Справа № 135/971/18

Провадження № 4-с/135/3/20

У Х В А Л А

іменем України

02.03.2020                                                      м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Басараб О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижині Вінницької області в приміщенні суду скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Буріліної Людмили Валеріївни

учасники справи:

представник заявника Бодачевський Р ОСОБА_2 В.,

заінтересована особа ОСОБА_3 ,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Буріліна Л.В.,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст вимог скарги.

19 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Ладижинського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Буріліної Л.В.

На обґрунтування скарги скаржник посилається на те, що на виконанні в Ладижинському міському відділі ДВС ГТУЮ у Вінницькій області знаходиться виконавче провадження №57557811 за виконавчим листом № 135/971/18, виданим Ладижинським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання двох дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину починаючи з 27.07.2017.

Постановою головного державного виконавця Ладижинського міського відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Дорошенко В.В. від 30.10.2018 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №135/971/18. З дати призначення судом стягнення аліментів, тобто 27.07.2018 ОСОБА_1 був офіційно працевлаштований на підприємстві філія «Переробний комплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика», де щомісячно отримував заробітну плату, з якої щомісячно, за постановою «про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» головного державного виконавця Дорошенко В.В. від 27.11.2018 стягувалися аліменти в розмірі 1/3 частини його заробітної плати на утримання дітей та перераховувалися на банківський рахунок стягувача ОСОБА_3 . Згідно з розрахунком заборгованості по сплаті аліментів №5838 від 17.10.2019 головного державного виконавця Буріліної Л.В., ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №57557811 нараховано заборгованість за липень 2019 року у розмірі 12 642 грн 00 коп; за серпень 2019 року – заборгованість становить 12 642 грн 00 коп; за вересень 2019 року заборгованість по аліментах становить 12 643 грн 00 коп. 04.11.2019 ОСОБА_1 подав клопотання на адресу Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області з проханням надати розрахунок заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні №57557811 із врахуванням фактичних доходів, що ним отримані у період з липня 2019 року по жовтень 2019 року.

На підтвердження фактичних доходів, що ним отримані за період з липня 2019 року по жовтень 2019 року, ОСОБА_1 надав декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи за формою встановленою додатком І до «Інструкції з організації примусового виконання рішень», що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Однак, листом №6221 від 11.11.2019 за підписом начальника Ладижинського відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Зайка Т.В. йому було відмовлено у зарахуванні фактичних доходів, які вказані в декларації про доходи та майно боржника фізичної особи від 04.11.2019 до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні № 57557811 з підстав, що він не має постійного доходу та роботи, але державний виконавець ОСОБА_6 вважає, що заборгованість по сплаті аліментів у його випадку має нараховуватись відповідно до положень ст. 195 Сімейного кодексу України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості та роз`яснено, що спори щодо заборгованості по сплаті аліментів мають розглядатися в судовому порядку. Лист №6221 від 11.11.2019 ОСОБА_1 отримав у Ладижинському міському відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області 13.12.2019, про що свідчить про отримання із датою отримання. Згідно з декларацією про доходи та майно боржника фізичної особи від 04.11.2019 його дохід за період з липня 2019 року по жовтень 2019 року склав 5 000 грн за кожний місяць. З липня по жовтень 2019 року ОСОБА_1 постійно працював та виконував роботи по будівництву за що щомісячно отримував дохід в розмірі 5 000 грн на місяць і у зв`язку з цим заборгованість по сплаті аліментів мала б розраховуватися відповідно до ч.1 ст. 195 Сімейного кодексу України із фактично отриманого доходу за період протягом якого аліменти не сплачувалися, у зв`язку з цим розмір заборгованості по сплаті аліментів має бути визначено у сумі близько 2 200 грн на обох дітей щомісячно, а не як зазначив державний виконавець в розмірі 4 214 грн 30 коп. на місяць. Такі дії, бездіяльність державних виконавців Ладижинського відділу ДВС ГТУЮ У Вінницькій області у виконавчому провадженні №57557811 вважає протиправними та такими, що порушують його права сторони у виконавчому провадженні, оскільки розрахунок боргу здійснено не у відповідності до вимог законодавства яке підлягає застосуванню, зокрема ч.1 ст.195 Сімейного кодексу України. Виконавче провадження №57557811 перебувало у провадженні головного державного виконавця Дорошенко В.В. Проте, на даний час розрахунок заборгованості та інші виконавчі дії проводить головний державний виконавець Буріліна Л.В. Однак, головний державний виконавець Буріліна Л.В. безпідставно проводить виконавчі дії у виконавчому провадженні №57557811, оскільки їй не передавалось виконавче провадження керівником відділу та вона не приймала це виконавче провадження до свого провадження. Таким чином, розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 11.11.2019 №6220 та постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06.11.2019 ухвалені неналежним суб`єктом владних повноважень, тобто державним виконавцем, який не має повноважень на вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №57557811.

Разом з тим заявник зазначає, що ним пропущений десятиденний строк на оскарження дій (бездіяльності державного виконавця) у зв`язку із тим, що йому було не відомо, що виконавчі дії у виконавчому провадженні №57557811 проводить головний державний виконавець Буріліна Л.В., оскільки будь-яких повідомлень із цього приводу на його адресу не надходило, процесуальних документів, які ухвалювались головним державним виконавцем Буріліної Л.В. на його адресу не надходило. Лист та рахунок заборгованості по сплаті аліментів №6220 від 11.11.2019 він отримав 13.12.2019 про що стоїть підпис та дата отримання на цих документах, інформацію про виконавче провадження, тобто про перелік всіх виконавчих дій у виконавчому провадженні було отримано 19.12.2019 з інтернет-сайту Автоматизована система виконавчого провадження, у зв`язку із цим ОСОБА_1 вважає, що процесуальний строк на оскарження рішень, дій чи бездіяльності ним пропущено з поважних причин та вважає, що цей строк підлягає поновленню.

ІІ. Позиції учасників у справі.

У судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримав, просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у скарзі.

Головний державний виконавець Буріліна Л.В. скаргу не визнала, та пояснила, що вживала всіх заходів, щоб повідомити боржника ОСОБА_1 про наявність заборгованості по аліментах. В телефонному режимі боржник визнав, що має заборгованість, та обіцяв її погасити. ОСОБА_6 визнала, що розрахунок заборгованості робила вручну, оскільки система для розрахунку є недосконалою та зазначила, що складений нею розрахунок заборгованості по аліментах відповідає вимогам закону та є вірним. Поряд з чим зазначила, що під час проведення розрахунку заборгованості по аліментах не брала до уваги, подану декларацію ОСОБА_1 про його доходи, оскільки відомості, які у ній містяться вона вважає недостовірними, а відповіді на запити щодо перевірки зазначених у даній декларації даних на момент складання розрахунку заборгованості по аліментах ще не надійшли.

Заінтересована особа ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на її необґрунтованість.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 25.09.2018 із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,  в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 27.07.2018 року щомісячно і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Постановою державного виконавця Ладижинському міському відділі ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 30.10.2018 відкрито виконавче провадження № 57557811 з виконання виконавчого листа № 135/971/18, виданого Ладижинським міським судом Вінницької області від 30.10.2018 за вказаним вище рішенням суду (а.с.8).

Пунктом 2 вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

04.11.2019 боржник ОСОБА_1 надав державному виконавцю декларацію про доходи та майно, тобто виконав покладені на неї Законом України «Про виконавче провадження» обов`язки.

Згідно з декларацією про доходи та майно боржника ОСОБА_1 у розділі інші види доходів зазначено отриманий дохід за виконання будівельних робіт за період з липня 2019 року по жовтень 2019 року у розмірі по 5 000 грн щомісяця (а.с.13-15).

Водночас, 04.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до Ладижинського міського відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області із клопотанням про здійснення перерахунку по сплаті аліментів із врахуванням доходів боржника отриманих за період з липня 2019 року по вересень 2019 року, що міститься в декларації про доходи та майно боржника фізичної особи (а.с.11,12).

Згідно з матеріалами виконавчого провадження № 57557811 постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06.11.2019 головного державного виконавця Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Буріліної Л.В. звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує у Філії "Переробний комплекс" ТОВ "Вінницька Птахофабрика".

11.11.2019 головним державним виконавцем при виконанні виконавчого листа від 30.10.2018 зроблено розрахунок заборгованості за аліментами ОСОБА_1 на користь стягувача - ОСОБА_7 на утримання неповнолітніх дітей. Її розмір склав 14 657 грн 20 коп. (а.с.7).

З відповіді начальника Ладижинського міського відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Зайка Т.В. від 11.11.2019 № 6221 вбачається, що розмір аліментів за вказаним вище виконавчим листом № 135/971/18 визначений відповідно до положень ст. 195 СК України, а саме виходячи із заробітної плати працівника даної місцевості, оскільки боржник не має постійної роботи та відповідно доходу (а.с.6).

17.01.2020 начальником Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надано запит № 1370 до ЦОП Вінницького управління ГУ ДФС у Вінницькій області з метою перевірки дійсності інформації зазначеної в декларації боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідь на даний запит не надходила.

22.01.2020 начальником Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надано запит № 1497 до голови Державної прикордонної служби України з метою надання довідки щодо країни, в яку виїжджав боржник ОСОБА_1 та мету його виїзду.

