Номер провадження 2/754/520/24

Справа №754/18197/19

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2024 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Негірьової О.Д.

за участю:

представника позивача - адвоката Усенко М.М.

представника відповідача - адвоката Змаженко Л.Я

представника відповідача - адвоката Кучерявенко О.М.

третьої особи ОСОБА_1

третьої особи - приватного нотаріуса Решетник І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_1 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Решетник Ірина Сергіївна про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом про визнання заповіту недійсним.

До суду подано уточнену позовну заяву, яка прийнята судом. Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний батько ОСОБА_5 . Напередодні, у 2018 році у батька погіршився стан здоров`я. У травні 2018 року йому проведено оперативне втручання для поліпшення самопочуття. Під час знаходження батька в лікарні, його провідував його рідний брат (дядько позивачки) ОСОБА_3 , і пропонував йому свою допомогу. Після одужання, навесні 2019 року, батько разом з дядьком поїхали до Автономної республіки Крим, де батько раптово зник. В квітні 2019 року батька знайшли працівники поліції в м. Києві, після чого позивачка забрала батька до себе. З 15.04.2019 по 20.05.2019 батько перебував у центрі відновної психоматичної медицини, де він проходив курс психокорекції. У подальшому, за згодою батька, він був оформлений на стаціонарне лікування до територіального медичного закладу «Психіатрія», де він перебував до 07 червня 2019 року. Після обстеження у вищевказаному медичному закладі, позивачці з братом ОСОБА_4 було рекомендовано оформити опіку над батьком, оскільки він потребував сторонньої допомоги. Тому до суду була подана заява про визнання батька недієздатним та призначення над ним опіки. Позивачка зазначає, що 07.06.2019 оформила проживання батька, для догляду за ним, до Приватного медичного центру «Срібний вік.Еліт». Однак батько помер. У визначений законом строк позивачка звернулась до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Решетник І.С. із заявою про прийняття спадщини. Нотаріусом була відкрита спадкова справа, з якої вбачається, що за життя ОСОБА_5 склав декілька заповітів, а саме: - 22.08.1995 був складений заповіт в м. Ялта Автономної республіки Крим на ім`я ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 , а також на все майно, яке буде належати спадкодавцю на день смерті; - 25.10.1996 був складений заповіт в м. Ялта Автономної республіки Крим на ім`я ОСОБА_6 , на квартиру АДРЕСА_2 ; - 18.08.2009 був складений заповіт в м. Ялта Автономної республіки Крим на ім`я ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3 , квартиру АДРЕСА_4 , на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 . Однак у позивачки є сумніви у достовірності складання заповіту від 22.08.1995, оскільки в заповіті, в якому померлий заповідає своїй рідній сестрі ОСОБА_6 , спадкоємцем якої є ОСОБА_3 , після вказування анкетних даних ОСОБА_6 (її імені та ім`я по-батькові з адресою проживання) йде допис - «а также все имущество, какое окажется мне принадлежащим ко дню смерти». На підставі наведеного просить визнати недійсним заповіт від 22.08.1995, посвідчений приватним нотаріусом в м. Ялта Автономної республіки Крим, складеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6

21.12.2019 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

21.12.2019 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва витребувано від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Решетник Ірини Сергіївни спадкову справу № 14/2019 ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

13.02.2020 на виконання ухвали суду, від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Решетник Ірини Сергіївни, надійшла належним чином завірена копія спадкової справи № 14/2019, після смерті ОСОБА_5

25.02.2020 до суду від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Решетник Ірини Сергіївни надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що нею, на підставі отриманої заяви за Вх. № 26 від 18.06.2019 від ОСОБА_4 , щодо прийняття спадкового майна як по заповіту (посвідченого 18.08.2009 ОСОБА_7 державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори, за реєстровим №4-1865) так і по закону після смерті його батька ОСОБА_5 . А також на підставі отриманої заяви за Вх. № 27 від 18.06.2019 від ОСОБА_2 , щодо прийняття спадкового майна після смерті її батька ОСОБА_5 - було відкрито спадкову справу № 14/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який на день смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 . В подальшому 16.07.2019 за Вх. № 32 від 16.07.2019 було отримано заяву від ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_5 . Згодом 03.09.2019 було отримано заяву від ОСОБА_6 , щодо прийняття спадкового майна за заповітом після смерті її брата ОСОБА_5 . Також 17.12.2019 було отримано заяву від ОСОБА_2 про зупинення вчинення нотаріальних дій по спадковій справі № 14/2019 до вирішення справи судом. У відповідь на вищевказану заяву, нотаріусом було надіслано лист ОСОБА_2 з проханням надати нотаріусу підтвердження факту звернення до суду та відкриття провадження у справі. 24.12.2019 було отримано заяву від Усенка М.М. , який діє в інтересах ОСОБА_2 , з проханням зупинити вчинення будь-яких нотаріальних дій по спадковій справі № 14/2019, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у зв`язку з ухвалою Деснянського районного суду м. Києва про забезпечення позову. Приватним нотаріусом було повідомлено всіх спадкоємців про зупинення вчинення будь-яких нотаріальних дій по спадкової справи № 14/2019 від 18.06.2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5

26.02.2020 до суду від ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що вона є рідною сестрою померлого ОСОБА_5 . Зазначає, що ОСОБА_5 декілька разів був одружений. Від першого шлюбу має доньку ОСОБА_9 , а від другого має сина ОСОБА_4 та доньку ОСОБА_2 . Саме син померлого ОСОБА_2 , повідомив всіх родичів про смерть батька, та саме він і вів переговори з родичами по похованню батька. Однак позивачка ОСОБА_2 не дивлячись на останнє бажання батька, віддала його тіло кремації, нікому не повідомивши про це. Вказує, що позивачка, після перенесеної операції батька, не відвідувала його, а всю допомогу після операції ОСОБА_5 надавав його рідний брат ОСОБА_3 та сусідка. Вказує, що жодної аргументації в позовній заяві, щодо залучення ОСОБА_6 відповідачем по справі, позивачка не зазначила. Як і не надала будь-якого доказу, який би підтверджував, що ОСОБА_6 повинна бути стороною в справі. На підставі зазначеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

18.08.2020 до суду від ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний батько ОСОБА_5 . Відповідач у своєму відзиві вказує, що з 11.06.2018 у батька погіршилось самопочуття. Йому була проведена операція по встановленню стентування. Після одужання, навесні 2019 року батько, разом зі своїм братом ОСОБА_3 поїхали в Автономну республіку Крим, після чого батько зник. Він разом з ОСОБА_1 розшукував батька. ОСОБА_1 навіть їздила до Ялти з метою пошуку батька. Однак ОСОБА_5 знайшли працівники поліції в АДРЕСА_6 . В подальшому хворий батько проживав в своїй квартирі АДРЕСА_4 . У нього почалась проявлятись агресія, він бив меблі, посуд, голосно кричав у вікна, сварився з сусідами. У зв`язку з цим сусіди викликали поліцію та бригаду психіатричної допомоги та забрали батька до психіатричної лікарні. У подальшому, 28.05.2019 ОСОБА_4 подано до Подільського районного суду м. Києва, заяву про визнання батька недієздатним та призначення йому опікуна. До проведення експертизи, батько був поміщений до приватного медичного центру «Срібний вік.Еліт». Однак не зважаючи на гарний догляд, батько все ж таки помер, у нього зупинилось серце. Після смерті батька він з сестрою ОСОБА_2 звернулись до приватного нотаріуса Решетник І.С. з заявами про прийняття спадщини. Нотаріус відкрила спадкову справу. З матеріалів спадкової справи стало відомо, що батько, за час життя склав три заповіти, а саме 22.08.1995 на ім`я ОСОБА_6 , 25.10.1996 на ім`я ОСОБА_6 та 18.08.2009 на ім`я ОСОБА_4 . Ознайомившись з копією заповіту від 22.08.1995 у ОСОБА_4 виникли сумніви щодо достовірності його складання у частині: «а также все имущество, какое окажется мне принадлежащим ко дню смерти». Зазначає, що сумніви у достовірності його складання виникли тому, що батько залишив останній заповіт, в якому заповідав квартиру АДРЕСА_1 саме йому. Під час життя батько казав, що не довіряє своїй сестрі ОСОБА_6 . Крім того вказує, що батько видав на нього довіреність 06.04.2015. З тексу довіреності видно, що батько довіряв саме йому і тому він залишив останній заповіт саме на нього, щоб він розподілив спадщину. З огляду на викладене, є всі підстави вважати, що заповіт, складений 22.08.1995 на ім`я ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 , в частині «а также все имущество, какое окажется мне принадлежащим ко дню смерти» є підробленим. На підставі зазначено визнає вимоги позивачки про визнання заповіту від 22.08.1995 недійсним.

08.10.2020 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, провадження в цивільній справі № 754/18197/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Решетник Ірина Сергіївна, ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним - зупинено, до встановлення та залучення у справі правонаступника. Оскільки відповідачка ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

15.02.2021 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва відновлено провадження у справі № 754/18197/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Решетник Ірина Сергіївна, ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним. Оскільки спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 є її рідний брат, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Судом було замінено відповідачку ОСОБА_6 на її правонаступника ОСОБА_3 .

27.04.2021 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, витребувано у П`ятої Київської державної нотаріальної контори спадкову справу заведену після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

27.04.2021 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, Витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Решетник Ірини Сергіївни інформацію, а саме: оригінали скількох заповітів ОСОБА_5 знаходяться у матеріалах спадкової справи №14/2019; оригінали яких саме заповітів ОСОБА_5 є в наявності в матеріалах спадкової справи №14/2019.

07.06.2021 від приватного нотаріуса Решетник Ірини Сергіївни, на виконання ухвали суду від 27.04.2021, надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що в спадковій справі 14/2019 від 18.06.2019, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , зберігається два оригінали заповіту. А саме заповіт від 18.08.2009, складений на ім`я ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3 , квартиру АДРЕСА_4 , на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 . Та заповіт від 22.08.1995, складений на ім`я ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 , «а также все имущество, какое окажется мне принадлежащим ко дню смерти».

11.06.2021 від П`ятої Київської державної нотаріальної контори, на виконання ухвали суду від 27.04.2021, надійшла спадкова справа заведена після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

08.09.2021 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив, відповідно до якого зазначено, що він підтверджує обставини, викладені у відзиві ОСОБА_6 . Вказує, що позивачка, в дійсності, не знала як часто та чим хворів її батько. Відповідач підтверджує, що саме він провідував і пропонував допомогу хворому брату. Зранку до вечора знаходився з ним в лікарні, а після виписки кожного дня їздив до брата додому. Так тривало до весни 2019 року, до тих пір, коли виникла необхідність допомогти сестрі ОСОБА_6 , яка на той час одиноко проживала в м. Ялта. ОСОБА_5 просив його, щоб він поїхав до сестри, а йому допоможе сусідка. Але в подальшому, ОСОБА_5 , також приїхав до Криму, щоб вмовити сестру на переїзд до Києва. Відповідач вказує, що він з Криму повернувся до Києва 27.03.2019, а його брат ОСОБА_5 залишився з сестрою в Криму. А вже 06.04.2019 він дізнався що його брат, ОСОБА_5 зник. Відповідач ОСОБА_3 телефоном зв`язався з племінником ОСОБА_4 , щоб дізнатися інформацію про зниклого брата, та просив останнього поїхати до Криму з метою пошуку зниклого батька. Вже 10.04.2019 відповідач, під час телефонної розмови з племінником ОСОБА_4 , дізнався що ОСОБА_5 знайшовся. А вже 16.04.2019 відповідач дізнався, що його рідного брата влаштовують і будуть лікувати в лікувальному закладі у Гнідині . У своєму відзиві, відповідач також зазначає, що не зміг прийняти участь у похоронах брата, оскільки син покійного ОСОБА_11 та дочка ОСОБА_12 , змінили час поховання. Щодо заповіту ОСОБА_5 від 22.08.1995, відповідач зазначає, що ОСОБА_6 , була найстаршою дитиною з поміж 17 дітей. У неї, незважаючи на різницю у віці, склались особливі стосунки з померлим братом ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Коли ОСОБА_6 стала старенькою, брати турбувались про неї. Саме тому померлий ОСОБА_5 багато часу проводив в м. Ялта Автономної республіки Крим, та згодом поруч з помешканням сестри придбав власну квартиру. Відповідач ОСОБА_3 зазначає, що заповіт від 22.08.1995 відповідає вимогам закону, який діяв на той час. Та приватним нотаріусом Решетник І.С. приєднано оригінал заповіту до матеріалів спадкової справи № 14/2019. Вказує, що позивачкою не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що оспорюваний нею заповіт ОСОБА_5 від 22.08.1995 є недійсним. На підставі наведеного просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

10.09.2021 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, призначено по справі судово-технічну експертизу заповіту від 22.08.1995, який був складений ОСОБА_5 в місті Ялта Автономної республіки Крим. Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Однак до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судово-технічної експертизи документів у цивільній справі № 754/17197/19.

16.02.2022 до суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що їй 04.04.2019 зателефонувала сусідка батька та повідомила, що останній перебуває у важкому стані та їй необхідно терміново приїхати до нього. ОСОБА_1 взяла квитки на потяг, та 07.04.2019 поїхала до батька в м. Ялта. Прибувши до житла батька вона побачила, що усі вікна в квартирі побиті, речі розкидані, а батька немає. Вона почала шукати батька і звернулась до сестри батька ОСОБА_13 , сусідів та поліції. 12.04.2019 їй з ателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що батько знайшовся в м. Києві. 16.04.2019 вона повернулась до Києва та дізналась, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 визвали швидку допомогу і завезли батька силою в приватну клініку, але адресу клініки не дали. В подальшому ОСОБА_1 звернулась в поліцію Голосіївського району м. Києва, з проханням знайти батька. Через деякий час працівники поліції повідомили, що її батько знаходиться в лікарні імені Павлова в м.Києві. ОСОБА_1 почала відвідувати хворого батька у лікарні, де батько розповів їй, що це син ОСОБА_11 обманом завіз його в лікарню. 07.06.2019 батька виписали з лікарні та ОСОБА_4 знову завіз його в невідомому напрямку. У зв`язку з чим ОСОБА_1 знову зверталась в поліцію Голосіївського району м. Києва, з проханням розшукати батька. А вже 11.06.2019 їй зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила, що батько помер і вона буде робити кремацію. 12.06.2019 ОСОБА_1 разом з іншими родичами звернулась до прокуратури, щоб не дозволяли ОСОБА_4 та ОСОБА_2 робити кремацію батька та взяли дозвіл на його поховання. 13.06.2019 ОСОБА_1 зі своїм колишнім чоловіком та братами померлого ОСОБА_14 та ОСОБА_3 приїхали в морг, щоб вирішити питання по похованню, але тіла в морзі вже не було. Його за декілька годин до їх приїзду забрали ОСОБА_4 і ОСОБА_2 та повезли в крематорій. На підставі зазначеного просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

02.02.2023 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, призначено по справі судово-технічну експертизу, заповіту від 22.08.1995, який був складений ОСОБА_5 в місті Ялта Автономної республіки Крим. Проведення експертизи доручити експертам Товариства з обмеженою відповідальністю "НІСЕ-ЕКСПЕРТИЗА".

12.06.2023 до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення фізико-хімічної експертизи матеріалів та документів в цивільній справі №754/18197/19, провадження №2/754/635/23. Відповідно до висновку експерта вбачається, що текст заповіту від 22.08.1995, який був складений ОСОБА_5 в м. Ялта Автономної республіки Крим, не містить ознак зміни змісту шляхом додрукування фрагменту: «а также все имущество, какое окажется мне принадлежащим ко дню смерти».

05.09.2023 від позивачки ОСОБА_2 надійшла заява про зміну підстав позову, яка прийнята судом для належного/остаточного розгляду справи, про що занесене до протоколу судового засідання від 11.09.2023. За змістом заява про зміну підстав позову аналогічна уточненій позовній заяві, в частині обставин, що передували смерті її батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка в заяві про зміну підстав позову зазначає, що заповіт від 22.08.2015 є таким, що складений з порушенням вимог щодо його форми, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідача його волі. В спірному заповіті, нотаріусом не було здійснено застереження «Виправленому вірити» після здійснення дописки - «а также все имущество, какое окажется мне принадлежащим ко дню смерти». Звертає увагу, що на час складання оспорюваного заповіту, у власності батька перебувало дві квартири, одна квартира АДРЕСА_1 , а інша квартира АДРЕСА_2 . Тобто батько в 1995 році, під складання заповіту, залишив у спадок своїй сестрі саме квартиру АДРЕСА_1 , а не на все інше майно, що оспорюється заповітом від 25.10.1996, який був складений на ім`я сестри ОСОБА_6 , саме на квартиру АДРЕСА_2 . Зазначає, якщо б батько залишив би заповіт на ім`я тітки на все своє майно, то він би не складав нового заповіту через рік ще на одну квартиру, що підтверджує факт відсутності волевиявлення батька на складання заповіту в частині - «а также все имущество, какое окажется мне принадлежащим ко дню смерти». Також зазначає, що в оскаржуваному заповіті не зазначено місце народження та дата народження спадкодавця, що є обов`язковим при складанні заповіту. Вважає, що оспорюваний заповіт, а саме його частина «а также все имущество, какое окажется мне принадлежащим ко дню смерти» були здійснені нотаріусом після того як було надруковано заповіт повністю, потім його повторно було вставлено в друкарську машинку й зроблено вищевказаний допис, який спотворює документ в цілому (порушено структуру документа, відсутній абзац, текст виходить за межі відступів початку та кінця рядків і не дотримано між строкові інтервали між рядками), що є суттєвими недоліками при складанні заповіту. Тому позивачка просить визнати недійсним заповіт від 22.08.1995, посвідчений в м. Ялта Автономної республіки Крим, складеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 , на підставі не відповідності ст. 514 ЦК України (в редакції 1963 року) та ст. 203, 215 ЦК України.

