ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» квітня 2020 року

м. Харків

справа № 2034/4673/2012

провадження № 22ц/818/2269/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.

за участю секретаря - Колосовської А.Р.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , представник заявника - ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 10 січня 2020 року в складі судді Пілюгіної О.М.

в с т а н о в и в:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2013 року стягнуто з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за договором про надання кредитної лінії № CrL-SME 702/296/2008 у розмірі 2 655 464,73 грн. Рішення суду набрало законної сили 25 березня 2013 року.

Вказав, що 08 листопада 2017 року Харківський районний суд Харківської області видав позивачу виконавчі листи про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суми заборгованості за договором про надання кредитної лінії № CrL-SME 702/296/2008 у розмірі 2 655 464,73 грн та суми судового збору в розмірі 1700,00 грн і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн, в яких вказав дату набрання законної сили рішенням суду від 14 березня 2013 року - 23 вересня 2017 року.

Зазначив, що вищевказані виконавчі листи пред`явлені позивачем до виконання та 15 червня 2018 року на їх підставі відкриті виконавчі провадження № 56616546 та № 56616068.

Вказав, що не погодившись із фактом відкриття вказаних виконавчих проваджень, він звернувся до Харківського районного суду Харківської області з заявами про виправлення помилки у виконавчих документах та визнання їх такими, що не підлягають виконанню. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року у задоволенні його заяви - відмовлено. Проте, постановою Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року виправлено помилку у виконавчих листах, виданих 08 листопада 2017 року Харківським районним судом Харківської області, та вказано правильну дату набрання законної сили рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2013 року, а саме - «25 березня 2013 року» замість невірно вказаної «23 вересня 2017 року».

Незважаючи на це, 16 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Д.А. на підставі виконавчих листів № 2034/4673/2012 від 08 листопада 2017 року винесені постанови про відкриття виконавчого провадження № 58914399 та виконавчого провадження № 58912400.

Зазначив, що позивачем здійснено пред`явлення виконавчих листів до виконання у червні 2018 року та у квітні 2019 року, хоча відповідно до положень закону строк пред`явлення їх до виконання складав 1 рік та сплив ще у березні 2014 року.

Отже, позивачем пропущено строк на пред`явлення виконавчих листів, виданих на виконання рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2013 року, що є підставою для зупинення виконавчих проваджень та визнання виконавчих листів № 2034/4673/2012 від 08 листопада 2017 року такими, що не підлягають виконанню.

Просив зупинити виконавчі провадження № 58914399 та № 58912400 від 16 квітня 2019 року про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суми заборгованості за договором про надання кредитної лінії № CrL-SME 702/296/2008 у розмірі 2 655 464,73 грн; суми судового збору в розмірі 1700,00 грн та суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн; витребувати виконавчі листи від 08 листопада 2017 року № 2034/4673/2012 у приватного виконавця Бабенка Д.А.; визнати виконавчі листи від 08 листопада 2017 року № 2034/4673/2012, видані Харківським районним судом Харківської області на виконання рішення суду від 14 березня 2013 року по справі № 2034/4673/2012 такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 січня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати виконавчі листи від 08 листопада 2017 року № 2034/4673/2012, видані Харківським районним судом Харківської області на виконання рішення суду від 14 березня 2013 року по справі № 2034/4673/2012, такими, що не підлягають виконанню.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначив, що пропущення строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання є підставою для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню; що виконавчі провадження № 56616546 та №56616068, відкриті 15 червня 2018 року, завершені, а приватним виконавцем Бабенком Д.А. були прийняті до виконання виконавчі листи вже у квітні 2019 року, тобто після прийняття постанови суду апеляційної інстанції, якою виправлено помилку у даті набрання законної сили рішенням суду.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

01 квітня 2020 року до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» надійшла заява, яка містить інформаційний характер щодо передачі документів, які засвідчують право вимоги, новому кредиторові.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. До суду апеляційної інстанції 26 березня 2020 року від представника заявника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке залишено без задоволення, оскільки 27 березня 2020 року від того ж самого представника надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторін за наявними в справі доказами.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, що підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, відсутні.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП «Факторинг Україна» - задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП «Факторинг Україна» заборгованість за договором про надання кредитної лінії № CrL-SME 702/296/2008 в розмірі 2 655 464,73 грн, суму судового збору у розмірі 1700,00 та суму оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн (а. с. 145, том 1).

На виконання вказаного рішення суду 08 листопада 2017 року Харківським районним судом Харківської області видано виконавчі листи, в яких дата набрання законної сили рішенням суду від 14 березня 2013 року вказана «23 вересня 2017 року» (а. с. 22, 23, том 3).

15 червня 2018 року зазначені виконавчі листи пред`явлено Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до виконання, та на їх підставі відкриті виконавчі провадження № 56616546 та № 56616068.

У серпні 2018 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявами про виправлення помилки у виконавчих документах та про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, які ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2018 року об`єднані в одне провадження (а. с. 2-5, том 2, а. с. 2-5, 31, том 3).

