РІШЕННЯ
Іменем України
16 січня 2009 року м.Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого :Вавшка B.C.,
Суддів : Цюри Т.В., Медяного В.М.,
При секретарі: Ставнійчук С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань
апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною
скаргою ОСОБА_1 на рішення Тростянецького
районного суду Вінницької області від 3 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
встановила:
У вересні 2002 року ОСОБА_2 звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та стягнення моральної та матеріальної шкоди. Позов мотивував тим, що відповідачка 30.07.02 р. безпричинно почала ображати ОСОБА_2, висловлюючись на його адресу нецензурною та брутальною лайкою, чим принизила позивача, завдавши йому фізичного та душевного болю. Зазначив, що після даних подій його госпіталізували і він перебував на лікуванні по 9.08.02.р. Просив суд зобов'язати відповідачку спростувати неправдиві відомості та стягнути з неї моральну та матеріальну шкоду.
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від З вересня 2008 року позов задоволено, зобов'язано ОСОБА_1 спростувати відомості, що не відповідають дійсності та порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду та судові витрати в розмірі 1528 грн. 91 коп., та моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
Справа № 22-42 Суддя 1-ої інстанції: Калуш С.І.
Категорія : 38 Доповідач: Вавшко В.С
З таким рішенням не погодилась ОСОБА_1, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а в позові ОСОБА_2 до неї відмовити. В скарзі посилалась на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також вважає, що судом були порушені процесуальні та матеріальні норми права.
Колегія суддів, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає що скарга підлягає задоволенню.
Тростянецький районний суд Вінницької області дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача, оскільки вироком цього ж суду від 06.06.2007 року ОСОБА_2 було виправдано та визнано не винним у вчиненні злочину по відношенню до відповідачки, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Будь-яких інших доводів, на підставі яких був задоволений позов судове рішення не містить.
Відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи. Суд повинен був кожен доказ проаналізувати, оцінити його достовірність та допустимість.
Однак, рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що між сторонами склалися правовідносини щодо захисту особистих немайнових прав громадянина, та права на відшкодування моральної шкоди, які регулюються ЦК Української РСР (в редакції 1963 року з послідуючими змінами та доповненнями), оскільки спірні правовідносини виникли в 2002 році.
Так, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з цим Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності.
Кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ст. ст. 3, 28, 32 Конституції України).
Відповідно до ст. 7 ЦК України, фізична особа вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.
Особа, відносно якої поширені відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі, гідності або діловій репутації, вправі разом із спростуванням таких відомостей вимагати відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої їх поширенням .
Відповідно до вказаної норми закону на позивачеві лежить обов'язок довести факт поширення відомостей, які його порочать, особою, до якої пред'явлено позов, а на відповідача покладається обов'язок довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності.
Колегією суддів встановлено, що під час судового засідання 03.09.2008 року позивачем ОСОБА_2 не було надано суду першої інстанції жодного доказу, який би свідчив про факт приниження його честь та гідність з боку відповідачки шляхом поширення неправдивих відомостей. Також позивач відмовився від виклику в судове засідання свідків, які могли б підтвердити такий факт поширення про нього неправдивих відомостей чи нанесення образи. Інших доказів про порушення прав позивача в справі немає.
Натомість, під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 повідомив колегію суддів, що він подав позов про захист честі і гідності лише у противагу поданій ОСОБА_1 заяві про порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи за нанесення побоїв.
Судом першої інстанції під час ухвалення рішення взагалі не вирішувалось питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги позову, тобто, чи відбувся факт поширення неправдивих відомостей, якому колу осіб ці відомості могли бути повідомлені, чи порочили відомості честь і гідність позивача. Судом першої інстанції без будь-якої доказової бази зроблено висновок, що відповідачка принизила честь та гідність позивача. Також, у рішенні суду не наведені підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не зазначено в чому полягає така шкода, чому саме такі суми, які зазначені в рішенні, підлягають відшкодуванню. Судом першої інстанції під час написання рішення повністю проігноровані вимоги ст..215 ЦПК України щодо змісту рішення суду. Під час постановления рішення суд першої інстанції послався на неіснуючі норми матеріального права, як-то «...ст.4401 ЦК України», а також застосовано норму закону, яка не поширюється на виниклі правовідносини, а саме - ст.7
ЦК України, яка регулює поняття звичаю і не має ніякого відношення до захисту честі і гідності особи.
В резолютивній частині рішення судом першої інстанції зобов'язано відповідачку спростувати відомості, що не відповідають дійсності, при цьому не зазначено які саме відомості. Також ніяким чином невмотивований висновок суду про приниження ділової репутації позивача, який тривалий час є непрацюючим пенсіонером і не займає ніяких інших громадських посад . Більш того, вимога про захист ділової репутації позивачем взагалі не висувалась.
Відповідно до ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що відповідачкою була принижена честь, гідність та ділова репутація позивача, а також спричинена матеріальна та моральна (немайнова) шкода, оскільки ОСОБА_2 ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не було надано відповідних та допустимих доказів.
Оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, допустив невідповідність висновків дійсним обставинам та фактам, невірно застосував норми процесуального та матеріального права, тому відповідно до положень ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.307, 309, 313-315, 368 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .
Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від З вересня 2008 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та про стягнення моральної та матеріальної шкоди - відмовити.
Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду України.