У Х В А Л А

20 березня 2020 року

м. Київ

справа № 428/4249/18

провадження № 61-4778 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сімоненко В. М. (судді-доповідача),

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору від 04 червня 2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 14 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між позивачем та відповідачем договір, що підтверджується підписом відповідача в заяві.

У порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 31 грудня 2017 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 117 000,00 грн, яка складається з: 14 234,52 грн - заборгованість за кредитом, 102 765,48 грн - за процентами за користування кредитом.

Враховуючи викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 117 000,00 грн.

Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 травня 2018 року, позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 04 червня 2010 року у розмірі 117 000,00 грн, яка складається за наступного: 14 234,52 грн - заборгованість за кредитом, 102 765,48 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, виходив з того, що 04 червня 2010 року між сторонами укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 14 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Станом на 31 грудня 2017 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 117 000,00 грн, яка складається з: 14 234,52 грн - заборгованість за кредитом, 102 765,48 грн - за процентами за користування кредитом, а тому застосовуючи положення статей 526, 1054 ЦК України сума 117 000,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Постановою Луганського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість кредитним договором від 04 червня 2010 року в сумі 27 458,39 грн, що складається з 14 234,52 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13 223,87 грн - заборгованість за процентами за період з 16 квітня 2015 року по 31 жовтня 2017 року.

У задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 04 червня 2010 року по 16 квітня 2015 року та за період з 31 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про дату, місце і час розгляду справи і відповідач був позбавлений прав надати свої доводи і заперечення по суті позову, чим порушені його процесуальні права. Разом з тим, в порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на 31 грудня 2017 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 117 000,00 грн, яка складається з: 14 234,52 грн - заборгованість за кредитом, 102 765,48 грн - за процентами за користування кредитом. Виходячи із зазначених банком вихідних даних, суд апеляційної інстанції погодився з розміром заборгованості за тілом кредиту в сумі 14 234,52 грн. Оскільки право позивача нараховувати проценти за користування кредитом припинилося, то вимога банку про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом у період з 31 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року не підлягає задоволенню за необґрунтованістю. Крім того, позивач до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 04 червня 2010 року по 16 квітня 2015 року звернувся 16 квітня 2018року, а дії, які б свідчили про переривання відповідачем строку позовної давності щодо погашення відсотків, в межах строку останнім не вчинялися, то такі вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Відтак позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом підлягають задоволенню за період з 16 квітня 2015 року по 31 жовтня 2015 року включно в сумі 13 223,87 грн.

16 березня 2020 року, засобами поштового зв`язку, до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом та передати справу на новий розгляд суду першої інстанції.

Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом першим частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин та про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.

Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, справи які (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження), є справи, які фактично можна поділити на справи: у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; та справи незначної складності, які визначені судом малозначними, у тому числі малозначні в силу закону з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом позову є стягнення заборгованості, із зазначеною ціною позову у розмірі 117 000,00 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн ? 100 = 210 200 грн), а тому дана справа є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме застосування норм статей 287, 288 ЦПК України судами апеляційної інстанції у разі порушення цих приписів судом першої інстанції та можливих шляхів відновлення права особи, яку незаконно позбавили можливості брати участь у справі в суді першої інстанції. Однак Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, зокрема, з урахуванням обставин, на які посилався заявник в касаційній скарзі, та зазначених підстав не встановлено.

У цій справі обставин, передбачених частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389 та частиною першою статі 411 ЦПК України, за наявності яких судове рішення в малозначних справах підлягає касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню не встановлено.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв