Постанова

Іменем України

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 456/3963/16-ц

провадження № 61-7594св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Львівгаз»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2017 року у складі головуючого судді Янів Н.М. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2019 року в складі колегії суддів Цяцяка Р.П., Крайник Н.П. та Шеремети Н.О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Львівгаз» (далі - ПАТ «Львівгаз») про захист прав споживачів, у якому просив суд зобов`язати відповідача встановити споживачу ОСОБА_1 газовий лічильник на умовах, що в квартирі встановлені газова колонка, плита і стаціонарна опалювальна піч.

Позов мотивовано тим, що позивач повідомив ПАТ «Львівгаз» філію Стрийського УЕГГ, що у квартирі встановлені газова колонка, плита і стаціонарна опалювальна піч, а також надав згоду на встановлення газового лічильника у зручний для ПАТ «Львівгаз» час за умови, що його буде про це повідомлено письмово. Проте, до даного часу газовий лічильник не встановлений і про час його встановлення не його повідомлено.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2017 року, яке залишене без зміни постановою Львівського апеляційного суду від 04 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач свідомо перешкоджав працівникам ПАТ «Львівгаз» встановити газовий лічильник та вчиняти дії, які суперечать заявленим позовним вимогам. Суди зазначали, що права позивача не порушені відповідно до вимог ст. 15 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2017 рокута постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2019 року, в якій просить судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Стрийського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу № 456/3963/16-ц.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення постановлені з порушенням норми матеріального права, а саме, судами не було застосовано до даних правовідносин положення ч.1 ст. 6 Закону №3533 «Про забезпечення комерційного обліку природнього газу», яким передбачено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення газових лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, підігріву води та приготування їжі. Проте до даного часу такий газовий лічильник відповідачем не встановлений, чим порушені його права.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 та є споживачем природного газу, послуги з надання якого здійснюються відповідачем.

Згідно акту від 19 грудня 2016 року складеного працівниками ПАТ «Львівгаз» з участю депутата Стрийської міської ради Пастушин І. Я., констатовано відмову ОСОБА_1 від встановлення індивідуального вузла обліку газу за кошти ПАТ «Львівгаз». Споживача зобов`язано, забезпечити доступ до встановлення комерційного вузла обліку газу.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до повідомлення ПАТ «Львівгаз» на ім`я ОСОБА_1 від 17 серпня 2017 року, (яке ОСОБА_1 отримав 25 серпня 2017 року), попереджено про те, що 29 серпня 2017 року на 09.00 год. за його адресою будуть проводитись монтажні роботи по встановленню індивідуального газового лічильника. Відтак, просять на вказану дату та час забезпечити доступ працівників ПАТ «Львівгаз» до помешкання (а. с. 68).

Відповідно до акту складено 29 серпня 2017 року ОСОБА_1 не надав доступ працівникам ПАТ «Львівгаз» до помешкання для встановлення лічильника.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційну скаргу без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (до яких віднесено і послуги газопостачання) визначені основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Крім того, правовідносини, які виникли між ПАТ «Львівгаз» та позивачем регулюються ще Кодексом газорозподільних систем, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1379/27824.

Відповідно до п. 5 глави 1 розділу Х вказаного Кодексу, для визначення об`єму спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту споживача використовуються дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ.

У разі відсутності комерційного вузла обліку газу у оператора газорозпридільних мереж використовуються дані комерційного вузла обліку газу споживача.

Споживач не може відмовитись від встановлення комерційного вузла обліку газу з ініціативи та за кошти оператора газорозпридільних мереж.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно роз`яснень, наданих у п.11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач є відповідальним за це.

В рішенні №18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року в справі №1-10/2004 Конституційний суд України визначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

А тому, суд першої та апеляційної інстанції, дослідивши акт від 19 грудня 2016 року складений працівником ПАТ «Львівгаз» про відмову ОСОБА_1 від встановлення індивідуального вузла обліку газу за кошти ПАТ «Львівгаз», акт від 29 серпня 2017 року про не допуск до його жилого приміщення для встановлення лічильника, встановив всі фактичні обставини справи, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що незважаючи на неодноразові намагання працівників ПАТ «Львівгаз» встановити газовий лічильник, позивач свідомо перешкоджав вчиненню таких дій, та вчиняв дії, які входять в розріз із заявленими позовними вимогами, тому будь-які його права не порушені, відповідно до вимог положень ст. 15 ЦК України.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров