ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/226/20

провадження № 2/753/3989/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Цимбал І.К.

при секретарі - Остапчук М.М.

з участю сторін: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Чендакова І.О.

представника заінтересованої особи - Міцкевич А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова», про усунення перешкод у користуванні майном -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, про усунення перешкод у користуванні майном, посилаючись на що він є співвласником майна, яке знаходиться в багатоквартирному будинку, де позивачмає квартиру на прав власності. Разом з тим, відповідач незаконно привласнив допоміжне приміщення, у вигляді квартири, яку надає в оренду третій особі, як службову квартиру. Позивач зазначає, що майно яке відповідач здає в квартиру не є квартирою і тим більш не має статусу службової, оскільки вказане майно не зареєстровано в державному реєстрі нерухомого майна, а отже є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку. Враховуючи те, що своїми діями відповідач перешкоджає позивачу користуватися спільним майном, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить зобов`язати усунути перешкоди у користуванні приміщенням та передати позивачу ключі.

В судовому засіданні позивач та представник останнього позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позові та пояснили, що позивач з 17.01.2003 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30.11.2007.

Відповідно до рішення правління ATХК «Київміськбуд» №142 від 16.06.2004, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , передано відповідачу в експлуатацію та обслуговування.

Відповідно до п.2.1. Розділу 2 Статуту ТОВ «Новобудова» (далі - Товариство/відповідач), відповідач здійснює господарську діяльність з метою задоволення суспільних потреб у продукції, роботах та послугах, а також отримання прибутку і реалізації на основі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів Учасників та членів трудового колективу Товариства (додаток 5).

Позивачу відомо, що у вказаному будинку наявне приміщення АДРЕСА_3 , яке відповідач вважає квартирою АДРЕСА_3 та яке протягом тривалого часу здається унайм Товариством фізичній особі ОСОБА_3 , що підтверджується договором №113 найму квартири АДРЕСА_3 . Відповідно до договору, наймач тимчасово проживає у вказаній квартирі без права на власність і викуп квартири.

Як вбачається з інформаційної довідки №190887793 від 29.11.2019, складеної адвокатом, про вказане приміщення відсутня будь-яка інформація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про те, що воно віднесено до категорії житлових приміщень, що в свою чергу доводить належність даного приміщення до категорії нежитлових Зазначене свідчить, що приміщення, яке відповідач вважає «квартирою», житловим приміщенням не є, а є майно, на які поширюються положення інституту спільної власності багатоквартирного будинку.

Позивач зазначає, що основною метою звернення позивача до судує не врегулювання правовідносин щодо поділу, приміщення №65, а встановлення порядку спільного користування цим приміщенням.

Позивач стверджує, що відповідач порушує право позивача на користування майном, яке перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку, оскільки з рішення Правління Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд» №142 від 16.06.2014 «Про підвищення рівня експлуатації утримання та обслуговування житлових будинків», метою передачі будинку ТОВ «Новобудова» є «впровадження ринкових засад у сфері житлового господарства, підвищення якості житлово-комунальних послуг громадянам... розширення соціально-побутових послу: мешканцям житлових будинків». Отже, головною метою передачі будинку ТОВ «Новобудова» було підвищення якості життя його мешканців.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спільною сумісною власністю, у відповідності до ч. 1 ст. 368 Цивільного Кодексу України, визнається власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 369 ЦК України). При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх власників.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, положення якої кореспондуються з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві „спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Приміщення № АДРЕСА_3 зазначеного будинку здається в найм фізичній особі, разом з тим для укладення даних видів договорів основною передумовою є наявність права передання майна у найм, яке належить власнику речі або особі, якій належать майнові права.

ТОВ «Новобудова» не є ані власником, ані співвласником майна у будинку АДРЕСА_1 , а є лише житлово-експлуатаційною організацією, якій цей будинок був переданий для експлуатації та обслуговування шляхом надання житлово- комунальних послуг. В свою чергу, всупереч норм діючого законодавства, відповідач безпідставно наділив себе правом передання у найм приміщенням АДРЕСА_3 , тим самим порушив права власників квартир на майно, яке перебуває у спільній сумісній власності співвласників будинку, у тому числі і права позивача. Зокрема, позивач не має можливості користуватися даним приміщенням.

У 2004 році Конституційний суд вирішував справу, предметом якої була приватизація державного житлового фонду і особливості набуття права спільної сумісної власності в таких житлових будинках. Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004р. ІМ94-рп/2@04 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_4 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) визначено, що допоміжні приміщення, відповідно до пункту статті 10 Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. (п. 4.2, ч.2).

В пункті 1.1 рішення Конституційний Суд вирішив питання права власнсті на допоміжні приміщення в багатоквартирному будинку. Зокрема, у п.1.1. визначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності надопоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Пунктом 1.3. визначено, що питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, з аналізу чинного законодавства вбачається, що право громадян на користування спільною власністю ґарантоване.

Частиною 2 ст. 386 ЦК України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. В статті 391 ЦК України, яка закріплює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, тому позивачзазначає, що має право звернутись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні приміщенням АДРЕСА_3 та є спільною сумісною власністю.

Пунктом 6 ч. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що спільним майном багатоквартирного будинку є спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересахсуспільства на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Також, звертаємо увагу суду, що згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу Україні (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 справа №1-10/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частин: першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення де користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному прав простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобіє правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що передача в найм приміщення АДРЕСА_3 , відбулася незаконно, що призвело до порушення прав та інтересів Позивача, які підлягають захисту у судовому порядку шляхом передачі позивачеві ключів від нерухомого майна за вищевказаною адресою.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, подала відзив та пояснила, що відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 142 від 16.06.2004 будинок за адресою: АДРЕСА_1 був переданий відповідачу в експлуатацію та обслуговування.

Згідно витягу з акту № 311/188 від 19.11.2004 квартира № АДРЕСА_3 передана відповідачу від АТ ХК «Київміськбуд» для службових потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язанихзутриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до ст. 382 ЦК України (в редакції Закону № 417-VIII від 14.05.2015), усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (з наступними змінами та доповненнями) спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова території.

При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та житлового приміщення (квартири)/нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку- приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Відповідно до ч. 1 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Таким чином, позивач помилково відносить квартиру АДРЕСА_3 , передану для службових потреб, до категорії допоміжних приміщень (які є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку та необхідні для обслуговування будинку). Законодавство не відносить квартири, передані для службових потреб, до спільного майна.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що позовні вимог є необґрунтованими та задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 142 від 16.06.2004 будинок за адресою: АДРЕСА_1 - Г був переданий відповідачу в експлуатацію та обслуговування.

Згідно витягу з акту № 31 1/188 від 19.11.2004 квартира № АДРЕСА_3 передана відповідачу від АТ ХК «Київміськбуд» для службових потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язанихзутриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (комори, сараї і та ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до ст. 382 ЦК України (в редакції Закону № 417-VIII від 14.05.2015), усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (з наступними змінами та доповненнями) спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (утому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова території.

При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та житлового приміщення (квартири)/нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку- приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Відповідно до ч. 1 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

В судовому засіданні позивачем не спростовано, що спірне приміщення не є квартирою і посилання на те, що остання відсутня у зареєстрованому законом порядку не підтверджує того факту, що спірне приміщення належить до допоміжного та належить на праві спільної сумісної власності позивачу. Крім того, у зазначеному вище акті № 31 1/188 від 19.11.2004АТ ХК «Київміськбуд» зазначено, що для службових потреб відповідачу передається саме трикімнатна квартира з визначеним розміром площі: загальна 106, 44 кв.м. і окремо житлова 66,59 кв.м.

Згідно п. 2.2 інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 1-житлофонд (річна) "Житловий фонд" затвердженої наказом Держкомстату України 21.07.2008 № 251, яка надає найповніше визначення загальної і житлової площі, житлова площа квартири визначається як сума площ житлових кімнат без урахування площ убудованих шаф.

До житлової площі включається площа квартир, що складається з однієї житлової кімнати, яка є одночасно кухнею; житлових кімнат у нежитлових будівлях - школах, лікарнях тощо, а також площа житлових кімнат, тимчасово не заселених з будь-яких причин (ремонт переобладнання).

До житлової площі не належить площа кухонь, коридорів, ванних кімнат, комор, убудованих шаф, інших підсобних приміщень, площа житлових квартир і кімнат, які переведені у нежитлові.

Отже, якщо б спірне приміщення належало до допоміжного, саме житлова площа в останньому була б відсутня.

Таким чином, позивач помилково відносить квартиру АДРЕСА_3 , передану для службових потреб, до категорії допоміжних приміщень, які є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку та необхідні для обслуговування будинку.

Крім того, суд вважає, що обраний спосіб захисту позивачем, в разі доведення перед судом правомірності доводів останнього, заздалегідь направлений на порушення прав інших співвласників багатоквартирного будинку, оскільки вимога позивача передати ключі від спірного приміщення виключно позивачу, без врахування інтересів інших осіб, які б як зазначено вище, вразі якщо б спірне приміщення належало до допоміжного, також мали б право на користування останнім. Крім того, вбачається що позивач фактично оспорює договір найму укладений між відповідачем та третьою особою та фактично дії відповідача стосовно господарської діяльності останнього щодо укладення такого договору, проте у позовних вимогах не порушує відповідні питання, проте вимоги позивача безпосередньо стосуються прав орендатора квартири АДРЕСА_3 .

Оцінюючи належність, допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємозв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 1-13, 17, 18, 76-82, 89, 133, 141, 242, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 350-5, 350-6, 350-8, 354 ЦПК України, ст.ст. 382, 369, 386, ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова», про усунення перешкод у користуванні майном відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення скалдено 23.03.2020

Головуючий: