465/7682/13-ц

6/465/108/20

У Х В А Л А

судового засідання

25.03.2020 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

Головуючого судді - Ванівського Ю. М.

При секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львов заяву ОСОБА_1 , про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання,-

встановив:

Адвокат Подоляк Б.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою в порядку ст. 433 ЦПК України, в якій просить поновити ОСОБА_1 строк на пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2/465/490/14, виданого Франківським районним судом м. Львова 25 червня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1399,41 грн. і виконавчого листа № 2/465/490/14, виданого Франківським районним судом м. Львова 25 червня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 798,00 грн.

В обгрунтування поданої заяви покликається на те, що вказаний строк пропущено з поважних причин, оскільки пред`являючи виконавчі листи до виконання, стягувач керувалась відомостями про строк їх пред`явлення до виконання, зазначений у даних виконавчих листах Франківським районним судом м. Львова. Зазначає, що у ОСОБА_1 не було і не повинно було бути сумнівів у тому, що відомості, вказані у виконавчих документах Франківським районним судом м. Львова, можуть бути неправильними, внаслідок чого будуть порушені її права та законні інтереси. За таких обставин і внаслідок неправильного зазначення судом згаданих відомостей, вона пред`явила виконавчі документи з попуском встановленого законом строку з поважних причин, внаслідок чого такий строку підлягає поновленню.

В судове засіданні стягувач та боржник не з`явились, хоча про час та місце були повідомлені належним чином.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 433 ЦПК України заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Враховуючи наведене, з метою дотримання строків розгляду поданої заяву, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.

З`ясувавши обставини справи та надавши їм відповідну правову оцінку, суд прийшов до висновку, що заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13.08.2014р. у справі № 465/7682/13-ц, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4298 грн. матеріальної шкоди внаслідок залиття і 2500 грн. моральної шкоди, а також 1176 грн. витрат на проведення експертного будівельно-технічного дослідження і 223,41 грн. судового збору.

На виконання вказаного судового рішення, 25.06.2015р. Франківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 2/465/490/14 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6798 грн. і виконавчий лист № 2/465/490/14 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1399,41 грн.

Також встановлено, що у виданих позивачу виконавчих листах, Франківським районним судом м. Львова у графах «Рішенням набрало законної сили», де було вказано дату 03.06.2016р. замість 14.05.2016р., і у графах «Строк пред`явлення до виконання», де було вказано дату - 04.06.2016р.

Видані позивачу виконавчі листи містять підписи судді, секретаря, і відбиток печатки суду.

Згідно з постановами державного виконавця Франківського ВДВС ЛМУЮ від 18.05.2016р. № 51159621 і № 51159540 вищевказані виконавчі листи пред`явлені ОСОБА_1 до виконання 18.05.2016р., тобто в межах строку для їх пред`явлення, вказаного Франківським районним судом м. Львова в даних виконавчих листах.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04.07.2016р., яка набрала законної сили, виправлено описки у зазначених виконавчих листах, зокрема:

виправлено описку у виконавчому листі від 25.06.2015 року у справі № 465/7682/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6798,00 грн. в графі /набрання законної сили/ де зазначено 03.06.2015 року на 14.05.2015 року;

виправлено описку у виконавчому листі від 25.06.2015 року у справі № 465/7682/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6798,00 грн. в графі /строк пред`явлення до виконання/ де зазначено 04.06.2016 на 16.05.2016 року;

виправлено описку у виконавчому листі від 25.06.2015 року у справі № 465/7682/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1399,41 грн. в графі /набрання законної сили/ де зазначено 03.06.2015 року на 14.05.2015 року;

виправлено описку у виконавчому листі від 25.06.2015 року у справі № 465/7682/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1399,41 грн. в графі /строк пред`явлення до виконання/ де зазначено 04.06.2016 на 16.05.2016 року.

Таким чином, вищевказаними документами і ухвалою суду, яка набрала законної сили, встановлено факт невірного зазначення Франківським районним судом м. Львова у виданих ОСОБА_1 виконавчих листах відомостей про кінцеву дату строку пред`явлення таких виконавчих листів до виконання і факт пред`явлення позивачем таких листів до виконання у межах строку, зазначеному у них.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18.12.2019р., ухваленого у даній справі, строк пред`явлення виданих позивачу виконавчих листів сплив 16.2016р.

Таким чином, судом встановлено, що, пред`явивши зазначені виконавчі листи до виконання 18.05.2016р., позивач пропустила строк на таке пред`явлення.

Разом з тим, з урахуванням обставин справи, суд погоджується з доводами заявника про те, що вказаний строк пропущено з поважних причин, а відтак - такий строк підлягає поновленню.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий судовий розгляд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року); відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року); було б незрозуміло, якби стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, водночас, не передбачала виконання судових рішень.

Якщо тлумачити статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а тому виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (справа «Шмалько проти України» рішення від 20 липня 2004 року).

За таких обставин та з урахуванням вищевказаних рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини право на суд в частині застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю, що існування заборгованості, яке підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні (законні) сподівання на те, що заборгованість буде їй сплачено.

Враховуючи наведене і беручи до уваги обставини справи, суд погоджується з доводами, викладеними заявником, про те, що строк на пред`явлення до виконання виконавчих листів, виданих Франківським районним судом м. Львова 25.06.2015р., пропущено ОСОБА_1 внаслідок неправильного зазначення Франківським районним судом м. Львова у даних виконавчих листах кінцевої дати строку пред`явлення цих виконавчих листів до виконання.

Отримавши вказані виконавчі листи від Франківського районного суду м. Львова, видані судом в установленому законом порядку, у ОСОБА_1 не було і не повинно було бути сумнівів у тому, що видані їй виконавчі листи можуть містити неправильні (недостовірні) відомості, застосування яких в подальшому призведе до порушення її прав та законних інтересів особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Своєю чергою, як встановлено судом, видані позивачу виконавчі листи були пред`явлені нею до виконання у межах строку, який був зазначений у таких виконавчих листах Франківським районним судом м. Львова.

Наведене свідчить про те, що позивач належним чином користувалась своїми правами особи, на користь якої ухвалено судове рішення і відсутні підстави вважати, що відповідний строк пропущено нею внаслідок власних недобросовісних дій.

З урахуванням наведеного суд вважає, що ОСОБА_1 не може нести відповідальність у вигляді неможливості виконання відповідного судового рішення, яка є наслідком вчинення помилкових (неправомірних) дій осіб чи державних органів, які здійснюють свої офіційні повноваження, а відтак, ОСОБА_1 має право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлений законом - поновлення строку на пред`явлення до виконання виданий їй виконавчих листів, який був пропущений внаслідок помилкового зазначення судом у цих виконавчих листах кінцевої дати строку пред`явлення цих виконавчих листів до виконання.

Такий висновок відповідає положенням ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту», згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження і забезпечить право позивача виконання судового рішення, ухваленого на її користь і яке набрало законної сили.

При постановленні ухвали суд також бере до уваги правові висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 18.12.2019р., ухваленій у даній справі, якою було скасовано ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 18.05.2017р., та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14.11.2017р., відповідно до яких вищезгадані виконавчі документи були визнані такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи наведене і керуючись ст. 433 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 строк на пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2/465/490/14, виданого Франківським районним судом м. Львова 25 червня 2015 року у справі № 465/7682/13-ц, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1399,41 грн. і виконавчого листа № 2/465/490/14, виданого Франківським районним судом м. Львова 25 червня 2015 року у справі № 465/7682/13-ц, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 798,00 грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя Ванівський Ю.М.