Єдиний унікальний номер 225/8336/19

Номер провадження 22-ц/804/1104/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2020 року

м. Бахмут

справа № 225/8336/19

провадження № 22-ц/804/1104/20

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Хейло Я.В.,

суддів Корчистої О.І., Тимченко О.О.

при секретарі Ситнік Д.Л.

учасники справи:

позивач

ОСОБА_1

відповідач

Державне підприємство «Торецьквугілля»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 грудня 2019 року по цивільній справі № 225/8336/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, що спричинили каліцтво або інше ушкодження здоров`я (суддя Скиба М.М.), ухваленого в приміщенні суду в місті Дзержинськ Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського міського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Торецьквугілля» (далі - ДП «Торецьквугілля») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, що спричинили каліцтво або інше ушкодження здоров`я.

Позов мотивовано тим, що позивач з 21.01.2003 року працював на ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» на підземних робатах. 03.10.2019 року був звільнений за станом здоров`я згідно висновку МСЕК за п. 2 ст. 40 КЗпП України і як пенсіонер за інвалідністю.

За час роботи на шахті він отримав профзахворювання: хронічний бронхіт ІІ ст. ф. затихаючого загострення; прикореневий, нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. змішаної етіології пил+тютюнопаління). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість зі значним (ІV) ступенем зниження слуху за кваліфікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Факт отримання зазначених захворювань підтверджений медичним висновком Клінікою професійних захворювань «Інститутом медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної Академії медичних наук України» №25/606 від 23.07.2019. 02.10.2019 року за результатами проведеного Обласним центром медико-соціальної експертизи МСЕК м.Краматорськ огляду ОСОБА_1 було встановлено 55% втрати працездатності безстроково та ІІІ групу інвалідності.

Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 17.09.2019 року встановлено, що причиною профзахворювання є наявність шкідливих умов праці. Після отримання інвалідності по профзахворюванню він відчуває моральні страждання, що полягають у порушенні його ритму і укладу життя. Через наявність захворювання відчуває себе неповноцінною людиною, відчуває підвищену нервозність, з`явилось почуття страху за життя та здоров`я, яке з кожним днем погіршується.

Просив стягнути з ДП «Торецьквугілля» на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами праці на виробництві, що спричинили професійне захворювання у розмірі 28000,00 гривень.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 23 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_1 16500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок професійного захворювання позивачу встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 55% безстроково та третю групу інвалідності. Це завдає позивачу моральну шкоду, яку відповідно до вимог статті 237-1 КЗпП України повинен відшкодувати роботодавець. Розмір відшкодування моральної шкоди визначено у розмірі 16500 гривень.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Позивач просив оскаржуване рішення скасувати частково та змінити, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що при ухваленні рішення судом порушено норми матеріального права та при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди не враховані суттєві обставини, які мають значення для справи.

Посилається на ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 58 ЦПК України, статті 1167, 1168, 1187 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст.ст. 1, 38 Гірничого закону України, пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», постанови Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі №6-96цс11 та від 05.12.2012 року у справі №6-145цс12 та зазначає, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги у розмірі 28000 гривень він виходив з того, що є ще молодою людиною та отримавши професійне захворювання втратив можливість працювати за професією та отримувати достойну заробітну плату, в зв`язку з чим він вимушений шукати роботу не за спеціальністю та з меншим розміром оплати праці. Крім того, після отримання інвалідності за профзахворюванням він відчуває значні моральні страждання, які полягають у порушенні звичайного ритму його життя, з`явилось почуття неповноцінності, підвищена нервозність, страх за життя та здоров`я.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов лише в частині визнаних відповідачем позовних вимог у розмірі 16500 гривень, оскільки такий розмір відшкодування зроблений з врахуванням судової практики, яка склалась з 2014 року , є помилковим та несправедливим.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ДП «Торецьквугілля» відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача ДП «Торецьквугілля» в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 з 21.01.2003 року працював на підприємстві відповідача ВП «Шахта Центральна» в якості учня забійника підземного з повним робочим днем на підземній роботі, з 10.04.2003 р. в якості забійника 6 р. підземного з повним робочим днем на підземній роботі, з 05.07.2007 р. в якості гірничого робітник 2р. підземного з повним робочим днем на підземній роботі по висновку ЛКК, з 16.07.2009р. в якості учня гроз підземного з повним робочим днем на підземній роботі з 29.10.2009р. в якості гірничого робітника очисного вибою 5р. підземного з повним робочим днем на підземній роботі, з 01.02.2015р. в якості гірничого майстра підземного з повним робочим днем на підземній роботі, з 09.08.2017р. в якості гірничого робітника підземного 2р. з повним робочим днем на підземній роботі, з 17.03.2018 в якості гірничого майстра підземного з повним робочим днем на підземній роботі.

