Справа № 2-96/09р.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16.02.2009 року

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Чорненко Л. І.,

при секретарі Тарасовій О. М.,

за участі адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільнянськ справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, третя особа - Вільнянська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою і його представник суду пояснив наступне: мати позивача - ОСОБА_4 померла 14.04.2008 року. Після її смерті відкрилась спадщина на її майно, в тому числі і на житловий будинок № 8 по вул.  Разіна м. Вільнянська Запорізької області. У встановлений законом строк позивач звернувся до нотаріальної контори м. Вільнянська за оформленням спадщини, де йому повідомили, що його мати склала заповіт, яким все своє майно заповідала ОСОБА_3 Цей заповіт від 25.03.2008 року був посвідчений секретарем виконкому Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області ОСОБА_5В, Позивач вважає, що цей заповіт є недійсним з наступних підстав: згідно ст.. 1247 ч.3 ЦК України заповіт повинен бути посвідчений нотаріусом чи іншими посадовими особами, зазначеними у ст.ст.. 1251, 1252 ЦК України, згідно яких у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса заповіт може бути посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування.

Мати позивач мешкала у м. Вільнянську, де є державна нотаріальна контора, у разі відсутності нотаріуса заповіт посвідчується у виконкомі Вільнянської міської ради, а не у Павлівській сільській раді. Згідно ст.. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це право, або якщо він був складений з порушенням вимог відносно його форми та посвідчення є нікчемним. Крім того, в заповіті не поставлено час його посвідчення, він написаний різними чорнилами та вказано с Павлівське, хоча заповіт складався і посвідчувався в м. Вільнянську. Позивач просить суд визнати даний заповіт недійсним.

Відповідач ОСОБА_3 з позовом не згодна і суду пояснила, що померла мати хотіла скласти заповіт, оскільки була хвора, то їхати до нотаріуса не могла. Треба було везти нотаріуса додому. Оскільки послуги нотаріуса при складанні заповіту на дому коштують дорого, а її грошові кошти обмежені, то вона запросила посвідчити заповіт секретаря Павлівської сільської ради Вільнянського району ОСОБА_5, яка має на це право, і сама ОСОБА_3 мешкає на території Павлівської сільської ради.   Оскільки мати звернулась до неї з таким проханням, вона не змогла їй відмовити.

Чому саме на неї мати склала заповіт, їй невідомо, але останні роки перед смертю мати хворіла на рак. Весь догляд за нею відповідачка взяла на себе, купувала ліки за свій рахунок, годувала, возила до лікарні. Що стосується порушення порядку складання заповіту, то вважає, що цей порядок не порушено. Те, що ОСОБА_5 вказала с. Павлівське замість м. Вільнянська та не поставила час складання заповіту, це не є суттєвим порушенням заповіту. Просить суд в позові відмовити, тому що вважає, що заповіт складений вірно, в ньому мати виявила свою волю, ніхто її до цього не примушував.

Відповідач - виконком Павлівської сільської ради Вільнянського району з позовом не згоден і його представник ОСОБА_5 суду пояснила, що вона працює секретарем виконкому Павлівської сільської ради і має право вчиняти нотаріальні дії згідно своїх посадових обов"язків. До неї звернулась жителька с Павлівське ОСОБА_6 з проханням посвідчити заповіт її матері. Вона погодилась і поїхала додому до матері ОСОБА_3 Там вона зі слів заповідача - ОСОБА_4 написала текст заповіту, оскільки тій було важко писати, при цьому особу заповідача було встановлено, дієздатність перевірено, текст заповіту підписала сама ОСОБА_4 Даний заповіт ОСОБА_5 зареєструвала реєстрі за № 139. Чому вона в тексті заповіту поставила с Павлівське, а не м. Вільнянськ, і не поставила в заповіті час його складання, вона не пам"ятає. Вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки нею посвідчено основне - воля заповідача.

Третя особа по справі - Вільнянська державна нотаріальна контора суду пояснила, що дійсно згідно законодавства, якщо в місцевості немає нотаріуса, заповіт може посвідчити уповноважена особа органу місцевого самоврядування. Оскільки заповідач мешкала у м. Вільнянську, то заповіт мав посвідчити нотаріус, який працює у м. Вільнянську, тим більше, що нотаріусів тут достатня кількість. Послуги нотаріуса при посвідченні заповіту на дому звісно дорожче ніж при виклику посадової особи сільради, тому пояснення ОСОБА_3 про те, що вона для посвідчення заповіту її матері звернулась до секретаря Павлівської сільської ради у зв "язку з важким матеріальним становищем можуть бути виправдані. Але чому секретар на це погодилась, невідомо. Але в даному випадку можна говорити лише про службову відповідальність самого секретаря і заповідач не винна, що довірила посвідчити свою останню волю секретарю Павлівської сільської ради, а не нотаріусу м. Вільнянська. Що стосується тих фактів, що секретар в заповіті вказала с Павлівське, а не м. Вільнянськ, і не вказала час складання заповіту, та не зробила відмітку про час складання заповіту і про те, що заповіт був посвідчений на дому, то це, на думку нотаріуса, не є підставою визнання заповіту недійсним.

Основна форма заповіту відповідає закону і саме головне те, що зміст заповіту виражає волевиявлення заповідача. При винесенні рішення нотаріус покладається на думку суду.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав: згідно ст.. 1233 ЦК України заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті. Воно носить суворо особистий характер і може бути складено тільки дієздатною особою. Доказів того, що заповідач ОСОБА_4 була недієздатною на момент складання заповіту судом не встановлено.

Відповідно до   ст.. 1247 ЦК України заповіт складається   в письмовій формі, із зазначенням    місця і часу його складення.    Заповіт повинен бути підписаний особисто  заповідачем.  Оспорюваний заповіт складено у письмовій формі,   вказано  час  його  складання  -  25.03.2008  року.   Заповіт  підписано заповідачем.

Якихось доказів того, що оспорюваний заповіт підписано не ОСОБА_4, а іншою особою, позивач суду не надав і в судовому засіданні цей факт не встановлено.

Згідно ст.. 211 ЦК України, якщо в угоді (а заповіт є односторонньою угодою) не вказано місце її здійснення, а суд вважає, що вказавши в заповіті місце складання заповіту с Павлівське, а не м. Вільнянськ, ОСОБА_5 допустила помилку, то місцем вчинення односторонньої угоди вважається місце вираження волі сторони. Оскільки воля ОСОБА_4 Г Л. була виражена в м. Вільнянськ, то і місцем вчинення односторонньої угоди - заповіту є м. Вільнянськ.

Відповідно до ст.. 1251 ЦК України, якщо в населеному пункті немає нотаріуса, заповіт може бути посвідчений уповноваженою на то особою органу місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що у м. Вільнянськ є державна нотаріальна контора, а також приватні нотаріуси. Заповідач повинна була звернутись до них за посвідченням свого заповіту. Але суд приймає до уваги, що заповідач -ОСОБА_4 була людиною похилого віку, тяжко хворою, вочевидь юридично необізнаною, тому сама цього не зробила, а доручила викликати нотаріуса своїй дочці - ОСОБА_3

Як пояснила ОСОБА_3 для виклику нотаріусу у неї не було грошей, тому вона звернулась до секретаря виконкому Павлівської сільської ради, яка і посвідчила заповіт її матері.

В судовому засіданні були перевірені повноваження секретаря Павлівської сільської ради ОСОБА_5 при посвідченні заповіту ОСОБА_4 і встановлено, що згідно посадових обов'язків секретар сільради має право вчинювати нотаріальні дії, в тому числі посвідчувати заповіти відповідно до п. І розділу 1 Інструкції про вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських (селищних), міських рад народних депутатів України.

Відповідно до цієї ж Інструкції розділ II ст.. 7 "Нотаріальні дії можуть вчинятися посадовою особою будь-якого виконавчого комітету на всій території України за винятком випадків, передбачених окремими статтями закону "Про нотаріат" та законодавством України. Але жоден з цих випадків не передбачає заборону для посадової особи виконавчого комітету сільської (селищної), міської ради народних депутатів посвідчувати заповіт за межами території цієї ради, окрім секретних заповітів, які повинні посвідчувати тільки нотаріуси.

Таким чином суд вважає, що підстав для визнання недійсним оспорюваного заповіту, передбачених ст.. 1257 ЦК України немає, оскільки заповіт, складений ОСОБА_4 на ім."я ОСОБА_3 відповідає основним вимогам закону: він складений у письмовій формі, посвідчений нотаріально, тобто особою, яка мала на це право, зареєстрований у Реєстрі Павлівської сільської ради Вільнянського району за № 139, де вказано, що заповіт ОСОБА_4 посвідчено за місцем проживання заповідача: м. Вільнянськ, вул.  Разіна, № 8 о 12 год. 30 хвилин і стоїть підпис ОСОБА_4

Текст заповіту підписано ОСОБА_4, якихось даних про те, що це не її підпис, або даних про те, що текст    заповіту не відповідає волевиявленню заповідача позивачем суду не надано і в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до ст.. 219, 220 ЦК України суд може визнати односторонню угоду дійною, якщо буде встановлено, що вона відповідає дійсній волі особи, яка її здійснила і якщо нотаріальному посвідченню угоди перешкоджали обставини, які не залежали від волі особи.

Доказів того, що волевиявлення ОСОБА_4 при складанні оспорюваного заповіту було недійсним, судом не установлено.

Твердження позивача про те, що про наявність заповіту йому стало відомо лише після смерті матері, при оформленні спадщини, не відповідає дійсності, оскільки він сам суду пояснив, що знав про наявність заповіту ще за життя матері, але це питання ні з матір"ю, ні з сестрою - ОСОБА_3 не обговорював, тому його сумніви щодо дійсності волевиявлення матері при складанні заповіту, які він виклав в судовому засіданні - безпідставні.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_3 надала суду договір про надання юридичної допомоги та квитанції на оплату послуг адвоката і просить суд стягнути їх з позивача у випадку постановления рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскільки позивачу в позові відмовлено, суд вважає можливим стягнути з позивача витрати на правову допомогу в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати за судодень адвоката, а саме - 684 грн. на користь відповідача.

Керуючись ст.. ст.. 57-60, 84, 88 ЦПК України, 203, 215, 1217, 1220, 1222, 1223, 1233, 1234, 1235, 1247, 1251 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, третя особа - Вільнянська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_4 25.03.2008 року на користь ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 684 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області . Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подана в межах десятиденного строку з дня проголошення рішення.