Справа № 2-а-1777/2009/2270/1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:

головуючого судді Блонського В.К.,

при секретарі Варченко В.В.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Вірьовкіна В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_3 до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції смт. Летичів про визнання незаконними дій щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій та визнання незаконним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій і його скасування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо накладення на нього штрафних санкцій за результатами позапланової виїзної перевірки від 13 грудня 2008 року, та визнати незаконним і скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17 грудня 2008 року № НОМЕР_1, стягнути з відповідача на його користь 2220 грн., сплачених ним штрафних (фінансових) санкцій згідно зазначеного рішення, 22, 20 грн., витрат за послуги банку при сплаті штрафних (фінансових) санкцій, 3, 40 грн., державного мита, 1500 грн., витрат на правову допомогу сплачених при зверненні до суду.

Свій позов позивач мотивує тим, що 13.12.2008 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку його господарської діяльності. За результатами позапланової виїзної перевірки позивача на підставі акту перевірки від 13.12.2008 року було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17 грудня 2008 року в сумі 2220 грн., яке позивач вважає незаконним, так як порушено порядок призначення та проведення позапланової виїзної перевірки, визначений ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу», проведено незаконну контрольну закупку 12.12.2008 року, без належних підстав передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», та на порушення його положень.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що обставини підтверджуючі обставини справи викладені у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що відповідач незаконно прийняв наказ про проведення позапланової перевірки позивача, без належних підстав, передбачених чинним законодавством, в порушення вимог закону провів контрольну закупку, застосував як підставу для прийняття рішення нормативні акти, які взагалі не стосуються позивача, враховуючи, що він є платником єдиного податку.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши суду, що дії відповідача при прийнятті наказу та порядку проведення позапланової виїзної перевірки позивача, не суперечать чинному законодавству. Крім того рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є законним, так як при проведенні перевірки позивача було встановлено порушення відповідних нормативних актів, за які передбачено відповідальність.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим Летичівською районною державною адміністрацією Хмельницької області 21.02.2007 року за № 2 661 000 0000 001278 та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обов'язкових платежів і зобов'язаний їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98, запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.

На підставі особистої заяви позивача, йому було видано свідоцтво про сплату єдиного податку від 01 січня 2008 року, НОМЕР_2

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», зокрема абзацами 1, 4 ч. 1, встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується зокрема для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Аналіз даної норми Указу Президента України дає підставу суду вважати, що для належного контролю за запровадженням спрощеної системи оподаткування відносно того чи іншого суб'єкта малого підприємництва, повинен здійснюватись облік обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), після отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, з метою визначення чи має право суб'єкт малого підприємництва на спрощену систему оподаткування за наслідками своєї діяльності за певний період, тобто за календарний рік. При цьому виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно абзацу 7 ч.4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Відповідно до ч. 8 «Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 року № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за № 752/4045, для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій, платник податків веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року № 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку (день, тиждень, місяць)», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий дохід».

За ч. 9 зазначеного Порядку для платника єдиного податку протягом року встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт згідно з додатком 3 до цього Порядку, який залишається у справі платника єдиного податку. Ч. 4 форми даного звіту передбачає зазначення обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивач був зобов'язаний, починаючи з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку, тобто з 01.01.2008 року проводити облік виручки отриманої за кожен календарний день своєї діяльності, згідно вимог викладених у вище перерахованих нормативних актах.

Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань щодо дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», на підставі наказу в. о. начальника ДПІ від 12 грудня 2008 року № 329 про проведення позапланової виїзної перевірки з 12.12.2008 року по 13.12.2008 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем 12 грудня 2008 року не оприбутковано в книзі обліку доходів і витрат виручку - готівкові кошти в сумі 444 грн., отримані за реалізацію бочки 200 літрів за ціною 420 грн., та багету в кількості 6 шт., ціною 4 грн., за штуку відповідно до накладної б/н від 12.12.2008 року. На момент проведення перевірки позивача 13.12.2008 року, в книзі обліку доходів та витрат останній запис обліку доходів датований 10.12.2008 року, тобто не проводився облік виручки починаючи з 10.12.2008 року.

За результатами перевірки, на підставі акту перевірки від 13.12.2008 року, відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17 грудня 2008 року, № 007272321, сумі 2220 грн., за порушення п. п. 2.2, 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», п. 5 ч. 6 ст. 128 ГК України, згідно з ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року, № 436/95.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 128 Господарського кодексу України від 16.01 2003 року № 436-4, громадянин - підприємець зобов'язаний вести облік своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства.

Порядок ведення касових операцій в тому числі і для підприємців встановлений «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320.

Згідно п. п. 1.2 вказаного Положення, касою вважається приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів, а готівковою виручкою (виручкою) є сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Також даним пунктом визначено, що для обліку виручки необхідно застосовувати книгу обліку доходів і витрат - документ встановленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено ДПА України.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» підприємці здійснюють розрахунки готівкою між собою і фізичними особами через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів одержаних з банків. Підприємці здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивач зобов'язаний був реалізовуючи зазначені товари при здійсненні контрольної закупки, здійснити відповідні записи у книгу обліку доходів та витрат в той же день, згідно з вимогами зазначених нормативних актів, але в порушення встановленого порядку, не провів відповідних записів у книгу обліку.

Цим же «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» зокрема п. 7.3 встановлено, що відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців.

У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи Державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Суд не бере до уваги заперечення позивача та його представника, щодо того, що «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» не стосується його діяльності як підприємця який сплачує єдиний податок, тому що системний аналіз законодавства дає підставу суду вважати, що він зобов'язаний керуватися у своїй підприємницькій діяльності вищевказаними нормативними актами.

З метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, Президентом України видано Указ «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95, ч. 1 якого встановлено, що у разі порушення фізичними особами - громадянами України, які є суб'єктами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляду штрафу за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Так як позивач не оприбуткував 12.12.2008 року готівку на суму 444 грн., за проданий товар, що встановлено актом перевірки від 13.12.2008 року, позивачу було нараховано штрафну (фінансову) санкцію у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми, що становить 2220 грн., (444 грн.х5), що не суперечить нормам Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», та є обов'язком відповідача згідно «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Що стосується законності призначення та порядку проведення перевірки, то суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-12, одним із основних завдань органів державної податкової служби України є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неоподатковуваних доходів, установлених законодавством.

Згідно зі статтями 8 - 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у межах своїх повноважень здійснюють заходи щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) в установленому законом порядку.

Крім того ст. 11 ч. 1 п. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. Тобто із зазначених норм закону, суд приходить до висновку, що відповідач мав право проводити перевірку діяльності позивача, щодо дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Таким чином суд вважає, що правила цієї статті застосовуються тільки у тих випадках коли необхідно провести планові і позапланові виїзні перевірки щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Всі перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» вважаються позаплановими відповідно ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», тому суд вважає, що немає необхідності вказувати обставини для їх проведення, зазначені у ч. 6 ст. 11-1 цього ж Закону у наказі про їх проведення, крім того законодавцем прямо зазначено, що рішення суду необхідне в інших випадках, тобто поза межами сфери регулювання правовідносин вказаних Законів.

Рішення суду для проведення позапланової перевірки необхідне тільки у випадку як уже зазначалось вище для проведення органами державної податкової служби позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», від 21.12.2000 року № 2181-3 передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. При цьому відповідно до п. п. 1.4 та 1.5 ст. 1 Закону України № 2181-3 штрафна санкція - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Отже процедури узгодження податкових зобов'язань, прийняття та оскарження податкових повідомлень, стягнення податкового боргу, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не застосовується до фінансових санкцій, передбачених Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року, № 436/95.

Тому суд не бере до уваги пояснення позивача та його представника про необхідність наявності рішення суду, при проведенні позапланової перевірки позивача за обставин, визначених ч. 6 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», так як дана перевірка не стосується перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Що стосується законності проведення контрольної закупки проведеної 12.12.2008 року, то суд вважає її складовою частиною позапланової перевірки, проведеної посадовими особами відповідача. Позивач у своїх поясненнях визнав, що видаткова накладна, згідно якої було відпущено товар 12.12.2008 року на суму 444 грн., готівку в оплату якого не було оприбутковано у відповідній книзі обліку, було виписано продавцем його магазину, ним же була прийнята готівка у вказаній сумі як оплата за відпущений товар.

Рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17 грудня 2008 року № НОМЕР_1 відповідає вимогам «Порядку надсилання органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253.

Аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що немає підстав для визнання незаконним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17 грудня 2008 року, № 007272321, сумі 2220 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований та не доведений у судовому засіданні, тому у його задоволенні необхідно відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», ст. ст. 11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», п. п. 2.2, 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», п. 5 ч. 6 ст. 128 ГК України, ст.ст. 9, 11, 86, 159 -163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.