ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" березня 2010 р. Справа № 2а-3069/09/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Григорука О.Б.
при секретарі Пікович Л.Р.
за участю:
представника позивача - Солонини Р.Д.,
представника відповідача - Яновський М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна", вул. Г.Мазепи, 42, м. Івано-Франківськ, 76018
до відповідача: Державної податкової інспекції в Богородчанському районі, вул. Шевченка, 64, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005901701/3 від 29.10.2009 р. в частині,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Ойл Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005901701/3 від 29.10.2009 р. в частині визначення податковим органом суми податкового зобов’язання платника податків в сумі 1858,32 грн., а саме: за основним платежем по податку з доходів фізичних осіб - 619,44 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 1238,88 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією в Богородчанському районі по результатах проведеної перевірки, яка відображена у акті №495/23/34572962 від 21.07.2009 р., за наслідками апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005901701/3 від 29.10.2009 р., відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 3000,54 грн., зокрема: основний платіж по податку з доходів в сумі 1230,92 грн. та штрафні (фінансові) санкцій – 1769,62 грн. Вважає, що частина суми податкового зобов’язання по податку з доходів від фізичних осіб в розмірі 619,44 грн. та відповідні штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1238,88 грн. на підставі п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» донараховано відповідачем безпідставно, оскільки податковим органом при проведенні перевірки та визначенні порушення вимог пп. 9.11.1, 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 вищезазначеного Закону не було враховано норми міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Таким чином, позивач вважає податкове рішення протиправним та таким, яке підлягає скасуванню в частині суми податкового зобов’язання в розмірі 1858,32 грн., а саме: за основним платежем по вказаному податку – в сумі 619,44 грн., штрафні (фінансові) санкції – в сумі 1238,88 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив повністю з мотивів, наведених у письмовому запереченні. Просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.
За результатами проведеної перевірки встановлені порушення позивачем вимог пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 9.10.3 п. 9.10, пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями.
Перевіркою податкового органу зазначено, що в порушення пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачем на підставі платіжного доручення від 12.06.2008 р. №431 та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) між ТзОВ «Капітал Ойл України» та ТзОВ «Кий Авіа» було придбано для нерезидентів України 4 білети на суму 2064,80 грн. за маршрутом Київ - Івано-Франківськ, при цьому позивачем, як податковим агентом в розумінні пп.9.11.3 п. 9.11 ст. 9 даного Закону, надано нерезидентам додаткове благо на суму вартості білетів без утримання податку з доходів фізичних осіб. Крім того, в порушення пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», позивачем було перераховано на особовий рахунок працівника матеріальна допомога в сумі 1000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб. Також, перевіркою встановлено, що позивачем було порушено пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 вказаного Закону, а саме: не відображено на особливому рахунку 6411 «розрахунки з бюджетом по податку з доходів фізичних осіб» сума податку з доходів фізичних осіб в розмірі 461,48 грн., яка була підприємством стягнута та сплачена до бюджету, а також самостійно був нарахований штраф в сумі 392,25 грн. за несвоєчасне повернення надмірно витрачених коштів по відрядженню працівника позивача. В результаті встановлених порушень, відповідачем було донараховано 1496,39 грн. (884,91 грн., 150 грн., 461,48 грн. відповідно зазначених порушень) податку з доходів фізичних осіб.
За результатами перевірки складено акт №495/23/34572962 від 21.07.2009 р., який є підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0002741701/0 від 31.07.2009р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, в тому числі – нерезидентів, в загальному розмірі 3796,95 грн., в тому числі за основним платежем – 1496,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 2300,56 грн.
Не погодившись з податковим рішенням, позивачем 10.08.2009 р. було оскаржено повідомлення-рішення від 31.07.2009 р. в порядку апеляційного узгодження податкового зобов’язання відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», однак рішенням податкового органу про результати розгляду скарг платника податків від 28.08.2009 р. вказане податкове повідомлення було залишено без змін, а 28.08.2009р. ДПІ в м. Івано-Франківську прийняло податкове повідомлення-рішення №0002741701/1 на суму податкових зобов’язань в розмірі 3796,95 грн. На зазначене податкове рішення позивачем було подано апеляційну скаргу до податкового органу вищої ланки, рішенням від 25.09.2009 р. про результати розгляду скарги підприємства податкове повідомлення-рішення №0002741701/0 від 31.07.2009р. та №0002741701/1 від 28.08.2009р. було залишено без змін.
27.10.2009 р. Державною податковою адміністрацією в Івано-Франківській області було прийнято рішення про внесення змін до рішення про результати розгляду скарги платника податків, яким було внесено зміни до рішення ДПА в Івано-Франківській області від 25.09.2009 р., а саме: при визначенні податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб нерезидентів (громадян Швеції) та прийнятті податкових рішень ДПІ в Богородчанському районі безпідставно було застосовано коефіцієнт, встановлений у п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки отримане нерезидентами додаткове благо у вигляді білетів має вартісний (грошовий) вираз в розмірі 2064,80 грн., а сума податкового зобов’язання по податку з доходів нерезидентів, яка підлягає перерахуванню, становить 619,44 грн. (а.с. 64-65).
На підставі висновків у рішенні податкового органу від 27.10.2009 р. відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0005901701/3 від 29.10.2009 р. на загальну суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3000,54 грн., в тому числі за основним платежем – 1230,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1769,62 грн.
Зазначене податкове рішення оскаржується позивачем тільки в частині визначення суми податкового зобов’язання в загальному розмірі 1858,32 грн., а саме: за основним платежем – 619,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1238,88 грн. Підставами для оскарження є застосування до наявних правовідносин норм законодавства, що регулюють оподаткування нерезидентів стосовно правовідносин по утриманні прибуткового податку. Інші обставини та суми податкового зобов’язання, визначенні у податковому повідомленні-рішенні №0005901701/3 від 29.10.2009 р. між сторонами не є спірними.
Судом встановлено, що ТзОВ «Капітал Ойл Україна» є юридичною особою відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 03.11.2006 р. №11041020000000343 та, в період здійснення податкової перевірки, є платником податків, зокрема, податку з доходів фізичних осіб.
Як встановлено актом податкової перевірки, згідно платіжного доручення ТзОВ «Капітал Ойл Україна» №431 від 12.06.2008 р. на суму 2064,80 грн. позивачем було придбано у ТзОВ «Кий Авіа» білети для громадян Швеції, а саме: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підприємство отримало на підставі акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000134. Вказані білети було придбано позивачем на підставі заявки-запрошення на приїзд громадян Швеції (нерезидентів) (а.с. 32).
В судовому засіданні встановлено, що вищезазначені фізичні особи є громадянами Королівства Швеція, про що свідчать копії паспортів даних осіб (а.с. 67-70), які в розумінні пп.1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-IV є нерезидентами України.
Відповідно до пп. 9.11.1 п. 9.11 ст.9 вказаного Закону доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами даного Закону. У разі здійснення виплати доходів нерезиденту резидентом – фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів, який згідно з вимогами п. 1.15 ст. 1 вищезазначеного Закону зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб від імені та за рахунок платника податку (нерезидента), вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що дохід з джерелом його походження з України це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).
Статтею 19 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. №1251-XII зі змінами та доповненнями, визначено, якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до ст. 2 «Конвенції між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень», підписаної 15.08.1995 р., яку ратифіковано Законом України від 23 квітня 1996 року № 135/96-ВР та яка набрала чинності 04.06.1996 р., податками, на які поширюється ця Конвенція, є в Україні, зокрема, прибутковий податок з громадян («український податок»). Види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться в попередніх статтях цієї Конвенції, будуть оподатковуватися тільки в цій Державі (п. 1 ст. 21 Конвенції).
Приписами ст. ст. 15, 19 Закону України «Про міжнародні договори» встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов’язання за цими договорами.
Чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку. Встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Виходячи з системного аналізу норм вищенаведеного законодавства, суд вважає, що доходи з джерелом їх походження з України, які було отримано нерезидентами (громадянами Королівства Швеції) у вигляді авіабілетів на загальну суму 2064,80 грн., згідно п. 1 ст. 21 «Конвенції між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень» оподатковуються в іншому порядку, ніж встановлено законодавством України, а саме: не підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, на території України.
Таким чином, відповідачем було помилково визначено позивача як податкового агента, який був зобов’язаний сплатити податок з доходів фізичних осіб – нерезидентів при отриманні ними доходів з джерелом їх походження з України у вигляді білетів із розрахунку їх вартості до бюджету України.
Крім того, суд не погоджується з доводами представника відповідача щодо порушення позивачем вимог пп. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке також є підставою для донарахування останньому податку з доходів фізичних осіб, виходячи з наступного.
Приписами пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 даного Закону визначено, що доход отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 ст. 4 Закону), а саме у вигляді, зокрема, вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує розмір звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених п. 4.3 ст. 4 даного Закону, включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу, який є об’єктом оподаткування резидента згідно ст. 3 вказаного Закону.
В судовому засіданні встановлено, що нерезиденти (громадяни Королівства Швеції) не є працівниками позивача, не входять до складу керівного органа ТзОВ «Капітал Ойл України», та не мають на територій України постійного представництва.
Суд вважає, що є необґрунтованим посилання відповідача на вимоги Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування» від 06.05.2001 р. №470, які зобов’язують нерезидентів подавати довідку, що підтверджує статус нерезидента як резидента країни, з якою укладений міжнародний договір, а також інші документи, якщо не передбачено міжнародним договором, оскільки зазначеною Конвенцією не передбачено подання будь-яких довідок чи іншої інформації стосовно отримання права на уникнення подвійного оподаткування, а тому донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб відповідачем в сумі 619,44 грн. є безпідставним.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення про визнання податкового зобов’язання від 29.10.2009 р. №0005901701/3 на загальну суму 3000,54 грн., в тому числі за основним платежем – 1230,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1769,62 грн., в частині податкових зобов’язань на загальну суму 1858,32 грн., в тому числі за основним платежем – 619,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1238,88 грн., прийняте суб’єктом владних повноважень необґрунтовано, тобто без урахувань усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а тому вказане рішення податкового органу в зазначеній частині є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 < Текст > Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області №0005901701/3 від 29.10.2009 року в частині визначення ТОВ "Капітал Ойл Україна" суми податкового зобов"язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1858,32 грн., в тому числі 619,44 грн. за основним платежем та 1238,88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Капітал Ойл Україна", код 34572962, сплачений судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ Григорук О.Б.
Постанова складена в повному обсязі 15.03.2010 року.