Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 220/2354/2012

провадження № 61-2160св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б.І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - прокурор Погребищенського району Вінницької області,

заінтересована особа - Станилівська сільська рада Погребищенського району Вінницької області,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_1 ,

представник ОСОБА_1 - адвокат Шиманський Віталій Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманського Віталія Миколайовича, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Якименко М. М., Берегового О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У вересні 2012 року прокурор Погребищенського району в інтересах Станилівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області звернувся до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії IV-BH №000401, виданого Станилівською сільською радою 15 березня 2002 року, була власником земельної ділянки, розміром 2,15 га, розташованої на території Станилівської сільської ради.

Вказував, що з часу відкриття спадщини упродовж року та до часу звернення в суд ніхто із спадкоємців ОСОБА_2 до сільської ради щодо оформлення права на спадщину не звертався. Невизначеність правового статусу спадкового майна призводить до безоплатного користування ним третіми особами та ненадходження коштів до місцевого бюджету.

Ураховуючи наведене, прокурор Погребищенського району на підставі положень статті 1277 ЦК України просив суд визнати відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , та передати право власності на землю територіальній громаді Станилівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2012 року у складі судді Марченко Л. В. заяву задоволено.

Визнано відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у виді земельної ділянки, розміром 2,15 га, розташованої на території Станилівської сільської ради.

Визнано право власності на земельну ділянку, розміром 2,15 га, розташовану на території Станилівської сільської ради, за територіальною громадою Станилівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Рішення районного суду мотивоване тим, що оскільки, спадкоємців за заповітом і за законом після смерті ОСОБА_2 немає, спадкове майно, яке входить до складу спадщини, необхідно визнати відумерлою спадщиною і визнати право власності на нього за територіальною громадою Станилівської сільської ради.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шиманський В. М., на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2012 року у справі № 220/2354/2012 за заявою прокурора Погребищенського району, заінтересована особа - Станилівська сільська рада Погребищенського району Вінницької області, про визнання спадщини відумерлою, закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не довів факту прийняття ним спадщини після смерті його матері, питання про його права та обов`язки оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалося, отже, він позбавлений права на його оскарження.

Апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_1 щодо наявності у нього права на апеляційне оскарження рішення суду.При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спадкоємець ОСОБА_1 не вчинив дії, спрямовані на прийняття спадщини після смерті його матері - ОСОБА_2 , належних доказів про право на спадщину не надав, тому права на спадщину він не набув.

З огляду на зазначене апеляційний суд вважав, що на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України апеляційне провадження підлягає закриттю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шиманський В. М., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року скасувати та передати справу для продовження розгляду до Вінницького апеляційного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманського В. М. мотивована тим, що 29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 стало відомо про рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2012 року. Зазначає, що до участі у справі ОСОБА_1 залучений не був, хоча є єдиним спадкоємцем після смерті матері.

Стверджує, що ОСОБА_1 починаючи з 1995 року до червня 1997 року проживав без реєстрації в одному житловому будинку разом зі своєю родиною: матір`ю ОСОБА_2 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та братом ОСОБА_3 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення ЦК УРСР, оскільки застосуванню підлягають положення пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

При цьому зазначає, що на підставі частини третьої статті 1268 та статті 1270 ЦК України він є спадкоємцем майна ОСОБА_2 .

Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на неправильне застосування районним судом положень статті 1277 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 05 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про народження від 16 лютого 1955 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 (а. с. 25).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується інформацією зі Спадкового реєстру від 25 жовтня 2012 року № 32140752 та свідоцтвом про смерть від 19 липня 2016 року серії НОМЕР_1 (а. с. 14, 26).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на земельну ділянку, розміром 2,15 га, яка розташована на території Станилівської сільської ради, що належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-BH № 000401, виданого Станилівською сільською радою 15 березня 2002 року (а. с. 3).

Відповідно до довідки Погребищенської районної державної нотаріальної контори від 17 жовтня 2012 року № 779 спадкова справа після померлої ОСОБА_2 не заводилася, будь-яка інформація щодо наявності чи відсутності спадкоємців відсутня (а. с. 13).

Згідно з довідкою Станилівської сільської ради від 10 квітня 2018 року № 108 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала та була зареєстрована в с. Станилівка Погребещенського району Вінницької області до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 27).

Актом від 17 жовтня 2019 року підтверджено, що ОСОБА_1 проживав без реєстрації в одному житловому будинку разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 та братом ОСОБА_3 з 1995 року до червня 1997 року (а. с. 28).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманського В. М. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманського В. М., апеляційний суд вказав, що оскільки ОСОБА_1 не довів факту прийняття ним спадщини після смерті його матері, питання про його права та обов`язки оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалося, отже, він позбавлений права на його оскарження.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Звертаючись із заявою про визнання спадщини відумерлою, прокурор Погребищенського району Вінницької області посилався на норму статті 1277 ЦК України, яка набрала чинності з 01 січня 2004 року, відповідно до якої у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як роз`яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 року «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Тобто, оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, які чинні на момент їх виникнення, а саме ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

У пунктах 1, 2 частини першої статті 549 ЦК УРСР зазначено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно з пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК УРСР, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подання ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Звернувшись до суду з апеляційною скаргою, представник ОСОБА_1 - адвокат Шиманський В. М., обґрунтовуючи право ОСОБА_1 на апеляційне оскарження рішення районного суду, посилався на те, що відповідно до положень статей 1216, 1218, 1258, 1261 ЦК України ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті матері, а на підставі частини третьої статті 1268 та статті 1270 ЦК України він вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки не заявив про відмову від неї.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманського В. М., апеляційний суд не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, неналежно дослідив усі обставини справи та не встановив наявність порушеного права ОСОБА_1 , оскільки дослідженню та оцінці підлягали докази, подані представником ОСОБА_1 на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 з матір`ю на час її смерті, обставини чи впливає оскаржуване рішення суду першої інстанції на спадкові права ОСОБА_1 після смерті матері, наявність чи відсутність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 .

Апеляційний суд, вказавши, що відсутні підстави вважати, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , не врахував, що на підставі положень статті 529 ЦК УРСР він є спадкоємцем першої черги після смерті матері.

При цьому суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що до спірних правовідносин застосовуються норми статті 1277 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманського В. М. та не розглянувши його апеляційної скарги по суті, належно не дослідив наявність порушених прав ОСОБА_1 , що унеможливило встановлення необхідних фактичних обставин і призвело до обмеження реалізації права на доступ до правосуддя, передбаченого вимогами статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та права на апеляційне оскарження судового рішення.

З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та обґрунтованою.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали, з передачею справи до апеляційного суду для продовження розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманського Віталія Миколайовича задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк