ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/17626/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства "Укрхімтрансаміак"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Головіної К. І.

від 12.09.2019 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Яковлєв М. Л., Козир Т. П., Кравчук Г. А.

від 27.11.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінжиніринг-Діагностика"

до Державного підприємства "Укрхімтрансаміак"

про стягнення 451 412,65 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінжиніринг-Діагностика" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" про стягнення 414 113,57 грн основного боргу, 27 599,06 грн інфляційних втрат, 9 700,02 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 20.11/17 від 20.11.2017 у частині оплати виконаного відповідачем ІІ циклу робіт з режимного спостереження та дослідження на зсувних ділянках у районах проходження магістрального аміакопроводу на території Придніпровського управління магістрального аміакопроводу та проведення досліджень зсувної ділянки в районі переходу аміакопроводу через Тілігульський лиман на території Миколаївського управління магістрального аміакопроводу.

2. Хід розгляду справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/17626/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінжиніринг-Діагностика" 414 113,57 грн основного боргу, 27 599,06 грн інфляційних втрат, 9 292,03 грн 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінжиніринг-Діагностика" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про стягнення з Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" витрат на правничу допомогу у сумі 24 315,60 грн.

3. Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 910/17626/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінжиніринг-Діагностика" про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінжиніринг-Діагностика" 24 293,62 грн витрат на правничу допомогу. У решті вимог щодо витрат на правничу допомогу відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

- заявлені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката доведені, документально обґрунтовані і відповідають критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи та відсутністю клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з доказами неспівмірності заявлених позивачем витрат;

- за результатами розгляду даної справи позов був задоволений частково, тому витрати на правничу допомогу підлягають також пропорційному розподілу.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на надання правової допомоги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- судами першої та апеляційної інстанції невірно встановлено те, що позивачем належним чином доведено розмір понесених ним судових витрат;

- позивачем на підтвердження доказів понесених ним витрат не надано суду видаткових касових ордерів або платіжних доручень про передачу коштів адвокату;

- при задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги судами першої та апеляційної інстанцій було порушено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Національного банку України від 29.12.2017 №148 та статті 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.

6. Доводи інших учасників справи

Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, внаслідок розгляду спору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінжиніринг-Діагностика" та Державним підприємством "Укрхімтрансаміак" по суті, судом першої інстанції було прийнято рішення від 01.08.2019 у справі №910/17626/18 про часткове задоволення позовних вимог.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінжиніринг-Діагностика" адвокатом Бовсунівським О.В. заявлено заяву, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

05 серпня 2019 року позивач надіслав на адресу суду першої інстанції заяву про стягнення судових витрат, що підтверджується штемпелем на поштовому конверті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правову допомогу в сумі 24 315,60 грн призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.09.2019 із повідомленням учасників справи.

Відповідач жодних міркувань щодо заяви позивача про розподіл судових витрат на правову допомогу не подав.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи по суті у суді першої інстанції позивачем було надано договір про надання правової допомоги №45 від 10.12.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінжиніринг-Діагностика" та адвокатом Бовсунівським Олександром Володимировичем; акт виконаних робіт від 02.08.2019, який містить перелік наданих послуг, а також їх вартість в розмірі 24 315,60 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера від 02.08.2019 № 02/08-1 про оплату послуг правничої допомоги на суму 24 315,60 грн; ордер серії ЖТ №47120 від 22.12.2018 на представництво інтересів позивача в суді адвокатом Бовсунівським О.В.; свідоцтво серії ЖТ № 000774 від 27.04.2016 про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Бовсунівському О.В.

Таким чином, надавши оцінку усім наданим позивачем доказам, встановивши, що заявлені судові витрати доведені, документально обґрунтовані та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи, суд першої інстанції, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/17626/18 позов задоволено частково, тому витрати на правничу допомогу підлягають пропорційному розподілу, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 24293,62 грн витрат на правову допомогу за розгляд справи по суті у суді першої інстанції.

При цьому, оскільки під час розгляду справи по суті у суді першої інстанції відповідачем не було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з доказами неспівмірності заявлених позивачем витрат, то суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд касаційної інстанції зазначає, що по своїй суті правом подання даної касаційної скарги відповідач фактично замінює своє право подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та доведення неспівмірності таких витрат, у розумінні частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Однак, зважаючи на те, що відповідач своїм правом, передбаченим частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у встановленим даним кодексом строк та порядку не скористався, доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі не приймаються судом касаційної інстанції.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані додаткове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

10. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 910/17626/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець