Справа № 22-9286/08 Головуючий в 1-ій інстанції - Мазурик О.Ф.
Доповідач - Амелін В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2009 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Амеліна В.І,
суддів: Українець Л.Д., Поливач Л.Д., при секретарі Пупишевій ТВ.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Київавтотранс», третя особа: Голова правління ВАТ «Київавтотранс» Зеленін Олег Борисович - про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
встановила :
В лютому 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Київавтотранс» (далі - Товариство, ВАТ «Київавтотранс») про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що з березня 1993 року працював директором Київського транспортно-експедиційного підприємства № 13296 (далі - КТЕП 13296). У вересні 1997 року був звільнений з посади на підставі ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією підприємства у ВАТ «Київавтотранс». Не зважаючи на те, що підприємство підлягало ліквідації, фактично ліквідовано не було. З 04.01.1998 року працював на посаді заступника голови правління ВАТ «Київавтотранс». 31.10.2007 року він був звільнений з посади у зв'язку із скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним тому, що не допускається звільнення працівників приватизованого підприємства з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу протягом шести місяців від дня переходу до нього права власності.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 вересня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи, просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в судовому засіданні не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Суд першої інстанції в межах заявлених позивачем вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та обґрунтовано відмовив в задоволенні позову, спростувавши при цьому доводи позивача, в тому числі і ті, на які є посилання в апеляційній скарзі.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на норми матеріального права та досліджені в судовому засіданні докази, виходив з того, що позивача було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку зі скороченням штату працівників) з дотриманням вимог чинного законодавства.
Згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності у випадку змін в організації виробництва праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом.
Згідно зі ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці:
З матеріалів справи вбачається, що 04.01.1998 року відповідно до наказу № 1-к, ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду заступника голови правління ВАТ «Київавтотранс» (а.с. 53, 75).
13.08.2007 року позивача попереджено про майбутнє звільнення за ст. 40 п. 1 КЗпП України за скороченням штату у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (а.с. 11).
Наказом № 30 від 15.10.2007 року позивача звільнено у зв'язку із скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 67).
Наказом № 31 від 31.10.2007 року наказ № 30 від 15.10.2007 року на підставі лікарняного, виданого на ім'я ОСОБА_1, скасовано. Позивача з 31.10.2007 року звільнено у зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 с 40 КЗпП України (а.с. 55).
Згідно з наказом № 21 від 13.08.2007 року у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці ВАТ «Київавтотранс» скорочена штатна посада заступника голови правління.
Виходячи з обставин справи, суд обґрунтовано не прийняв до уваги твердження позивача про відсутність доцільності скорочення штату працівників товариства, оскільки визначення чисельності працівників і штатного розпису є правом власника або уповноваженого ним органу, яке нормативно закріплено у ч.3 ст. 64 ГК України.
При звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП, крім порядку вивільнення працівників, діють також переваги на залишення на роботі, що встановлені ст. 42 КЗпП.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Оскільки законодавством межі кола працівників, серед яких визначаються ті, що користуються перевагою на залишення їх на роботі, не визначені, Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).
Оскільки тільки позивач обіймав посаду заступника голови правління та на час його звільнення були відсутні вакантні робочі місця (посади), вимоги останнього про переважне право на залишення на роботі не грунтуються на законі.
Судом встановлено, що позивачем на час звільнення не використано 92 календарних дні щорічної відпустки, за які, під час звільнення нарахована грошова компенсація.
Вимоги позивача про поновлення на роботі з підстав невикористання щорічної відпустки не підлягають задоволенню, оскільки законом не передбачено поновлення на роботі з цих підстав.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 58 ЦПК України суд обгрунтовано не взяв до уваги доводи позивача про начебто незаконну приватизацію Київського АТП-13296, оскільки вони не стосуються предмета доказування.
Відмовляючи позивачеві у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд, посилаючись на вимоги ч.2 ст. 235 та ст. 237-1 КЗпП України, виходив з того, що рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймається в разі задоволення позову про поновлення на роботі, а моральна шкода відшкодовується в разі порушення прав звільненого працівника та наявності при цьому вини відповідача.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права не відповідають обставинам справи та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, судова колегія відхиляє апеляційну скаргу і залишає оскаржуване рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Київавтотранс», третя особа: Голова правління ВАТ «Київавтотранс» Зеленін Олег Борисович - про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.