РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючої: Якути О.І.
Суддів: Міхасішина І.В., Щолокової О.В.
При секретарі: Цехмістер О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційними скаргами представника Вінницької міської ради та ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Вінницької міської Ради, за участю третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Вінницької міської ради № 147 від 25.05.2006 року та зобов'язання відповідача передати у приватну власність земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1, площею 74, 5 кв. м за набувальною давністю, а також визнання за ОСОБА_2 права власності на самовільно збудований житловий будинок по АДРЕСА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_1, -
встановила:
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 24 грудня 2008 року позов ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, третьої особи ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Вінницької міської ради № 147 від 25.05.2006 року та зобов'язання відповідача передати у приватну власність земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1, площею 74, 5 кв. м за набувальною давністю, а також визнання за ОСОБА_2 права власності на самовільно збудований житловий будинок поАДРЕСА_1 - задоволено.
Визнано недійсним рішення Вінницької міської ради № 147 від 25.05.2006 року.
Зобов'язано Вінницьку міську раду передати у приватну власність земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1, м, площею 156, 3 кв. м за набувальною давністю ОСОБА_2, а також визнало
Справа № 22-485/2009 Головуючий в суді першої інстанції Бойко В.М.
Категорія: 45 Доповідач: Якута О.І.
за ОСОБА_2 право власності на самовільно збудований житловий будинок по АДРЕСА_1, згідно з розмірами, які визначено в експертному висновку № 501 судової будівельно-технічної експертизи від 29 грудня 2006 року, а саме:
Згідно додатку № 1 «План фактичного користування земельною ділянкою, якою користується ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1» - незавершене будівництво розміром 6, 5 м на 11, 4 м, що на плані позначено червоним кольором (незавершене будівництво Б-1) та житловий будинок, розміром 5, 4 на 8, 87 та сіни, що на плані позначено червоним кольором (житловий будинок Б, сіни б).
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 - відмовлено.
В апеляційних скаргах порушується питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, приходить до висновку про необхідність їх задоволення з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 18.01.1979 року житлове приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, визнано ветхим і рішенням № 466 від 17.07.1980 року в якості нежитлового приміщення було передано Вінницькому державному центру науково-технічної та економічної інформації (а. с. 21).
Згідно типового договору оренди нежитлових приміщень центр передав в оренду строком на один рік вказане приміщення своєму працівникові (бувшому чоловікові) ОСОБА_5 (а. с. 14-18).
На а. с. 28 знаходиться лист управління міського господарства про відмову в прописці сім'ї ОСОБА_5 (а. с. 28).
20.06.1995 року Вінницьким центром поновлено з ОСОБА_5 договір оренди на нежиле приміщення (а. с. 31).
На земельній ділянці біля нежилого будинку АДРЕСА_1 позивачка самовільно розпочала будівництво житлового будинку розміром 6, 5 м на 11, 4 м. В даний час це будівництво не завершено, про що вказано у висновку експертизи від 29.12.2006 року (а. с. 114-120).
Рішенням Вінницької міської ради № 147 від 25.02.2006 року було відмовлено ОСОБА_2 у передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 у приватну власність, оскільки вона не є власником об'єкту нерухомого майна і не має права користуватися будинковолодінням.
Рішенням суду від 24.12.2008 року визнано недійсним дане рішення і зобов'язано виконком надати у приватну власність земельну ділянку площею 156, 3 кв. м за набувальною давністю. При цьому суд керувався ст. 119 ЗК України, однак такий висновок є невірним, оскільки ця норма права може застосовуватися з 01 січня 2017 року відповідно до п. 1 розділу IX «Прикінцевих положень» ЗК України.
Судом визнано право власності за ОСОБА_2 на незавершене будівництво «Б» розміром 6, 5 м на 11, 4 м та на аварійне приміщення «Б», «б», яке 18.01.1979 року визнано ветхим і виключено з жилого фонду, хоча такі позовні вимоги на аварійне приміщення не пред'являлись, тобто суд вийшов за межі позовних вимог.
При цьому суд також керувався вимогами ст. 119 ЗК України.
В мотивувальній частині суд вказує, що позивачка набула право на ці приміщення згідно вимог ч. 1 ст. 344 ЦК України.
Такий висновок суду також є невірним.
У п. 4.8 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України зазначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Правила ст. 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Кодекс набрав чинності з 01 січня 2004 року, а значить перебіг строку володіння майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю слід рахувати тільки з 01 січня 2001 року, тобто ця норма права може застосовуватись з 01 січня 2001 року.
Тому суд в порушення норм матеріального права безпідставно задово-лив позов, який було пред'явлено, і, виходячи за межі позовних вимог, визнав право власності на аварійне приміщення.
Оскільки суд неправильно застосував норму матеріального права, тому судова колегія вважає, що рішення суду в частині задоволення позову Коло
дій Т.М. необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 - відмовити.
Оскільки згідно рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від
1. 15.02.2007 року, який було апеляційним судом скасовано, було визнано право власності за позивачкою на земельну ділянку та вказані будівлі, було
1. 16.05.2007 року видано державний акт на земельну ділянку площею 156, 3 кв. м та видано 18.04.2007 року реєстраційне посвідчення на будівлі, колегія суддів вважає необхідним визнати ці акти нікчемними та допустити поворот виконання цього рішення шляхом припинення права власності ОСОБА_2 згідно з державним актом від 16.05.2008 року на земельну ділянку розміром 0, 0156 га по АДРЕСА_1 та скасування реєстраційного посвідчення від 18.04.2007 року на будівлі «Б», »б», »Б1».
Керуючись п. 5 ст. 11, ч. 1 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 2 ст. 346, ст. 376 ЦК України, ст. ст. 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила :
Апеляційну скаргу Вінницької міської ради задоволити, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24 грудня 2008 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Вінницької міської ради № 147 від 25.05.2006 року та про зобов'язання Вінницької міської Ради передати у приватну власність земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1, площею 156, 3 кв. м за набувальною давністю ОСОБА_2, а також про визнання за нею права власності на самовільно збудований житловий будинок по АДРЕСА_1, згідно до розмірів, що визначені в експертному висновку № 501 судової будівельно-технічної експертизи від 29.12.2006 року, а саме: згідно додатку № 1 «незавершене будівництво, розміром 6, 5 м на 11, 4 м, що на плані позначено червоним кольором - незавершене будівництво, та житловий будинок, розміром 5, 4 м на 8, 87 м та сіни, що на плані позначено червоним кольором - житловий будинок «Б», сіни «б» - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, третьої особи ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Вінницької міської ради № 14 від 25.05.2006 року та зобов'язання відповідача передати у приватну власність земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1, площею 156, 3 кв. м за набувальною давністю, а також визнання за ОСОБА_2 права власності на самовільно збудований житловий будинок по АДРЕСА_1 - відмовити.
Визнати державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 156, 3 кв. м, що розташована за адресою АДРЕСА_1, та реєстраційне посвідчення на житловий будинок розміром 5, 4 м на 8, 87 м, літ. «Б», сіней «б» та на незавершене будівництво розміром 6, 5 м на 11, 4 м, літ. «Б1» - нікчемними.
Допустити поворот виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.02.2007 року шляхом припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 156, 3 кв. м, що розташована за адресою АДРЕСА_1, яке виникло на підставі державного акту на право власності на земельну ділянкуНОМЕР_1 від 16.05.2008 року, виданого на підставі рішення Вінницької міської ради від 19.10.2007 року № 1352 та шляхом припинення права власності на житловий будинок, розміром 5, 4 м на 8, 87 м, , літ. «Б», сіней «б» та на незавершене будівництво розміром 6, 5 м на 11, 4 м, літ. «Б1», що розташовано по АДРЕСА_1, яке виникло на підставі реєстраційного посвідчення від 18.04.2007 року на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.02.2007 року.
Рішення набуває, чинності з моменту його проголошення та з цього моменту може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.