ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 750/7841/22

провадження № 51-5477 км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022270340004266 від 27 серпня 2022 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прилуки Чернігівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє 04 січня 2023 року вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Деснянський районний суд м. Чернігова вироком від 28 квітня 2023 року визнав винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2023 року ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

За встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку, 25 серпня 2022 року близько 17:00 ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 , у ході сварки, що виникла з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, з метою умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, умисно завдав ОСОБА_8 не менше 10 ударів кулаками, ногами, пластиковою пляшкою, віником у ділянку голови, та не менше 5 ударів кулаками і ногами в ділянку тулуба, чим спричинив останньому тілесні ушкодження, які належать до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

27 серпня 2022 року о 05:15 у нейрохірургічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» через набряк головного мозку, що у свою чергу виник у результаті черепно-мозкової травми, настала смерть потерпілого.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 10 серпня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2023 року - без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:

· досудове розслідування проведено формально, у його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України;

· місцевий суд, визнаючи його винуватим, послався на показання, які були надані під тиском правоохоронців;

· свідок ОСОБА_9 надав суду показання, які є неправдивими;

· ОСОБА_8 повідомляв працівникам поліції та швидкої допомоги, що він отримав тілесні ушкодження під час падіння;

· суди не ініціювали питання про відповідальність працівників швидкої допомоги, які повинні були одразу госпіталізувати потерпілого, що врятувало б йому життя;

· суди обґрунтували свої рішення доказами, яких безпосередньо не досліджували, однак визнали його винуватим лише на підставі того, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Водночас не врахували дані про його особу, зокрема, того, що він є особою похилого віку та здійснює догляд за своєю хворою матір'ю.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.

Прокурор проти задоволення касаційної скарги заперечувала та просила рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121КК України, та призначив йому відповідне покарання.

Доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, аналогічні доводам його апеляційної скарги, яким апеляційний суд дав належну оцінку під час апеляційного розгляду.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.

Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його скоєнні.

Цей стандарт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , на думку колегії суддів касаційного суду, було дотримано.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого про те, щодосудове розслідування проведено формально і в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а також, що свідок ОСОБА_9 надав неправдиві показання

Так, у постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки місцевого суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально наведені у вироку та відповідають фактичним обставинам справи, безпосередньо досліджених у ході судового розгляду й оцінених судом з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що в судовому засіданні у встановленому законом порядку суд першої інстанції допитав обвинуваченого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , зміст показань яких детально викладений у вироку.

Крім того, суди встановили, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується іншими дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема, даними відеозаписів з нагрудних реєстраторів патрульних поліцейських, отриманих на підставі постанови слідчого про зняття показань з технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 29 серпня 2022 року; протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 серпня 2022 року; протоколу слідчого експерименту від 29 серпня 2022 року; протоколу огляду місця події від 29 серпня 2022 року з фототаблицею; висновку експерта від 26 жовтня 2022 року № 1200.

Так, під час судового засідання в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 не визнав своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та, зокрема, зазначив, що 24 серпня 2022 року разом із потерпілим святкував День Незалежності. Наступного дня у вечірній час вони з потерпілим зустрілися, щоб похмелитися. Зранку 26 серпня 2022 року на вулиці він знову побачив потерпілого ОСОБА_8 , який лежав на животі й казав, що йому погано і він хоче похмелитися. Надалі ОСОБА_7 пішов до лікарні, а коли повертався, то зустрів прибиральницю, яка повідомила, що ОСОБА_8 забрала швидка. Водночас ОСОБА_7 заперечував заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому та наполягав на тому, що свідок у справі його обмовив.

Однак суди першої та апеляційної інстанцій позицію обвинуваченого ОСОБА_7 про невизнання винуватості оцінили критично, пославшись на те, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення встановлена згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів.

Зі свого боку суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що показання обвинуваченого ОСОБА_7 спростовуються безпосередньо дослідженими судом доказами.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила, що працює двірником і прибирає будинок АДРЕСА_2 . Потерпілого, який є особою без визначеного місця проживання ( ОСОБА_11 ) вона бачила кожного дня. Іноді спостерігала, як ОСОБА_8 та ОСОБА_7 сиділи на лавці, випивали і спілкувалися між собою. 26 серпня 2022 року приблизно о 08:15 на зеленій зоні поруч з указаним будинком лежав потерпілий, який був побитий. Вона викликала поліцію та швидку.

Даючи показання в суді першої інстанції, свідок ОСОБА_9 пояснив, що 25 серпня 2022 року він привіз доньку до ЦНТІ, розташованого на АДРЕСА_2 , де почув крики та побачив, як ОСОБА_7 підбіг до потерпілого і почав завдавати йому удари кулаками в обличчя. А коли потерпілий упав, то обвинувачений продовжив бити його ногами. Потерпілий у відповідь не завдавав удари. Також обвинувачений нецензурно лаявся на потерпілого та бив його пластиковою пляшкою і ручкою віника. Тому свідок викликав поліцію.

Згідно з рапортом чергового ЧРУП ГУНП в Чернігівській області, 25 серпня 2022 року на лінію служби НОМЕР_1 телефонував свідок ОСОБА_9 , який був очевидцем побиття ОСОБА_7 потерпілого ОСОБА_8 та просив направити наряд поліції.

Крім того, переглянувши в судовому засіданні відеозаписи з нагрудних реєстраторів патрульних поліцейських, місцевий суд установив, що 25 серпня 2022 року екіпаж патрульної поліції, який прибув на місце події, спілкувався з потерпілим ОСОБА_8 . У останнього на обличчі були тілесні ушкодження, він зазначав, що впав і допомоги не потребує, натомість голос чоловіка за кадром повідомляв, що потерпілий не сам впав, а його побили пляшкою, ногами і віником. Також особа за кадром детально наводила прикмети нападника, які відповідають зовнішності обвинуваченого ОСОБА_7 .

Водночас суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, критично поставився до доводів обвинуваченого з приводу того, що свідок ОСОБА_9 обмовляє його. Обґрунтовуючи своє рішення в цій частині апеляційний суд зазначив, що показання свідка повністю узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказами, згідно з якими вони з ОСОБА_7 раніше знайомі не були, неприязних відносин між ними немає, відразу після виявлення бійки свідок звернувся до поліції та повідомив характерні риси нападника, що повністю узгоджуються з рисами обвинуваченого, якого він впевнено впізнав під час пред`явлення фотознімків для впізнання. Крім того, ОСОБА_9 під час допиту в суді першої інстанції був приведений до присяги та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань.

Зі свого боку колегія суддів звертає увагу на те, що сторона захисту, реалізуючи свої права відповідно до приписів статей 22, 26 КПК України, не була позбавлена можливості звертатися до правоохоронних органів із заявою з приводу надання завідомо неправдивих показань свідком, подана засудженим касаційна скарга, а також оскаржувані судові рішення не містять інформації про притягнення свідка ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за неправдиві показання або звернення сторони захисту із цього приводу до правоохоронних органів.

Також апеляційний суд зауважив, що показання обвинуваченого ОСОБА_7 спростовуються іншими дослідженими місцевим судом доказами, зокрема, протоколом слідчого експерименту від 29 серпня 2022 року, за яким свідок ОСОБА_9 у присутності двох понятих детально та послідовно відтворив, як ОСОБА_7 завдав ОСОБА_8 численні удари кулаком у ділянку голови, а коли той упав продовжив завдавати ударів кулаками, ногами, пластиковою пляшкою та руків`ям віника в голову й тулуб потерпілого.

Водночас висновком експерта від 26 жовтня 2022 року № 1200, відповідно до якого в ході судово-медичного обстеження трупа ОСОБА_8 були виявлені тілесні ушкодження, що могли виникнути від травмувальних дій тупими предметами за механізмом удару, утворення тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного зросту з подальшим ударом об площину, виступаючі предмети, виключається.

Апеляційний суд у своєму рішенні звернув увагу, що за висновком судово-психіатричного експерта від 20 вересня 2022 року № 328, у ОСОБА_7 наявні ознаки психічного розладу у формі емоційного нестабільного розладу особистості, виявлено схильність до демонстративних форм реагування, роздратованість, нездатність витягати користь з негативного досвіду, категоричність та егоцентричність суджень.

Отже, за результатами апеляційного розгляду, суд дійшов обґрунтованого висновку, що твердження ОСОБА_7 про його непричетність до вказаного злочину, не узгоджуються з дослідженими під час судового розгляду й викладеними у вироку доказами.

Оцінюючи в сукупності зібрані та досліджені докази, суди зауважили, що сторона захисту не навела жодної обставини, на підставі якої можна було б піддати сумніву вказані докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_7 .

Крім того, варто зазначити, що доводи касаційної скарги засудженого про те, що суди не притягнули до відповідальності працівників швидкої допомоги, також не можна вважати слушними, оскільки за приписами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Тоді як у цьому кримінальному провадженні обвинувачення висувалося тільки ОСОБА_7 .

Зі свого боку суд апеляційної інстанції із цього приводу обґрунтовано зауважив, що посилання сторони захисту на несвоєчасне надання потерпілому медичної допомоги не впливає на правильність кваліфікації та міру відповідальності обвинуваченого.

Цей суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції, також зазначив, що докази у справі були належним чином досліджені під час розгляду в суді першої інстанції, є належними та допустимими відповідно до вимог статей 84 - 86 КПК України, оцінені судом згідно зі ст. 94 указаного Кодексу, та у своїй сукупності спростовують доводи сторони захисту про невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Щодо доводів засудженого про те, що місцевий суд, визнаючи його винуватим, послався на показання, які він надав під тиском працівників правоохоронних органів

Так, у касаційній скарзі засуджений, крім загальних тверджень про здійснення на нього тиску з боку працівників поліції, не повідомив Верховному Суду будь-яких конкретних фактичних обставин щодо застосування уповноваженими особами недозволених методів досудового розслідування.

Водночас варто зауважити, що матеріали справи також не містять будь-яких відомостей про те, що сторона захисту зверталася до правоохоронних органів за фактом здійснення фізичного чи психологічного впливу, хоча не була позбавлена такої можливості, адже протягом усього кримінального провадження захист ОСОБА_7 здійснював захисник - професійний адвокат ОСОБА_6 .

Більше того в ході усього судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_7 показань не змінював, свою вину не визнавав, тож у Суду відсутні підстави вважати, що він дав неправдиві викривальні показання під тиском.

Отже, на переконання колегії суддів, доводи касаційної скарги в цій частині також не заслуговують на увагу.

До того ж, Суд вважає, що похилий вік засудженого, а також наявність у нього хворої матері, не є тими обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним умисного злочину. А отже призначене ОСОБА_7 покарання ґрунтується на положеннях статей 50 і 65 КК України, відповідає принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації, є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Решта доводів у касаційній скарзі висновків судів також не спростовує та фактично зводиться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що в силу вимог ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є законними й обґрунтованими, належним чином вмотивованими, у повній мірі відповідають приписам статей 370 та 419 КПК України.

У той же час, касаційна скарга засудженого ОСОБА_7 не містить конкретного обґрунтування істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанції ухвалити законні й обґрунтовані судові рішення під час розгляду кримінального провадження з огляду на положення статей 412, 413 КПК України, а тому немає необхідності скасовувати чи змінювати судові рішення на підставах, передбачених ч.1 ст. 438 КПК України.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3