ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року Справа № 902/732/15

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Берун О.О.

за участі представників сторін:

апелянта - не з'явився

ліквідатора боржника - Кучерява І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу Господарського суду Вінницької області (оскарження дій ліквідатора), постановлену 26 листопада 2019 року

у справі № 902/732/15

за заявою: Приватного акціонерного товариства промислово-торгової компанії "Вирій" (код 20107480, 22000, м. Хмільник, вул. Дзержинського, 47, Вінницька область)

про банкрутство

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/732/15 за заявою Приватного акціонерного товариства промислово-торгової компанії «Вирій» про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.11.2019, відмовлено в задоволенні скарги АТ «УкрСиббанк» № 21-5/433 від 08.08.2019 на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка В.О. по справі № 902/732/15 у повному обсязі.

Вказана ухвала мотивована тим, що доказів, які б свідчили про неналежне виконання арбітражним керуючим (ліквідатором) Бойком В.О. обов'язків ліквідатора ПрАТ ПТК «Вирій», скаржником не було надано, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги АТ «УкрСиббанк» на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка В.О. у даній справі /т.5 а.с. 164-174/.

Кредитор АТ «УкрСиббанк», не погоджуючись з постановленою ухвалою, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.11.2019 у справі № 902/732/15 скасувати, винести постанову, якою усунути арбітражного керуючого Бойка Василя Олеговича від виконання обов'язків ліквідатора ПАТ ПТК «Вирій» та вирішити питання про призначення нового ліквідатора ПАТ ПТК «Вирій» відповідно до автоматичного розподілу з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією. ліквідаторів) України.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:

- в ліквідаційній процедурі ліквідатор неодноразово порушував вимоги Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині належного звітування перед АТ «УкрСиббанк» (заставного кредитора) про свою діяльність, оскільки за весь час здійснення Бойком В.О. своїх повноважень ліквідатора на адресу Скаржника було направлено лише 5 звітів;

- лише після подання АТ «УкрСиббанк» своєї скарги в серпні 2019 ліквідатором в вересні та жовтні 2019 були надіслані проміжні звіти на адресу скаржника;

- матеріали справи свідчать про відсутність доказів регулярного направлення проміжних звітів на адресу АТ «УкрСиббанк» до звернення останнього із скаргою, що в черговий раз підтверджує неналежне виконання арбітражним керуючий (ліквідатором) Бойко В.О. обов'язків ліквідатора ПАТ ПТК «Вирій»;

- ст. 12 КУ з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства права та обов'язки арбітражного керуючого. Серед іншого, ч. 2 та ч. 3 ст. 12 КУ з процедур банкрутства зобов'язує арбітражного керуючого неухильно дотримуватися вимог законодавства, здійснювати заходи щодо захисту майна боржника, виконувати інші повноваження, передбачені законодавством та під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено);

- за змістом ч. 1 ст. 44 Закону про банкрутство (в редакції, що діяла на момент вчинення ліквідатором дій або дії, що не вчинялись, які є предметом оскарження) продаж майна банкрута здійснюється тільки після проведення інвентаризації майна банкрута, натомість за час здійснення ліквідатором Бойко В.О. своїх повноважень у справі не проведено жодної інвентаризації майна боржника-банкрута, не визначено перелік майна, яке входить до ліквідаційної маси, а яке майно банкрута є заставним. Ліквідатором Бойко В.О. не було проведено належної інвентаризації й при передачі майна боржника-банкрута на реалізацію та останнім достеменно не встановлено кому саме належить майно, що передано на реалізацію як майно банкрута, на підставі яких документів підтверджується право власності, застави, не зрозуміло чим керувався ліквідатор, розміщуючи в оголошенні з реалізації майна банкрута інформацію про майно, що взагалі належить іншому боржнику-банкруту - ТОВ «Тріумф», чому в вищезазначених оголошеннях вказав про обладнання, що перебуває в заставі АТ «УкрСиббанк» і належить іншому банкруту - ТОВ «Тріумф». Зазначене свідчить про те, що на аукціон було передано інше майно банкрута, яке не є заставним майном АТ «УкрСиббанк», чим порушено ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство (в редакції, що діяла на момент вчинення ліквідатором дій або дії, що не вчинялись, які є предметом оскарження), згідно з якою майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси: і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує;

- проведення інвентаризації активів та зобов'язань ПАТ ПТК «Вирій» надало б можливості ліквідатору чітко визначити всі види зобов'язань та всі активи банкрута з метою вірного визначення ліквідаційної маси, переліку заставного майна, та належно виконати обов'язки ліквідатора ПАТ ПТК «Вирій», не зловживаючи правами арбітражного керуючого;

- обладнання, яке реалізовувалось на першому і повторному аукціоні, при цьому на повторному другому «зникло» з додатків майна, яке реалізується. Зазначена обставина чітко вказує на той факт, що ліквідатор, виставляючи на реалізацію обладнання, що було зазначене в додатках та насправді не належить банкруту діяв недобросовісно та нерозсудливо, вводячи в оману потенційних покупців змістом оголошень про проведення аукціону 14.05.2019, 28.05.2019, 06.06.2019 та 25.06.2019;

- майно банкрута ПрАТ ПТК «Вирій» було передано на аукціон у складі цілісного майнового комплексу за початковою вартістю (сукупністю визнаних вимог кредиторів) 5 474 825,29 грн, яка є значно вищою ніж реальна ринкова вартість майна банкрута, в тому числі й предмета застави;

- 22.08.2019 майно ПрАТ ПТК «Вирій» було придбане на аукціоні за ціною 245 272,17 грн. (що складає 4,48 % від сукупних визнаних вимог кредиторів), при цьому, як пояснив ліквідатор, він досяг головної мети - найкращого варіанту продажу майна банкрута з метою здійснення всіх заходів. Разом з тим, підтвердження цього найкращого продажу майна ліквідатором не надано;

- продаж заставного майна у складі цілісного майнового комплексу за ціною суми всіх кредиторських вимог, яка є значно вищою ніж ринкова вартість предмету застави, тільки формально вказує на найвищу ціну майна банкрута, оскільки за наслідками першого та повторного аукціонів, які визнані такими, що не відбулися, фактично є маніпуляцією з вартістю майна при його продажу на аукціоні та призведе до його продажу за завідомо заниженою ціною шляхом проведення другого повторного аукціону з можливістю пониження до 1% від початкової ціни аукціону, чим порушено було вимоги ч. 2 ст. 42 та ч. 1 ст. 44 Закону про банкрутство (в редакції, що діяла на момент вчинення ліквідатором дій або дії, що не вчинялись, які є предметом оскарження), оскільки такий спосіб продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу та шляхом проведення аукціону був обраний ліквідатором без наявної згоди АТ «УкрСиббанк» та з порушенням прав та інтересів АТ «УкрСиббанк», як заставного кредитора;

- АТ «УкрСиббанк» 04.07.2019 на адресу ліквідатора було направлено лист з проханням реалізувати майно банкрута не в складі ЦМК, а окремими лотами з огляду на те, що при реалізації майна окремими лотами можна було його реалізувати за його дійсною ринковою вартістю. На вказаний запит відповіді АТ «УкрСиббанк» не отримав;

- ліквідатор Бойко В.О. подав свої докази на спростування обставин, викладених у скарзі до суду 31.10.2019 (четвер), за 2 робочих дні до дати судового засідання, призначеного на 04.11.2019 (понеділок), при цьому, в порушення ст. 80 ГПК України не надіславши їх іншим учасникам справи. При розгляді скарги по суті представник АТ «УкрСиббанк» заперечував щодо приєднання нових доказів до матеріалів справи у зв'язку з порушенням процедури подання таких доказів, натомість вказане заперечення судом було залишено поза увагою.

Таким чином, скаржник вважає, що ухвала місцевого господарського суду від 26.11.2019 прийнята за неповного з'ясування усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення даного спору, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає до скасування /т.5 а.с. 188-204/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суд від 15.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «УкрСиббанк» на ухвалу Господарського суду Вінницької області (оскарження дій ліквідатора) від 26.11.2019 у справі № 902/732/15, призначено справу до розгляду на 12.02.2020 об 12:00 год. /т.5 а.с. 178-179/.

31.01.2020 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого (ліквідатора) ПрАТ ПТК «Вирій» - Бойка Василя Олеговича надійшов відзив на апеляційну скаргу від 27.01.2020, в якому ліквідатор заперечує проти апеляційної скарги /т.5 а.с. 222-234/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 розгляд справи № 902/732/15 призначено в режимі відеоконференції із Вінницьким міським судом Вінницької області /т.5 а.с. 240-241/.

В судовому засіданні 12.02.2020 представники АТ «УкрСиббанк» та ліквідатора ПрАТ ПТК «Вирій» підтримали свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2020, з метою повного, всебічного та об'єктивного встановлення обставин викладених учасниками справи на підтвердження своїх доводів та заперечень, розгляд справи № 902/732/15 відкладено на 19.03.2020 об 11:00 год. у режимі відеоконференції із Вінницьким міським судом Вінницької області /т.5 а.с. 256-257/.

В судовому засіданні 19.03.2020 представник ліквідатора ПАТ ПТК «Вирій» заперечив проти доводів апеляційної скарги ПАТ НАК «Нафтогаз України» з підстав, викладених у відзиві на неї, просив ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.11.2020 у справі № 902/732/15 залишити в силі.

Заставний кредитор АТ «УкрСиббанк», участі уповноваженого представника в судовому засіданні 19.03.2020 не забезпечив, разом з тим, надіслав клопотання (вх. № 2126/20 від 17.03.2020) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із введенням на усій території України карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» від 11.03.2020 № 211 та встановленням особливого режиму роботи судів України у період з 16.03.2020 по 03.04.2020, відповідно до листа Ради суддів України від 16.03.2020 /т.5 а.с. 270/.

Згідно з ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, розглянувши клопотання (вх. № 2126/20 від 17.03.2020) АТ «УкрСиббанк» про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на обмежені строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду у справі про банкрутство, визначені ч.3 ст. 273 ГПК України, та те, що представник заставного кредитора у минулому судовому засіданні 12.02.2020 надав свої доводи та міркування з приводу оскаржуваної ухвали у відповідності до поданої апеляційної скарги АТ «УкрСиббанк».

Таким чином, враховуючи положення ч.12 ст. 270 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції за відсутністю представника заставного кредитора АТ «УкрСиббанк».

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення у судовому засіданні 12.02.2020 представника АТ «УкрСиббанк» та у судових засіданнях 12.02.2020 і 19.03.2020 представника ліквідатора ПрАТ ПТК «Вирій», дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Вінницької області від 10.06.2015 у справі № 902/732/15 Приватне акціонерне товариство промислово-торгової компанії «Вирій» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Чернова В'ячеслава Володимировича.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.10.2015 у справі № 902/732/15 призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Бойка В.О.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 17.11.2015 у справі № 902/732/15, серед іншого, визнано вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ПрАТ ПТК «Вирій» у розмірі 4 734 735,49 грн; судовий збір - 1218,00 грн, як такі, що забезпечені заставою.

15.08.2019 на адресу Господарського суду Вінницької області від ПАТ «УкрСиббанк» надійшла скарга на бездіяльність арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойко В.О. у справі про банкрутство ПрАТ ПТК «Вирій», в якій скаржник послався на наступні обставини:

- призначення арбітражного керуючого Бойка В.О. ліквідатором ПрАТ ПТК «Вирій» у даній справі здійснено в порушення вимог ч.1, 2 ст. 114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки його визначено не шляхом застосування автоматизованої системи та вибору кандидатури з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а на підставі власної ініціативи та заяви Бойка В.О. про призначення його ліквідатором саме у цій справі, тоді як вказана дія нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачена і ця обставина дає підстави для сумніву в неупередженості та незацікавленості Бойка В.О. у цій справі.

- 22.06.2019 представнику АТ «Укрсиббанк» стало відомо, що майно банкрута, в тому числі майно, яке перебуває в заставі банку, передано для проведення торгів у формі аукціону до Першій українській міжрегіональній товарній біржі.

- відповідно до тексту оголошення, розміщеного 13.05.2019 на офіційному вебсайті ВГС України (http://vgsu.arbitr.gov.ua/pаges/158/?d=60573&v=48c5912377&t=7), аукціон з реалізації майна банкрута було призначено на 24.06.2019, заяви на участь в аукціоні приймаються організатором до 09:00 год. 27.05.2019 особисто або поштовим відправленням за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. М. Оводова, 46, оф. 3 або на електронну пошту pumtb@ukr.net. Початкова вартість визначена в сумі 5 474 825,29 грн (загальна сума кредиторських вимог) без права зниження.

- в тексті оголошення зазначено, що реалізується Лот № l ЦМК, до складу якого входить: ЦМК у складі: комплекс будівель та споруд загальною площею 1144 кв.м, що складається з основної будівлі ресторану «Червона Рута», з прибудовами та напівпідвалом А, хліва Б, хліва Д, хліва И, кіоску Е, хліва К, гаража Ж, вбиральні Л, огорожі №1, воріт №2, обладнання. Місцезнаходження будівель та споруд: Вінницька обл., м. Хмільник, вул. Дзержинського, 47. Інформація про площу будівель, план, характеристика зазначено у додатках цього оголошення, до складу обладнання входить майно яке забезпечує функціонування будівлі і є невід'ємною її частиною. Право власності на земельну ділянку до покупця не переходить.

- 27.05.2019 на офіційному веб-сайті ВГС України (http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=59793&v=38d58е1666&t=8) було розміщено оголошення наступного змісту: «Аукціон не відбудеться. Підстава: заявки від фізичних та юридичних осіб не надходили».

- відповідно до оголошення, розміщеного 28.05.2019 на офіційному веб-сайті ВГС України (http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=59827 &v=5e9c0b4d76&t=7) повторний аукціон було призначено на 01.07.2019. Заяви на участь в аукціоні приймаються організатором до 09:00 год. 03.06.2019 особисто або поштовим відправленням за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. М. Оводова, 46, оф. 3 або на електронну пошту pumtb@ukr.net. Початкова вартість була визначена в сумі 4 379 860,23 грн (загальна сума кредиторських вимог - 20%) з правом зниження до 50 % від початкової вартості.

- 05.06.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України (http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=60050&v=69082812а4&t=8) було розміщено оголошення наступного змісту: «Аукціон не відбудеться. Підстава: заявки від фізичних та юридичних осіб не надходили».

відповідно до оголошення, розміщеного 06.06.2019 на офіційному веб-сайті ВГС України (http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=60 104&v=344a3eb5f4&t=7) другий повторний аукціон було призначено на 10.07.2019. Заяви на участь в аукціоні приймаються організатором до 09:00 год. 01.07.2019 особисто або поштовим відправленням за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. М.Оводова, 46, оф. 3, або на електронну пошту pumtb@ukr.net.

- 25.06.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України (http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=60564&v=d25408b549&t=10) було розміщено оголошення наступного змісту: «Аукціон не відбудеться. Підстава: рішення б/н від 24.06.2019 організатора аукціону».

- відповідно до тексту оголошення, розміщеного 25.06.2019 року на офіційному веб-сайті ВГС України http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=60573&v=48c59l2377&t=7) другий повторний аукціон, призначений на 29.07.2019. Заяви на участь в аукціоні приймаються організатором до 10:00 год. 15.07.2019 особисто або поштовим відправленням за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. М. Оводова, 46, оф. 3, або на електронну пошту pumtb@ukr.net. Початкова вартість на другий повторний аукціон була визначена в сумі 3 503 888,18 грн. (загальна сума кредиторських вимог - 40 %). Ціна знижується на крок аукціону (крок аукціону = 1 % від початкової вартості лоту) до виявлення переможця.

- 10.07.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України (http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=60969&v=afc972335d&t=10) було розміщено оголошення наступного змісту: «Аукціон не відбудеться. Підстава: рішення організатора торгів».

- ліквідатором Бойко В.О. не було проведено належної інвентаризації майна; при передачі майна боржника-банкрута на реалізацію останнім достеменно не встановлено кому саме належить майно, що передано на реалізацію як майно банкрута, на підставі яких документів підтверджується право власності, застави, не зрозуміло чим керувався ліквідатор, розміщуючи в оголошенні з реалізації майна банкрута інформацію про майно (обладнання), що взагалі належить іншому боржнику - банкруту ТОВ «Тріумф». Зазначене свідчить про те, що на аукціон було передано інше майно банкрута.

- про зазначені порушення щодо переліку майна, переданого ліквідатором на реалізацію як майно банкрута, банк повідомив ліквідатора листом № 21-5/372 від 04.07.2019, внаслідок чого 10.07.2019 на сайті Вищого господарського суду України було розміщено публікацію про скасування аукціону з продажу майна банкрута, призначеного на 29.07.2019.

- натомість, 19.07.2019 року на сайті ВГС України було розміщено нове оголошення (http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=61163&v=cа938753е5а&t=10), згідно з яким другий повторний аукціон призначено на 22.08.2019 на 14:00 год. Заяви на участь в аукціоні приймаються організатором до 17:00 год. 16.08.2019 особисто або поштовим відправленням за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. М.Оводова, 46, оф. 3, або на електронну пошту pumtb@ukr.net. Початкова вартість на другий повторний аукціон була визначена в сумі 3 503 888,18 грн (загальна сума кредиторських вимог - 40%). Ціна знижується на крок аукціону (крок аукціону = 1 % від початкової вартості лоту) до виявлення переможця.

- в тексті оголошення ліквідатор зазначив, що реалізується Лот №1 ЦМК, до складу якого входить: лот №1. ЦМК у складі: комплекс будівель та споруд загальною площею 1144 кв.м., що складається з основної будівлі ресторану «Червона Рута», з прибудовами та напівпідвалом А, хліва Б, хліва Д, хліва И, кіоску Е, хліва К, гаража Ж, вбиральні Л, огорожі №1, воріт №2, обладнання. Місцезнаходження будівель та споруд: Вінницька обл., м. Хмільник, вул. Дзержинського, 47.

- при цьому, аналіз переліку майна, що реалізується згідно оголошення від 19.07.2019 року та додатків до оголошення у вигляді документів щодо майна, свідчать про те, що з невідомих банку причин та без відповідного погодження з банком, як заставним кредитором, перелік майна (та доданих до оголошення документів), зазначеного як лот № l для реалізації на аукціоні, призначеному на 22.08.2019, суттєво змінюється в порівнянні з переліком майна та документів, що були передані на аукціони з реалізації майна банкрута, призначені на 24.06.2019, 01.07.2019, 10,29.07.2019.

Зазначене, на думку скаржника, свідчить про зловживання з боку організатора аукціону - Першої української міжрегіональної товарної біржі та з боку ліквідатора як замовника за договором про проведення аукціону, які самовільно, на свій розсуд змінюють склад майна банкрута, яке передане на реалізацію.

При цьому, на думку ліквідатора, майно, яке передане на реалізацію, є заставним майном, хоча за відсутності належної інвентаризації та документів, підтверджуючих статус майна як заставного, з таким висновком ліквідатора погодитись не можна.

На думку банку, без визначення статусу майна «заставне/не заставне» майно банкрута реалізовуватись єдиним лотом не може, що свідчить про повторне порушення з боку ліквідатора вимог ч. 4 ст. 42, ч. 1 ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки на реалізацію знову передано майно банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу, до складу якого включено як і заставне майно банку, так і інше майно банкрута, яке не є заставним майном банку, та знову ж таки без проведення інвентаризації активів банкрута.

