Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 204/7155/16-ц

провадження № 61-7863св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2017 року у складі судді Токар Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, надалі уточненим, до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» (далі - ПАТ «Дніпрогаз»), у якому просила поновити її порушене право як споживача та визнати неправомірними дії відповідача щодо відключення квартири АДРЕСА_1 від газопостачання, зобов`язати відповідача здійснити розрахунок (перерахунок) об`єму спожитого природного газу за період з 08 жовтня 2015 року до 27 квітня 2016 року згідно з показаннями лічильника газу, зафіксованими в акті від 27 квітня 2016 року; зобов`язати відповідача за свій рахунок невідкладно, але не пізніше 15 днів з дати набрання чинності судовим рішенням, поновити газопостачання квартири АДРЕСА_1 , абонентом якого є позивач; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 29 вересня 2012 року між нею, ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_2 ), та відповідачем укладений договір № 3459 про надання населенню послуг з газопостачання квартири АДРЕСА_1 та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Представники відповідача 27 квітня 2016 року припинили газопостачання за вказаною адресою з мотивів самовільного використання газу, самовільного підключення газових приладів споживача та зривання пломб на запірних пристроях, про що складено відповідний акт бн від 27 квітня 2016 року. Вважала дії відповідача неправомірними, оскільки нею здійснена оплата за спожитий газ, а отже, не було підстав для припинення газопостачання.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що дії працівників ПАТ «Дніпрогаз» відповідають пункту 7 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила № 2246), вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок об`єму спожитого природного газу за період з 08 жовтня 2015 року до 27 квітня 2016 року згідно з показаннями лічильника газу, зафіксовані в акті від 27 квітня 2016 року, є такими, що не ґрунтуються на законі. За адресою споживача встановлено самовільну заміну газових приладів, що є порушенням пункту 5.5 Правил безпеки системи газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, що вказує на неможливість відновлення газопостачання. Позивач не довела жодних підстав, які вказують на необхідність задоволення позовних вимог.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що попередження про припинення газопостачання вона не отримувала, підпис у повідомленні підроблений. Суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, не допитали як свідка контролера, яка нібито вручала позивачу зазначене повідомлення, та не витребували журналу про контрольне зняття показань лічильників газу. Зазначає, що встановлення всіх газових приладів погоджено з відповідачем та отримано дозвіл на їх встановлення. На момент відключення газопостачання позивач пред`явила квитанцію на підтвердження погашення заборгованості у повному обсязі, а тому не було підстав для припинення газопостачання, проте суди зазначену квитанцію не взяли до уваги.

У червні 2018 року надійшов відзив ПАТ «Дніпрогаз» на касаційну скаргу, в якому товариство просило відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1 , а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у лютому 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_2 ) є власником 8/100 частини домоволодіння на АДРЕСА_2 (а. с. 109-110).

28 вересня 2012 року між ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_2 ) та ПАТ «Дніпрогаз» укладений договір про надання населенню послуг з газопостачання № 3459, відповідно до умов якого ПАТ «Дніпрогаз» здійснює постачання природного газу за адресою споживача: квартира АДРЕСА_1 , та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

За вказаною адресою встановлено газові прилади: плита газова ПГ4, котел «Ferella» + ГК, побутовий газовий лічильник (ПГЛ) GALLUS 2000-U G4, опалювальна площа 39,8 кв. м.

У квартирі АДРЕСА_1 проживають три особи: ОСОБА_3 , його цивільна дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 .

Факт наявності заборгованості споживача станом на 31 серпня 2015 року у сумі 733,39 грн підтверджується попередженням про припинення газопостачання (а. с. 53) та роздруківкою за особовим рахунком абонента ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_2 ) (а. с. 24).

19 вересня 2015 року споживач під особистий підпис попереджений про обов`язок сплатити заборгованість за спожитий газ, а також про припинення газопостачання у разі несплати заборгованості.

У зв`язку з наявністю заборгованості за особовим рахунком, газопостачання за вказаною адресою припинено шляхом перекриття запірних пристроїв та встановлення пломби № С23196752 на ввідному газопроводі, про що складено акт про припинення газопостачання від 08 жовтня 2015 року № 2396 (а. с. 54), копія якого залишена у споживача.

На момент припинення газопостачання заборгованість за спожитий природній газ складала 920,47 грн.

12 лютого 2016 року представниками ПАТ «Дніпрогаз» за адресою позивача виявлено самовільне відновлення газопостачання, складено акт про порушення № 361та зафіксовано показники - 4 666 куб. м.

Представники оператора ГРМ 24 лютого 2016 року та 05 квітня 2016 року намагались здійснити припинення газопостачання газозваркою, але позивача не було вдома, що підтверджується актами обстеження (а. с. 56, 57).

27 квітня 2016 року представниками ПАТ «Дніпрогаз» припинено газопостачання за адресою: АДРЕСА_3 , газозваркою, про що складено акт про усунення порушення від 27 квітня 2016 року № 741-д (а. с. 58) та акт про припинення газопостачання № 885 (а. с. 59). На момент припинення газопостачання було зафіксовано показники 4 986 куб. м.

18 травня 2016 року комісією оператора ГРМ з розгляду актів про порушення розглянуто акт про порушення від 12 лютого 2016 року № 361, прийнято рішення про його задоволення, складено акт-розрахунок необлікованого об`єму та обсягу природного газу і його вартості за період з 27 жовтня 2015 року до 31 березня 2016 року у розмірі 20 373,60 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із пунктом 6 Правил № 2246 газопостачання на об`єкт та/або газові прилади і пристрої споживача припиняється у разі, зокрема несвоєчасної та/або не в повному обсязі оплати послуг з газопостачання з урахуванням вимог пункту 19 цих Правил.

Відповідно до пункту 19 Правил № 2246, якщо споживач не оплатив надані послуги з газопостачання протягом 10 днів після строку, зазначеного в договорі чи платіжному документі, споживачеві надсилається письмове попередження про припинення газопостачання. У разі неоплати наданих послуг з газопостачання протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження (з позначкою про його вручення) газопостачальне/газорозподільне підприємство має право відключити споживача від газопостачання (крім випадку, коли споживач на момент відключення пред`явив представникам газопостачального/газорозподільного підприємства платіжний документ, який свідчить про погашення заборгованості в повному обсязі). Припинення газопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість за фактично отримані послуги з газопостачання. Забороняється відключати споживачів від газопостачання в останній робочий день перед вихідними та святковими днями, крім випадків аварійних ситуацій в системах газопостачання.

Згідно з пунктом 9 Правил № 2246 відновлення газопостачання здійснюється газорозподільним підприємством протягом двох робочих днів у містах та п`яти календарних днів у сільській місцевості після усунення порушень, сплати споживачем боргу та відшкодування збитків, завданих його неправомірними діями газопостачальному або газорозподільному підприємству.

Відповідно до пункту 5 глави 7 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) споживачу здійснюється, зокрема, шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування. При несанкціонованому відновленні газоспоживання (розподілу природного газу), оператор ГРМ може здійснити припинення газопостачання (розподілу природного газу) шляхом механічного від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи.

Суди встановили, що ОСОБА_1 не виконувала належним чином обов`язків щодо оплати послуг з газопостачання, передбачених пунктом 19 Правил № 2246, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, і на час припинення газопостачання мала заборгованість перед ПАТ «Дніпрогаз» у розмірі 920,47 грн та під особистий підпис була повідомлена про відключення газопостачання. У зв`язку з цим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що припинення газопостачання здійснено ПАТ «Дніпрогаз» відповідно до Правил № 2246.

Доводи касаційної скарги про те, що підпис у повідомленні про припинення газопостачання не її та, що суди необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, підлягають відхиленню з огляду на таке. Суди першої та апеляційної інстанцій дали оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшли висновку про їх достатність для вирішення спору. Зважаючи та предмети позову та доказування, принцип пропорційності, суди дійшли висновку про відсутність підстав для призначення експертизи.

Доводи касаційної скарги про те, що на час відключення її будинку від газопостачання вона пред`явила представникам відповідача квитанцію про сплату заборгованості, суд не бере до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повідомлення представника відповідача про оплату заборгованості до та на час відключення газопостачання. Така оплата проведена лише у другій половині дня, коли квартира позивача була відключено від газопостачання.

У разі подальшої сплати заборгованості ОСОБА_1 не була позбавлена можливості звернутись до відповідача з метою відновлення газопостачання, проте позивач таких дій не вчинила, а навпаки, як встановлено судами, здійснила самостійне несанкціоноване відновлення газопостачання.

Доводи касаційної скарги в основному зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. Відповідно до статті 400 ЦПК України встановлення обставин та переоцінка доказів до повноважень суду касаційної інстанції не відносяться.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За наслідками розгляду касаційної скарги встановлено, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Отже, відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко