ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2007 р. | № 2-7/14915-2006 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства “Кримпрофтур” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 березня 2007 року у справі № 2-7/14915-2006 за позовом приватного підприємства “Кримпрофтур” до колективного сільськогосподарського підприємства “Артіль-Центр”, в особі філії “Перлина” про стягнення 27970,00 грн. та зустрічним позовом колективного сільськогосподарського підприємства “Артіль-Центр”, в особі філії “Перлина” до приватного підприємства “Кримпрофтур” про стягнення 70903,00 грн., -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2006 р. приватне підприємство “Кримпрофтур” звернулось
до господарського суду АР Крим з позовом до колективного сільськогосподарського підприємства “Артіль-Центр”, в особі філії “Перлина” про стягнення 27970,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів.
Відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до приватного підприємства “Кримпрофтур” про стягнення 70930,00 грн. заборгованості.
Рішенням господарського суду АР Крим від 19 грудня 2006 р. первісний позов задоволено. Стягнуто на користь приватного підприємства “Кримпрофтур” 27970,00 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 березня 2007 р. рішення господарського суду АР Крим від 19 грудня 2006 р. в частині задоволення первісних позовних вимог скасовано, у позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі приватне підприємство “Кримпрофтур” просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Доповідач : Гончарук П.А.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 14 березня 2006 р. між сторонами було укладено договір № 4 про надання комплексу послуг в пансіонаті ”Перлина”. Згідно з пунктом 1 договору відповідач надає комплекс послуг за встановлену плату. Позивач забезпечує 100% заповнення заброньованих номерів за принципом „Циклічні заїзди” у період з 15 червня 2006р. у кількості відпочиваючих відповідно до пункту 1.1 договору.
Орієнтовна вартість договору, згідно з пунктом 3.1, складає 239010,00 грн.
Пунктом 3.2 договору передбачено обов'язок позивача по внесенню передплати у розмірі 10000,00 грн. та остаточного розрахунку не пізніше, ніж за 10 днів до початку заїзду.
3 серпня 2006р. зазначений договір, за взаємною згодою сторін, було розірвано.
Приймаючи рішення про задоволення первісного позов, суд першої інстанції, виходив з того, що на момент розірвання договору відповідачем фактично надані послуги на суму 27030,00 грн., позивачем перераховані кошти у сумі 55000,00 грн., то в силу ст. 1212 ЦК України, відповідачу належить повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 27970,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову та відмовляючи в позові суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що задоволення позову про стягнення 27970,00 грн. як безпідставно набутої відповідачем суми суперечить фактичним обставинам справи виходячи з наступного.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що якщо позивач направляє меншу кількість клієнтів, чим передбачено угодою про кількість клієнтів у заїзд відповідачу повернення передплати не проводиться та надання меншої кількості послуг не рахується заборгованістю відповідача. Невиконання умов договору у формі не направлення обумовленої кількості відпочиваючих відбулося з вини позивача, останній, згідно з пунктом 5.2 договору, повинен нести несприятливі наслідки такого невиконання.
Крім того, пунктом 3.8 договору передбачено, що у період його дії сторони щомісячно, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, проводять звірку взаєморозрахунків та підписують акт виконаних робіт Якщо у акті зафіксована заборгованість позивача перед відповідачем, вона має бути погашена не пізніше трьох банківських днів після підписання цього акту. Доказів наявності зазначених актів позивачем суду не надано.
Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення з приватного підприємства “Кримпрофтур” 70930,00 грн. грошових коштів за заброньовані номери, заповнення яких ним не забезпечено, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність даних позовних вимог, оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних доказів, не використання на власний розсуд у період дії договору заброньованих за приватним підприємством “Кримпрофтур” номерів. Тому посилання позивача за зустрічним позовом на п. 5.1 договору та ст.ст. 224, 255 ГК України, якими передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань є помилковим.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції є законними, обґрунтованими, відповідають матеріалам та обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни або скасування постанови ухвали суду другої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємства “Кримпрофтур” залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 березня 2007 року у справі № 2-7/14915-2006 –без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.