Дело № 22-ц-1692-ф /2008 p. Головуючий першої інстанції:
Шкуліпа В. І. Суддя доповідач: Притуленко О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів: Притуленко О.В.,
Соболюка М.М.,
при секретарі Арутюнян Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до підприємства «Керченська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України», третя особа - Керченське міське управління земельних ресурсів, про встановлення земельного сервітуту, за апеляційною скаргою підприємства «Керченська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 травня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2007 позивачі звернулися в суд із позовом до підприємства «Керченська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України» про встановлення постійного безкоштовного земельного сервітуту - права проходу, проїзду на велосипеді, іншому транспортному засобі через земельну ділянку площею 0, 0245 га, розташовану по вул. Айвазовського, Пум. Керчі, з метою обслуговування належних їм господарських будівель та присадибної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.
Позов мотивований тим, що відповідач, який є землекористувачем сусідньої земельної ділянки, безпідставно відмовився від укладення договору про встановлення земельного сервітуту.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 27 травня 2008 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5 задоволений. Суд вирішив:
встановити постійний безкоштовний земельний сервітут - право проходу і проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявній дорозі площею 0, 0245 га через земельну ділянку, розташовану по вул. Айвазовського, Пум. Керчі, відповідно до схеми розміщення сервітуту для обслуговування господарських будівель, а також присадибної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі Керченська автомобільна школа ТСОУ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позову.
В якості доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що поза увагою суду залишився той факт, що земельна ділянка, стосовно якої встановлений сервітут, є внутрішнім двором комплексу будівель автомотоклубу, закритою територією, що
охороняється, а не є наявним шляхом через який можливо встановити такий вид сервітуту. Крім того, при вирішенні справи, суд не з'ясував питання щодо можливості, підстав та мети встановлення сервітуту; в порушення вимог ст.215 ЦПК України не навів у рішенні мотивів, з яких вважає позовні вимоги доведеними.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду -скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.
Вирішуючи спір, суд встановив, що постійним землекористувачем земельної ділянки, розташованої за адресою вул. Айвазовського, 11 ум. Керчі є підприємство «Керченська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України», якому 25 березня 1997 року виданий Державний акт на право постійного користування землею. В спільній частковій власності позивачів знаходиться земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1, про що свідчать державні акти на право власності позивачів на земельну ділянку НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3. Встановлення земельного сервітуту необхідно в зв'язку з тим, що позивачам необхідний проїзд через земельну ділянку, що знаходиться в користуванні відповідача, для під'їзду до їх підсобних приміщень.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5., суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивачів є обґрунтованими і законними, оскільки є всі підстави й умови для проходу і проїзду транспортного засобу по наявній дорозі до сусідньої ділянки позивачів.
Такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі того, що право особи вимагати від власника сусідньої земельної ділянки надання земельного сервітуту передбачено ст.404 ЦК України.
Встановлюючи таки види сервітуту як право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Тобто підставою встановлення сервітуту відповідно до ст.402 ЦК України є відсутність у будь-якої особи можливості задовольнити свої потреби іншим способом як встановленням права користування чужим майном.
При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що земельна ділянка позивачів з вул. Набережній огороджена кам'яним забором, до якого примикає асфальтова дорога, через яку на земельну ділянку позивачів є проїзд для автотранспорту (протокол судового засідання від 05 березня 2008 року - арк. спр.38).
Представником позивачів у судовому засіданні не заперечувався факт існування проїзду до земельної ділянки позивачів з вул. Набережній, але при цьому він пояснив, що встановлення сервітуту необхідне як для обслуговування житлового будинку позивачів, зведеного на цій ділянці та господарських будівель, так і земельної ділянки.
Виходячи з того, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що користування позивачами земельною ділянкою площею 0, 0642 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за цільовим призначенням - для ведення садівництва (відповідно до державних актів земельну ділянку НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3) не можливо ніяким іншим способом, ніж через сусідню земельну ділянку, розташовану за адресою вул. Айвазовського, 11, висновок суду щодо встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку, яка
знаходиться в користуванні відповідача та є внутрішнім двором комплексу будівель автомотоклубу - закритою територією, що охороняється, не можна визнати обгрунтованим.
Не врахував також суд положень ст. 99 ЗК України за змістом якої власники земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельного сервітуту у виді права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.
Зі свідоцтва на право власності на комплекс будівель автомотоклубу, розташованих по вул. Айвазовського, 11 у м.Керчі, вбачається, що земельна ділянка, стосовно якої вирішується питання про встановлення сервітуту, є внутрішнім двором комплексу будівель автомотоклубу - закритою територією, мостінням, розташованим між навчальною будівлею літ. «Б», з одного боку, та навчальною будівлею літ. «В» , майстернею і гаражем, з другого боку. Будь яких відомостей про те, що зазначене мостіння є наявним шляхом матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі п. 3 і 4 ч.1 ст.309 ЦПК України в зв'язку з його необґрунтованістю, з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу підприємства «Керченська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України» задовольнити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 травня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до підприємства «Керченська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України» про встановлення земельного сервітуту залишити без задоволення.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.