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року відмовлено у задоволенні заяв представника ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчих документах та про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню (а. с. 42-43, том 3).

Постановою Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задоволено частково; ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року в частині відмови в задоволенні заяви про виправлення помилки у виконавчих документах - скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову; заяву представника ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчих листах задоволено та виправлено помилки у виконавчих листах, виданих 08 листопада 2017 року Харківським районним судом Харківської області, вказавши правильними дату набрання законної сили рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2013 року - «25 березня 2013 року» замість невірного «23 вересня 2017 року»; в іншій частині ухвалу залишено без змін (а. с. 68-71, том 3).

16 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Д.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58914399 з виконання виконавчого листа №2034/4673/2012, виданого Харківським районним судом Харківської області 08 листопада 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за договором про надання кредитної лінії № CrL-SME 702/296/2008 від 25 липня 2008 року в розмірі 2 655 464,73 грн (а. с. 85-86, том 3).

Цього ж дня приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Д.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58912400 з виконання виконавчого листа №2034/4673/2012, виданого Харківським районним судом Харківської області 08 листопада 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суми судового збору в розмірі 1700,00 грн та витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн (а. с. 87-88, том 3).

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 серпня 2019 року задоволено скаргу представника боржника ОСОБА_1 та скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. від 16 квітня 2019 року про відкриття виконавчих проваджень з виконання рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2013 року за виконавчими листами № 2034/4673/2012 від 08 листопада 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості у розмірі 2 655 464,73 грн; суми судового збору в розмірі 1700,00 грн та суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн (а. с. 132-137, том 3).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим.

У частинах першій і другій статті 432 ЦПК України визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення.

Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11, провадження № 61-45337св18.

Матеріали справи свідчать про те, що на момент розгляду заяви боржника про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, заборгованість за виконавчими листами № 2034/4673/2012, виданими 08 листопада 2017 року Харківським районним судом Харківської області на виконання рішення суду від 14 березня 2013 року, боржником не погашена, рішення суду від 14 березня 2013 року не виконано.

Боржником не надано суду доказів того, що виконавчі листи видано помилково, або що його обов`язок відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням ним чи іншою особою або з інших причин.

Виправлення помилок, допущених при видачі виконавчих листів, не є підставою для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.

Обставин, з якими процесуальний закон пов`язує визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, судом не встановлено.

При цьому, судова колегія зазначає, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, та вказана ухвала в цій частині постановою Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року - залишена без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили, не оскаржувалась, та повторна заява представника боржника про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, мотивована саме наявністю такої постанови суду апеляційної інстанції.

Вимоги ОСОБА_1 щодо зупинення виконавчих проваджень до розгляду заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, та про витребування виконавчих листів у виконавця, судом першої інстанції не вирішувались, та наразі є безпідставними, оскільки постанови приватного виконавця Бабенка Д.А. про відкриття виконавчих проваджень від 16 квітня 2019 року скасовані ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 серпня 2019 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що стягувачем пропущено строк на пред`явлення виконавчих листів, виданих на виконання рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2013 року, що є підставою для визнання виконавчих листів від 08 листопада 2017 року такими, що не підлягають виконанню; що приватним виконавцем Бабенком Д.А. прийняті до виконання виконавчі листи вже у квітні 2019 року, тобто після прийняття постанови суду апеляційної інстанції, якою виправлено помилку у даті набрання законної сили рішенням суду, судова колегія відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 18 січня 2013 року, чинній на час набрання рішенням законної сили, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною 2 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.

05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Отже, за загальним правилом, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи судове рішення від 14 березня 2013 року набрало законної сили 25 березня 2013 року, виконавчі листи суд видав 08 листопада 2017 року, вони пред`явлені до виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у 2018 році та в подальшому до приватного виконавця Бабенка Д.А. у 2019 році, тобто коли строк пред`явлення їх до виконання вже сплив.

При цьому, питання про поновлення пропущеного строку в установленому ЦПК України порядку не вирішувалось.

Однак, викладені обставини є підставою для повернення виконавцем виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання, а не для визнання їх такими, що не підлягають виконанню, оскільки стягувач не позбавлений можливості звернутися із заявою щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, адже рішення суду від 14 березня 2013 року досі не виконано.

Натомість, визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, позбавило б стягувача можливості вирішення питання щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та остаточно унеможливило б виконання рішення суду, тобто призвело б до необґрунтованого порушення балансу інтересів сторін виконавчого провадження.

У рішенні від 25 липня 2002 року по справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи, що рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2013 року є чинним, його не змінено та не скасовано, та дотепер не виконано, визнання виконавчих листів по даній справі такими, що не підлягають виконанню з підстав, зазначених у заяві, фактично поставить під сумнів дане рішення, що є недопустимим з огляду на приписи Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статей 129, 129-1 Конституції України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Оскільки ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

У зв`язку з тим, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, підстави для перерозподілу судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1. ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 10 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 02 квітня 2020 року.