28.09.2023 від ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої зазначено, що позивачка висловлює непідтвердженими доказами припущення, які суперечать дійсним обставинам справи та документам, зокрема поясненням нотаріуса та результатами проведення експертизи. Вказує, що в матеріалах спадкової справи № 14/2009 наявні два оригінали заповіту. Перший оригінал оспорюваного заповіту від 22.08.1995, складений на ім`я ОСОБА_6 , на квартиру АДРЕСА_1 а також на все майно, яке залишиться після його смерті. Другий оригінал заповіту від 18.08.2009 на ім`я ОСОБА_4 , на квартиру АДРЕСА_3 , квартиру АДРЕСА_4 , на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 . Таким чином померлий ОСОБА_5 був обізнаний в питаннях спадкового права. Крім того, після оформлення останнього заповіту в 2009 році, ОСОБА_5 придбав та оформив на себе, ще три квартири, останню за 5 років до його смерті. ОСОБА_5 зазначав, що хоче три останні квартири залишити саме ОСОБА_6 , щоб вже вона розподілила це майно між їх сестрами та братами. Вказує, що матеріали спадкової справи містять висновок експерта, яка скасовує припущення позивача щодо додрукування окремого фрагменту, оскільки чітко зазначає, що оскаржуваний заповіт не містить ознак зміни змісту шляхом додрукування фрагменту: «а также все имущество, какое окажется мне принадлежащим ко дню смерти». А це означає, що волевиявлення ОСОБА_5 щодо його майна, на випадок його смерті, було чітким та однозначним. Крім того зазначає, що заповіт ОСОБА_5 від 22.08.1995 повністю відповідає вимогам законодавства на момент його складання. А інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, на 1995 рік, не містила вимоги щодо зазначення дати і місця народження заповідача. На підставі зазначеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

13.10.2023 до суду від ОСОБА_4 надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову. Так відповідач ОСОБА_4 звертає увагу на той факт, що якби батько, в дійсності при складанні першого заповіту від 22.08.1995 на ім`я рідної сестри ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_7 , вказав згідно змісту заповіту : «а также все имущество, какое окажется мне принадлежащим ко дню смерти», то навіщо йому було складати другий заповіт 25.10.1996 знову ж на ім`я рідної сестри ОСОБА_6 , окремо на квартиру АДРЕСА_2 . Якщо у першому заповіті зазначено, що окрім квартири АДРЕСА_7 він заповідає також своїй сестрі все майно, яке виявиться йому належним на день смерті. Оскільки в це майно і входила квартира АДРЕСА_2 . Тому ОСОБА_4 вважає, що складати другий заповіт 25.10.1996, при наявності першого заповіту, складеного 22.08.1995, у батька не було ніякої необхідності для цього. Складання другого заповіту від 15.10.1996 при наявності першого заповіту від 22.08.1995 у такому контексті було просто не логічним, що підтверджує факт відсутності волевиявлення батька на складання заповіту в частині: «а также все имущество, какое окажется мне принадлежащим ко дню смерти». Також відповідач зазначає, що після оформлення останнього заповіту, батько ще придбав та оформив ще три квартири. Не зважаючи на висновок експерта, ОСОБА_4 вважає, що нотаріус, який посвідчував заповіт, додрукував текст, а саме: «а также все имущество, какое окажется мне принадлежащим ко дню смерти». Оскільки вже після вказування анкетних даних ОСОБА_15 , іде вищевказаний допис, що в свою чергу робить не логічним текст заповіту. Крім того, фрагмент заповіту: «ко дню смерти» виходить за межі відступів початку та кінця рядків і не співпадає зі строчкою наступного речення. А відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, яка була чинна на момент складання заповіту, зазначено, що заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясності чи суперечок після відкриття спадщини. А тому, з огляду на викладене, вважає що є всі підстави вважати, що заповіт № 2-583, від імені ОСОБА_5 від 22.08.1995 на ім`я ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_7 , складено з порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій. Оскільки викликає неясність та є суперечливим щодо інших двох заповітів складених ОСОБА_5 . Оскаржуваний заповіт складений з порушенням форми та порядку укладення, а волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Усенко М.М., в судове засідання, призначене на 26.03.2024 не з`явились. Під час всього розгляду справи позов підтримували та просили його задовольнити. Від представника Усенка М.М. до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивачки та її представника, позов просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Кучерявенко О.М. в судове засідання, призначене на 26.03.2024 не з`явились. Під час всього розгляду справи заперечували проти задоволення позовних вимог. Від адвокат Кучерявенко О.М. до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача. Також подано до суду письмову промову в судових дебатах.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник - адвокат Змаженко Л.Я., в судове засідання, призначене на 26.03.2024 не з`явились. Під час всього розгляду справи позовні вимоги визнавали та просили позов задовольнити. Від адвоката Змаженко Л.Я. до суду надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Третя особа ОСОБА_1 , в судове засідання, призначене на 26.03.2024 не з`явилась. До суду надійшла заява про розгляд справи без її участі. Просить прийняти рішення за наявними в матеріалах справи доказами.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Решетник Ірина Сергіївна в судове засідання, призначене на 26.03.2024 не з`явилась. До суду надійшла заява про розгляд справи без участі нотаріуса.

У судому засіданні 16 січня 2024 року судом було допитано/заслухано експерта ОСОБА_16 .

Експерт ОСОБА_16 пояснив, що ним, в рамках цивільної справи, проводилась фізико-хімічної експертиза заповіту від 22.08.1995, який був складений ОСОБА_5 . Експерт зазначав, що він має відповідну освіту, підготовку та кваліфікацію судового експерта. Вказував, що при проведенні експертизи використовувались відповідні методика проведення судових експертиз. При дослідженні ознак друкарської машини, експертом було зроблено висновок, що фрагмент тексту «а также все имущество, какое окажется мне принадлежащим ко дню смерти» надруковано на одній і тій же друкарській машинці, що і основний текст заповіту. А текст заповіту від 22.08.1995, не містить ознак зміни змісту шляхом додруковування фрагменту.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши учасників справи, взявши до уваги пояснення експерта, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві, за актовим записом 9933.

18.06.2019 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетник Іриною Сергіївною заведено спадкову справу № 14/2019, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі.

З матеріалів спадкової справи № 14/2019, заведеної після смерті ОСОБА_5 , вбачається, що із заявами про прийняття спадщини щодо майна померлого, звернувся ОСОБА_4 (син померлого), ОСОБА_2 (донька померлого), ОСОБА_1 (донька померлого) та ОСОБА_6 (сестра померлого).

У спадковій справі 14/2019 від 18.06.2019, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , містяться два оригінали заповіту.

Заповіт від 18.08.2009, складений ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 , Автономної республіки Крим. Заповіт посвідчений державним нотаріусом Першої ялтинської державної нотаріальної контори Желтухіним А.А., зареєстровано в реєстрі за №1865.

Заповіт від 22.08.1995, складений ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 , «а также все имущество, какое окажется мне принадлежащим ко дню смерти», посвідчений державним нотаріусом Першої ялтинської державної нотаріальної контори Темчиной Н.А., зареєстровано в реєстрі за № 2583.

Також в матеріалах справи наявна копія заповіту від 25.10.1996, складений ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_2 , посвідчений державним нотаріусом Першої ялтинської державної нотаріальної контори Коржавиной Т.Ф., зареєстровано в реєстрі за № 1-2191.

27.12.2019 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетник Іриною Сергіївною, на підставі отриманої заяви від ОСОБА_2 щодо зупинення вчинення нотаріальних дій по спадковій справі № 14/2019 до вирішення справи судом, та на підставі отриманої ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 21.12.2019, зупинено вчинення нотаріальної дії по спадковій справі № 14/2019 після смерті ОСОБА_17 , до вирішення справи судом.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 , виданого Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за актовим записом 1232.

23.01.2021 П`ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 30/2021, після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до довідки П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Вих. № 154/01-16 від 27.01.2021, спадкоємцем за заповітом, посвідченим Шедько Л.К. , приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим від 15.11.2013, за реєстровим № 342, та за законом майна померлої ОСОБА_6 є її рідний брат ОСОБА_3 .

Також згідно із наданими сторонами до матеріалів справи виписок із медичних карток, консультативних заключень та іншої медичної документації, судом встановлено, що ОСОБА_5 з 2018 року по 2019 рік знаходився на лікуванні в медичних установах та проходив відповідні медичні обстеження.

Звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним заповіту від 22.08.1995, посвідчений в м. Ялта Автономної республіки Крим, складеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 , позивачка ОСОБА_2 посилається на те, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми, а волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 міститься висновок про те, що «недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікти порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України) обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до частини першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, установлених законом.

Правочин, учинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент учинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Помилка, допущена внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочини, вчинені внаслідок помилки, належать до категорії правочинів, в яких внутрішня воля співпадає з волевиявленням та дійсно спрямована на досягнення мети правочину, але формування такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, розуміється помилка щодо, зокрема, природи правочину, прав та обов`язків сторін.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

З огляду на зазначене, заповіт є одностороннім правочином.

Згідно із ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Стаття 1217 ЦК України визначає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ч.1, 2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Вимогами ч. 1-4 ст. 1257 ЦК України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Відповідно до п. 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, норми цього кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року.

Оскільки спірний заповіт було вчинено у 1995 році, то спір про визнання заповіту недійсним має вирішуватися на підставі норм, які були чинними в момент його вчинення, тобто ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент вчинення заповіту ОСОБА_5 ).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року в справі № 542/345/19 (провадження № 61-16029св20) вказано, що: «ураховуючи, що заповіт, посвідчений 30 березня 1999 року до набрання чинності ЦК України 01 січня 2004 року, до правовідносин щодо його вчинення підлягають застосуванню норми ЦК УРСР 1963 року у редакції, чинній на момент їх виникнення, а до заповіту, посвідченого 28 квітня 2016 року - норми ЦК України, в редакції 2003 року.»

Отже статтею 524 ЦК УРСР визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до частини першої статті 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно із ст. 527 ЦК УРСР, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті

і народженні після його смерті.

Заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт (ст. 544 ЦК УРСР).

Зокрема судом установлено, що ОСОБА_5 за життя, скористався правом на розпорядження своїм майном, на випадок смерті, та склав зокрема заповіт, від 22.08.1995 ім`я ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 , а також на все майно, яке буде належати спадкодавцю на день смерті.

Твердження позивачки, що оскаржуваний заповіт містить ознак зміни змісту шляхом додрукування фрагменту: «а также все имущество, какое окажется мне принадлежащим ко дню смерти», не знайшли своє відображення під час розгляду справи.

Відповідно до Висновку експерта № 039 від 12.06.2023 за результатами проведення фізико-хімічної експертизи матеріалів та документів в цивільній справі №754/18197/19, провадження №2/754/635/23, вбачається, що текст заповіту від 22.08.1995, який був складений ОСОБА_5 в м. Ялта Автономної республіки Крим, не містить ознак зміни змісту шляхом додрукування фрагменту: «а также все имущество, какое окажется мне принадлежащим ко дню смерти».

Крім того, суд бере до уваги покази експерта ОСОБА_16 , який в рамках цивільної справи проводив фізико-хімічної експертизу заповіту від 22.08.1995, та зазначав, що при дослідженні ознак друкарської машини, фрагмент тексту «а также все имущество, какое окажется мне принадлежащим ко дню смерти» надруковано на одній і тій же друкарській машинці, що і основний текст заповіту, ознак що це додруковане, або має непослідовне друкування не виявлено.

Таким чином зважаючи на Висновок фізико-хімічної експертизу заповіту, у суду не виникає сумнівів у достовірності складання ОСОБА_5 повного обсягу змісту Заповіту від 22.08.1995.

Водночас положенням ст. 541 ЦК УРСР визначалось, що заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений або прирівняний до нотаріально посвідчених (ст. 542 ЦК УРСР). Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених, заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено (ст. 543 ЦК УРСР).

Згідно із частини першою статті 47 ЦК УРСР, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. У частині першій статті 48 ЦК УРСР передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей».

Стаття 1 Закону України «Про нотаріат», у редакції чинній на час складання спірного заповіту, передбачала, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Статтею 34 Закону України «Про нотаріат» визначалось, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо);

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних фізичних осіб, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ст. 56 Закону України «Про нотаріат»).

Порядок посвідчення заповітів визначала Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (яка діяла із змінами та доповненнями на час посвідчення спірного заповіту).

Згідно із Розділу 2 п. 17 Інструкції, тексти нотаріально посвідчувальних угод, засвідчуваних копій документів і виписок із них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані ясно і чітко; числа і строки, що стосуються змісту посвідчувальних угод, мають бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб - без скорочень і з зазначенням їх адреси. В необхідних випадках зазначаються номери рахунків юридичних осіб в установах банків. Прізвища, імена та по батькові громадян повинні бути написані повністю із зазначенням місць їх проживання. При посвідченні угод за участю іноземних громадян зазначається також і їх громадянство. На нотаріально оформлюваних документах не заповнені до кінця рядки та інші вільні місця прокреслюються, за винятком документів, призначених для дії за кордоном, в яких прокреслення не допускаються. Дописки і виправлення повинні бути застережені нотаріусом перед підписом відповідних осіб (учасників угод та інших осіб, які підписали угоду, заяву та ін.) і повторені в кінці посвідчувального напису. При цьому виправлення мають бути зроблені так, щоб усе помилково написане, а потім закреслене, можна було прочитати.

Відповідно до п. 82 Інструкції, нотаріус посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу і особисто подані ними нотаріусу. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб не допускається. Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі та підписаний особисто заповідачем (стаття 541 Цивільного кодексу). У заповіті зазначаються: дата і місце народження заповідача; місце і час укладення заповіту.(Абзац другий пункту 82 в редакції Наказу Мін`юсту № 51/5 від 17.10.2000).

Пунктом 85 Інструкції визначено, що Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. Нотаріус при посвідченні заповіту зобов`язаний роз`яснити заповідачу зміст статті 535 Цивільного кодексу.

При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії. (ч. 2, 3 ст. 43 Закону України «Про нотаріат»)

Відповідно до статті 44 Закону України «Про нотаріат», під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов`язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.

Як установлено судом, державним нотаріусом Першої ялтинської державної нотаріальної контори Темчиною Н.А., було визначено обсяг цивільної дієздатності спадкодавця ОСОБА_5 , що підтверджується наявним записом нотаріусом в самому Заповіті від 22.08.1995.

Крім того, з оригіналу Заповіту вбачалося, що ОСОБА_5 було роз`яснено зміст статей 534, 535 ЦК УРСР, як того вимагала Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N18/5 (яка діяла на час посвідчення спірного заповіту).

Також нотаріусом виконано вимоги п. 17 Інструкції, а саме текст заповіту викладно чітко, прізвища, імена та по батькові громадян написані повністю із зазначенням місць їх проживання. Жодних видимих виправлень та дописок, текст заповіту не містить, що підтверджується також Висновком експерта № 039 від 12.06.2023.

Твердження позивачки, що в оскаржуваному заповіті не зазначено місце народження та дату народження спадкодавця, що є обов`язковим при складанні заповіту, відповідно до вимог п. 82 Інструкції, не відповідає дійсності. Оскільки такий виклад абзацу другого пункту 82 Інструкції, вимагався лише з 17.10.2000, на підставі Наказу Мін`юсту №51/5. Тобто через п`ять років після посвідчення опорюваного заповіту.

Отже досліджуючи заповіт від 22.08.1995, складений ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_6 , який посвідчений державним нотаріусом Першої ялтинської державної нотаріальної контори Темчиной Н.А., зареєстровано в реєстрі за № 2583, судом вбачається, що нотаріусом дотримані всі необхідні вимоги Правил ведення нотаріального діловодства.

Зокрема судом враховується також обставина, що Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Решетник Ірина Сергіївна при відкритті Спадкової справи №14/2019, не поставила під сумнів Заповіт від 22.08.1995, визнавши його належним, здійснювала всі необхідні дії щодо в подальшому вирішити питання про видачу свідоцтва про право на спадщину.

За відсутності жодних належних та допустимих доказів, що нотаріусом порушений порядок та законодавство України щодо посвідчення та реєстрації оскарженого заповіту, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання заповіту недійсним.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 76-79 та 81 ЦПК України.

На підставі ст. 141 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує понесені та документально підтверджені судові витрати. Судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, Цивільним кодексом УРСР, статтями 1, 15, 11, 202, 203, 204, 215, 29, 1216, 1217, 1233, 1257 ЦК України, статтями 1, 2, 5, 12-13, 76-79, 81, 141, 247, 263 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Решетник Ірина Сергіївна про визнання заповіту недійсним - відмовити повністю.

Судові витрати покладаються на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_9 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_8 .

Третя особа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ідентифікаційний код: НОМЕР_6 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_10 .

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Решетник Ірина Сергіївна, адреса місцезнаходження: м. Київ, проспект Лісовий, 39-А, оф. 14

Повний текст рішення складено та підписано 08.04.2024, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суддя В.В. Бабко