Крім того, з тексту оголошення не зрозуміло яке це обладнання, заставне майно чи ні, документація щодо обладнання у додатках до оголошення відсутня.

Також скаржник посилається на те, що враховуючи що норми Закону України «Про іпотеку» є спеціальними щодо врегулювання відносин про іпотеку, то майно, яке є предметом застави, не включається до складу ліквідаційної маси і реалізація такого майна може відбуватися виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

АТ «Укрсиббанк» згоди на продаж майна, яке є предметом іпотеки, не надавало, що свідчить про порушення ліквідатором положень спеціального Закону, а саме ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку».

Майно банкрута було передано на аукціон у складі цілісного майнового комплексу за початковою вартістю (сукупністю визнаних вимог кредиторів) 5 474 825,29 грн., яка є значно вищою, ніж реальна ринкова вартість майна банкрута, в тому числі й предмета застави.

За даними офіційного веб-сайту Вищого господарського суду України перший (24.06.2019) та повторний (01.07.2019) аукціони з продажу майна банкрута не відбулися, у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців.

На думку банку, як заставного кредитора, саме початкова вартість майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу на перший та повторний аукціони, яка є значно вищою, ніж його дійсна ринкова вартість, в тому числі й предмету застави, є причиною відсутності зацікавленості покупців в придбанні майна банкрута.

Продаж заставного майна у складі цілісного майнового комплексу за ціною суми всіх кредиторських вимог, яка є значно вищою ніж ринкова вартість предмету застави, тільки формально вказує на найвищу ціну майна банкрута, оскільки за наслідками першого та повторного аукціонів, які визнані такими, що не відбулися, фактично є маніпуляцією з вартістю майна при його продажу на аукціоні та призведе до його продажу за завідомо заниженою ціною, шляхом проведення другого повторного аукціону з можливістю пониження до 1 % від початкової ціни аукціону, чим порушуються вимоги ч. 2 ст. 42 та ч. 1 ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки спосіб продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу та шляхом проведення аукціону обраний ліквідатором без згоди банку та з порушенням прав та інтересів банку, як заставного кредитора.

Також скаржник посилається на те, що в матеріалах справи відсутній порядок, яким керувався ліквідатор при проведенні конкурсу по вибору організатора аукціону; відсутні документи, що підтверджують проведення конкурсу, наявності інших кандидатів організатора конкурсу, окрім Першої української міжрегіональної товарної біржі, яка відповідно до оголошень про проведення аукціонів майна банкрута, розміщених на сайті Вищого господарського суду України, є організатором аукціонів з продажу майна банкрута.

Крім того, скаржник в обґрунтування неналежного виконання обов'язків ліквідатора у даній справі посилається на те, що за час здійснення повноважень ліквідатора Бойко В.О. у всіх його звітах наявна одна і та ж інформація про вчинені дії, а саме: підготовка заставного майна до реалізації, виготовлення технічної документації, написання запитів. За чотири роки арбітражним керуючим не було надано до суду остаточний звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Арбітражний керуючий, ігноруючи всі норми чинного законодавства та зловживаючи правами арбітражного керуючого, не скликав та не створив комітет кредиторів, всі рішення приймав одноособово, переслідуючи лише власні інтереси, нехтуючи інтересами кредиторів та боржника, що в свою чергу призвело до затягування ліквідаційної процедури та як наслідок збільшення винагороди ліквідатора.

Посилаючись на наведені обставини скаржник просить суд усунути арбітражного керуючого Бойка В.О. від виконання обов'язків ліквідатора, призначити ліквідатором банкрута арбітражного керуючого відповідно до автоматичного розподілу з числа осіб, внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) /т.4 а.с. 29-39/.

За результатом розгляду вищевказаної скарги, Господарським судом Вінницької області постанолено оскаржувану ухвалу від 26.11.2019, якою відмовлено в задоволенні скарги АТ «УкрСиббанк» на бездіяльність арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка В.О. у справі № 902/732/15.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

21.10.2019 року вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року № 2597-VIII.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За змістом ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

В силу ч. 3 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства, під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено).

Згідно з ч. 4 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства, відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі: 1) невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого; 2) зловживання правами арбітражного керуючого; 3) подання до суду неправдивих відомостей; 4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску; 5) припинення діяльності арбітражного керуючого; 6) наявності конфлікту інтересів.

Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав.

За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом. У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Судом встановлено, що подана скарга, мотивована зокрема тим, що арбітражного керуючого Бойка В.О. призначено ліквідатором боржника у даній справі із порушенням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; ліквідатором неправомірно включено майно, яке є предметом іпотеки, до ліквідаційної маси; ліквідатором не проведено інвентаризацію майна боржника; ліквідатором не погоджено із заставним кредитором продаж заставного майна боржника та ціну реалізації майна банкрута; ліквідатором порушено вимоги Закону з організації та проведення аукціону; ліквідатором на власний розсуд змінено склад майна банкрута, яке передано на реалізацію; ліквідатором порушено вимоги Закону в частині належного звітування перед кредиторами про свою діяльність та не виконано вимоги суду стосовно надання остаточного звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута; ліквідатором порушено вимоги Закону щодо створення комітету кредиторів.

Оскільки наведені скаржником події порушення прав АТ «УкрСиббанк» відбувались в період жовтня 2015 - серпня 2019, тобто до вступу в дію Кодексу України з процедур банкрутства, при вирішенні даної справи (скарги на дії ліквідатора ПрАТ ПТК «Вирій») судом застосовуються норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чинних на час їх вчинення.

Так, матеріалами справи стверджується, ухвалою від 12.10.2015, окрім іншого, припинено повноваження ліквідатора ПрАТ ПТК «Вирій» Чернова В.В. у справі № 902/732/15. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бойка В.О.

За змістом даної ухвали, 12.10.2015 від ліквідатора боржника Чернова В.В. до суду надійшло клопотання з проханням припинити його повноваження як ліквідатора ПАТ ПТК «Вирій», в зв'язку із зайнятістю за основним місцем роботи, неможливістю приймати участь в судовому засіданні та виконувати обов'язки ліквідатора.

12.10.2015 від арбітражного керуючого Бойка В.О. до суду надійшла заява про надання згоди на призначення ліквідатором у справі № 902/732/15.

Суд, розглянувши подані клопотання та заяву, дійшов висновку припинити повноваження ліквідатора ПрАТ ПТК «Вирій» Чернова В.В. та призначити ліквідатором боржника у справі № 902/732/15 арбітражного керуючого Бойка В.О.

Заставний кредитор АТ «УкрСиббанк» у своїй скарзі посилається на порушення ч.1, 2 ст. 114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при призначенні арбітражного керуючого Бойка В.О. ліквідатором у даній справі.

Однак, вказане твердження колегія суддів не вважає належним аргументом виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

За приписами абз.5, 6 ч.1 ст.114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом.

Під час призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) господарський суд не пов'язаний з кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів, та має право призначити арбітражного керуючого самостійно.

Таким чином, на підставі аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, можна дійти висновку, що кандидатура (керуючого санацією, ліквідатора боржника) визначається судом, зокрема, за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду.

Зважаючи на те, що від арбітражного керуючого Бойка В.О. до суду надійшла заява про згоду на участь у справі № 902/732/15, місцевий господарський суд дійшов висновку про його призначення без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

При цьому, апеляційний суд враховує, що зазначеним законодавством про банкрутство не передбачено обов'язкового випадку застосуванням автоматизованої системи у разі повторного призначення ліквідатора боржника у зв'язку із необхідністю здійснення його заміни.

Крім того, судом встановлено, що арбітражний керуючий Бойко В.О., звертаючись до суду з заявою про участь у справі про банкрутство ПрАТ ПТК «Вирій», зазначив про відсутність обставин, визначених ч.2 ст.114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які обмежують його участь, як ліквідатора у даній справі.

Отже, всупереч положенням ст.114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», АТ «УкрСиббанк» необґрунтовано вказує на порушення визначеного Законом порядку при призначенні арбітражного керуючого Бойка В.О. ліквідатором у даній справі, а тому зазначені твердження скаржника відхиляються апеляційним судом за безпідставністю.

Разом з тим, судова колегія враховує, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ч.1 ст. 18 ГПК України).

Враховуючи той факт, що ухвала місцевого господарського суду від 12.10.2015, якою судом здійснено призначення ліквідатором боржника у справі № 902/732/15 арбітражного керуючого Бойка В.О., учасниками справи не оскаржувалась та є чинною, тому будь-які сумніви щодо її законності слід також відхиляються.

Щодо тверджень про неправомірність включення майна, яке є предметом іпотеки, до ліквідаційної маси та щодо не проведення ліквідатором боржника під час ліквідаційної процедури ПАТ ПТК «Вирій» інвентаризації активів банкрута, судова колегія встановила наступне.

Згідно з ч.2 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута.

На підтвердження виконання даної норми Закону, ліквідатором боржника надано відповідні докази, зокрема, наказ ліквідатора № 2 від 30.11.2015 «Про проведення інвентаризації», яким вирішено провести з 01.12.2015 інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей банкрута ПАТ ПТК «Вирій», для проведення інвентаризації в місцях товарно-матеріальних цінностей створити комісію у складі трьох осіб; інвентаризаційний опис № 1 від 01.12.2015; звіряльну відомість результатів інвентаризації необоротних активів на 01.12.2015; протокол інвентаризаційної комісії від 30.12.2015.

Отже, твердження скаржника, що ліквідатором боржника Бойко В.О. не проведено інвентаризацію майнових активів ПрАТ ПТК «Вирій» спростовуються наданими доказами.

Крім того, ліквідатором боржника надано суду докази на підтвердження визначення ліквідатором майна, яке входить до ліквідаційної маси банкрута, а саме: інформаційна довідка № 73500482 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 21.11.2016; інформація № 186363790 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 15.08.2019; витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 10.11.2016 та від 15.08.2019; довідки КП «ВООБТІ» № 2828/2/01-5/16 від 30.11.2016, №15 від 20.03.2017; договори з КП «ВООБТІ» № 9703 від 29.11.2016 та № 2057 від 16.03.2018; договір іпотеки від 28.12.2007, за яким банкрут є майновим поручителем за зобов'язаннями позичальника ТОВ «Тріумф» за генеральним договором про надання кредитних послуг № 11281047000 від 28.12.2007, укладеним між ТОВ «Тріумф» та АКІБ «Укрсиббанк»; предмет іпотеки - нерухоме майно, зокрема, майновий комплекс ресторану «Червона рута», що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вул. Дзержинського, 47, загальна площа 1144 кв.м.; свідоцтво про право власності на майновий комплекс від 17.09.2004 з реєстраційним посвідченням від 30.11.2004, реєстровий № 32.

Частиною 3 ст.40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

На думку колегії суддів, обов'язком ліквідатора є належне виконання ним усіх повноважень та обов'язків в ході ліквідаційної процедури.

Вказані докази свідчать про належне ставлення ліквідатора до своїх повноважень, зокрема останнім вживались заходи для встановлення складу майна банкрута та визначення його статусу, а також відомостей про право власності на відповідне майно.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.11.2015 було визнано вимоги ПАТ «Укрсиббанк» до ПрАТ ПТК «Вирій» у розмірі 4 734 735,49 грн; судовий збір - 1 218,00 грн, як такі, що забезпечені заставою. За змістом даної ухвали, судом наведено обставини щодо майна ПрАТ ПТК «Вирій», яке є предметом забезпечення. Відтак, даним судовим рішенням були встановлені відомості стосовно заставного майна боржника, про що ліквідатором банкрута неодноразово зверталася увага у свої запереченнях на скаргу заставного кредитора.

Окрім того, судом встановлено, що ліквідатором боржника вчинялись дії по визначенню організатора аукціону з продажу майна ПрАТ ПТК «Вирій», про що також надано відповідні докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинного на момент організації продажу майна банкрута), після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

За змістом ч. 2 ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор аукціону не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника.

Відповідно до ч.1, 4-6 ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Суб'єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди. Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.

Виходячи з наведених вище положень закону, визначення організатора аукціону з продажу майна банкрута належить до повноважень саме ліквідатора та є його правом.

Відповідно до Порядку проведення конкурсів з визначення організаторів аукціонів щодо продажу майна підприємств-банкрутів, затвердженого арбітражним керуючим Бойком В.О. 01.01.2018, цей порядок встановлює процедуру визначення організаторів аукціонів під час організації проведення аукціонів у провадженні у справах про банкрутство та вимоги до організаторів аукціонів стосовно продажу майна підприємств-банкрутів.

Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться згідно цього порядку (п. 3).

До участі в конкурсі допускаються спеціалізовані організації незалежно від форми власності, фізичні та юридичні особи, що відповідають таким вимогам: має право здійснювати продаж майна шляхом проведення аукціонів; має досвід роботи у цій сфері діяльності не менше трьох років; наявність технічних можливостей для забезпечення продажу майна боржника шляхом проведення аукціону (з урахуванням виду і особливостей майна, що підлягає продажу). Організатором аукціону не можу бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника (п. 4).

З метою визначення організатора аукціону замовник розміщує в друкованому засобі масової інформації та (або) мережі Інтернет оголошення пре проведення конкурсу з визначення організатора аукціону (п. 5).

За результатами розгляду поданих заявниками документів на виконання функцій організатора аукціону та визначення організатора аукціону замовник протягом десяти днів від дати визначеної в оголошенні кінцевого терміну прийняття заяв на участь у конкурсі, приймає рішення про визначення організатора аукціону (п.10).

Рішення про результати проведення конкурсу (тендера) складається та підписується ліквідатором (п.10.1).

Так, з матеріалів справи вбачається, що ліквідатором з метою проведення конкурсу для визначення організатора торгів було опубліковано оголошення у засобах масової інформації, а саме «Вінницька газета» від 16.03.2018 № 12, наступного змісту: «арбітражний керуючий Бойко В.О. проводить конкурс торгуючих організацій для реалізації майна банкрутів: 1. ТОВ «Тріумф» (код ЄДРПОУ 60043911, м. Хмільник, вул. Дзержинського, 47, Вінницька область); 2. ПАТ ПТК «Вирій» ( код 20107480, м. Хмільник, вул. Дзержинського, 47, Вінницька область). Основні критерії - достатній (не менше як три роки) досвід проведення аукціонів; запропонована найменша сума винагороди. Заявки на участь в конкурсі приймаються впродовж 10 днів з дня виходу газети на адресу: м. Вінниця, вул. М.Оводова, 38, оф.304.» Також у оголошенні зазначено адресу електронної пошти та номер телефону для додаткової інформації.

За результатами опублікування оголошення про проведення конкурсу торгуючих організації з реалізації майна банкрута, до ліквідатора надійшли пропозиції від Першої української міжрегіональної біржі, Правобережної товарної біржі та Товарної біржі «Європейська».

За результатами проведеного конкурсу та оцінки пропозицій від товарних бірж, рішенням ліквідатора № 02-02/3-РК від 30.03.2018 року «Про результати проведеного конкурсу та визначення (погодження) організатора аукціону з продажу майна ПрАТ ПТК «Вирій» визначено переможцем конкурсу з визначення організатора аукціону з продажу майна банкрута - Першу українську міжрегіональну товарну біржу.

При цьому, згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Першої української міжрегіональної товарної біржі, основним видом діяльності є КВЕД 46.19 «Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту»; дата запису про проведення державної реєстрації 04.03.2005.

30.04.2019 року між ПрАТ ПТК «Вирій» та Першою українською міжрегіональною товарною біржею, було укладено договір про організацію та проведення аукціону, предметом якого була реалізація майнових активів підприємства - банкрута ПрАТ ПТК «Вирій».

Відтак, виходячи з наведених вище обставин та положень закону, арбітражним керуючим Бойком В.О. з дотриманням положень закону та згаданого вище порядку було проведено конкурс з визначення організатора аукціону щодо продажу майна банкрута у даній справі та за результатами проведення якого було прийнято відповідне рішення про визначення переможця конкурсу, яким стала Перша українська міжрегіональна товарна біржа.

Крім того, судова колегія враховує, що положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинного на момент організації продажу майна банкрута) не передбачено погодження кандидатури торгуючої організації з комітетом кредиторів боржника чи заставним кредитором та обов'язкового затвердження кандидатури судом. Ліквідатор банкрута визначає організатора аукціону щодо продажу майна банкрута за конкурсом умови якого визначає саме ліквідатор, з урахуванням вимог до організатора аукціону, котрі передбачені положеннями ч. 6 ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Зазначена правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі № 5010/1127/2012-Б-25/25, від 08.08.2018 у справі № 911/739/15, від 04.07.2019 у справі 916/4011/15 та від 07.11.2018 у справі № 5009/2987/12.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про необхідність відхилення тверджень скаржника щодо неправомірності визначення ліквідатором боржника організатора аукціону Першої української міжрегіональної товарної біржі по справі № 902/732/15.

Щодо доводів скаржника про ненадання банком згоди на продаж майна, яке є предметом іпотеки, що свідчить про порушення ліквідатором положень спеціального Закону, а саме - ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку».

Так, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.04.2019 задоволено клопотання арбітражного керуючого про надання згоди на продаж заставного майна у справі № 902/732/15 повністю; надано згоду на продаж заставного майна, що є предметом забезпечення у справі № 902/732/15 про банкрутство ПрАТ ПТК «Вирій» у порядку передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За змістом вищевказаної ухвали, судом було встановлено, що ліквідатор боржника звертався до заставного кредитора у даній справі АТ «Укрсиббанк» з листом № 02-04/101 від 07.06.2018 про надання згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення. Як вбачається з матеріалів справи, вказаний лист отримано банком ще 14.06.2018. Проте, відповіді на звернення ліквідатора боржника стосовно згоди/відмови у наданні згоди на продаж майна боржника, яке є предметом забезпечення кредиторських вимог АТ «Укрсиббанк» ліквідатору не надано.

Частиною 4 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Отже, суд вправі надати згоду на продаж заставного майна боржника, у випадку неотримання відповідної згоди ліквідатором боржника від заставного кредитора.

Із таким висновком погодився Верховний Суд у своїй постанові від 05.03.2019 у справі № 918/1738/14.

При цьому, ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Отже, при вирішенні питання щодо продажу заставного майна банкрута, було пріоритетним застосування норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 по справі № 904/10897/16 зробив висновок про те, що надання згоди Банком не на продаж в цілому, а за умови вчинення певних дій в рамках реалізації майна боржника у вигляді окремого попереднього погодження з Банком початкової вартості предмету застави та інших умов його продажу, є таким, що не відповідає вимогам Закону про банкрутство.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ч.4 ст. 42 Закону про банкрутство стосовно відсутності згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута на повторному та другому повторному аукціоні викладено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 903/481/16, від 29.03.2018 у справі № 904/3719/15, від 26.04.2018 у справі № 18/1355/12, від 17.05.2018 у справі № 915/220/14, від 17.05.2018 у справі № 905/3594/15, від 03.07.2018 у справі № 904/10898/16, від 11.07.2018 у справі № 11/5025/46/12.

З огляду на вказане, спростовуються твердження скаржника про неправомірність продажу майна банкрута, у вигляді цілісного майнового комплексу та шляхом проведення аукціону, який обраний ліквідатором без згоди AT «Укрсиббанк».

Щодо тверджень скаржника про те, що продаж заставного майна у складі цілісного майнового комплексу за ціною суми всіх кредиторських вимог, яка є значно вищою ніж ринкова вартість предмету застави, тільки формально, вказує на найвищу ціну майна банкрута, оскільки за наслідками першого та повторного аукціонів, які визнані такими, що не відбулися, фактично є маніпуляцією з вартістю майна при його продажу на аукціоні та призведе до його продажу за завідомо заниженою ціною шляхом проведення другого повторного аукціону з можливістю пониження до 1% від початкової ціни аукціону, чим порушуються вимоги ч. 2 ст. 42 та ч. 1 ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», апеляційним судом враховується наступне.

Згідно з ч.2 ст. 33 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під час продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу в установленому порядку відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на знаки (позначення), що індивідуалізують боржника, його продукцію, роботи, послуги (фірмове найменування, знаки для товарів і послуг), інші права, які належать боржнику, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам.

Згідно з приписами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», визначалось право вибору способів продажу активів боржника, зазначаючи про те, що такий вибір повинен здійснюватися з метою забезпечення їх відчуження за найвищими цінами (ч.1 ст. 44 Закону про банкрутство).

Так, частиною 5 ст.44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено обов'язок ліквідатора застосувати, як переважний, продаж майна боржника цілісним майновим комплексом і тільки після того, якщо продати майно боржника у складі цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна частинами. Отже, можна дійти до висновку, що продаж майна боржника цілісним майновим комплексом за сукупною вартістю визнаних вимог кредиторів (ч. 1 ст.43 Закону) є обов'язковою умовою початку продажу майна боржника. Але законодавцем не визначено в обов'язковому порядку проведення трьох аукціонів з продажу майна цілісним майновим комплексом.

Таким чином, на розсуд ліквідатора відноситься обрання подальших способів продажу майна (проводити повторний, другий повторний продаж майна у складі цілісного майнового комплексу, а далі перейти до продажу майна з першого, повторного та другого повторного аукціонів з продажу майна окремими лотами, чи одразу перейти до продажу майна окремими лотами).

Отже, продаж майна банкрута, в даному випадку, як цілісного майнового комплексу, зокрема і на другому повторному аукціоні не заборонено Законом про банкрутство, та не порушує прав учасників провадження у справі про банкрутство.

Зазначене може свідчити лише про те, що ліквідатором вживались заходи для досягнення основної мети ліквідаційної процедури у справі про банкрутство - погашення вимог кредиторів за рахунок майна банкрута, реалізованого в порядку встановленому Законом про банкрутство.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що під час ліквідаційної процедури арбітражним керуючим Бойко В.О. у відповідності до вимог ст. 41, 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» належно виконувались обов'язки щодо реалізації майна банкрута, що свідчить дбайливе ставлення останнього до досягнення основної мети ліквідаційної процедури, погашення вимог кредиторів. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази того, що обраний ліквідатором ПАТ ПТК «Вирій» Бойко В.О. спосіб продажу активів банкрута призвів до порушення прав та інтересів АТ «УкрСиббанк».

В оскаржувані ухвалі місцевий господарський суд також дійшов висновку про те, що майно, яке первинно передавалось на аукціон так і залишилось незмінним, чим було спростовано посилання АТ «УкрСиббанк» щодо зміни ліквідатором на власний розсуд складу майна банкрута, переданого на реалізацію.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, адже матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення неналежних дій ліквідатора з метою зміни майна банкрута переданого на реалізацію.

Так, ліквідатор у адресованій Першій українській міжрегіональній біржі заяві №2-04/149 від 03.05.2019, просив організувати та провести аукціон з продажу цілісного майнового комплексу ПрАТ ПТК «Вирій» у складі: комплекс будівель та споруд загальною площею 1144 кв.м., що складається з основної будівлі ресторану «Червона рута», з прибудовами та напівпідвалом, хліва Б, хліва Д, хліва И, кіоску Е, хліва К, гаража Ж, вбиральні Л, огорожі № 1, воріт № 2 та обладнання. Майновий комплекс знаходиться за адресою: Вінницька обл., м. Хмільник. вул. Дзержинського, 47. Право власності на земельну ділянку до покупця не переходить. Технічна та правовстановлююча документація, фотографічні зображення майна додаються. Стартова ціна продажу/початкова вартість ЦМК 5 474 825, 29 грн (загальна сума вимог кредиторів у справі № 902/732/15).

Відповідно до оголошення № 59428 від 13.05.2019 призначено аукціон на 24.06.2019 без можливості зниження початкової вартості у сумі 5 474 825,29 грн без ПДВ; майно, що продається: ЦМК у складі: комплекс будівель та споруд загальною площею 1144 кв.м., що складається з основної будівлі ресторану «Червона pyтa», з прибудовами та напівпідвалом, хліва Б, хліва Д, хліва И, кіоску Е, хліва К, гаража Ж, вбиральні Л, огорожі №1, воріт №2 та знаходиться за адресою: Вінницька обл., м. Хмільник, вул. Дзержинського, 47. Інформація про площу будівель, план, характеристика зазначено у додатках цього оголошення. Право власності на земельну ділянку до покупець не переходить.

Відповідно до оголошення № 59459 від 14.05.2019 (додаткове) призначено аукціон на 24.06.2019 без можливості зниження початкової вартості у сумі 5 474 825, 29 грн без ПДВ. Майно, що продається: зазначений вище ЦМК, у складі якого, зокрема, зазначено і обладнання.

Відповідно до повідомлення про результати проведення аукціону № 59793 від 27.05.2019, аукціон не відбувся з підстав відсутності заяв від фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до оголошення № 59827 від 28.05.2019 призначено повторний аукціон на 01.07.2019. Початкова вартість 4 379 860,23 грн без ПДВ; майно, що продається: зазначений вище ЦМК, у складі якого, зокрема, зазначено і обладнання, за адресою: Вінницька обл., м. Хмільник, вул. Дзержинського, 47. Інформація про площу будівель, обладнання, план, характеристика зазначено у додатках цього оголошення та надається за запитом зацікавлених осіб. Право власності на земельну ділянку до покупця не переходить.

Відповідно до повідомлення про результати проведення аукціону № 60050 від 05.06.2019, аукціон не відбувся з підстав відсутності заяв від фізичних та юридичних осіб.

Другий повторний аукціон з можливістю зниження ціни до виявлення переможця було призначено на 10.07.2019 (оголошення від 06.06.2019). Початкова вартість 3 503 888,18 грн без ПДВ. Майно, що продається: зазначений вище ЦМК, у складі якого, зокрема, зазначено і обладнання, за адресою: Вінницька обл., м. Хмільник, вул. Дзержинського, 47. Інформація про площу будівель обладнання, план, характеристика зазначено у додатках цього оголошення та надається за запитом зацікавлених осіб. Право власності на земельну ділянку до покупця не переходить.

Вказаний аукціон скасовано за рішенням організатора аукціону від 24.06.2019 року, про що розміщено відповідне повідомлення 25.06.2019 року.

В подальшому, цей же аукціон призначено на 22.08.2019 року (оголошення від 18.07.2019 року та оголошення додаткове від 19.07.2019 року) з можливістю зниження ціни до виявлення переможця. Початкова вартість 3 503 888,18 грн. без ПДВ; майно, що продається: зазначений вище ЦМК, у складі якого, зокрема, зазначено і обладнання, за адресою: Вінницька обл., м. Хмільник, вул. Дзержинського, 47. Інформація про площу будівель, план, характеристика зазначено у додатках цього оголошення, до складу обладнання входить майно, яке забезпечує функціонування будівлі і є невід'ємною її частиною. Право власності на земельну ділянку до покупця не переходить.

Аукціон відбувся, переможець аукціону - учасник № 2; ціна продажу 245 272,17 грн без ПДВ, про що розміщено повідомлення № 61988 від 27.08.2019.

Отже, з наведеного вище вбачається, що в оголошенні від 13.05.2019, в описі майна, яке продається не було зазначено про обладнання.

Відповідно до абз.10 п.3.4 Договору про організацію та проведення аукціону від 30.04.2019, організатор аукціону зобов'язаний зокрема, у разі допущення помилки в оголошенні про проведення аукціону подати додаткове оголошення з виправленням.

Так, 14.05.2019 організатором аукціону розміщено додаткове оголошення від 14.05.2019 року, з описом майна, серед якого зазначено про обладнання. Під час проведення аукціону без зниження вартості майна, повторного та другого повторного аукціону до майна підприємства - банкрута входило обладнання.

В результаті другого повторного аукціону майно банкрута було продано, а саме: ЦМК у складі: комплекс будівель та споруд загальною площею 1144 кв.м., що складається з основної будівлі ресторану «Червона рута», з прибудовами та напівпідвалом, хліва Б, хліва Д, хліва И, кіоску Е, хліва К, гаража Ж, вбиральні Л, огорожі №1, воріт №2, обладнання, яке забезпечує функціонування будівлі і є невід'ємною її частиною, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., м. Хмільник, вул. Дзержинського, 47.

Отже, наведене може свідчити лише про те, що майно, яке первинно передавалось на аукціон так і залишилось незмінним, при цьому, з урахуванням положень Договору про організацію та проведення аукціону від 30.04.2019, ліквідатором вжито відповідні дії щодо розміщення додаткового оголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна письмово повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

Отже, формування комітету кредиторів здійснюється в ході процедури розпорядження майном боржника за результатами попереднього засідання.

Разом з тим, провадження у даній справі порушено в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка не передбачає формування комітету кредиторів боржника.

Таким чином, бездіяльність арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка В.О. в частині порушення вимог Закону про банкрутство щодо створення комітету кредиторів, також не знаходить свого підтвердження.

В свою чергу, неподання ліквідатором боржника звіту та ліквідаційного балансу з незалежних від нього обставин, не може свідчити про неналежне виконання ним своїх обов'язків, адже юридична особа, в якої в ліквідаційній масі наявне майно, повинна ліквідуватися протягом часу, який є достатнім, але не раніше ніж до настання факту, що має юридичне значення для справи про банкрутство, а саме до повного розпродажу майна та здійснення всіх заходів, передбачених Законом про банкрутство стосовно ліквідації банкрута, розрахунків з кредиторами й затвердження судом звіту ліквідатора. Відтак подання ліквідатором боржника звіту та ліквідаційного балансу, здійснюється лише після вчинення усіх дій, передбачених законодавством.

Судом береться до уваги також і те, що скаржником не надано суду доказів які підтверджували б пасивну поведінку арбітражного керуючого Бойка В.О. щодо здійснення заходів для завершення ліквідаційної процедури ПАТ ПТК «Вирій». Навпаки в матеріалах справи міститься ряд звітів про виконану роботу в ході ліквідаційної процедури банкрута у даній справі (станом на 28.10.2016, 29.05.2017, 12.09.2017, 12.12.2017, 19.03.2018, 19.06.2018, 19.07.2018, 17.09.2018, 10.12.2018, 20.05.2019, 21.08.2019, 20.09.2019 та 07.10.2019), які ухвалами місцевого господарського суду від 15.11.2016, 30.05.2017, 13.09.2017, 12.12.2017, 20.03.2018, 20.06.2018, 18.09.2018, 11.12.2018, 22.05.2019 та 08.10.2019 прийнято до відома.

За наведеного, апеляційним судом враховується, що доводи AT «Укрсиббанк» у поданій до суду скарзі на дії та бездіяльність ліквідатора банкрута Бойка В.О. не знайшли свого підтвердження, відповідно діяльність арбітражного керуючого Бойка В.О. при виконанні повноважень ліквідатора банкрута з зазначених скаржником обставин відповідає ознакам добросовісності та сумлінності і здійснювалась з урахування інтересів боржника та кредиторів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовано обставини справи та досліджено дії ліквідатора Бойка В.О. на предмет їх оскарження та відповідності вимогам законодавства.

При цьому, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції в порушення ст. 80 ГПК України прийняв письмові докази ліквідатора до матеріалів справи, які не були направлені AT «Укрсиббанк» для надання можливості заставному кредитору обґрунтовувати свою позицію щодо останніх, колегією суддів визнаються, як такі, що не заслуговують на увагу. Колегія суддів вважає, що у даному випадку вказане порушення норм процесуального права не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду в порядку п.2 ч.2 ст. 277 ГПК України, оскільки внаслідок прийняття доказів ліквідатора на спростування обставин викладених у скарзі кредитора, судом фактично досліджено спірні докази на предмет їх належності по суті спору та наведено мотиви на їхнє обґрунтування в оскаржуваній ухвалі. Тобто, це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

В свою чергу, місцевий господарський суд розглянувши доводи AT «Укрсиббанк», надав їм оцінку, з огляду на обставин справи, врахувавши при цьому доводи ліквідатора банкрута та дійшов до вірного висновку про відмову в задоволенні поданої скарги кредитора, при цьому спростувавши основні доводи скаржника, на котрих базувалася відповідна скарга на дії та бездіяльність ліквідатора Бойка В.О.

Таким чином, заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, адже не спростовують наведених судових висновків, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п.1 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Ухвала Господарського суду Вінницької області від 26.11.2019 у справі № 902/732/15 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу Господарського суду Вінницької області (оскарження дій ліквідатора) від 26 листопада 2019 року у справі № 902/732/15 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Вінницької області (оскарження дій ліквідатора) від 26 листопада 2019 року у справі № 902/732/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 902/732/15 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "25" березня 2020 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.