Справа № 22ц-2170/2008

Категорія: 22

Головуючий у 1 інст.: Марчук І.С.

Доповідач апел. інст.: Монастирецький Д.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Зубарєвої К.П., суддів: Монастирецького Д.І., Бакуса В.Я., при секретарі Макойда Н.З., з участю ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання у зв"язку із неможливістю його подальшого виконання та визнання права власності на 1/2 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2008 року первісний позов задоволено. Розірвано договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений Самбірського державною нотаріальною конторою 26 червня 1998 року за реєстром № 2-1014, згідно якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1. Повернено у власність ОСОБА_1 1/2 ідеальну частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1, що приватизована згідно розпорядження Самбірської міської ради № 735 від 10 травня 1994 року. У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання у зв"язку із неможливістю його подальшого виконання та визнання права власності на '/г ідеальну частку у квартирі АДРЕСА_1 відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є помилковим, ухваленим без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Крім цього зазначає, що на протязі майже десяти років, у період з липня 1998 року по березень 2008 року, на виконання умов договору довічного утримання, надавав матеріальне забезпечення ОСОБА_1 і тим самим належно виконував свої обов'язки за договором, понісши при цьому значних матеріальних затрат, а на даний час не має можливості виконувати свої обов'язки за договором по причині відмови ОСОБА_1 від прийняття матеріального забезпечення. Вважає, що такий договір повинен бути розірваний у зв"язку з неможливістю його виконання набувачем по вині відчужувача та за ним повинно бути залишено частину його майна. Вважає, що на даний час ставлення матері ОСОБА_1 змінилося у гіршу сторону, через те, що її дочка ОСОБА_3, дізнавшись про укладений договір, виявляла невдоволення тим, що мати за договором передала йому свою частину квартири та настроювала проти нього.

Просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.

ОСОБА_2 повідомлений належним чином в судове засідання апеляційної інстанції не з»явився, причину своєї неявки суду не повідомив, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у його відсутності.

Вислухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Встановлено, що 26 червня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання згідно якого ОСОБА_2 отримував у власність х/г ідеальну частку квартири, яка належить ОСОБА_1. Зі своєї сторони ОСОБА_2 зобов"язувався надавати ОСОБА_1 матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду, необхідної допомоги, однак ОСОБА_2 покладених на нього договором довічного утримання обов'язків не виконував, що беззаперечно доказано в суді поясненнями самої позивачки, показаннями свідків про те, що ОСОБА_2 рідко навідувався до своєї матері ОСОБА_1, яка комунальні послуги оплачувала сама, давала гроші на продукти харчування та на заміну дверей у квартирі, між ними існують погані відносини, ОСОБА_2 влаштовував у квартирі скандали, погрожував матері, що здасть її у будинок перестарілих, матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У свою чергу ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом, в якому просив розірвати договір довічного утримання у зв"язку з неможливістю його подальшого виконання та визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Однак, будь яких доказів на підтвердження заявлених вимог ОСОБА_2 не представив, судом не здобуто, посилання у позовній заяві спростовані поясненнями матері та показаннями свідків. Крім того, спірна квартира знаходиться в будинку АДРЕСА_1, як вказано у позовних вимогах ОСОБА_2.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що міськрайонний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.