Справа № 2-Ц-89

2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2009 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого- судді  ТИМОШЕНКО Л.B.

при секретарі  БОРОДАСТОВОЇ О.А.

з участю адвоката  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «КАРАМАРИН» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач , уточнивши позовні вимоги, просить постановити рішення, яким поновити його на роботі на посаді охоронця ТОВ «Карамарин» , стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу , стягнути на його користь заробітну плату за період з 1 квітня 2008 року по день його звільнення, а також стягнути на його користь з відповідача понесені ним втрати на правову допомогу. Позивач посилається на те, що він з 5 лютого 2008 року працював на посаді охоронця в ТОВ «Карамарин» . З 1 квітня 2008 року керівництво ТОВ «Карамарин» повідомило його , що його посада скорочена , але з наказом про звільнення за скороченням штатів відповідач його не ознайомив і трудову книжку йому не видав. Тому він продовжував виходити на роботу . На його неодноразові звернення до керівництва відповідача з вимогою надати йому роботу , або надати наказ про його звільнення, відповідач наказ про звільнення йому не видав і кожного разу надавав обіцянки про його працевлаштування. Лише 6 жовтня 2008 року працівник ТОВ «Карамарин» ОСОБА_3 принесла йому додому його трудову книжку, з якої він дізнався, що він звільнений з ТОВ «Карамарин» з 12 червня 2008 року в зв'язку з закінченням тимчасових робіт. Таке звільнення він вважає протиправним, оскільки він був прийнятий на роботу у ТОВ «Карамарин» на постійну роботу, строкового трудового договору з відповідачем не укладав. Крім того, відповідач не ознайомив його своєчасно з наказом про звільнення з роботи і не видав йому своєчасно його трудову книжку. Тому позивач також просить поновити йому строк звернення до суду з цим позовом, посилаючись на те, що цей строк він пропустив з поважної причини.

Представник відповідача позов не визнав , посилаючись на те, що позивач звільнений з роботи у відповідності з нормами закону , а крім того, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом. Вважає, що підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду з цим позовом та задоволення його позовних вимог не має.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач був прийнятий на роботу у ТОВ «Карамарин» з 5 лютого 2008 року на посаду охоронця , що підтверджується копією наказу №1 від 5 лютого 2008 року (а.с. 16-17), записом у трудовій книжці позивача (а.с. 5-6).

Наказом № 23 від 12 червня 2008 року позивача звільнено з роботи в зв'язку з закінченням тимчасових робіт (а.с. 19). В наказі не зазначено на підставі якої норми закону ( стаття КЗпП України) проведено звільнення.

Відповідно до ст.. 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути таким , що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках , коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи , або умов її виконання або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Як вбачається з заяви позивача про прийняття його на роботу у ТОВ «Карамарин» ( а.с. 15), а також з наказу про його прийняття на роботу ( а.с. 16-17) позивач був прийнятий на роботу у ТОВ «Карамарин» охоронцем на невизначений строк , тобто на постійну роботу. Відповідач не надав будь - яких доказів про те, що позивач був прийнятий на роботу у ТОВ «Карамарин» для виконання тимчасових робіт. Тому його звільнення з роботи в зв'язку з закінченням тимчасових робіт є безпідставним і протиправним , позивач підлягає поновленню на роботі на посаді охоронця з 12 червня 2008 року.

Відповідно до вимог ст.. 235 ч.2 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з такого розрахунку:

час вимушеного прогулу з 12 липня 2008 року по 12 березня 2009 року - 9 місяців

-    середньомісячна заробітна плата позивача : 525 грн. (а.с. 37),

-    середній заробіток за час вимушеного прогулу : 525 грн. х 9 місяців = 4725 грн.

Судом також встановлено, що з 1 квітня 2009 року позивач не був допущений відповідачем до роботи без поважних причин і не міг в зв'язку з цим виконувати свої трудові обов'язки. Будь-який наказ про відсторонення позивача від роботи , або про його звільнення з роботи з 1 квітня 2008 року відповідачем виданий не був. Будь-яких доказів про те, з яких підстав позивач не був у вказаний період допущений до роботи, відповідач не надав. Дії відповідача, пов'язані з недопущенням позивача до роботи, на засновані на законі та є протиправними. Тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача його заробітну плату за період з 1 квітня 2008 року по день видання наказу про його звільнення 12 червня 2008 року - за  2 місяці і 10 днів з такого розрахунку:

-     525 грн. х 2 місяці = 1050 грн.,

-    середньоденна заробітна плата 1050 грн. : 50 робочих днів у лютому, березні 2008 року = 21 грн. (а.с.37),

-    21 грн. х 10 днів = 210 грн.

-    всього 1050 + 210 = 1260 грн.

Таким чином всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню : 4725 грн. + 1260 грн. = 5985 грн. З цієї суми підлягають відрахуванню та утриманню прибутковий податок та інші зобов'язальні платежі, в тому числі страхові внески.

Відповідно до вимог ст.. 79,88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають також стягненню витрати , понесені позивачем на правову допомогу в сумі 1400 грн. (а.с.39).

Суд вважає, що строк звернення до суду з цим позовом пропущений позивачем з поважної причини , оскільки відповідач в порушення вимог ст.. 47 КЗпП України в день звільнення не ознайомив позивача з наказом про його звільнення з роботи , не видав йому копію такого наказу, а також видав позивачеві належно оформлену трудову книжку.

Про своє звільнення з роботи позивач дізнався лише 6 жовтня 2008 року , коли йому була видана відповідачем його трудова книжка. Відповідач не надав суду доказів про те, що в строк , передбачений ст.. 47 КЗпП України позивач був ознайомлений з наказом про його звільнення з роботи і що йому була видана його трудова книжка з записом про звільнення. Тому суд вважає необхідним поновити позивачеві строк звернення до суду з цим позовом.

Керуючись ст.  10,11,60,131,212-215,294 ЦПК України, ст. 23,36, 47, 233, 235 Кодексу законів про працю України, суд

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді охоронця ТОВ «КАРАМАРИН» з 12 червня 2008 року.

Стягнути з ТОВ «КАРАМАРИН» на користь ОСОБА_2 5985 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заробітної плати за квітень, травень, червень 2008 року . Зобов'язати ТОВ «КАРАМАРИН» нарахувати та утримати з нарахованої судом суми прибутковий податок та інші зобов'язальні платежі , в тому числі страхові внески.

Стягнути    з    ТОВ    «КАРАМАРИН»        на    користь    ОСОБА_4 1400 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з ТОВ «КАРАМАРИН» на користь держави 59 грн. 85 коп. судового збору, а також 30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі підлягає обов'язковому негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Болградськии районний суд в наступному порядку: заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів псля подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: