ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2020Справа № 910/14762/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Лебович А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Управ-дом" (04201, м. Київ, вул. Петра Калнишевського, буд. 7, офіс 994; ідентифікаційний код 36698591)

Про стягнення 437453, 47 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: не прибув;

Від відповідача: Наумець Я. С., довіреність № б/н від 10.01.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управ-дом" (далі - відповідач) про стягнення 437 453, 47 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання природного газу від 20.10.2017 №2346/1718-ТЕ-41, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором, у загальній сумі 437 453, 47 грн, з яких: 314 171, 75 грн основної заборгованості за поставлений протягом жовтня 2017 року до березня 2018 року товар; 54300, 47 грн - пені; 20577, 52 грн - 3% річних; 48403, 73 грн інфляційних втрат.

29.10.2019 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та встановив строк - 5 днів для усунення недоліків позовної заяви шляхом: 1) подання до суду оригіналу довіреності на підтвердження повноважень представника позивача; 2) подання до суду письмової заяви з доданням до неї доказів відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 04.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

11.11.2019 від позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви № 14/4-660-19 від 08.11.2019.

13.11.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №910/14762/19, розгляд справи постановив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 10.12.2019, про що постановив відповідну ухвалу, в якій навів мотиви та обґрунтування прийнятих процесуальних рішень.

10.12.2019 від позивача через відділ канцелярії суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

В судовому засіданні 10.12.2019 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 14.01.2020.

В судовому засіданні 14.01.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 04.02.2020.

В судовому засіданні 04.02.2020 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 25.02.2020 та зобов`язав відповідача підтвердити сплату заборгованості, на що відповідач усно посилався в судовому засіданні.

В судовому засіданні 25.02.2020 суд зобов`язав надати належним чином оформлені документи через канцелярію суду, які підтверджують чи спростовують заборгованість, надати розрахунок заборгованості станом на 25.02.2020 в наступне судове засідання. Суд також постановив наступне судове засідання розпочати зі стадії дослідження доказів та оголосив перерву в судовому засіданні по суті справи на 19.03.2020.

10.03.2020 через відділ канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме розрахунок заборгованості відповідача станом на початок лютого 2020.

13.03.2020 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшли пояснення, в яких відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 19.03.2020 позивач не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи (розписка представників сторін позивача).

Відповідач в судове засідання 19.03.2020 прибув та надав суду усні пояснення по суті справи, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, наявні в матеріалах справи докази, якими вони обґрунтовуються, Суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 20.10.2017 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як споживачем, був укладений договір № 2346/1718-ТЕ-41 постачання природного газу (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключено для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 року до 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 252 тис.куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м): жовтень - 17 тис.куб.м.; листопад - 35 тис.куб.м.; грудень - 50 тис.куб.м (IV кв. 2017 - 102 тис.куб.м); січень - 60 тис.куб.м; лютий - 55 тис.куб.м; березень - 35 тис.куб.м (І кв. 2018 - 150 тис.куб.м).

Постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання - передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу - у пунктах приймання - передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання - передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі (п. 3.1. договору).

Приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання - передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7. договору).

В п. 3.10 договору сторони погодили, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання - передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.

Відповідно до п. 5.1. договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за договором, встановлюється Положенням.

Ціна за 1000 куб.м газу на дату укладання договору становить 4 942, 00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930, 40 грн (п. 5.2. договору).

Згідно з п. 5.4. договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Оплата за природний газ, відповідно до п. 6.1. договору, здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію розрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за договором.

Згідно із пп. 2) п. 6.3. договору, в будь - якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

Відповідно до п.8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16, 4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який обраховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

В п. 8.3. договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3. договору укладання договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за договором.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

11.01.2018 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, в якій виклали п. 3.4., абзац 3 п. 6.1., п. 8.2., пп. 4) п. 11.3. договору в новій редакції.

Так, відповідно до п. 8.2. в редакції викладеній в додатковій угоді № 1, у раз прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяло у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно зі складеними між сторонами на виконання договору актами, позивачем поставлено відповідачу у період з жовтня 2017 року до березня 2018 року (включно) природного газу (товару) на загальну суму 1 009 941, 19 грн, зокрема, згідно актів: від 31.10.2017 на суму 24 830, 58 грн, від 30.11.2017 на суму 156 627, 79 грн, від 31.12.2017 на суму 181 440, 59 грн, від 31.01.2018 на суму 221 369, 98 грн, від 28.02.2018 на суму 211 151, 89 грн, від 31.03.2018 на суму 214 520, 36 грн.

Згідно наявних у справі доказів відповідач станом на момент винесення рішення по справі сплатив позивачу за поставлений у період з жовтня 2017 року до березня 2018 року (включно) газ загалом 843 647, 04 грн, а саме: 27.11.2017 - 24 830, 58 грн, 28.11.2017 - 310, 16 грн та 45 871, 21 грн, 09.02.2018 - 114 440, 59 грн, 12.02.2018 - 67 000, 00 грн, 27.02.2018 - 71 400, 00 грн, 20.03.2018 - 2 172, 90 грн, 16.05.2018 - 16 344, 18 грн, 18.07.2018 - 60 000, 00 грн, 10.08.2018 - 60 000, 00 грн, 27.08.2018 - 30 000, 00 грн, 02.10.2018 - 18 552, 82 грн, 16.10.2018 - 18 484, 70 грн, 12.11.2018 - 18 484, 70 грн, 18.12.2018 - 18 484, 70 грн, 15.01.2019 - 18 484, 70 грн, 08.02.2019 - 18 484, 70 грн, 18.03.2019 - 18 484, 70 грн, 19.04.2019 - 18 484, 70 грн, 20.05.2019 - 18 484, 70 грн, 20.06.2019 - 18 484, 70 грн, 19.07.2019 - 18 484, 70 грн, 19.08.2019 - 18 484, 70 грн, 18.09.2019 - 18 484, 70 грн, 21.10.2019 - 18 484, 70 грн, 20.11.2019 - 18 484, 70 грн, 19.12.2019 - 18 484, 70 грн, 16.01.2020 - 18 484, 70 грн, 17.02.2020 - 18 484, 70 грн, 06.03.2020 - 18 484, 70 грн.

Згідно пояснень відповідача станом на 01.09.2018 у нього утворилася заборгованість за спожитий природний газ за договором у сумі 517 571, 57 грн. З метою своєчасного початку опалювального сезону, у відповідності до п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, відповідач на підставі довідки позивача, склало графік погашення заборгованості, який згідно вищезазначеного положення був погоджений Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією.

Відповідач стверджує, що 02.10.2018 зазначений графік було подано позивачу. Умови відповідного графіка (щомісячна сплата 18 484, 70 грн в період з жовтня 2018 року по грудень 2020 року включно) виконуються відповідачем без жодних порушень строків погашення заборгованості. Дотримання відповідачем графіка погашення заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 314 171, 75 грн основної заборгованості, 54 300, 47 грн пені за період прострочення з 26.12.2017 до 25.10.2018, 20 577, 52 грн 3 % річних за період прострочення з 26.12.2017 до 30.07.2019 та 48 403, 73 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01.01.2018 до 30.06.2019.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення 110908, 20 грн підлягає закриттю, а вимоги позивача в іншій частині підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ЦК України), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу в період з жовтня 2017 року до березня 2018 року товар на загальну суму 1 009 941 грн, що підтверджується матеріалами справи. Оплата за який в силу положень п. 6.1. договору мала здійснюватися до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був оплачений частково на суму 843647, 04 грн, станом на момент вирішення спору (винесення рішення у справі) заборгованість відповідача перед позивачем складає 166 294, 15 грн (1 009 941, 19 - 843 647, 04 = 166 294, 15), а не 314 171 75 грн, як розраховано позивачем, доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 166 294, 15 грн відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 166 294, 15 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 6.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 166 294, 15 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо досягнення між сторонами згоди, щодо розстрочення сплати заборгованості, з огляду на положення пп. 2) п. 6.3. договору та відсутності в матеріалах справи доказів, із яких би вбачалася згода позивача на поданий йому графік та доказів, які б підтверджували укладання відповідних змін до договору.

Відповідно до положень п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

В даному випадку відповідач сплатив 110 908, 20 грн після відкриття провадження у справі, адже провадження у даній справі, як зазначалося судом вище, було відкрите 13.11.2019, а основний борг в розмірі 110 908, 20 грн сплачено відповідачем позивачу в період з 20.11.2019 до 06.03.2020, тобто вже після відкриття провадження у справі, відтак провадження у справі в частині стягнення 110 908, 20 грн підлягає закриттю.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 8.2. договору сторонами було погоджено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16, 4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який обраховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

В подальшому п. 8.2. договору був викладений в новій редакції, відповідно до якої: у раз прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15, 3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків оплати визначених п. 6.1 договору, оплата поставленого товару здійснена частково, відповідно є підстави для стягнення з відповідача пені за період прострочення визначений позивачем з 26.12.2017 до 25.10.2018 в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 8.2. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних за період прострочення з 26.12.2017 до 30.07.2019 та індексу інфляції нарахованого на суму боргу за період прострочення з 01.01.2018 до 30.06.2019 підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

За таких обставин суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення 110 908, 20 грн підлягає закриттю, в іншій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими що підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 166 294, 15 грн основного боргу, 54 300, 47 грн пені, 20 577, 52 грн 3 % річних та 48 403,73 грн інфляційних втрат.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтвердили факт оплати поставленого товару за договором в строки, визначені договором, водночас відповідач не надав жодних доказів, які б підтвердили неможливість виконати зобов`язання, у зв`язку з форс-мажорними обставинами, проте надав докази оплати поставленого товару у розмірі більшому, ніж зазначено позивачем при подання позову у даній справі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та про закриття провадження у справі в частині стягнення 110 908, 20 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В частині позовних вимог провадження по яким закрито судовий збір підлягає поверненню позивачу, про що судом буде постановлена відповідна ухвала.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/14762/19 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управ-дом" (04201, м. Київ, вул. Петра Калнишевського, буд. 7, офіс 994; ідентифікаційний код 36698591) про стягнення 437453, 47 грн в частині стягнення 110 908,20 грн основного боргу, у зв`язку з відсутністю спору між сторонами у відповідній частині.

2. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управ-дом" (04201, м. Київ, вул. Петра Калнишевського, буд. 7, офіс 994; ідентифікаційний код 36698591) про стягнення 437453, 47 грн в іншій частині задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управ-дом" (04201, м. Київ, вул. Петра Калнишевського, буд. 7, офіс 994; ідентифікаційний код 36698591) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 166 294 (сто шістдесят шість тисяч двісті дев`яносто чотири) грн 15 коп. основного боргу, 54 300 (п`ятдесят чотири тисячі триста) грн 47 коп. пені, 20 .577 (двадцять тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн 52 коп. 3 % річних, 48 403 (сорок вісім тисяч чотириста три) грн 73 коп. інфляційних втрат та коп. 4 343, 64 грн витрат по сплаті судового збору.

4. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 36 969, 40 грн основного боргу - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене31.03.2020.

Суддя Г.П. Бондаренко