладної, які відповідач отримав 29.01.2010р., що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення, п. квит. №  01355338.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що  відповідач дійсно отримав ці документи, однак, всупереч умовам договору в акті здачі-прийняття виконаних робіт,  рахунку-фактурі та податковій накладній позивач вказав вартість послуг 14 035,00грн., тому відповідач не оплатив послуг у встановлений строк. На підтвердження своїх пояснень представник відповідача подав акт, рахунок –фактуру №СФ-0001673 та податкову накладну № 1672 від 11.12.2009р. на суму 14 035,00грн., які підписані позивачем і скріплені його печаткою.

Після подання позову до суду  ( позов подано 12.02.2010р. ) на підставі рахунка –фактури №СФ-0001673 від 11.12.2009р. відповідач оплатив 10.03.2010р. послуги частково в сумі 9 460,00грн., що підтверджено випискою банку з рахунка клієнта  за 10.03.2010року.

Крім того, судом встановлено, що представник позивача ОСОБА_2, який представляв інтереси позивача в суді на підставі довіреності від 19.02.2010р, виданої позивачем, зареєстрованої в  реєстрі за №128, не є адвокатом,  договору щодо надання юридичних послуг позивач з ним не укладав.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони ( замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а  замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов»язаний оплатити надану йому послугу в розмірі , у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.

Матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачеві послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом на  суму13835,00грн., які відповідач зобов»язаний був оплатити упродовж 5 банківських днів після отримання повного пакету оригінальних документів. Позивач надав відповідачу оригінал СMR, проте в акті, рахунку та податковій накладній завищив вартість послуг. Ці документи відповідач отримав 29.01.2010р. Відповідач у встановлений договором строк не оплатив послуг. Після звернення позивача з позовом  до суду  10.03.2010р. відповідач оплатив надані послуги частково в сумі 9 460,00грн., на день  вирішення спору заборгованість становить 4375,00грн., яку відповідач визнає.

Отже, в частині стягнення 9 460,00грн.боргу  провадження у справі належить припинити у зв»язку з відсутністю предмета спору, а в частині стягнення 4375,00грн.боргу позов підлягає задоволенню.

В силу ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються, зокрема із державного мита, із сум, що підлягають сплаті за послуги адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача, який надавав послуги, не є адвокатом,  позивачем не укладений з ним договір про надання послуг,  позивачем та його представником не визначено сум, які підлягають оплаті за надання послуг. За таких обставин  заявлені до стягнення витрати на оплату послуг адвоката не підлягають до задоволення.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що спір виник з вини двох сторін. В судовому засіданні представники сторін дійшли згоди, що судові витрати ( державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на сторони порівно.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.1/1 частини 1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

                                                               ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Брама”,  ідентифікаційний код 32234411, адреса:  81070, смт.Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, вул. Яворівська,34 А/11, на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, - 4  375,00 грн. боргу,  69,17 грн. державного мита та  118,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

     2.  В частині стягнення 9 460,00грн.боргу провадження у справі припинити.

Суддя