Ухвала

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 369/1217/19

провадження № 61-5062ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 червня 2019 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року у складі суддів: Мараєваої Н. Є., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта») у січні 2019 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 7 736,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 12 квітня 2016 року між ПАТ «НАСК «Оранта» та Фермерським господарством «Кегичівське» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АЕ7609195), яким було застраховано цивільну відповідальність володільця забезпеченого транспортного засобу ГАЗ-3302, державний номерний знак НОМЕР_1 . 22 листопада 2016 року в смт. Макарів Київської області сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу ГАЗ-3302, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . У результаті зазначеної ДТП автомобілям було завдано пошкоджень, а їх власникам - шкода. Постановою Макарівського районного суду Київської області від 08 лютого 2017 року у справі № 370/2750/16-п винним у вчиненні ДТП було визнано відповідача, який самовільно залишив місце ДТП. На момент ДТП цивільна відповідальність водія транспортного засобу ГАЗ-3302, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта». Відповідно до страхового акту від 03 березня 2017 року № ОВЦ-16-10055/1 розмір затвердженого до виплати страхового відшкодування за пошкодження автомобіля Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 7 736,55 грн. Згідно з платіжним дорученням від 07 березня 2017 року № 13050 ПАТ «НАСК «Оранта» було виплачено власнику автомобіля Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2 , страхове відшкодування у розмірі 7 736,55 грн..

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «НАСК «Оранта» відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, з огляду на те що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, ОСОБА_1 , як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності а ПАТ «НАСК «Оранта» добровільно сплатило страхове відшкодування, дійшов висновку про те, що сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

ПАТ «НАСК «Оранта» у березні 2020 року засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року у вищевказаній справі.

У своїй касаційній скарзі ПАТ «НАСК «Оранта» просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 7 736,55 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Необхідність розгляду справи в касаційному порядку заявник обґрунтував тим, що справа має виняткове значення для ПАТ «НАСК «Оранта», оскільки за весь період судово-претензійної діяльності заявнику вперше відмовлено в задоволенні позовної заяви про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу з аналогічними підставами позову. Крім того вважає, що зазначена справа становить значний суспільний інтерес для учасників страхових правовідносин.

Зазначені доводи не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки зводяться до незгоди заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, що не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення або становить значний суспільний інтерес.

Верховним Судом перевірено, чи мають місце інші підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, зокрема, з урахуванням обставин, на які посилався заявник в касаційній скарзі, та зазначених підстав не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик