У Х В А Л А

11 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 240/4946/18 (Пз/9901/56/18)

Провадження № 11-134заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження заяву Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області (далі - УПСЗН)про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у зразковій справі № 240/4946/18 (Пз/9901/56/18) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПСЗН про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до УПСЗН, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка призвела до ненарахування та невиплати позивачу із 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII);

- зобов`язати УПСЗН провести із 17 липня 2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796-XII у розмірі, що дорівнює 40 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

19 листопада 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в порядку статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшло подання судді Житомирського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом цієї типової справи як зразкової.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27 листопада 2018 року відкрив провадження у зразковій адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до УПСЗН про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням від 21 січня 2019 року, ухваленим за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду позов ОСОБА_1 задовольнив: визнав протиправною бездіяльність УПСЗН, яка призвела до ненарахування та невиплати позивачу з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-XII; зобов`язав відповідача провести із 17 липня 2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796-XIIу розмірі, що дорівнює 40 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу УПСЗН задовольнила частково. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року змінила: в абзаці третьому його резолютивної частини слова «мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік» замінила словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року». В іншій частині рішення суду першої інстанції Велика Палата Верховного Суду залишила без змін.

У січні 2020 року УПСЗН звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про роз`яснення постанови від 11 грудня 2019 року у зразковій справі № 240/4946/18 (Пз/9901/56/18).

У своїй заяві УПСЗНзазначає, що оскільки вирішення питання щодо відновлення нарахування та виплати допомог і компенсацій, надання пільг, передбачених Законом № 796-XII, становить значний суспільний інтерес та стосується тисяч громадян, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, то з метою надання рівних прав для всіх без винятку громадян на отримання допомог і компенсацій, передбачених цим Законом, просить Велику Палату Верховного Суду роз`яснити:

- до якої дати проводити нарахування щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-XII;

- чи є постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року підставою для нарахування та виплати допомог і компенсацій, надання пільг, передбачених Законом № 796-XII, які було скасовано пунктом 4 Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VІІІ), всім громадянам району, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, без обов`язкового звернення їх до суду;

- чи проводити нарахування громадянам, які проживають в населених пунктах, що відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесені до зони посиленого радіоекологічного контролю, якщо Законом № 76-VІІІ внесено зміни до Закону України від 27 лютого 1991 року № 791а-XII «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 791а-XII), відповідно до яких у статті 2 виключено визначення зони посиленого радіоекологічного контролю, а Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 дію цього пункту не відновлено.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 лютого 2020 року призначила заяву УПСЗНпро роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши доводи заяви про роз`яснення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відмову у її задоволенні з таких підстав.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, установлену законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або для тих осіб, що будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.

Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.

Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.

Крім того, роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.

Велика Палата Верховного Суду, змінюючи рішення суду першої інстанції, в ухваленій постанові від 11 грудня 2019 року зазначила чинне законодавство України, яким відповідачу необхідно буде керуватись при нарахуванні та виплаті грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а також дату, з якої підлягало поновленню порушене право позивача як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в місті Овручі Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, тому судове рішення Великої Палати Верховного Суду є зрозумілим і підстав для його роз`яснення немає. Вказана грошова допомога є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. Вирішуючи питання про зобов`язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарстваабо встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду встановила, що зі змісту заяви УПСЗН убачається, що відповідач фактично просить роз`яснити йому, як застосовувати положення пункту 2 розділу І Закону № 76-VІІІ, яким внесено зміни до Закону № 791а-XII (виключено абзац п`ятий частини другої статті 2 щодо визначення зони посиленого радіоекологічного контролю), що не пов`язано з вирішенням питання про роз`яснення судового рішення та встановлення порядку виконання судового рішення. До того ж спірні правовідносини у зразковій справі № 240/4946/18 (Пз/9901/56/18) стосуються нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства особі, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, а не нарахування та виплати вказаної допомоги особі, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Зі змісту заяви УПСЗН убачається, що відповідач фактично просить роз`яснити не мотивувальну чи резолютивну частину судового рішення, а порядок виконання судового рішення, тобто вирішити питання, які не стосуються роз`яснення судового рішення в розумінні статті 254 КАС України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу УПСЗН на те, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, відповідач як сторона виконавчого провадження (боржник) невідкладно зобов`язаний згідно з частиною четвертою статті 19 Закону України від 02 червня 2016 року№ 1404-VIII «Про виконавче провадження» повідомити виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення. При цьому виконавець за заявою сторони має право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення в порядку статті 378 КАС України.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви УПСЗН про роз`яснення ухваленої нею постанови від 11 грудня 2019 року.

Керуючись статтями 248, 254, 256 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. У задоволенні заяви Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської областіпро роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у зразковій справі № 240/4946/18 (Пз/9901/56/18) відмовити.

2. Роз`яснити Управлінню праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, що за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

Д. А. Гудима О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

В. С. Князєв