Справа № 22ц-1467/08

Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин ЯМ.

Категорія: 43

Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В.Я.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2008 року м.Львів

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: судді Зубарєвої К.П.,

суддів: Бакуса В.Я., Монастирецького Д.І.,

при секретарі: Борачок М.Б.,

з участю: ОСОБА_2, представника відкритого акціонерного товариства „Львівський завод залізобетонних виробів №2" Долінської О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 квітня 2008 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Львівський завод залізобетонних виробів №2" (далі ВАТ) до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

встановила:

в серпні 2007 року ВАТ „Львівський завод залізобетонних виробів №. 2" звернулося до суду з вказаним позовом та просило стягнути солідарно з відповідачів 1 356 грн. 14 коп. заборгованості за квартплату, опалення та електроенергію, посилаючись на те, що з липня 2004 року по липень 2007 року відповідачі внаслідок часткової оплати за наданні послуги допустили заборгованість.

В процесі розгляду справи представник позивача уточнив вимоги та просив стягнути з відповідачів 285 грн., посилаючись на часткове погашення суми заборгованості відповідачами.

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 квітня 2008 року уточнений позов задоволено. Постановлено стягнути солідарно з відповідачів на користь ВАТ „Львівський завод залізобетонних виробів №2" заборгованість по квартирній платі станом на 30.06.2007 року в розмірі 285 грн. та судові витрати в розмірі 81 грн.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_2, просить його скасувати й ухвалити нове про відмову у задоволені позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення судом норм матеріального права. Так, апелянт зазначає, що задовольняючи позовні вимоги суд не врахував відсутність письмового договору між сторонами щодо комунальних послуг, відсутність самого боргу з врахуванням представлених квитанцій про оплату їх вартості І та безпідставне стягнення судового збору і всієї суми витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановленою, що відповідачі є наймачами квартири № 18, яка складається з однієї кімнати площею 16, 7 кв. м. та кухні площею 5 кв. м., що розташована у відомчому будинку позивача заАДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за надані комунальні послуги суд вірно виходив з наданих сторонами доказів та прийшов; до вірного висновку, що такі надавались позивачем, відповідачі оплачували їх частково, від них не відмовлявся, внаслідок чого отворилась заборгованість.

За таких обставин відсутність письмового договору між сторонами за умовами фактичного користування відповідачами послугами, які надавав позивач, само по 'собі не може бути підставою вважати відповідачів вільним від обов'язків оплати послуг, які надавав позивач за спірний період.

Відповідно до ч.3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої права і виконувати процесуальні обов'язки.

За змістом п.6 ч.3 ст.295 та ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, коли їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи, які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, чи неправомірно були цим судом не прийняті та досліджені, або перевіреними судом апеляційної інстанції доказами, які судом першої інстанції досліджувались з порушеннями встановленого порядку.

Апелянтом ненадані до суду апеляційної інстанції нові докази, які ним не були подані до суду першої інстанції, на ствердження, на його думку, оплату всієї суми заборгованості.

В той же час, як вбачається з наявних у справі доказів, позивачем за спірний період з липня 2004 року по липень 2007 року надано відповідачам комунальних послуг, що складаються з квартирної плати, електроенергії та центрального опалення, на загальну суму 1 760 грн. Відповідачі за спірний період (відповідно до представлених ними квитанцій, а.с.87, 88) оплатили комунальні послуги на суму 1476 грн. 31 коп., в тому числі провели оплату боргу в 2005 році та 2008 році за період з липня 2004 року до липня 2005 року та за інші місяці 2006 та 2007 р. р. Таким чином, на час вирішення справи у суді, відповідачі мали борг (1760 - 1476, 31) в сумі 283, 69 грн. по сплаті комунальних послуг, а не 285 грн., які стягнув суд.

Посилання апелянта на те, що суд безпідставно стягнув з відповідачів судовий збір є безпідставним, оскільки виходячи із змісту ч.3 ст.22 Закону України „Про захист прав споживачів" останні звільняються від сплати судового збору лише у випадку подання ними позову про захист свого порушеного права, а не відповідачі.

Крім того, безпідставним є твердження апелянта про неправомірне стягнення з відповідачів всієї суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, так як позивач зменшив суму позову, оскільки сума цих витрат не залежить від буми майнового позову, а від самого характеру майнового спору.

З урахуванням зазначеного та встановленого, висновок районного суду щодо заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку. Що стосується суми заборгованості, то в тій частині слід рішення районного суду змінити, зменшивши її до 283 грн. 69 коп.

Відповідно до ч.2 ст.314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Керуючись ст.ст.303, 305, п.3 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 квітня 2008 року змінити, зменшивши суму, що підлягає до стягнення на користь ВАТ "Львівський завод залізобетонних виробів №2" до 283 (двісті вісімдесят три) грн. 69 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.