КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/5494/20 Головуючий у І інстанції Мазур Ю.Ю.

Провадження №22-ц/824/4747/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Клок Валентини Володимирівни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року та додаткове рішенняГолосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації та служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом з батьком та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації; служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої доньки з матір`ю,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.

Позов мотивований тим, що з 02 вересня 2000 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Позивачем подано позов про розірвання шлюбу

Під час шлюбу у подружжя народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач піклується про добробут в сім`ї, здійснює всі можливі заходи для її забезпечення, найкращого виховання та утримання дітей. Після народження доньки у 2014 році у відповідача різко змінилося відношення до позивача та до дітей в бік погіршення. Вона стала роздратованою, нервовою та злою. Після виповнення доньці одного року та десяти місяців відповідач вийшла з декретної відпустки на роботу, залишивши маленьку дитину на позивача і він фактично був змушений виконувати роль матері, при цьому матеріально забезпечуючи сім`ю, працюючи вдома, дистанційно. Останні три з половиною роки позивач одноособово здійснює догляд та виховання за малолітньою донькою ОСОБА_5 , годує її, переодягає, постійно гуляє, розважає, навчає, заплітає волосся, проводить дозвілля, лікує, вкладає спати, тощо. Також позивач купує дітям одяг, продукти харчування, готує їжу. ОСОБА_1 постійно приділяє увагу неповнолітньому сину ОСОБА_6 , допомагаючи йому виконувати домашні завдання, займається з ним англійською мовою, купує все необхідне. Натомість відповідач, замість того, щоб піклуватися про сина, його сварить, не розуміє, що до дитини не можна застосовувати ремінь, силу, залякувати його, внаслідок чого син нервує та згризає ручки, кусає язик.

На протязі останніх двох років відповідач постійно вимагає, щоб позивач залишив квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , хоча частка відповідача становить 1/6 частку квартири. Ці вимоги почалися, коли відповідач вдалася до релігії, почала відвідувати екстрасенсів, ясновидців та здійснювати релігійні обряди.

На думку позивача, проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, яка фактично проживає з ним, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи, позитивно сприятиме її розвитку, як психологічному так і фізичному. Неповнолітньому ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилося 14 років, тому місце його проживання визначається ним самим.

Позивач просив визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26.05.2021 позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , треті особи - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей - задоволено частково. Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком - ОСОБА_10 . В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 840 грн. судового збору.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17.06.2021 заяву ОСОБА_7 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , треті особи - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом з батьком - задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 29000,00 грн витрат на правову допомогу. Заяву ОСОБА_8 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , треті особи - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом з батьком - залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 02.12.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26.05.2021 та додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17.06.2021 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.05.2022 касаційну скаргу ОСОБА_8 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26.05.2021, додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17.06.2021 та постанову Київського апеляційного суду від 02.12.2021 скасовано. Справу № 752/5494/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Кратом В.І. постановлена Окрема думка.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.10.2022 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації; Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої доньки з матір`ю та об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації та служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом з батьком.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що з 02.09.2000 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу у подружжя народилися діти: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.03.2020 шлюб між сторонами розірвано. ОСОБА_13 зазначала, що однією з причин розлучення стала зухвала поведінка і принизливе ставлення чоловіка до неї як до жінки й матері дітей. Заради належного утримання сім?ї ОСОБА_13 була змушена вийти на роботу. Повертаючись додому з роботи, замість підтримки її очікували постійні причіпки чоловіка, приниження в присутності дітей, що призводило до конфліктних ситуацій. Таке життя стало неможливим та ОСОБА_13 вирішила розлучитися. Її рішення обурило чоловіка, що в подальшому призвело до того, що він самочинно змінив місце проживання дітей, намагаючись завдати їй страждань. В травні 2020 року колишній чоловік без згоди та домовленості самочинно змінив місце проживання їх спільних дітей, переїхавши з ними до квартири своєї матері. Після того, як батько самочинно змінив місце проживання дітей, він свідомо і безпідставно обмежив ОСОБА_14 у спілкуванні з дітьми.

Вказувала, що на підставі розпорядження Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації від 13 грудня 2020 року № 747 їй було встановлено порядок участі у спілкуванні та вихованні малолітньої ОСОБА_15 та неповнолітнього ОСОБА_16 . Однак батько дітей вказане розпорядження не виконував, що неодноразово ставало підставою для її звернення до поліції із повідомленнями про протиправну поведінку відповідача.

Зазначала, що з початком війни відповідач, виїхавши з дітьми з Києва, приховував від неї їх місце проживання та повністю обмежив її з дітьми спілкування.

В подальшому, повернувшись до Києва, батько продовжував ігнорувати усі її пропозиції щодо участі матері у житті дітей.

Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю ОСОБА_19 до досягнення нею 14-річного віку; здійснити розподіл судових витрат.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації та служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом з батьком - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації; служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої доньки з матір`ю - задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю ОСОБА_19 до досягнення дитиною 14-річного віку.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1488 грн. 60 коп.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 158 406,90 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 942,80 грн. В задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 20 червня 2023 року та додатковим рішенням від 14 серпня 2023 року, з апеляційною скаргою в інтересах позивача ОСОБА_7 звернулася його представник - адвокат Клок В.В. Посилаючись на неналежну оцінку обґрунтованості доводів сторін, ненадання належної оцінки доказам, порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації та служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом з батьком.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги вказує на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права у зв`язку із неналежним повідомленням позивача ОСОБА_20 , а також свідків, клопотання про допит яких було задоволено судом, про судове засідання, призначене на 20 червня 2023 року. Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив рішення, не вислухавши думку позивача, пояснення свідків - батьків відповідача ОСОБА_21 , не взявши до уваги покази сина - ОСОБА_22 , 2006 року народження.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що позивач, маючи сумніви в об`єктивності судді Мазура Ю.Ю., планував заявити останньому відвід, у тому числі і в зв`язку із тим, що в матеріалах справи не збереглись аудіо файли судового засідання від 01.03.2023 року, на якому сторони давали суду пояснення щодо заявлених позовних вимог, ставили питання один одному, де виступала представник Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, яка підтримала рішення Органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини з батьком.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції не прийняв до уваги та не дослідив матеріали справи, які підтверджують ті обставини, що турбота та забезпечення родини завжди були найважливішим для позивача ОСОБА_20 та про те, що він мав обґрунтовані побоювання, що мати може завдати шкоди дітям.

Поряд із цим, суд першої інстанції взяв до уваги посилання відповідачки, наведені нею у поясненнях та письмовій промові у дебатах, в яких зазначено про факти насильства у сім'ї з боку позивача - ОСОБА_20 та наведено інформацію щодо прийнятих судами рішень у відповідних справах, і поклав ці доводи в основу рішення.

Однак, апелянт зазначає, що вказана інформація є неправдивою і спростовується даними Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, викладеними в листі від 12.10.2022 р. вих. №108/24-2801 та вих. № 108/24-2817, а також судовими рішеннями (ухвалами) у відповідних справах № 752/20030/18, №760/26190/20, №752/23011/20, №752/19714/21, №760/24075/21, №752/19715/21.

Зазначає, що ухвалюючи рішення, судом не враховано, що всі справи по завідомо неправдивим свідченням та протоколам, які ОСОБА_13 подавала відносно ОСОБА_20 , були закриті через відсутність складу правопорушення.

Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи представника Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації про те, що при наданні соціально-психологічної допомоги родині, була проведена оцінка кризової ситуації в сім'ї та встановлено, що зі сторони батька ОСОБА_20 фактів насильства не було. Поряд із цим, зі сторони матері - ОСОБА_21 вчиняється психологічне, економічне та соціальне насильство відносно ОСОБА_1 . Представник Служби також підтверджувала, що ОСОБА_23 не перешкоджає ОСОБА_24 спілкуватись з дітьми.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що 3 вересня 2022 року ОСОБА_13 самовільно змінила місце проживання дитини - доньки ОСОБА_5 , вивезла її у невідомому напрямку, у зв`язку із чим позивач звернувся із відповідною заявою до поліції. 04.09.2022 року ОСОБА_12 була оголошена в розшук по Україні.

Пізніше позивачу вдалось встановити місце перебування доньки ОСОБА_5 у м. Чернівці у центрі для жінок з дітьми «Місто добра», куди її вивезла мати. Приїхавши у м. Чернівці у вказаний центр для жінок, позивач з сином та родичами не змогли поспілкуватись з ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_13 не дозволила цього зробити.

В подальшому, відповідачка, без дозволу та відома позивача виїхала разом із донькою із України до Іспанії, де і знаходиться по даний час, створюючи позивачу перешкоди у спілкуванні із донькою навіть засобами мобільного зв'язку.

Вказує, що судом не надано належної оцінки наданим позивачем доказам, підтверджуючим переписку позивача з відповідачкою та численну кількість дзвінків, скріншоти викликів та переписку у месенджері Viber, які підтверджують створення відповідачкою перешкод у спілкуванні батька із донькою.

Судом також не враховано міцну прив`язаність ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , як брата із сестрою, яка підтверджується також висновками психологів.

При визначенні місця проживання дитини, судом першої інстанції не надано належної оцінки особистим якостям батьків та не враховано, що позивачу завжди одноособово доводилося здійснювати догляд та виховання за маленькою донькою ОСОБА_5 : годувати, переодягати, гуляти, розважати, навчати, проводити дозвілля, заплітати волосся, лікувати, укладати спати тощо. Позивач разом із донькою постійно відвідували розважальні заходи, як-то: планетарій, ляльковий театр, прогулянки пароплавом, зоопарк, поні-клуб, природничий музей тощо. У 2018 році позивач записав доньку на танці, куди водив тричі на тиждень. Крім того, позивач відвідував разом із дітьми басейн, який сам і оплачував, де навчив дітей добре плавати.

Поряд із цим, відповідачка останні п`ять років відмовлялась виховувати сина ОСОБА_6 , саме батько допомагав йому виконувати домашні завдання, вовчати англійську мову, одягав, купував продукти, готував їжу, придбав комп'ютер, планшет та телефон, постійно оплачував мобільний зв`язок, тощо. Позивач також оплачував сімейний відпочинок з дітьми.

Натомість мати не піклуючись про сина, постійно його сварила, залякувала, що разом із донькою віддасть до інтернату, кидала в нього речима та ображала.

Судом не надано оцінки висновку №08/1-10-21, в якому психологи зробили дослідження психологічних характеристик відповідачки та зазначили, що в її характері очевидні істероїдні тенденції, прагнення бути в центрі уваги за будь-яку ціну, свавілля возведено в принцип, помітність, манірність, ефектність поведінки, не критична до себе, схильна до самозамилування, непослідовна, поверхова в контактах та почуттях, схильна до декларацій тощо.

Судом не надано оцінки доводам позивача про те, що відповідачка ОСОБА_13 неодноразово погрожувала завдати шкоди дітям, що могли підтвердити у судовому засіданні свідки, зокрема ОСОБА_26 , яку суд не заслухав.

Вказує також, що наразі позивач має обґрунтовані побоювання щодо стану здоров'я доньки ОСОБА_5 , яка при спілкуванні за допомогою мобільного зв'язку із братом ОСОБА_6 неодноразово скаржилась на погане самопочуття.

Зазначені обставини, на переконання апелянта, свідчать про те, що судом першої інстанції неправомірно визначено місце проживання дитини з матр'ю, оскільки остання свідомо змінила місце проживання дитини, перешкоджає батьку у спілкуванні з донькою, розлучила дітей - сина ОСОБА_6 та доньку ОСОБА_5 , діє у своїх власних інтересах, а не в інтересах доньки, не виконує батьківські обов`язки по вихованню сина, не сприяє розвитку здібностей доньки ОСОБА_5 , не піклується про її психологічний стан здоров'я, а відтак рішення суду повинно бути скасовано, оскільки прийнято з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права.

Також, просить скасувати додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_21 з ОСОБА_20 витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 1 681,60 грн, в іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити. В доводах скарги зазначає, що ОСОБА_27 не було подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат разом із першою заявою по справі. Вона також не подавала докази про понесення нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Також, звертає увагу, що надані стороною відповідача в якості доказів договори про надання ОСОБА_28 правової допомоги не містять визначення розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару. Крім того, ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції критично прореагував на позицію позивача за первісним позовом стосовно того, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними з розглядом справи, а також залишив поза увагою те, що на утриманні батька - ОСОБА_20 перебуває неповнолітній син - ОСОБА_11 , 2006 року народження.

У відзивах на апеляційні скарги відповідач за первісним позовом ОСОБА_13 заперечує проти викладених стороною позивача доводів, посилаючись на їх безпідставність. Просить залишити скарги без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року - залишити без змін. Так, ОСОБА_13 заперечує проти доводів позивача щодо порушення норм процесуального права у зв`язку із розглядом судом справи без участі позивача та представника позивача. Вказує, що про обізнаність сторони позивача про судове засідання свідчить наявність клопотання адвоката Клок В.В. про відкладення розгляду справи. Вважажє також, що позивач ОСОБА_23 , як особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав мав бути зацікавлений у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання кореспонденції суду. А зважаючи на тривалий розгляд справи у судах, поведінка сторони у справі, яка свідчить про навмисне затягування її розгляду є неприйнятною, а тому суд правомірно розглянув справу без участі сторони, належним чином повідомленої про час та місце розгляду справи.

Зазначила, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_22 , сина сторін, оскільки він є зацікавленою особою, бо тривалий час (понад 3 роки) проживає з батьком та повністю перебуває під його впливом.

Вважає також, що показання свідка ОСОБА_26 (її матері) також не можуть бути взяті до уваги через неприязні стосунки, які підтверджуються постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_21 .

Аналогічно, показання заявленого позивачем свідка ОСОБА_29 (сестри позивача) також не могли бути взяті судом до уваги, оскільки вона є зацікавленою особою та перебуває у неприязних стосунках з відповідачем.

Вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_13 не працює та не має самостійного доходу. Поряд з цим, вказує на не доведення самим позивачем належними та допустимими доказами наявність у нього достатнього доходу чи заробітку, потрібного для належного утримання дитини.

Зазначила, що саме позивач, в порушення прав дитини, самоуправно у травні 2020 року змінив місце проживання доньки ОСОБА_5 та став чинити матері перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Вказує, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на факти вчинення ОСОБА_30 домашнього насильства відносно неї та дітей, які підтверджені наявними у справі доказами.

Вважає, що відокремлення дитини від матері буде суперечити інтересам дитини, враховуючи те, що дитина більше одного року проживає з матр'ю за кордоном (Королівство Іспанія ) у безпечному місті та адаптувалась до нового середовища. У протилежному випадку, визначення місця проживання доньки д батьком в Україні, де ведуться військові дії, не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, оскільки існує пряма загроза життю та здоров'ю дитини, а отже не буде дотримано право дитини на безпечне, стійке середовище, на оптимальний розвиток в емоційному комфорті, що з великою ймовірністю зумовить зростання тривожності, невпевненості, підтримки страхів, порушення психічного розвитку тощо.

ОСОБА_13 також не погоджується з доводами апеляційної скарги на додаткове рішення суду, посилаючись на їх безпідставність, просить залишити додаткове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_23 та його представник - адвокат Клок В.В. підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити, врахувавши викладені у скаргах доводи та обставини.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_21 - адвокат Савицька С.Л. заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, підтримала доводи, наведені у відзивах.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації - Черкасова В.А. у судовому засіданні зазначила про те, що рішення суду підтримує в межах наданого Органом опіки та піклування висновком № 108-14531 від 11.11.2020 р., яким визнано за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , 2014 року народження, з батьком ОСОБА_1 . Вказувала про те, що Службою було проведено ретельну перевірку щодо ситуації у сім'ї, зокрема і у зв`язку зі скаргами ОСОБА_21 на те, що батько створює їй перешкоди у спілкуванні з дітьми, а також на неналежні умови проживання дітей, які за результатами виїзду мобільних бригад по місцю проживання дітей жодного разу не знайшли свого підтвердження. Зазначила, що в ході проведених бесід з дітьми в рамках розгляду справи, з`ясовано, що син ОСОБА_6 , оскільки йому вже виповнилося 14 років і він міг сам приймати рішення щодо свого місця проживання, бажає проживати разом з татом. Щодо доньки ОСОБА_5 , то на час спілкування з працівниками Служби вона виявляла бажання проживати з батьком. На даний час вони не володіють актуальною інформацією щодо умов проживання дитини в Іспанії та її психологічного стану.

В ході розгляду справи, апеляційним судом було задоволено клопотання позивача про допит свідків: ОСОБА_22 , 2006 року народження, який являється сином сторін по справі, а також ОСОБА_26 , матері ОСОБА_21 .

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_32 , 2006 року народження, який на момент допиту свідка апеляційним судом досяг повноліття, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від дачі показань, суду пояснив, що з 2020 року за власним бажанням він проживає разом із батьком. До вересня 2022 року сестра ОСОБА_5 також проживала разом із ними. За період їх проживання із батьком, останній не перешкоджав матері бачитись із дітьми, вона приїздила до них по вихідних. Більше з матір'ю спілкувалась сестра, він не хотів спілкуватись з матір'ю, оскільки вона раніше часто його ображала, принижувала його гідність, била. В дитинстві з уроками йому допомагав лише батько, водив його на футбол. Після народження сестри характер мами змінився не на краще. Бувало таке, що мама лякала його своєю поведінкою, коли завішувала в квартирі дзеркала, запалювала свічки, проводила якісь обряди, закриваючись у ванній разом з ОСОБА_5. Після від`їзду матері із сестрою в Іспанію , матір йому запропонувала також приїхати до них, пообіцявши організувати його приїзд та зустріти від кордону. Однак, коли він приїхав до кордону і подзвонив матері, вона відмовилась його забирати, повідомивши, що то його особисті проблеми. Після того випадку, навіть коли в телефонних розмовах матір запрошувала його приїхати до них з ОСОБА_34 , він не погоджувався на ці пропозиції, оскільки перестав довіряти матері. Щодо спілкування з сестрою повідомив про те, що спілкується з нею по телефону не часто. В телефонних розмовах ОСОБА_5 повідомляла йому, що сумує за ним, за батьком і хоче додому в Україну. Повідомила також про те, що її часто нудить, вона погано себе почуває і мама возить її по лікарнях. Особисто він вважає, що сестрі було би краще, якщо вона би проживала в Україні разом із ним та батьком.

Свідок ОСОБА_26 , мати ОСОБА_21 , яка була повідомлена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та відмову від дачі показань, суду пояснила, що її донька дуже змінилась після народження доньки ОСОБА_5, стала якоюсь злою, неврівноваженою. Вона часто сварилась на дітей, коли вони були маленькі, за те що грались та розкидали іграшки. Гратися з ними ніколи не хотіла. Навчанням дітей та їх розвитком займався батько - ОСОБА_23 , завдяки йому діти змалечку вивчали англійську мову, ходили на розвиваючі гуртки. Коли ОСОБА_5 була зовсім маленька, ще і двох років не було, мати вирішила вийти з декретної відпустки на роботу. З того часу вона дітьми майже не займалась. Батько завжди опікувався донькою, готував їсти, купав, одягав, водив у садочок, наймав логопеда, сам навчився заплітати їй волосся. Після того, як батьки почали проживати окремо і ОСОБА_21 були визначені дні побачень із дітьми, в ці дні вона спеціально приходила дуже рано вранці, коли діти ще спали, влаштовувала сварки і скандали, чим лякала дітей. Кожен такий її прихід в квартиру позивача, де він проживав з дітьми та своєю матір'ю, закінчувався викликом поліції, через конфлікти, влаштовані ОСОБА_37 , чому вона особисто неодноразово була свідком. Після того вони вирішили, що більше не будуть пускати її в квартиру, а будуть виводити до неї дітей в дні побачень. Свідок також знає про те, що її донька ОСОБА_38 часто маніпулювала дітьми, намагаючись вирішити з ОСОБА_30 матеріальні проблеми, неодноразово зверталась в поліцію з заявами на нього, ініціювала 17 (сімнадцять) судових проваджень. Крім того, ОСОБА_38 погрожувала завдати дітям шкоди, якщо ОСОБА_23 не віддасть їй якісь гроші, або зробить так, що він більше ніколи не побачить доньку. Останні такі погрози закінчились тим, що вона викрала доньку ОСОБА_5 і вони змушені були звернутись в поліцію для розшуку дитини. На даний час, проживаючи в Іспанії, їх донька не спілкується ні з нею (свідком), ні зі своїм батьком, а також не дає можливості бабусі і дідусю спілкуватись зі своєю онукою ОСОБА_5 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення суду та додаткового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Клок В.В. підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02 вересня 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві був зареєстрований шлюб між сторонами у справі, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Під час шлюбу у подружжя народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2020 року задоволено позов ОСОБА_2 . Постановлено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 02 вересня 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 527, розірвати.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , працює в ТОВ «Глобал компонентс» на посаді директора.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 звільнена з наказом від 15.03.2023 № 876-к з займаної посади головного спеціаліста 16.03.2023, що підтверджується довідкою Верховного Суду № 62/0/20-23 від 02.06.2023.

Сторони у справі та їх діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Дана квартира належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 та ОСОБА_41 в рівних частинах на підставі свідоцтва про право власності, виданого 16 серпня 2012 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 18.10.2016 року Першою київською державною нотаріальною конторою. Квартира є однокімнатною, загальною площею 48,1 кв.м, житловою площею 24,6 кв.м.

До вересня 2022 року відповідач проживала у вищевказаній квартирі.

Позивач разом з дітьми фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Дана квартира належить на праві власності ОСОБА_41 , ОСОБА_1 та ОСОБА_39 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 05 листопада 1999 року відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києві.

Розпорядженням № 747 від 13 листопада 2020 року Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації визначено способи участі матері ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми: першої та третьої суботи місяця з 10:00 до 19:00, другої та четвертої неділі місяця з 10:00 до 19:00, а також половину осінніх, зимових, весняних канікул та тридцять днів влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення дітей за попередньою домовленістю з батьком дітей, ОСОБА_30 (том 4 а.с. 144).

Звертаючись до суду з позовом про визначення місця проживання дітей разом з батьком, ОСОБА_1 посилався на те, що проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, яка фактично проживає з ним, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи, позитивно сприятиме її розвитку, як психологічному так і фізичному. Неповнолітньому ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилося 14 років, тому місце його проживання визначається ним самим.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_30 були подані до суду наступні докази.

Згідно довідки № 67 від 28.11.2019 р., виданої Дошкільним навчальним закладом № 150, ОСОБА_4 , 2014 року народження, виховувалася в даному ДНЗ. Батько приймає участь у житті дитини, постійно приводить і забирає дитину (том 1 а.с. 26).

Згідно довідки № 02-04/287 від 02.12.2019 р., виданої Ліцеєм № 227 імені М.М. Громова м. Києва, тато учня ОСОБА_3 регулярно спілкується з класним керівником класу, цікавиться навчанням свого сина та був на прийомі у шкільного психолога (том 1 а.с. 27).

З довідки № 01/3 від 02.03.2020 року вбачається, що ОСОБА_23 працює у ТОВ «Глобал Компонентс» з 214 року на посаді директора. (том 1 а.с. 28)

З 07.08.2016 року ОСОБА_23 , згідно його прохання, працює з дому, за адресою: АДРЕСА_1 , так як вимушений доглядати за малолітньою донькою, 2014 року народження. (том 1 а.с. 29)

З матеріалів справи вбачається також, що конфліктні ситуації в родині між позивачем та відповідачем почали виникати з 2018 року.

Так, за зверненням ОСОБА_21 , Службою у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації було проведено перевірку, зокрема обстежено місце проживання малолітніх ОСОБА_42 , 2006 року народження, та ОСОБА_43 , 2014 року народження, за адресою проживання: АДРЕСА_1 . Під час відвідування в квартирі присутні: батько - ОСОБА_23 та малолітні діти. В момент комісійного відвідування з`ясувалось, що для виховання і розвитку дітей умови створені, в присутності батька діти були спокійні та веселі. ОСОБА_13 з метою знаходження взаємопорозуміння та мирного розв'язання конфліктних ситуацій рекомендовано пройти сімейну медіацію. (том 1 а.с. 160)

З матеріалів справи також вбачається, що Голосіївським районним в м. Києві центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді було проведено психологічне дослідження родини ОСОБА_44 , за результатами якого складено висновок від 21.08.2020 р., з якого вбачається, що у ОСОБА_5 наявний емоційний зв`язок з батьком та братом. Мати піклується про дитину, однак спостерігаються ознаки амбівалентної прив`язаності, це може бути результатом слабкої довіри до матері.

