Судове рішення #85815901


Ухвала

03 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 712/13514/17

провадження № 51-1226ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Анісімова Г.М.,

суддів Булейко О.Л., Ковтуновича М.І.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2019 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 лютого 2020 року щодо нього,

встановив:

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою на вищевказані судові рішення.

Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2020 року касаційну скаргу засудженого було залишено без руху через

її невідповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)та надано строк для усунення недоліків.

У вищевказаній ухвалі, крім іншого, зазначалося, що ОСОБА_1 вказуючи

на недопустимість ряду доказів, не конкретизував, яких істотних порушень допустилися суди першої та апеляційної інстанції, з огляду на положення ст. 412 КПК. Також, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, засуджений не обґрунтував свої доводи,

у відповідності до ст. 413 КПК.

На виконання зазначеної ухвали, ОСОБА_1 повторно подав касаційну скаргу, проте недоліків касаційної скарги не усунув. Зокрема, засуджений повторно зазначає про допущенні судами першої та апеляційної інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, наводячи в підтвердження цього доводи про неналежність окремих доказів, що, відповідно до ст. 433 КПК

не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Крім того, вказуючи на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, засуджений повторно не зазначає яких порушень допустилися суди з огляду на ст. 413 КПК, обмежившись посиланням на ст. 263-1 Кримінального кодексу України та не обґрунтувавши в чому саме полягає неправильне тлумачення закону, враховуючи, що його визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 КК. Засуджений фактично заперечує встановлені судом обставини кримінального провадження та висновки щодо його винуватості

на підставі власного тлумачення та оцінки доказів у справі.

Також, засудженому роз`яснено межі перегляду судом касаційної інстанції, однак він повторно посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, переглядає судові рішення згідно ст. 433 КПК у межах касаційної скарги, відсутність у поданій скарзі правового обґрунтування заявлених вимог перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо особа

не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху в установлений строк.

Враховуючи викладене, з урахуванням вимог п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, зважаючи на те, що засуджений ОСОБА_1 недоліків касаційної скарги не усунув, суд приходить

до висновку, що касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Повертаючи касаційну скаргу, Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги

не позбавляє засудженого права повторно звернутися до суду касаційної інстанції

в порядку, передбаченому КПК України, в межах строку на касаційне оскарження.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2019 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 лютого 2020 року з усіма доданими до неї матеріалами повернути ОСОБА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Г.М. Анісімов О.Л. Булейко М.І. Ковтунович



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація