Ухвала

27 березня 2020 року

м. Київ

справа № 127/12455/19

провадження № 61-4578ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2019 року

та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Департамент патрульної поліції України, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Департамент патрульної поліції України, у якому просив стягнути за рахунок державного бюджету на його користь в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 234 000, 34 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня

2019 року позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Департамент патрульної поліції України, про відшкодування моральної шкоди, залишено без задоволення.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня

2019 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

12 березня 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року і направити справу до суду першої інстанції для повторного перегляду. Також заявник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Як підставу для скасування оскаржених судових рішень заявник вказує

на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною першою статті 394 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено те, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження,

оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а судові рішення у цій категорії справ не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у цій справі становить 234 000, 34 грн, що станом на 01 січня

2020 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 250 = 525 500, 00 грн).

На думку заявника справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Сама лише незгода особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями та необґрунтоване посилання на випадок, передбачений підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не може свідчити про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом

у цій справі не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Департамент патрульної поліції України, про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі,

яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович