ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2010 рокуСправа № 2а-19166/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Польовій М.М.,

за участю представника позивача Пасенка С.А.,

представника відповідача Мамай І.Є.,

прокурора Остапчука С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Агроконтракт» до Державної податкової інспекції у місті Рівне, Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області про стягнення надміру сплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Агроконтракт», в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Агроконтракт» (далі по тексту – ЗАТ «Агроконтракт», ПАТ «Агроконтракт», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне (далі – ДПІ у м. Рівне), Управління Державного казначейства України у місті Рівне про стягнення надміру сплачених коштів з орендної плати за земельну ділянку комунальної власності в розмірі 114514 грн. 64 коп. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2010 року допущено заміну у справі первинного відповідача Управління Державного казначейства України у місті Рівне належним відповідачем Головним управлінням Державного казначейства України у Рівненській області (а. с. 95-96).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.10.2005 року між позивачем та Рівненською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6080 кв. м., відповідно до умов якого земельна ділянка передавалася в оренду з метою реконструкції та обслуговування будівлі головного виробничого корпусу, що знаходиться за адресою: м. Рівне, АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належала позивачу. Починаючи з 06.07.2007 року позивач фактично не використовує вказану земельну ділянку, не є власником будівлі головного виробничого корпусу, що знаходиться за вищевказаною адресою, оскільки дана будівля повністю відчужена таким особам: 03.08.2005 року ОСОБА_1 (згідно договору купівлі-продажу частини приміщення головного виробничого корпусу площею 1494,9 кв. м.), 01.12.2006 року – ОСОБА_2 (згідно договору купівлі-продажу частини приміщення головного виробничого корпусу площею 861,6 кв. м.), 02.07.2007 року -  ОСОБА_3 (згідно договору купівлі-продажу частини приміщення головного виробничого корпусу площею 2402,1 кв. м.), 06.07.2007 року – Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобус Девелопмент» (згідно договору купівлі-продажу частини приміщення головного виробничого корпусу площею 1399,2 кв. м.). Позивач вказує, що в період з 07.07.2007 року по 07.02.2008 року надлишково сплатив орендну плату за земельну ділянку в розмірі 114514 грн. 64 коп., не будучи при цьому суб’єктом плати за землю, оскільки земельна ділянка знаходилася у користуванні інших осіб. 12.05.2009 року позивач звернувся до ДПІ у м. Рівне із заявою про повернення надміру сплачених коштів з орендної плати за земельну ділянку, проте листом № 22710/15-332 від 22.05.2009 року ДПІ у м. Рівне відмовила у поверненні надміру сплачених коштів. Позивач просить стягнути з місцевого бюджету міста Рівне на його користь надміру сплачені кошти з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 114514 грн. 64 коп., вирішити питання про судові витрати.

В ході судового розгляду справи представник позивача подав письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог (а. с. 101), мотивуючи її тим, що період часу, протягом якого позивач сплатив орендну плату за земельну ділянку, не будучи при цьому суб’єктом плати за землю, становить з 13.07.2007 року по 07.02.2008 року, а відтак з місцевого бюджету міста Рівне на користь позивача слід стягнути надміру сплачені кошти з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 98611 грн. 99 коп.

В поданих суду письмових запереченнях проти адміністративного позову від 03.12.2009 року № 53514/10-15 (а. с. 59-60) відповідач ДПІ у м. Рівне адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з таких підстав. Відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земельної ділянки площею 6080 кв. м., укладений 20.10.2005 року між позивачем та Рівненською міською радою, був розірваний з 07.02.2008 року, тобто з дня набрання законної сили рішення Господарського суду Рівненської області від 22.01.2008 року у справі № 3/107 за позовом ЗАТ «Агроконтракт» до Рівненської міської ради, Управління Державного казначейства України в Рівненській області про розірвання договору оренди. При цьому, зазначеним судовим рішенням було відмовлено у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки з 06.07.2007 року. З цього слідує, що згідно норм чинного законодавства України саме позивач був орендарем земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Рівне, вул. Петра Могили, 28 згідно договору оренди у період з 21.10.2005 року по 07.02.2008 року, а тому зобов’язаний був сплачувати орендну плату за земельні ділянку комунальної власності. Крім того, ДПІ у м. Рівне вважає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, який слід обчислювати з 07.02.2008 року, тобто з дня набрання законної сили рішення Господарського суду Рівненської області від 22.01.2008 року.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, та пояснив, що в період з 13.07.2007 року по 07.02.2008 року позивач надлишково сплатив орендну плату за земельну ділянку в розмірі 98611 грн. 99 коп., не будучи суб’єктом плати за землю, оскільки земельна ділянка знаходилася у користуванні інших осіб, при цьому позивач сплачував орендну плату з метою уникнення застосування штрафних санкцій та з наміром в подальшому повернути сплачені кошти після розірвання договору оренди земельної ділянки в судовому порядку. Представник позивача просить стягнути з місцевого бюджету міста Рівне на користь позивача надміру сплачені кошти з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 98611 грн. 99 коп., а також стягнути судові витрати.

Представник відповідача ДПІ у м. Рівне в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області в судове засідання не прибув, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 144), причини неприбуття представника до суду не повідомив, клопотання про розгляд справи за відсутності представника не заявив. Оскільки відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття не перешкоджає розгляду справи, тому справу розглянуто та вирішено за відсутності представника відповідача Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області на підставі наявних у ній доказів.

В судовому засіданні прокурор, який вступив у справу за своєю ініціативою відповідно до поданої заяви від 11.12.2009 року № 05-1303 (а. с. 63), адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях відповідача ДПІ у м. Рівне, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підлягає до задоволення повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як суб’єкт господарювання з 07.12.1994 року, відповідно до рішення загальних зборів ЗАТ «Агроконтракт» від 28.12.2009 року (протокол № 14-09) змінено найменування позивача із Закритого акціонерного товариства «Агроконтракт» на Приватне акціонерне товариство «Агроконтракт» (а. с. 103), у зв’язку із чим також затверджено нову редакцію Статуту товариства (а. с. 106-130), отримано нове свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 12.01.2010 року (а. с. 104).     

20.10.2005 року між Рівненською міською радою та ЗАТ «Агроконтракт» було укладено у письмовій формі договір оренди земельної ділянки площею 6080 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, АДРЕСА_1 (а. с. 9-12). Зазначений договір оренди земельної ділянки 20.10.2005 року був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрований Рівненською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що зроблено запис від 21.10.2005 року за № 040558300337. Відповідно до пунктів 1-3 вказаного договору в платне користування строком на 10 років позивачу була передана земельна ділянка площею 6080 кв. м., на якій знаходиться об’єкт нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення головного виробничого корпусу, належного позивачу на праві власності. Розмір орендної плати становив 25180 грн. 60 коп. в рік (пункт 9 договору). Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 24.01.2007 року до договору оренди земельної ділянки від 20.10.2005 року (а. с. 13) та розрахунку розміру орендної плати (а. с. 14) розмір орендної плати в рік за земельну ділянку площею 6080 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, АДРЕСА_1, складав 171771 грн. 98 коп. Як було передбачено пунктом 11 вказаного договору, орендна плата повинна була сплачуватися позивачем щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок № 33218812500002, одержувачем коштів виступав місцевий бюджет міста Рівне.

Позивач проводив сплату орендної плати за земельну ділянку шляхом безготівково перерахування коштів: за липень 2007 року – в розмірі 14314 грн. 33 коп. згідно платіжного доручення № 16662 від 29.08.2007 року (а. с. 17), за серпень 2007 року – в розмірі 14314 грн. 33 коп. згідно платіжного доручення № 19652 від 28.09.2007 року (а. с. 18), за вересень 2007 року – в розмірі 14314 грн. 33 коп. згідно платіжного доручення № 23113 від 31.10.2007 року (а. с. 20), за жовтень 2007 року – в розмірі 14314 грн. 33 коп. згідно платіжного доручення № 25889 від 29.11.2007 року (а. с. 21), за листопад 2007 року – в розмірі 14314 грн. 33 коп. згідно платіжного доручення № 28371 від 27.12.2007 року (а. с. 15), за грудень 2007 року – в розмірі 14314 грн. 36 коп. згідно платіжного доручення № 2015 від 28.01.2008 року (а. с. 22), за січень 2008 року – в розмірі 14715 грн. 13 коп. згідно платіжного доручення № 5190 від 03.03.2008 року (а. с. 19), за лютий 2008 року (з 01.02.2008 року по 07.02.2008 року) – в розмірі 3551 грн. 93 коп. згідно платіжного доручення № 7407 від 27.03.2008 року (а. с. 23). Вказані кошти були зараховані до місцевого бюджету міста Рівне, що підтверджується також обліковою карткою платника податків (а. с. 136-139).

Судом також встановлено, що позивач протягом серпня 2005 року – липня 2007 року відчужив частини будівлі головного виробничого корпусу, що знаходиться за адресою: м. Рівне, АДРЕСА_1, іншим особам, а саме: ОСОБА_1 – частину нежитлового приміщення площею 1494,9 кв. м. згідно укладеного 03.08.2005 року в письмовій формі та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу (а. с. 28-30), зареєстрованого 05.08.2005 року в Комунальному підприємстві «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» (далі – КП «Рівненське МБТІ»; ОСОБА_2 – площею 861,6 кв. м. згідно укладеного 01.12.2006 року в письмовій формі та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу (а. с. 26-27), зареєстрованого 07.12.2005 року в КП «Рівненське МБТІ»; ОСОБА_3 – площею 2402,1 кв. м. згідно укладеного 02.07.2007 року в письмовій формі та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу (а. с. 24-25), зареєстрованого 13.07.2007 року в КП «Рівненське МБТІ»; Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобус Девелопмент» – площею 1399,2 кв. м. згідно укладеного 06.07.2007 року в письмовій формі та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу (а. с. 31-32), зареєстрованого 13.07.2007 року в КП «Рівненське МБТІ». Як слідує із листа КП «Рівненське МБТІ» від 15.01.2010 року № 97 (а. с. 88), у зв’язку із продажем 02.07.2007 року позивачем 63/100 частини головного виробничого корпусу (площею 2402,1 кв. м.) на вул. Петра Могили, 28 у м. Рівному було припинено право власності на вказаний об’єкт нерухомості за позивачем.

Крім того, судом встановлено, що позивач звертався до Рівненської міської ради із клопотанням від 06.07.2007 року № 715 про надання згоди на розірвання з 06.07.2007 року договору оренди земельної ділянки від 20.10.2005 року (а. с. 147), проте листом Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26.07.2007 року № 01-08/367 (а. с. 148) було відмовлено у цьому клопотанні. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.01.2008 року у справі № 3/107 за позовом ЗАТ «Агроконтракт» до Рівненської міської ради, Управління Державного казначейства України в Рівненській області про розірвання договору оренди вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки від 20.10.2005 року з моменту набрання законної сили рішенням суду (а. с. 149-150), договір оренди земельної ділянки площею 6080 кв. м., укладений 20.10.2005 року між позивачем та Рівненською міською радою, фактично був розірваний з 07.02.2008 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням суду.

12.05.2009 року позивач звернувся до ДПІ у м. Рівне із заявою № 449  про повернення надміру сплачених коштів з орендної плати за земельну ділянку за період з 07.07.2007 року по 07.02.2008 року в розмірі 114514 грн. 64 коп. (а. с. 5-7), листом № 22710/15-332 від 22.05.2009 року ДПІ у м. Рівне відмовила у поверненні надміру сплачених коштів (а. с. 8).

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України (ЦК України) (в редакції, чинній до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» від 05.11.2009 року) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно із частиною другою статті 120 Земельного кодексу України (ЗК України) (в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України» від 27.04.2007 року, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» від 05.11.2009 року) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Таким чином, слід прийти до висновку, що на час виникнення спірних правовідносин чинне законодавство України передбачало, що до особи, яка придбала будівлю, розміщену на земельній ділянці, наданій у користування, переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій така будівля розміщена, та частиною ділянки, яка необхідна для її обслуговування, з моменту державної реєстрації договору про відчуження майна.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскільки у зв’язку із продажем 02.07.2007 року позивачем 63/100 частини головного виробничого корпусу (площею 2402,1 кв. м.) на вул. Петра Могили, 28 у м. Рівному було припинено право власності на вказаний об’єкт нерухомості за позивачем з дня державної реєстрації цього договору – 13.07.2007 року, тому саме з 13.07.2007 року за позивачем остаточно було припинено право користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Рівне, АДРЕСА_1.  

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року (з наступними змінами та доповненнями) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Згідно із статтею 5 цього ж Закону об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Як передбачено статтею 13 Закону України «Про плату за землю», підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки. Разом з тим, відповідно до статті 15 цього ж Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає суду підстави прийти до висновку, що об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у фактичному користуванні суб’єкта плати за землю, а обов’язок із сплати орендної за земельну ділянку на суб’єкті плати за землю лежить з дня виникнення права користування земельною ділянкою до дня припинення права користування такою земельною ділянкою.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскільки право користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Рівне, АДРЕСА_1, було припинено за позивачем з 13.07.2007 року, тому саме з цього часу позивач перестав бути суб’єктом орендної плати за цю земельну ділянку, в зв’язку з чим суми орендної плати, сплачені позивачем за період 13.07.2007 року по 07.02.2008 року, є надміру сплаченими коштами.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача ДПІ у м. Рівне про те, що позивач зобов’язаний був сплачувати орендну плату за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Рівне, АДРЕСА_1, до дня набрання законної сили судовим рішенням про розірвання договору оренди, тобто до 07.02.2008 року, оскільки відповідно до статті 15 «Про плату за землю» обов’язок із сплати орендної плати припиняється не з дня розірвання договору оренди земельної ділянки, а з дня припинення права користування земельною ділянкою.

