копія Справа № 2-а-682/2009/2270/1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:
головуючого судді Блонського В.К.,
при секретарі Варченко В.В.,
за участі:
прокурора Ільчука Ю.Ф.,
представника позивача Гори Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом Старокостянтинівського міжрайонного прокурора Хмельницької області в інтересах Старокостянтинівського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор в інтересах позивача звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача 1670, 85 грн., незаконно виплаченої допомоги по безробіттю, в тому числі 1579, 08 грн., матеріального забезпечення та 91, 77 грн., затрат на навчання.
Свій позов прокурор мотивує тим, що відповідач перебував на обліку у позивач як безробітний з 19.02.2008 року по 22.05.2008 року, та в період перебування на обліку в такому статусі одночасно в період з 25.03.1997 року по теперішній час займався підприємницькою діяльністю. Відповідно до чинного законодавства у випадку зайняття особи підприємницькою діяльністю припиняється виплата допомоги по безробіттю, та у разі появи відомостей про обставини, що впливають на умови виплати відповідачу допомоги по безробіттю, відповідач зобов'язаний був повідомити про такі обставини позивача, чого в порушення своїх обов'язків не зробив, та отримав за вказаний період допомогу по безробіттю у сумі 1670, 85 грн., яку необхідно стягнути на користь позивача.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що відповідач незаконно отримав допомогу по безробіттю в сумі 1670, 85 грн., яку необхідно стягнути на користь позивача.
Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, пояснивши суду, що відповідач зобов'язаний був повідомити своєчасно відомості про обставини, що впливають на умови виплати відповідачу допомоги по безробіттю. Відповідач цього не зробив, та одночасно з отриманням допомоги по безробіттю, займався підприємницькою діяльністю. Добровільно повернути отримані кошти відповідач відмовився, тому прокурором заявлено позов до суду.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач перебував на обліку у позивача у статусі безробітного з 19.02.2008 року по 22.05.2008 року, що підтверджується витягом із наказів про прийняті позивачем рішення по відповідачу, згідно його заяви.
Одночасно з перебуванням на обліку у позивача у якості безробітного, та отримання допомоги по безробіттю, відповідач займався підприємницькою діяльністю.
Вказані обставини підтверджуються листом Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 4715/29-037 від 22.052008 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-12, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Виходячи із вказаної норми закону, суд приходить до висновку, що розмір доходу не впливає на визначення чи вважати особу зайнятою, чи не вважати, головною умовою є обставина чи проводить особа певну діяльність чи ні. Тому суд не бере до уваги розмір отриманих коштів підприємцем за період його перебування на податковому обліку.
Згідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові чи здатні приступити до підходящої роботи. Аналізуючи дану норму закону, суд приходить до висновку, що отримання доходів від зайняття підприємницькою діяльністю є одним із інших можливих способів отримання доходів, що передбачено чинним законодавством. Відповідач, починаючи з 25.03.1997 року по теперішній час займався підприємницькою діяльністю.
Пунктом б ч.3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців. Так як відповідач самостійно забезпечив себе роботою починаючи з 25.03.1997 року в якості підприємця, його необхідно вважати зайнятим за цей період, що відповідно виключає отримання відповідачем у цей період допомоги по безробіттю.
ст. 25 цього ж Закону встановлено, що розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Однією із умов визначених ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-3, є обов'язок застрахованої особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітної, своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати ім забезпечення та надання соціальних послуг. Крім того відповідно п. 1 ч. 1 ст 31 цього ж Закону, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного. Згідно п. п. 1 п. 5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності.
Відповідач в порушення вимог Закону не повідомив позивача про те, що він займається підприємницькою діяльністю та стоїть на податковому обліку у Старокостянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Хмельницької області, що призвело до незаконної виплати відповідачу допомоги по безробіттю.
Згідно ч.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними, стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Так як відповідач починаючи з 25.03.1997 року займався підприємницькою діяльністю, отримував грошові кошти за виконану роботу, та одночасно отримав допомогу в якості безробітного у позивача, у сумі 1670, 85 грн., цю суму необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідач в добровільному порядку зазначені санкції не сплатив, незважаючи на претензію позивача від 15.08.2008 року за №24-07/1474.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обгрунтований та повністю доведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому суму незаконно отриманих коштів необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись ч. 1, п. б ч.3 ст. 1, ст. ст. 2, 25 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п. п. 1 п. 5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності», ст. ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Старокостянтинівського міськрайонного центру зайнятості Хмельницької області, код ЄДРПОУ 22986839, р/р 37177300901007 в ГУДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, 1579, 08 грн., незаконно отриманої допомоги по безробіттю, та 91, 77 грн., затрат на навчання на користь Хмельницького обласного центру зайнятості, код ЄДРПОУ 03491381, р/р 37173300901001 в ГУДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, а всього 1670, 85 грн.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.