Психологом також встановлено відсутність емоційного контакту ОСОБА_6 із матір ’ ю . Мати ігнорує дитину та її потреби. Мати не розуміє потреб молодшої дитини та не набула навичок заспокоєння дитини в критичні для неї моменти. Між батьками наявний конфлікт. Спостерігається стратегія відсторонення матері в моменти необхідності вирішування спорів.

Встановлена також емоційна близькість у ОСОБА_6 з батьком та молодшою сестрою. Батько опікується сином та донькою. Відношення між братом та сестрою ніжні, чуйні. Відмічається легке роздратування ОСОБА_6 поведінкою ОСОБА_5, коли вона йому заважає чи дражнить. У відношенні до матері спостерігаються як слабкі так і сильні негативно забарвлені почуття, які дитина спрямовує на матір, так і ті, що виходять від матері та спрямовуються на дитину. (том 2 а.с. 178-188).

Відповідно до висновку психологічного обстеження від 14 липня 2020 року, наданого психологом Міського центру дитини служби у справах дітей та сім`ї Київської міської державної адміністрації, з`ясовано, що ОСОБА_5 активна, позитивна, чемна дівчинка, має надійний тип прив`язаності до батька, поважає його авторитет, прислуховується до порад, отримує тілесну та емоційну підтримку від нього. Діагностовано емоційну прив`язаність і до матері. Проте дівчинка зазначає, що вона завжди кричить на неї і тата, мама завжди працює, а з нею сидить тато і ОСОБА_46 , які її годують і граються з нею. Визначені дружні позитивні взаємовідносини зі старшим братом ОСОБА_6 . Під час спільної зустрічі з мамою визначено, що емоційний стан дівчинки був радісний та позитивний, дівчинка сумує за мамою, спокійно та радісно сприймає її. Рекомендовано для стабільного психоемоційного стану дівчинки та повноцінного психічного розвитку встановити графік зустрічей з тим з батьків, з ким вона не проживає, на безпечній для дитини території, враховуючи прив`язаність дітей не роз`єднувати їх та визначити єдине та безпечне місце проживання (том 3 а.с. 44).

З матеріалів справи вбачається, що спеціалістами служби у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації 22 липня 2020 року обстежено умови проживання дітей за адресою: АДРЕСА_2 . Встановлено, що за вказаною адресою створені належні умови для проживання, розвитку та відпочинку дітей. (том 3 а.с. 84-85).

16 вересня 2020 р. спеціалістами служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації складено акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де було встановлено, що умови для проживання та виховання дітей створені належним чином (том 2 а.с. 154).

Згідно висновку № 108-14531 від 11.11.2020 р., який був підтриманий в судовому засіданні апеляційного суду представником Черкасовою В.А. , орган опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , 2014 року народження, з батьком ОСОБА_1 (том 3 а.с. 86-88).

Звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю, ОСОБА_13 посилалась на те, що ОСОБА_23 протиправно та самочинно, без будь-якої її згоди та домовленості із нею, у травні 2020 року змінив місце проживання дітей, усунувши її, як матір, від права на виховання молодшої донечки, чим порушив права і її, і дитини.

Після встановлення їй порядку участі у спілкуванні та вихованні дітей розпорядженням Солом'янської РДА в місті Києві від 13.12.2020 №747, батько дітей вказане розпорядження не виконував, у зв`язку із чим вона постійно змушена була звертатись до поліції.

Вважає, що усі дії батька направленні на помсту їй за припинення з ним стосунків, а діти стали заручниками амбіцій батька, який про інтереси дітей не піклується. Вказувала, що батько свідомо ігнорує права і інтереси малолітньої доньки, безпідставно намагаючись розірвати прив'язаність (як психоемоційну, так і фізіологічну) доньки до матері, що має негативні наслідки для дитини такого віку.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_20 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_21 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю, виходив із того, що малолітня донька вже тривалий час проживає разом із матір`ю, перебуваючи в Королівстві Іспанія. При цьому, суд не встановив обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком, що фактично приведе до зміни місця проживання дитини, буде мати більш позитивний вплив на неї, оскільки ОСОБА_2 разом з донькою отримали тимчасовий притулок у Королівстві Іспанія у зв`язку із збройною агресією рф на території України. Зважаючи на вік доньки, інтереси дівчинки, яка проживає в атмосфері любові, турботи, захисту, суд дійшов висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_48 , 2014 року народження, разом з матір?ю ОСОБА_21 .

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, з огляду на наступне.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року, заява N 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що "тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) міститься висновок про те, що положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: "питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 751/2556/22 (провадження № 61-9013св23) зазначено, що: "у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 608/190/18 зазначено, що "сам по собі малолітній вік дитини не свідчить про наявність підстав для визначення її місця проживання саме з матір`ю, якщо дитина вже тривалий час проживає з батьком, який сумлінно ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків". У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 204/8432/19 зазначено, що якщо мати не надала суду переконливих доказів на підтвердження того, що проживання дитини з батьком суперечитиме найкращому забезпеченню інтересів дитини, а суд не встановив обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю матиме більш позитивний вплив на дитину, ніж залишення її проживати разом із батьком у звичному для неї середовищі, то це є підставою для визначення місця проживання дитини з батьком".

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції, врахувавши вік дитини, її інтереси, фактично виходив із того, що дитина тривалий час проживає разом із матір`ю, перебуваючи в Королівстві Іспанія, де вони отримали тимчасовий притулок у зв`язку із збройною агресією рф на території України, та перебуває в атмосфері любові, турботи, захисту.

