УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1906/09
Категорія- 52
Головуючий у 1 й інстанції - Крохмалюк І.П.
Доповідач - Волошин М. П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Басуєвої Т.А.,
суддів - Волошина М. П., Демченко Е.Л.
при секретарі - Качур Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2008 року за позовом ОСОБА_2 до Новомосковської міської санітарно-епідеміологічної станції про визнання незаконним звільнення, поновлення на робочому місці, стягнення заробітної плати при звільненні працівника, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, внесення змін до трудової книжки, стягнення моральної шкоди, зобов'язання внесення змін до звітності в Пенсійний Фонд України, -
встановила:
У лютому 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Новомосковської міської СЕС, який в подальшому уточнювала, та просила визнати незаконним наказ № 17-л від 30 січня 2007 року про її звільнення, поновити її на робочому місці у відповідача на посаді лікаря комунальної гігієни, стягнути на її користь заробіток за вимушений прогул з 07 серпня 2006 року по 15 січня 2007 року в сумі 3 847 грн. 65 коп. та з 3 січня 2007 року по 15 жовтня 2008 року, в сумі 14 641 грн. 50 коп., а всього 18 489 грн. 15 коп., стягнути на її користь компенсацію за невикористанні відпустки за 2006-2007 роки - 393 грн. 95 коп. а також 15 000 грн. в рахунок відшкодування морально шкоди. Крім того зобов'язати відповідача внести зміни до трудової книжки та зміни до звітності в персоніфікаційний відділ дирекції Пенсійного Фонду України по місту Новомосковську.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалене у справі рішення, оскільки воно винесено з порушенням норм матеріального права та судом зроблено висновки, які не відповідають обставинам і матеріалам справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 07 серпня 2006 року по 12 січня 2007 року є вірним та відповідає матеріалам справи та вимогам норм матеріального права, оскільки цей час вона не працювала не з вини відповідача, і відсутність позивачки на робочому місці в даний період не можна вважати вимушеним прогулом.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка згідно наказу № 89-л від 11 грудня 2001 року була прийнята на роботу до Новомосковської СЕС на посаду лікаря комунальної гігієни за переводом. 07 червня 2006 року вона написала заяву про надання їй чергової відпустки за 2002 рік, за 2006 рік та на додаткову відпустку як мати, що має двох неповнолітніх дітей. В цій же заяві вона просила звільнити її з посади лікаря по закінченню відпусток. До закінчення відпустки вона написала заяву про відкликання її заяви про звільнення. 04 серпня 2006 року її заява була отримана, однак згідно наказу № 44-л від 07 червня 2006 року вона була звільнена за ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
06 жовтня 2006 року позивачка звернулась до суду з приводу її незаконного звільнення, і під час судового розгляду їй повідомили, що вона поновлена на роботі та може приступити до виконання своїх трудових обов'язків. 12 січня 2007 року позивачка вийшла на роботу.
30 січня 2007 року за погодженням з профспілковим комітетом наказом головного лікаря Новомосковської міської санітарно-епідеміологічної станції № 17-л, позивачку було звільнено з посади лікаря з комунальної гігієни за відсутність на роботі більше трьох годин без поважних причин по п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Підставою для звільнення ОСОБА_2 стало те, що вона 24 січня 2007 року приблизно з 10 год. 20 хв. до 13 год. 30 хв. була відсутня на робочому місці.
Згідно ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При встановлені фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності факту її відсутності на робочому місці більше трьох годин без поважних причин протягом дня 24 січня 2007 року, а також з того, що з боку підприємства при звільнені позивача не допущено порушень трудового законодавства.
Але з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Як пояснила в судовому засіданні позивачка 24 січня 2007 року після 10 години вона була відсутня на робочому місці, оскільки виходила на об'єкт для перевірки дотримання норм санітарного законодавства ОСОБА_3, який підтвердив даний факт в судовому засіданні.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України п. 24 від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Суд першої інстанції не врахував цих роз'яснень і доводів позивачки про те, що вона прогулу без поважних причин не вчиняв, а була відсутня в установі, оскільки здійснювала свої безпосередні обов'язки лікаря з комунальної гігієни, не встановив робочий час та перерву на обід працівників відповідача, не з'ясував характеризуючи дані позивачки за час її роботи у відповідача.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що позивачка 24 січня 2007 року, була відсутня на робочому місці більше трьох годин з поважних причин, а саме здійснення своїх функціональних обов'язків лікаря СЕС.
Таким чином, звільнення ОСОБА_2 з підстав передбачених ч. 4 ст. 40 КЗпП України, здійснено не законно і тому позовні вимоги позивача в частині поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також при звільненні позивачки були допущенні і інші порушення трудового законодавства, а саме в наказі про звільнення ОСОБА_2 від 30 січня 2007 року не зазначено дату скоєння прогулу (а.с. 8).
Власником не додержано вимог трудового законодавства при застосуванні дисциплінарного стягнення, не враховано при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку, чи заподіяна ним шкода, і попередня робота працівника.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Обчислення середньої заробітної
плати, у випадку вимушеного прогулу, здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати.
Згідно довідки відповідача середньоденна заробітна плата позивачки складала за квітень - травень 2006 року 34 грн. 05 коп., місяці що передували звільненню.
Кількість днів вимушеного прогулу позивачки за період з 30 січня 2007 року по 29 квітня 2009 року становить 584 дня.
Заробітна плата за час вимушеного прогулу складає: 34 грн. 05 коп. х 584 дня= 19 885 грн. 20 коп.
Колегія суддів вважає, що при звільнені позивачки було порушені її трудові права і це призвело до душевних страждань.
Визначаючи розмір моральної шкоди та покладаючи обов'язки щодо іі відшкодування, колегія суддів керувалась ст. 237-1 КЗпП України та враховувала роз'яснення, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справа х про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача та інших обставин.
Виходячи з обсягу моральних страждань завданих позивачці незаконним звільненням, вимог розумності, виваженості та справедливості позов про стягнення компенсації моральної шкоди підлягає задоволенню частково у розмірі 1000грн.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача компенсації за невикористані відпустки, то вони не підлягають задоволенню з тих підстав, що компенсацію за невикористанні відпустки відповідачем було виплачено в добровільному порядку ще до пред'явлення даного позову. Ця обставина підтверджується матеріалами справи, а саме довідкою відповідача( а.с. 99, 108, 109).
Не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання внесення змін адміністрації відповідача до звітності в Пенсійний Фонд України та до її трудової книжки про звільнення, оскільки їх вирішення повинно відбуватися в порядку виконання даного рішення і тому вони є передчасними.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а тому в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 198 грн. 85 коп.
Крім цього, з відповідача підлягають стягненню в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України на користь позивача підлягає негайному стягненню заробітна плата за один місяць.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 316, 317, 319, 367 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2008 року - скасувати та увалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ № 17 - л від 30 січня 2007 року про звільнення ОСОБА_2 по п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України виданий головним лікарем Новомосковської міської санітарно-епідеміологічної станції.
Поновити ОСОБА_2 на посаді лікаря комунальної гігієни Новомосковської міської санітарно-епідеміологічної станції з 30 січня 2007 року.
Стягнути з Новомосковської міської санітарно-епідеміологічної станції на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 січня 2007 року по 29 квітня 2009 року в сумі 19 885 грн. 20 коп.
Стягнути з Новомосковської міської санітарно-епідеміологічної станції на користь ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди в сумі 1 000 грн.
В позові ОСОБА_2 в частині зобов'язання внесення змін до трудової книжки про звільнення, стягнення компенсації за невикористані відпустки та зобов'язання внесення змін до звітності в Пенсійний Фонд України -відмовити.
Стягнути з Новомосковської міської санітарно-епідеміологічної станції на користь держави судовий збір в розмірі 198 грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.