Крім того, при вирішенні даного спору суд також враховує, що договір оренди земельної ділянки від 20.10.2005 року не був своєчасно розірваний не з вини позивача, оскільки позивач звертався до Рівненської міської ради із клопотанням від 06.07.2007 року № 715 про надання згоди на розірвання з 06.07.2007 року договору оренди земельної ділянки від 20.10.2005 року (а. с. 147), проте листом Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26.07.2007 року № 01-08/367 (а. с. 148) було відмовлено у цьому клопотанні. Більше того, рішенням Рівненської міської ради від 25.10.2007 року № 1090 (а. с. 151) було вирішено вилучити земельну ділянку загальною площею 1519 кв. м. на АДРЕСА_1 з користування ЗАТ «Агроконтракт» та продати способом викупу у власність фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1

Відповідно до статті 20 Закону України «Про плату за землю» платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Згідно із частиною четвертою статті 17 зазначеного Закону надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний рік.

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно із пунктами 4 – 6 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.02.2005 року № 58/78/22 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2005 року за № 247/10527), повернення платнику податку помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) здійснюється з того бюджету, до якого зараховується у поточному бюджетному році платіж, який підлягає поверненню. Повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) у випадках, передбачених податковими законами, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб), яка може бути подана не пізніше 1095 дня, наступного за днем виникнення такої переплати. Заява подається платником податку до органу державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі.

Таким чином, повернення надміру сплачених сум орендної плати за земельну ділянку комунальної власності здійснюється з місцевого бюджету протягом 1095 дня, наступного за днем виникнення такої переплати.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскільки право користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Рівне, АДРЕСА_1, фактично було припинено за позивачем з дня державної реєстрації договору відчуження частини будівлі, тобто з 13.07.2007 року, в період з 13.07.2007 року по 07.02.2008 року позивач надлишково сплатив до місцевого бюджету міста Рівне орендну плату за земельну ділянку в розмірі 98611 грн. 99 коп., не будучи при цьому суб’єктом плати за землю (оскільки земельна ділянка знаходилася у користуванні інших осіб), ДПІ у м. Рівне листом № 22710/15-332 від 22.05.2009 року відмовила позивачу у поверненні надміру сплачених коштів, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з місцевого бюджету міста Рівне на користь позивача надміру сплачених коштів з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 98611 грн. 99 коп. підлягають до задоволення.

При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача ДПІ у м. Рівне про пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки за змістом підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» повернення надміру сплачених сум орендної плати за земельну ділянку комунальної власності здійснюється з місцевого бюджету протягом 1095 дня, наступного за днем виникнення такої переплати. Суд також не бере до уваги заперечення відповідача ДПІ у м. Рівне про те, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.01.2008 року (а. с. 149-150) було відмовлено у задоволенні вимог про повернення надміру сплачених коштів з орендної плати за земельну ділянку, оскільки позовні вимоги про стягнення надміру сплачених коштів з орендної плати за земельну ділянку підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі одного відсотка від розміру майнових вимог відповідно до підпункту 3 пункту 3 розділу VII КАС України згідно платіжного доручення № 16885 від 23.10.2009 року (а. с. 2), а в подальшому подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (а. с. 101), тому на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі одного відсотка від розміру позовних вимог (98611 грн. 99 коп.), тобто 986 грн. 12 коп.     

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про плату за землю», суд  

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з місцевого бюджету міста Рівне на користь Приватного акціонерного товариства «Агроконтракт» надміру сплачені кошти з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 98611 гривень 99 копійок (дев’яносто вісім тисяч шістсот одинадцять гривень дев’яносто дев’ять копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Агроконтракт» судовий збір в розмірі 986 гривень 12 копійок (дев’ятсот вісімдесят шість гривень дванадцять копійок).   

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 24 березня 2010 року, а відповідачем  Головним управлінням Державного казначейства України у Рівненській області – протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.  

Суддя                                                                     В.М.Валюх