В той же час, суд першої інстанції, вирішуючи спір між батьками, не дав належної оцінки ставленню батьків до виконання своїх батьківських обов`язків,особистим якостям батьків, а також, відносинам, які існують між кожним з батьків і дитиною, не врахував наявні у справі висновки психологів.

Зокрема, суд першої інстанції не взяв до уваги висновок від 21.08.2020 р. Голосіївського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді було за результатами психологічного дослідження родини ОСОБА_44 , з якого вбачається, що у ОСОБА_5 наявний емоційний зв`язок з батьком та братом. Мати піклується про дитину, однак спостерігаються ознаки амбівалентної прив`язаності, це може бути результатом слабкої довіри до матері. Психологом також встановлено відсутність емоційного контакту ОСОБА_6 із матір ’ ю . Мати ігнорує дитину та її потреби. Мати не розуміє потреб молодшої дитини та не набула навичок заспокоєння дитини в критичні для неї моменти. Батько опікується сином та донькою. Відношення між братом та сестрою ніжні, чуйні. У відношенні до матері спостерігаються як слабкі так і сильні негативно забарвлені почуття, які дитина спрямовує на матір, так і ті, що виходять від матері та спрямовуються на дитину. (том 2 а.с. 178-188).

Досліджуючи такий доказ, як висновок психологічного дослідження від 14.07.2020, складений психологом Міського центру дитини служби у справах дітей та сім?ї Київської міської державної адміністрації, суд першої інстанції не дав йому належної оцінки, не зазначив мотивів його відхилення та не врахував, що вказаним висновком підтверджується міцна прив`язаність ОСОБА_5 до батька, що дитина поважає його авторитет, прислуховується до порад, отримує тілесну та емоційну підтримку від нього. Діагностовано емоційну прив`язаність і до матері. Проте, дівчинка зазначає, що вона завжди кричить на неї і тата, мама завжди працює, а з нею сидить тато і ОСОБА_46 , які її годують і граються з нею. Визначені дружні позитивні взаємовідносини зі старшим братом ОСОБА_6 . Під час спільної зустрічі з мамою визначено, що емоційний стан дівчинки був радісний та позитивний, дівчинка сумує за мамою, спокійно та радісно сприймає її. Рекомендовано для стабільного психоемоційного стану дівчинки та повноцінного психічного розвитку встановити графік зустрічей з тим з батьків, з ким вона не проживає, на безпечній для дитини території, враховуючи прив`язаність дітей не роз`єднувати їх та визначити єдине та безпечне місце проживання.

Апеляційний суд оцінює також, як обґрунтовані, доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що задовольнивши клопотання про допит в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_29 , суд першої інстанції розглянув справу без участі позивача та представника позивача за відсутності в матеріалах справи доказів про їх належне повідомлення про судове засідання, призначене на 20.06.2023 року на 11 год. 45 хв., а також не допитавши вказаних вище свідків.

Поряд із цим, показання, надані свідками ОСОБА_50 , ОСОБА_26 в суді апеляційної інстанції, безпосередньо стосуються предмету доказування у даній справі та мають істотне значення для вирішення даного спору, оскільки розкривають питання ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, особисті якості та характер кожного з батьків.

Так, у своїх показання син ОСОБА_6 підтвердив, що батько приділяв більше часу вихованню дітей та їх розвитку, завжди цікавився життям дітей та їх успіхами. Поряд із цим мама свою поведінкою могла злякати дітей, ображала, принижувала ОСОБА_6 . У хлопчика відсутні довірливі стосунки з матір ’ ю . При цьому з сестрою у нього дуже близькі відносини, він любить сестру і хотів би, що вона проживала разом із ним та батьком. Зі слів сестри знає, що вона також цього хоче.

Свідок ОСОБА_26 зазначила про те, що після того, як ОСОБА_13 вийшла з декретної відпустки на роботу, ОСОБА_23 був змушений організувати свою роботу з дому, для того щоб доглядати за маленькою ОСОБА_5 , якій на той час ще не було і двох років. Саме батько - ОСОБА_23 з малечку займався вихованням донечки, годував, купав, розважав, піклувався про неї, вирішував організаційні питання, які стосувались навчання у садочку, лікування, пошуками логопеда, додатковими заняттями. Поведінку ОСОБА_21 відносно своїх дітей, свідок, яка являється матір'ю ОСОБА_2 , назвала дивною, злою, неврівноваженою. Повідомила про те, що мати не цікавилась успіхами дітей, особливо сина ОСОБА_6 , могла його образити, застосовувала фізичну силу. Мати не піклувалась про зовнішній вигляд своїх дітей, зокрема і ОСОБА_5, що одягав дітей завжди батько.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи ОСОБА_21 про те, що показання свідка ОСОБА_42 не можуть бути взяті до уваги, оскільки він є зацікавленою особою, знаходиться під впливом батька, оскільки давно з ним проживає, колегія суддів відхиляє, як безпідставні. На час допиту в якості свідка ОСОБА_6 виповнилось 18 років, він був попереджений про кримінальну відповідальність, судом було роз`яснено ОСОБА_6 його права, як свідка, та з огляду на характер наданих ним показань, у колегії суддів не виникло сумнівів щодо відсутності будь-якого тиску на свідка зі сторони батька.

Доводи ОСОБА_21 про те, що показання свідка ОСОБА_52 не можуть бути взяті до уваги через неприязні стосунки, які підтверджуються постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2021 року у справі № 752/19751/21 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_21 , колегія суддів також відхиляє. Апеляційним судом встановлено, зокрема, що постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року, якою визнано ОСОБА_26 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП - скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_26 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП закрито за відсутністю в діях ОСОБА_26 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Колегія суддів також звертає увагу, що вирішуючи спір, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги в якості доказів письмові пояснення ОСОБА_53 та ОСОБА_54 , оскільки зазначені особи не були викликані у судове засідання для дачі показань в якості свідків, не були приведені до присяги свідка, не попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань. Крім того, письмові показання свідків не передбачені положеннями статей 69,90,91 ЦПК України, а тому не можуть бути взяті судом до уваги.

Апеляційний суд також не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджуються факти вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_21 та їх дітей.

Так, за зверненням ОСОБА_21 щодо вчинення ОСОБА_30 психологічного насилля, Службою у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації було проведено перевірку, зокрема обстежено місце проживання малолітніх ОСОБА_42 , 2006 року народження, та ОСОБА_43 , 2014 року народження, за адресою проживання: АДРЕСА_1 . Під час відвідування в квартирі присутні: батько - ОСОБА_23 та малолітні діти. В момент комісійного відвідування з`ясувалось, що для виховання і розвитку дітей умови створені, в присутності батька діти були спокійні та веселі. ОСОБА_13 з метою знаходження взаємопорозуміння та мирного розв'язання конфліктних ситуацій рекомендовано пройти сімейну медіацію, що підтверджується листом Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 26.09.2018 року. (том 1 а.с. 160)

Матеріалами справи також підтверджується, що постановою Київського апеляційного суду від 14.01.2019 року у справі № 752/20030/18 постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.11.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_20 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - скасовано, а провадження у справі щодо нього - закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю і його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

25.11.2020 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/23011/20 скаргу ОСОБА_8 на бездіяльність Голосіївського УП ГУНП в м. Києві, яка полягає у нанесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - задоволено. Зобов`язано посадових осіб Голосіївського УП ГУНП в м. Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_2 від 18.06.2020 року та 27.07.2020 року, що надійшла до Голосіївського УП ГУНП в м. Києві у відповідності до ст. 214 КПК України.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 23.12.2020 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_20 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Постановою Київського апеляційного суду від 22.02.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_21 залишено без задоволення, постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 23.12.2020 року залишено без змін.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 02.03.2021 скаргу заявниці ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених службових осіб Солом`янського УП ГУНП в м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - задоволено частково. Зобов`язано службову особу Солом`янського УП ГУНП в м. Києві, до компетенції якої входить внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не пізніше 24 годи після отримання копії ухвали, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення зазначені у заяві від 19.02.2021, поданій заявницею ОСОБА_27 , яка була зареєстрована в журналі єдиного обліку Солом`янського УП ГУНП в м. Києві за № 8241 від 19.02.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13.09.2021 передано цивільну справу № 760/24075/21 за заявою ОСОБА_21 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_22 до ОСОБА_7 , заінтересована особа - Служба у справах дітей та сім?ї Солом`янської РДА м. Києва про видачу обмежувального припису на розгляд Голосіївському районному суду м. Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.06.2022 року заяву ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 та неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної державної адміністрації в місті Києві про видачу обмежувального припису - залишено без розгляду.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.09.2021 скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність службових осіб Солом`янського управління поліції ГУ НП у м. Києві - задоволено. Зобов`язано службову особу Солом`янського управління поліції ГУ НП у м. Києві до компетенції якої входить внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, зазначені в заяві ОСОБА_21 , яка зареєстрована в канцелярії Солом`янського управління поліції ГУ НП у м. Києві, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З огляду на вказані обставини, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження доводів відповідача ОСОБА_21 про вчинення позивачем ОСОБА_30 насильства у сім'ї. Сам факт звернення ОСОБА_21 до правоохоронних органів із заявами про вчинення позивачем домашнього насильства не свідчить про набуття останнім статусу кривдника у розумінні положень Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства». Доводи ОСОБА_21 про те, що провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності було закрито з нереабілітуючих підстав є голослівними та спростовуються змістом досліджених судом апеляційної інстанції постанов, з яких вбачається, що справи відносно ОСОБА_20 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП були закриті за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Слід також зазначити, що задоволення судом скарг ОСОБА_21 на бездіяльність уповноважених службових осіб національної поліції, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, також не є підтвердженням вчинення ОСОБА_30 будь-яких кримінальних правопорушень.

Положеннями статті 17 КК України закріплено презумпцію невинуватості особи та доведеності вини. Так, відповідно до частини 1 та 2 статті 17 КК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_55 не надано належних та допустимих доказів та не доведено факти вчинення ОСОБА_30 домашнього насильства відносно неї чи дітей, тому її доводи в цій частині є безпідставними та підлягають відхиленню.

Матеріалами справи також не підтверджуються доводи ОСОБА_21 про те, що ОСОБА_23 чинив їй перешкоди у спілкуванні з дітьми, не виконуючи розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації № 747 від 13.11.2020 року.

Так, згідно листа Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.02.2022 року №069-485, за результатами розгляду скарги ОСОБА_21 останній повідомлено, що на неодноразові звернення щодо невиконання вищевказаного розпорядження працівниками Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації проводились бесіди з громадянином ОСОБА_30 та дітьми по суті порушених у заявах питань, здійснено вихід за адресою проживання дітей з метою контролю виконання розпорядження. За результатами перевірки, наданих ОСОБА_30 фото та відеоматеріалами підтверджено побачення матері з дітьми, навіть у час, не встановлений розпорядженням. Під час осінніх канікул зустрічі з дітьми відбулися відповідно до графіка побачень та в інші, не встановлені розпорядженням, дні. Діти разом із батьком приїздили на побачення за місцем проживання ОСОБА_21 , проте не мали бажання залишитись з ночівлею.

За результатами бесіди з дітьми, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , з'ясовано, що діти зустрічаються з матір'ю без обмежень, були повідомлені про проведення літнього відпочинку з матір'ю, проте відмовились. Малолітня ОСОБА_5 зазначила, що побачення з мамою відбуваються без обмежень, дівчинка з батьками проводить час на дитячих майданчиках, в парку, в розважальних центрах. ОСОБА_5 подобаються такі зустрічі, але вона не бажає їхати до мами без батька та брата, а також щось змінювати у графіку побачень. В своїх поясненнях ОСОБА_6 зазначив, що не бажає проводити канікули з матір ’ ю . Підстав для притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності не було встановлено.

Також, на підставі неодноразових звернень ОСОБА_21 12.11.2021 року працівниками Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації з фахівцями центру соціальних служб було відвідано родину ОСОБА_2 за адресою проживання та складено Акт з'ясування обставин вчинення насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення. За результатами відвідування ознак та проявів домашнього насильства з боку батька стосовно дітей не виявлено. Діти заперечили будь-яке насильство до них з боку батька. (том 8 а.с. 115-117)

Згідно листа Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації від 27.06.2022 року №108/24/р-463-25, розглянута заява ОСОБА_21 від 27.05.2022 року стосовно притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності за невиконання розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації № 747 від 13.11.2020 року та останній повідомлено, що працівником служби з батьком дітей проведена бесіда, за результатами ОСОБА_56 надав письмові пояснення, в яких заперечує зазначену в заяві інформацію. Зазначив, що зустрічі з матір'ю відбуваються згідно графіку, про що у нього є фотодокази. Діти заперечують щодо літнього відпочинку з матір ’ ю. (том 8 а.с. 129)

Щодо доводів ОСОБА_21 про те, що проживання доньки ОСОБА_5 разом із нею в Королівстві Іспанія відповідає якнайкращим інтересам дитини, оскільки є безпечним порівняно із Україною, в якій відбуваються воєнні дії, колегія суддів зазначає, що вказана обставина не може мати вирішальне значення при визначенні місця проживання дитини, без урахування інших істотних обставин справи.

Зібрані у даній справі письмові докази, досліджені судом, а також показання свідків, допитаних у суді апеляційної інстанції, надають суду можливість зробити висновок про більшу прихильність ОСОБА_5 до батька, з яким у неї встановлений тісний емоційний зв'язок, що саме батько ОСОБА_23 з дитинства приділяв більше уваги вихованню, навчанню, стану здоров'я ОСОБА_5 , піклувався про неї та створював умови для її повноцінного розвитку.

Суд також звертає увагу на те, що після розірвання шлюбу діти залишились проживати з батьком. ОСОБА_13 фактично проти цього не заперечувала, звернувшись до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації для вирішення питання щодо визначення порядку її участі у вихованні дітей, у зв`язку із чим Розпорядженням № 747 від 13 листопада 2020 року Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації визначено способи участі матері ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми: першої та третьої суботи місяця з 10:00 до 19:00, другої та четвертої неділі місяця з 10:00 до 19:00, а також половину осінніх, зимових, весняних канікул та тридцять днів влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення дітей за попередньою домовленістю з батьком дітей, ОСОБА_1

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що ОСОБА_23 не створював перешкод ОСОБА_24 у спілкуванні з дітьми і такого графіку сторони дотримувались.

Однак, ОСОБА_13 , хоча і належним чином займалась вихованням та утриманням дитини, проте, змінила у вересні 2022 року місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 без згоди батька та вивезла її за межі України до Королівства Іспанія , з яким ОСОБА_5 на той час проживала, чим позбавила її належної опіки і виховання з боку батька та порушила їхнє право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини.

Апеляційний суд приймає до уваги і ту обставину, що із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини ОСОБА_13 звернулась до суду лише у вересні 2022 року, тобто після того як залишила Україну та знайшла тимчасовий прихисток за кордоном, в Королівстві Іспанія, що унеможливило встановлення таких важливих обставин по справі, як умови проживання малолітньої дитини, що відноситься до повноважень такого національного органу як Служба у справах дітей та сім'ї.

Крім того, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що виїхавши за межі України ОСОБА_13 створює перешкоди батьку ОСОБА_59 у спілкуванні з дитиною за допомогою засобів мобільного зв`язку, чим свідомо ігнорує як права батька, так і права дитини на спілкування з ним.

Надаючи оцінку дослідженим в ході розгляду справи доказам, як кожному окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що проживаючи в Україні з батьком та братом, малолітня ОСОБА_5 була забезпечена належним піклуванням та вихованням з боку батька, належними умовами проживання та навчання, знаходилася в соціальному та психологічному середовищі, яке є для неї безпечним, сталим та комфортним, була оточена увагою та піклуванням не лише батьків, а і брата, з яким має близький емоційний зв`язок, бабусь і дідуся, які також проявляли свою турботу та піклування про неї. Однак, після того, як ОСОБА_13 , без згоди та дозволу батька, змінила місце проживання малолітньої доньки та вивезла її за межі України, ОСОБА_5 позбавлена належної опіки та виховання з боку батька, а також позбавлена можливості безперешкодного спілкування із членами своєї родини: братом, бабусями та дідусем, що не відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Апеляційним судом не встановлено, а відповідачкою ОСОБА_27 не доведено, що повернення дитини за місцем проживання батька створить якусь небезпеку для її життя чи здоров`я або, що повернення суперечить її інтересам.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року Європейський суд з прав людини вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі необхідно брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У своїй постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22) Верховний Суд зробив висновок про те, що повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця її проживання. Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним із батьків в Україні.

З огляду на вказане, виходячи із пріоритету найкращих інтересів дитини, колегія суддів доходить висновку про те, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дитини. При цьому мати дитини не лише не позбавлена права, а і зобов`язана виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, а батько дитини - не перешкоджати спілкуванню малолітньої ОСОБА_5 з матір`ю та створювати належні умови для зустрічей матері з дитиною у необхідному для спілкування обсязі.

Щодо позовних вимог ОСОБА_20 про визначення місця проживання ОСОБА_22 , 2006 року народження разом з батьком, колегія суддів зазначає, що хоча позивач фактично вказані позовні вимоги в ході розгляду справи не підтримував, оскільки ОСОБА_6 досяг 14 річчя та самостійно визначив своє місце проживання з батьком, однак позивач не скористався процесуальним правом заявити про залишення цих вимог без розгляду або відмовитись від позову в цій частині. Поряд із цим, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 досяг віку 14 років, тому питання визначення його місця проживання не підлягає вирішенню в порядку статті 161 СК України, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

З огляду на вказане, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог за первісним та зустрічним позовом.

Згідно з ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції, яким було задоволено вимоги зустрічної позовної заяви, колегія суддів також доходить висновку про скасування додаткового рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року про стягнення з позивача на користь відповідача судового збору та витрат на правову допомогу.

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати по справі, а саме: 840,00 грн судового збору за подання позовної заяви до суду І інстанції, 3220,80 грн - за подання апеляційних скарг, що разом становить 4060,80 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Клок Валентини Володимирівни задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , треті особи - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей - задовольнити частково. Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком - ОСОБА_10 . В іншій частині позовних вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації; служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої доньки з матір`ю - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 4060 (чотири тисячі шістдесят) гривень 80 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Слюсар Т.А.