03.10.2019 року був звільнений за станом здоров`я згідно висновку МСЕК за п. 2 ст. 40 КЗпП України і як пенсіонер за інвалідністю, що підтверджується копією трудової книжки позивача. (а.с. 4-6)

За час роботи на шахті позивач одержав професійне захворювання - хронічний бронхіт ІІ ст. ф. затихаючого загострення; прикореневий, нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. змішаної етіології пил+тютюнопаління). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість зі значним (ІV) ступенем зниження слуху за кваліфікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується медичним висновком №25/606 від 23.07.2019 року Клініки професійних захворювань ДУ «Інститут медицина праці імені Ю.І. Кундієва Національної Академії медичних наук України». (а.с.8)

У відповідності до акту №б/н від 17.09.2019 року розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, професійне захворювання ОСОБА_1 виникло у зв`язку з роботою ОСОБА_1 протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів, у т.ч. пилу переважно фіброгенної дії, концентрація якого складала від 38,2 мг/м3 до 178,6 мг/м3 при ГДК від 4 мг/м3до 10 мг/м3, вміст вільного двоокису кремнію - від 4,0% до 8,6%; рівень виробничого шуму - до 96 дБА при ГДР - 80 дБА. (а.с. 11-12)

Згідно довідки серії 12 ААА №086393 від 02.10.2019 року, виданої Обласною профпатологічною медико-соціальною комісією м. Краматорськ позивачу встановлено 55% втрати працездатності ( 30% приглухуватість, 25% бронхіт) та ІІІ групу інвалідності. (а.с.7)

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу встановлено втрату професійної працездатності у зв`язку із професійним захворюванням в розмірі 55% безстроково, він має третю групу інвалідності, що завдає йому моральну шкоду Відповідно до вимог статті 237-1 КЗпП України роботодавець повинен відшкодувати завдану працівнику моральну шкоду, яку судом оцінено у розмірі 16500 гривень.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції посилався на ст. 237-1 КЗпП України, якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішенням Конституційного Суду України № 20-пр/2008 від 08 жовтня 2008 року обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди громадянам, які постраждали на підприємствах внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання, покладено на підприємства, з чиєї вини відбулися відповідні події.

Таким чином, саме на відповідача покладено обов`язок відшкодувати працівнику моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому шкоди.

Посилаючись на ст. 23 ЦК України, суд зазначив, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Проаналізувавши докази у справі, суд дійшов вірного висновку, що ушкодження здоров`я на виробництві спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та у моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного стану життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував роз`яснення викладені у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 № 4, в якому роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Позивач у відшкодування моральної шкоди просив стягнути з відповідача 28000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано частково задовольнив заявлений позов, стягнувши з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 16500 грн. виходячи із засад розумності, справедливості, характеру і тривалості моральних страждань позивача, стан здоров`я потерпілого, та ступеню вини відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір моральної шкоди підлягає одноразовому стягненню з відповідача у зазначеному розмірі. При цьому суд врахував, що ушкодження здоров`я на виробництві спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та у моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного стану життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи апеляційної скарги зводяться до повторного обґрунтування заявлених позовних вимог, які суд ретельно перевірив та висновки щодо розміру стягнення моральної шкоди належно мотивував.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на безпідставне врахування судом позиції відповідача з посиланням на практику стягнення моральної шкоди з розрахунку розміру 300 грн. за один відсоток втрати працездатності є безпідставним, оскільки при визначенні розміру моральної шкоди суд на це не посилався.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 1 квітня 2020 року.

Головуючий Я.В. Хейло

Судді: О.І. Корчиста

О.О. Тимченко