ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року   ЛуцькСправа № 140/254/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача в інтересах ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивачка) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язання скасувати рішення №155250021738 від 06 квітня 2023 року відповідача про відмову у призначенні пенсії, призначити позивачу пенсію за віком з 30 березня 2023 року та здійснювати виплату пенсії на вказаний банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 28 вересня 1998 року виїхала із України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Вказує, що позивачка досягла усіх необхідних умов призначення пенсії за віком, адже її вік 68 років та страховий стаж понад 26 років, однак, на даний момент, пенсія їй не призначалась.

Представниця ОСОБА_1 30 березня 2023 року, що діє на підставі виданої їй довіреності, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області особисто із заявою про призначення пенсії позивачці.

Зазначає, що така заява була прийнята пенсійним органом разом із усіма необхідними оригіналами документів, які були надані для огляду.

Однак, відповідачем винесено рішенні про відмову у призначенні пенсії від 06 квітня 2023 року №155250021738.

Позивачка вважає таку відмову незаконною та протиправною, зазначає, що заява про призначення пенсії може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, а документи, які необхідні для призначення пенсії – можуть бути подані як в оригіналах, так і в копіях, посвідчених органом, що призначає пенсію.

У зв`язку із наведеним вище позивачка просить рішення ГУ ПФУ у Волинській області скасувати та адміністративний позов задовольнити в повному обсязі (арк. спр. 1-26).

Відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області, правом подачі відзиву не скористався.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) до суду не надходило.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 50) та 29 січня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання позивачки про усунення недоліків позовної заяви та додано квитанцію про сплату судового збору (арк. спр. 55)

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 58).

Суд, перевіривши доводи позивачки у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон (арк. спр. 33).

Судом встановлено, що позивачка 28 вересня 1998 року виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де перебуває і на даний момент.

Представник позивачки за довіреністю звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою при призначення пенсії ОСОБА_1 (арк. спр. 27-28).

Відповідно до розписки-повідомлення заяву та документи прийнято 30 березня 2023 року і зареєстровано за №2245 (арк. спр. 29).

Серед доданих до заяви документів рахуються: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; заява про призначення/перерахунок пенсії; паспорт або ID-картка або Посвідка; довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року; довідка про прийняття на роботу (навчання) (арк. спр. 44); свідоцтво про шлюб (арк. спр. 31); трудова книжка (арк. спр. 35-43) та інші документи.

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 06 квітня 2023 року №155250021738 відмовлено у призначенні пенсії за віком та вказано, що до страхового стажу не зараховано період з 20 жовтня 1986 року по 10 вересня 1998 року, згідно копії довідки від 03 липня 2019 року №05.50./89, оскільки документи про стаж подаються тільки в оригіналах, а також документи на призначення пенсії подані по довіреності ОСОБА_2 в порушення статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Уважаючи таку відмову неприйнятною, необґрунтованою, незаконною, та такою, що порушує конституційне право на пенсію за віком представник позивачки звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон  №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку; роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частин першої та третьої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.

Згідно з абзацом 2 частини четвертої статті 26 Закону №1058-IV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Визначення поняття "трудовий стаж" чинне законодавство не містить, однак з аналізу норм Закону №1058-IV можна дійти висновку про те, що це періоди офіційної трудової діяльності особи до 01 січня 2004 року, що підтверджуються записами у трудовій книжці.

При цьому періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначаються законодавством, яке діяло до прийняття Закону №1058-IV, а саме - статтею 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Тобто, весь трудовий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства, а з 01 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційно сплаченим внескам.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Предмет спору у цій справі виступають обставини правомірності відмови ГУ ПФУ у Волинській області у призначенні пенсії ОСОБА_3 з підстав того, що в порушення статті 44 Закону №1058-IV за призначенням пенсії звернулася представник за довіреністю, а також факт не зарахування страхового стажу, у зв`язку із порушенням абзацом 2 пункту 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 27 грудня 2005 року №22-1 (далі – Порядок №22-1), у зв`язку із поданням документів про стаж, вік та заробітну плату не в оригіналах.

Як встановлено частиною першою статті 44 Закону №1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

У зв`язку із наведеним суд критично оцінює посилання позивача на те, що ні Порядок №22-1 ні Закон №1058-IV не містять вимоги щодо звернення застрахованої особи особисто, а також те, що вказані нормативно-правові акти передбачають право пенсіонера на звернення до пенсійного органу з відповідною заявою як особисто, так і через уповноваженого представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої у порядку, визначеному законодавством.

В свою чергу пунктом 1.1 Порядку №22-1 визначено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Таким чином Порядок №22-1 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначав такі альтернативні способи подання заяви про призначення пенсії:

- шляхом особистого безпосереднього звернення із заявою у паперовій формі до сервісного центру - структурного підрозділу територіального органу Пенсійного фонду України, який здійснює прийом та обслуговування громадян;

- дистанційно - шляхом звернення із заявою в електронній формі через особистий електронний кабінет на вебпорталі або засобами Порталу Дія електронних послуг Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктами 2.9, 2.23 розділу ІІ Порядку №22-1, під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України.

При поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Таким чином норми законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин (березень 2023 року) передбачали різні способи та шляхи звернення осіб, які набули право на пенсію, до територіальних органів Пенсійного фонду за призначенням пенсії, у тому числі за допомогою засобів електронних комунікацій. Розгляд заяв про призначення пенсій з квітня 2021 року здійснюється за принципом екстериторіальності, який полягає в опрацюванні таких заяв територіальними органами пенсійного фонду в порядку черговості надходження заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії.

Отже суд зауважує, що нормами Закону №1058-IV, та Порядку №22-1 не передбачена можливість звернення застрахованої особи за призначенням пенсії вперше через представника за довіреністю.

Частина друга статті 47 Закону №1058-IV, частина 4 статті 245 Цивільного кодексу України передбачають лише можливість виплати представникові за довіреністю вже призначеної пенсії, у разі якщо пенсіонер не може отримувати належні йому виплати особисто. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Суд з`ясував, що ОСОБА_1 є повнолітньою та дієздатною особою (протилежного сторонами не доведено). ОСОБА_2 не є її законним представником, а є представником за довіреністю, раніше позивачці пенсія не призначалася і статусу пенсіонера вона не має.

ОСОБА_1 особисто не зверталася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком ні через сервісний центр, ні через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, ні через засоби Порталу Дія.

Натомість таку заяву в паперовій формі 30 березня 2023 року до сервісного центру Личаківського ОУПФ міста Львова подала від імені ОСОБА_1 та підписала представник за довіреністю Агєєвець Н. В.

Суд приходить до висновку, що наявність у ОСОБА_2 довіреності на представництво інтересів ОСОБА_1 не дає їй права на звернення із заявою про призначення пенсії останній, оскільки частина перша статті 44 Закону №1058-IV та Порядок №22-1 передбачають лише особисте звернення застрахованої особи (або законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи) із заявою про призначення пенсії, з належним документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Суд також зауважує, що спеціаліст сервісного центру, який отримав заяву для розгляду за принципом екстериторіальності, не мав можливості вчиняти дії, передбачені пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1, на етапі приймання документів (як-то: перевірка змісту і належного оформлення наданих документів, відповідності викладених у них відомостей про особу даним паспорта, повідомлення про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів тощо).

Винятків із цього правила у процедурі первинного призначення пенсії для громадян України, які постійно проживають за кордоном, зокрема в Державі Ізраїль, чинне законодавство не містить. Такі особи вправі реалізувати своє право на призначення пенсії в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування України у встановлений спосіб, зокрема шляхом дистанційного звернення із відповідною заявою в електронній формі - після реєстрації на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду та ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID.

Тож відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV, пунктів 4.3, 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 відповідач за результатами розгляду зареєстрованої заяви та відсканованих копій документів повинен був не пізніше 10 днів прийняти одне з двох рішень: про призначення пенсії або про відмову у призначенні пенсії.

Також, пунктом 2.23 Порядку №22-1 передбачено, при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Представник позивача зауважує, що разом із особистою заявою при призначення пенсії ОСОБА_1 , булі подані всі необхідні оригінали документи, що були надані відповідачу для огляду та засвідчення копій, про що свідчить розписка-повідомлення.

Суд зауважує, що аналіз даної розписки-повідомлення (арк. спр. 29) не дає можливості встановити факт подачі документів в оригіналі, так як відсутні будь-які відомості чи відмітки щодо такого надання.

З урахуванням вищевикладених мотивів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позивачу вимоги щодо визнання дій та рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 06 квітня 2023 року №155250021738, стосовно відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , та бездіяльність відповідача, щодо не призначення такої пенсії – протиправними.

Щодо решти позовних вимог - суд зауважує, що такі не підлягають задоволенню, у зв`язку із відсутністю підстав для скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1  до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                                  В.І. Смокович