IV. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування на всій території України у випадках, установлених міжнародними договорами, згода та обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Виходячи з наведеного, судовий контроль за виконанням судових рішень при розгляді скарг на дії державного виконавця полягає у перевірці дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, а будь-які спори сторін виконавчого провадження стосовно розміру нарахованої заборгованості по аліментам мають бути розглянуті судом в порядку позовного провадження за зверненням таких осіб.

Частиною першою та третьою статті 71 Закону України«Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Стаття 195 СК України встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).

Згідно з вимогами ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

З системного аналізу зазначених норм законодавства слідує, що законом встановлено декілька варіантів визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, а саме: у разі якщо особа не працює - заборгованість за аліментами визначається, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості; у разі якщо в особи наявний заробіток (дохід) - заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилося їх стягнення.

Частиною 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.

Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець обчислює розмір заборгованості зі сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику, зокрема, за заявою сторін виконавчого провадження.

Відповідно до розділу XVI п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року (далі Інструкція) виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Як зазначено вище боржником  ОСОБА_1  на підтвердження його фактичних доходів було подано декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи за формою встановленою додатком І до «Інструкції з організації примусового виконання рішень», що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (а.с.13-15).

З оскаржуваного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що розрахунок заборгованості складений державним виконавцем відповідно до положень ст.195 Сімейного кодексу України, а саме виходячи із середнього заробітку плати працівника даної місцевості, визначаючи розмір аліментів з доходу боржника, державний виконавець не врахував декларації про доходи наданої боржником ОСОБА_1 , за формою встановленою додатком І до «Інструкції з організації примусового виконання рішень», що затверджено наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Таким чином суд вважає, що державний виконавець під час складання розрахунку заборгованості за аліментами діяв передчасно, а саме не отримавши достовірної інформації про джерела доходів боржника та їх розмір, не зважаючи на подані запити до відповідних інстанції, не взяв до уваги та відхилив, як таку, що викликає сумніви у достовірності подану боржником ОСОБА_1 декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи за 2019 рік, тобто документ, що відображає отримання боржником доходу за період з липня 2019 року по жовтень 2019 року в розмірі по 5 000 грн за кожен місяць.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що при складанні оскаржуваного розрахунку державний виконавець діяв неправомірно; розрахунок заборгованості по аліментах №5838 від 17.10.2019 головного державного виконавця Буріліної Л.В. у виконавчому провадженні №57557811складений державним виконавцем поверхово, без врахування наданих боржником документів, що відображають отримання ним доходу, без належної їх перевірки та отримання відповіді на запити, які були надати у даному виконавчому провадженні, щодо перевірки достовірності інформації про джерела доходів боржника та їх розмір зазначених у декларації боржника за 2019 рік, що є порушення вимог ст. ст. 70, 71 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, ст. 195 СК України, а тому приходиться до висновку, що доводи ОСОБА_1 про визнання неправомірним розрахунок заборгованості від 11.11.2019 є обґрунтованими.

Водночас, суд звертає увагу на те, що постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06.11.2019 головного державного виконавця Ладижинського міського відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області Буріліної Л.В. у виконавчому провадженні №57557811 є неправомірною, оскільки відомості зазначені у ній не відповідають дійсності. Зокрема, згідної з даною постановою державним виконавцем було звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у Філії "Переробний комплекс" ТОВ "Вінницька Птахофабрика", копія якої направлення на дане підприємство для виконання.

Як вбачається із довідки № 318 від 09.07.2019 Філії "Переробний комплекс" ТОВ "Вінницька Птахофабрика" останньою було повернуто постанову №57557811 від 27.11.2018 стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що він звільнений 07.06.2019 і на даний час на підприємстві не працює. Поряд з чим, суд звертає увагу на те, що станом на 06.11.2019 відомостей про працевлаштування ОСОБА_1 на Філії "Переробний комплекс" ТОВ "Вінницька Птахофабрика" в матеріалах справи не має.

Разом з тим суд вважає, що доводи ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску десятиденного строку на оскарження дій (бездіяльності державного виконавця) є обґрунтованими, а тому строк на оскарження дій (бездіяльності), рішень головного державного виконавця Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області Буріліної Л.В. у виконавчому провадженні №57557811 підлягає поновленню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 260, 447, 448, 450, 451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_3 , головний державний виконавець Ладижинського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Буріліна Людмила Валеріївна на дії та бездіяльність державного виконавця – задовольнити.

Поновити строк на оскарження дій (бездіяльності), рішень головного державного виконавця Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області Буріліної Людмили Валеріївни у виконавчому провадженні №57557811.

Визнати неправомірною постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06.11.2019 головного державного виконавця Ладижинського міського відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області Буріліної Людмили Валеріївни у виконавчому провадженні №57557811 та скасувати її.

Визнати неправомірним розрахунок заборгованості від 11.11.2019 №6220 головного державного виконавця Ладижинського міського відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області Буріліної Людмили Валеріївни у виконавчому провадженні №57557811.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя