Справа № 2а-1450/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 березня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.
розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання дій неправомірними, зобов»язання вчинити дії щодо нарахування недоплаченої щомісячної грошової надбавки до пенсії,-
в с т а н о в и в :
в лютому 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва перерахувати та виплатити йому пенсію в повному обсязі в сумі 5117,10 грн. за період з 01.01.2006 року і по теперішній час, а також стягнути з відповідача витрати на правову допомогу. При цьому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів вперіод з 01.01.2006р. по теперішній час.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Конституційний Суд України рішенням від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 визнав такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими була зупинена дія положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на підставі яких йому повинна була бути нарахована соціальна допомога. Однак відповідач в порушення вимог ст. 124 Конституції України не виконав судове рішення та не здійснив нарахування та виплату йому зазначеного підвищення до пенсії.
Також Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 визнав неконституційним п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік…", яким надбавки до пенсії дітям війни протягом 2008 року були обмежені. Тому просить визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Шевченковському районі м. Києва щодо нарахування і виплати несплаченої державної допомоги як дитині війни з 01.01.2006 року незаконною та зобов'язати нарахувати та виплатити йому вказану надбавку.
Позивач в судове засідання не з'явився, просить слухати справу у його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву, в якій просить застосувати строк позовної давності та розглядати справу у його відсутності в письмовому провадженні.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про участь у справі за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 року № 2195-1У, набрав чинності з 01.01.2006 року).
Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік".
Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік" було внесено зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Згідно даних змін дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсій виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема, пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України п. 41 розділу П Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до ст. 5,6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо виплати дітям війни надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 року та від 22.05.2008 року зворотної дії в часі не мають, відтак на період з 01.01.2006 року до 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року до 22 травня 2008 року не поширюються. Рішень щодо аналогічних норм Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 є Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 22 травня 2008 року по день винесення рішення з підвищенням пенсії на 30% з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати.
Суд не задовольняє позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, а УПФУ у Шевченківському районі м. Києва наполягає на застосуванні строку позовної давності.
Суд не задовольняє позовні вимоги щодо зобов»язання відповідача призначити щомісячне підвищення пенсії позивачці як дитині війни, оскільки зміст позовних вимог складає оскаржувані дії відповідача щодо невиплат за визначений термін, а суд при розгляді справи вирішує спір, що вже має місце та застосовує законодавство, яке регламентує існуючі спірні правовідносини і не може вирішувати питання щодо правомірності дій відповідача в майбутньому поза межами публічно-правового спору.
Вимоги позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» витрати, пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Однак, позивачем не надано графіку роботи адвоката або іншого фахівця в галузі права з метою визначення розміру компенсації понесених ним витрат на правову допомогу відповідно до даної постанови.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст. ст. 3,6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України, суд,-
п о с т а н о в и в::
позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період часу з 22 травня 2008 року до 29 березня 2010 року з урахуванням проведених виплат.
В решті позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі заяви про оскарження протягом 10 днів та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви.
Суддя :