22-ц/804/1413/20

241/496/16-ц

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер 241/496/16-ц

Номер провадження 22-ц/804/1413/20

02 квітня 2020 року місто Маріуполь

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Донецького апеляційного суду у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.,

суддів Зайцевої С.А.,

Пономарьової О.М.,

секретар Єфремова О.В.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 08 квітня 2016 року у складі судді Топузової Н.М.,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики від 13.04.2005 року.

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 в якому просила прийняти зустрічний позов та постановити ухвалу про об`єднання її позову із основним позовом ОСОБА_1 в одне провадження, а також припинити договір позики від 13 квітня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та директором ТОВ «Вікс» ОСОБА_2 , у зв`язку із виконанням зобов`язань належним чином; скасувати арешт, накладений на житловий будинок АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_1 на її користь надмірно виплачену йому суму боргу в розмірі 1 763,61 грн.

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 08 квітня 2016 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення договору позики від 13 квітня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 і директором ТОВ «Вікс» ОСОБА_2 , у зв`язку з виконанням зобов`язань належним чином, скасування арешту, накладеного на житловий будинок АДРЕСА_1 , стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 надмірно виплаченої суми боргу в розмірі 1763,61 грн. та повернуто зустрічну позовну заяву позивачеві ОСОБА_2 .

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

В своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції повернув їй зустрічний позов та відмовив у його прийнятті, оскільки дана справа не підпадає під юрисдикцію загального суду. Однак, первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 розглядається в порядку цивільного судочинства та питання щодо юрисдикції правовідносин, що виникли між сторонами вже буди предметом розгляду судів першої, апеляційної та касаційної інстанції, та за висновком яких було визначено юрисдикцію загальних судів. В даній справі ОСОБА_1 виступає як фізична особа, а не як підприємець, про що він неодноразово зазначав. При цьому суд не роз`яснив їй, до якого ж сулу вона має звернутись.

Також суд першої інстанції обмежив право скаржника на оскарження ухвали суду зазначивши, що ухвала оскарженню не підлягає, що суперечить нормам ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_2 зазначила, що її зустрічний позов - це спосіб захисту своїх прав, який випливає з одних тих самих правовідносин, та він є матеріально-правовою вимогою до позивача, який заявляється до сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення вимог зустрічного позову виключає задоволення вимог позивача, оскільки захищаючись від позовних вимог ОСОБА_1 вона, як позивач по зустрічному позову наполягала на тому, що суму боргу ОСОБА_1 вже повернула, тобто її вимоги стосуються саме первісного предмету позову. Просила відповідно до вимог ст. 311 ЦПК України ухвалу суду скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 листопада 2016 року було відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 08 квітня 2016 року.

Постановою Верховного суду від 23 січня 2020 року ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 листопада 2016 року було скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 17 березня 2020 року провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 08 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики відкрито. Учасникам справи направлено копії апеляційної скарги, які ними особисто отримані 20 березня 2020 року( а.с. 116,117) та надано строк до 27 березня 2020 року для надання відзиву.

Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до п.6 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом перегляду є ухвала суду про повернення позивачеві заяви (зустрічного позову) у зв`язку з відмовою у його прийнятті.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України(у редакції на час ухвалення ухвали суду) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за позикою від 13 квітня 2005 року, а саме- стягнення відсотків та інфляційних втрат за період з 2005 року по квітень 2016 рік у загальній сумі 237 635 гривень. При цьому вказував на те, що не зважаючи на те, що сума боргу за даним договором рішенням Першотравневого районного суду від 10 грудня 2010 року зміненим Апеляційним судом Донецької області від 13 квітня 2011 року стягнута, відповідачка йому борг досі не погасила.

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 08 квітня 2016 року було відкрито провадження у даній цивільній справі. ( а.с. 21)

17 квітня 2016 року відповідачка ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву ,в якій просила суд прийняти зустрічний позов до провадження суду, постановити ухвалу про об`єднання зустрічного позову із основним позовом ОСОБА_1 в одне провадження, припинити договір позики від 13 квітня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 і директором ТОВ «Вікс» ОСОБА_2 , у зв`язку з його виконанням, скасувати арешт, накладений на житловий будинок АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 надмірно виплачену йому суму боргу за даним договором позики в розмірі 1763,61 гривні.( а.с. 16-18)

Повертаючи зустрічну позовну заяву, суд керувався ст. 123 ЦПК України та виходив з того, що позовні вимоги в частині вимог припинення договору позики від 13 квітня 2005 року, укладеним між ОСОБА_1 та директором ТОВ «Вікас» ОСОБА_2 мають розглядатись в господарському суді, оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем; позовні вимоги щодо стягнення коштів за договором позики саме від 13 квітня 2005 року , укладеного між даними сторонами, у розмірі 1763 грн.61 коп. надмірно виплачені, як вказує ОСОБА_2 , у період 2005-2006 роках, тоді як рішення, на яке посилається ОСОБА_1 винесено судом 10 грудня 2010 року. У свою чергу, питання зняття арешту на жилий будинок, який було накладено у зв`язку із забезпеченням позову треба подавати у порядку 154 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що судове рішення(ухвала) винесено з порушенням норм процесссуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України( у редакції на час ухвалення ухвали суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 123 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Відповідно до ст. 124 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 119 і 120 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Щодо позовних вимог в частині припинення договору позики від 13 квітня 2005 року, укладеним між ОСОБА_1 та директором ТОВ «Вікас» ОСОБА_2 та стягнення надмірно сплачених коштів за договором позики.

Прийшов до висновку, що дані правовідносини не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства та мають розглядатись в господарському суді, оскільки обидві сторони даного договору позики укладені юридичною особою та особою підприємцем, суд не звернув уваги, що спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за даним договором позики вже розглядався цивільним судом, на що посилався і позивач за первісним позовом; сам первісний позов пред`явлений у зв`язку з невиконанням своїх боргових зобов`язань ОСОБА_2 саме за судовим рішенням у цивільній справі та обидві сторони вказані як фізичні особи.

Крім того, суд 21 березня 2016 року відкрив провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 13 квітня 2005 року, та не вважав, що дані правовідносини не підсудні цивільному суду.

У свою чергу, повертаючи позов в частині стягнення коштів у розмірі 1763 грн.61 коп. за договором позики саме від 13 квітня 2005 року ,укладеного між сторонами у справі , у зв`язку з тим, що як вказує ОСОБА_2 кошти були переплачені у період 2005-2006 роках, тоді як рішення, на яке посилається ОСОБА_1 винесено судом 10 грудня 2010 року, суд не звернув уваги, що за основним позовом ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 відсотки та інфляційні виплати станом на квітень 2016 року та робить розрахунок з липня 2005 року.

Щодо зняття арешту з будинку.

Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Зі змісту зустрічного позову не вбачається, яким судом та за якою справою був накладений арешт на майно позивача; відсутнє посилання на докази, які б давали можливість з`ясувати, яким процесуальним документом був накладений арешт на майно позивача та чи існує він на день звернення до суду.

Разом з цим, на підставі положень ч.ч. 1,2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Положення ст.121 ЦПК України щодо повернення заяви застосовується в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків.

За змістом наведених норм закону, повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали суду про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомились з її змістом, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

Отже, вирішуючи питання щодо прийняття зустрічного позову до розгляду суддя відповідно до статті 121 ЦПК України, мав би пересвідчитись та встановити наявність підстав для залишення заяви без розгляду, а не повертати зустрічний позов позивачеві.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, висновок суду про повернення зустрічної позовної заяви позивачу є передчасним, а судове рішення таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права, та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 08 квітня 2016 року - скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 02 квітня 2020 року.

Судді Г.Л.Гаврилова

С.А .Зайцева

О.М.Пономарьова