Справа № 496/1561/16-ц

Провадження № 6/496/134/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої – судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря – Бондаренко Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області – Колечко Д.М. про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, -

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області – Колечко Д.М. звернувся до суду з поданням про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку. В обґрунтування подання зазначає, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11.06.2018 року по справі № 496/1561/16-ц, провадження № 2/496/122/18, яке залишено в силі Постановою Верховного суду по справі № 496/1561/16-ц, провадження № 61-10850св19 від 07.08.2019 року, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 1520400,00 гривень, що еквівалентно сумі грошових коштів у розмірі 60000,00 доларів США, за офіційним курсом НБУ на момент подачі позовної заяви. В зв`язку з чим 23.10.2019 року був виданий виконавчий лист на підставі якого 24.11.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. було постановлено постанову про відкриття ВП № 67657740, якою зобов`язано боржника подати виконавцю декларацію про доходи та майно боржника. Зазначена постанова боржником виконана не була. Приватним виконавцем здійснено повну перевірку майнового стану боржника та за її результатами вдалося виявити та списати лише частину коштів, виявлених в банківських установах. Окрім цього у ході перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем було виявлено, що за боржником зареєстровано наступне майно: 1/6 частина земельної ділянки, площею 0,006 гектарів, кадастровий номер 5121084200:02:002:1769, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зем.діл. № 1-л; житловий будинок та земельна ділянка площею 0,05 гектарів, кадастровий номер 5121084200:02:003:0338, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , але вищевказане майно перебуває під обтяженням згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 09.09.2016 року по справі № 522/16329/16-к (провадження № 1-кс/522/16321/16), встановленим в інтересах ГУ НП в Одеській області. Відповідно до витягу з ДРАЦСу, з 20.03.1986 року боржник перебуває у шлюбі із ОСОБА_3 . За даними ДРРП на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта стало відомо, що 23.06.2011 року на ім`я ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру під АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24.10.2001 року Носенко О.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 8506. В зв`язку з вищевикладеним приватний виконавець змушений заявляти вимогу у порядку ст.ст. 440, 443 ЦПК України.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Згідно ч.ч. 10, 11 ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до положень ст. 443 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду подання, суд прийшов до наступних висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області – Колечка Дмитра Миколайовича перебуває відкрите виконавче провадження № 67657740 з виконання виконавчого листа по справі № 496/1561/16-ц, виданого 23.10.2019 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 1520400,00 гривень та судового збору у розмірі 13780,00 гривень. Так, 24.11.2021 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття ВП № 67657740 та 24.11.2021 року надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження. Відомості про отримання вказаної постанови боржником – ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.

В рамках ВП № 67657740 приватним виконавцем були винесені постанови про: відкриття виконавчого провадження, стягнення з боржника основної винагороди, арешт коштів боржника, арешт майна боржника.

З матеріалів справи також вбачається, що в ході примусового виконання рішення суду, приватний виконавець для встановлення джерел доходів та майна боржника витребував інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта та щодо об`єкта нерухомого майна, направляв запити до Міністерства внутрішніх справ України, Державної фіскальної служби України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України.

Згідно отриманої інформації, майна та джерел доходів у ОСОБА_1 на території України було виявлено грошові кошти у сумі 2675,00 гривень та 795,08 гривень на рахунку відкритому у АТ КБ «ПриватБанк» та грошові кошти у сумі 3280,46 гривень та 7859,56 гривень на рахунку відкритому у ПАТ «Банк Восток», які були списані із рахунків боржника.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13.09.2023 року, боржник є власником земельної ділянки площею 0,006 гектарів, кадастровий номер 5121084200:02:002:1769, цільове призначення – для індивідуального дачного будівництва в частині 1/6, на яку накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника № 67657740 від 24.11.2021 року; житлового будинку під АДРЕСА_2 , на який накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника № 67657740 від 24.11.2021 року; садовий будинок АДРЕСА_4 , на який накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника № 68629759 від 11.02.2022 року.

Як вбачається з відповіді на запит № 172833858 від 29.08.2023 року Державної прикордонної служби України, боржник шість разів виїжджав за межі України: 20.01.2022 року, 25.02.2022 року, 27.06.2022 року, 28.12.2022 року, 03.06.2023 року, 03.07.2023 року.

Також, відповідно до копії Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00044135091 від 20.03.2024 року, 20.03.1982 року був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 (прізвище після шлюбу – ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , а/з № 425. З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 370579884 від 20.03.2024 року вбачається, що 23.06.2011 року на ім`я ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру під АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24.10.2001 року Носенко О.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 8506.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 дійшла висновків, що розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами ст. 443ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ст. 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.

Обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.

Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в тому числі з одним із подружжя, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 2 ст. 4, ч. 4 ст. 42 ЦПК України).

Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абз.1 ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зазначала, що положення розділу VI ЦПК України регламентують порядок вирішення процесуальних питань, які виникають під час примусового виконання у межах виконавчого провадження судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) про присудження.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до ч. 1 ст.368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).

У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (ч. 1 ст. 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності, свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові роз`яснила свою позицію шляхом уточнення своїх висновків. Зазначене уточнення полягає в такому. В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені).

Отже, суд визначився з характером подання приватного виконавця Колечка Д.М. та дійшов висновку, що останній звернувся до суду для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким боржник володіє спільно зі своєю дружиною, статус цього майна є спільним сумісним майном подружжя, частки яких у цьому праві не зареєстровані, а, відтак, право спільної часткової власності у співвласників майна не виникало, що є спором про право, який належить, за усталеною судовою практикою, вирішувати в позовному провадженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для відмови у задоволені подання приватного виконавця про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 260, 353 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 03 квітня 2024 року.

Суддя                                                                        О.П. Портна