АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА  КИЄВА

№ справи 11-а-304/2010                                             Головуючий 1 інстанції – Колесник Л.А.

Категорія - ст.ст. 190 ч.2, 187 ч.2,                              Доповідач – Бачурін О.В.

358 ч.2 КК України                                          

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді – Бєлан Н.О.

суддів – Бачуріна О.В., Бовтрук В.М.

за участю прокурора – Карпука Ю.О.

представника потерпілого – ОСОБА_1

захисників – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

засуджених – ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 18 вересня 2009 року,  

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Полтава, громадянин України, українець, з вищою освітою, неодружений, приватний підприємець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 190 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, ч.2 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, ч.2 ст.358 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України  шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю

Міра запобіжного заходу – тримання під вартою з 26.02.2007 року.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Бровари, Київської обл., громадянин України, українець, з вищою освітою, працюючий юристом в компанії «Стандарт Буд», одружений, маючий на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 190 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, ч.2 ст. 187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України,  до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його особистою власністю, ч.2 ст.358 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України  шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю

Міра запобіжного заходу – тримання під вартою. Фактично взятий під варту з 18.09.2009 року відповідно до листа Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, зараховано в строк відбуття покарання строк перебування його під вартою з  28 лютого 2007 року по 06 березня 2007 року.

По справі вирішено питання речових доказів.

З ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в дольовому порядку стягнуто судові витрати за проведення експертиз по 623 грн. 70 коп. та 423 грн.69 коп.

З ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в солідарному порядку стягнуто на відшкодування майнової шкоди на користь ОСОБА_8 - 1820 грн., ОСОБА_9 - 2600 грн., ОСОБА_10 - 4141 грн., ОСОБА_11 – 3232 грн., ОСОБА_12 – 3800 грн.

З ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в солідарному порядку стягнуто на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_10 і ОСОБА_13 по 1000 грн.

За вироком суду,  ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнані винними в тому, що вони вчинили умисне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб; напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я  особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій; підроблення документа, який видається установою, яка надає права  або звільняє від обов’язків, з метою використання підроблювачем, вчинений за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.

08.11.2006 року, за попередньою змовою між собою і згідно розподілу ролей, на орендованій квартирі АДРЕСА_1 В.В. та ОСОБА_5 шляхом обману заволоділи мобільним телефоном «Нокіа-Н93», вартістю 3800 грн., який належав ТОВ «Позвони» і який на їх замовлення був доставлений кур’єром ОСОБА_14 На пропозицію розрахуватися за даний телефон, ОСОБА_5 дістав гаманець та, перерахувавши гроші, яких нібито не вистачало, вийшов з кімнати за рештою і зник, чим спричинив ОСОБА_15 майнову шкоду на суму 3800 грн.

15.11.2006 року приблизно о 17 годині 15 хвилин, за попередньою змовою між собою і згідно розподілу ролей, в орендовану квартиру №239 по пр-ту 40-річчя Жовтня в м.Києві ОСОБА_6 та ОСОБА_5 запросили потерпілого ОСОБА_13, який на їх замовлення привіз мобільний телефон «Нокіа-Н93», і, погрожуючи  пістолетом «Форт-17Р», тобто насильством, небезпечним для життя та здоров’я,  відкрито заволодіти майном останнього (спортивною сумкою, гаманцем з грошима в розмірі 100 грн., мобільним телефоном «Нокіа-6230» з перехідником для одночасного використання  2-х сім-карток, 2 сім-картками) на загальну суму 2322 грн. та майном ПП «ОСОБА_18», яке було ввірено ОСОБА_13 для подальшої реалізації (круглою печаткою, чековою книжкою, 450 доларами США, що станом згідно курсу НБУ станом на 15.11.2006 року становило 2272 грн. 50 коп., мобільним телефоном «Нокіа-Н932», картою пам’яті) на загальну суму 6232 грн.

Окрім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, за  попередньою змовою між собою, у невстановленому місці в невстановлений час підробили паспорт громадянина України, виданий на ім’я ОСОБА_16, серії НОМЕР_1, виданий Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області, вклеївши в нього фотографію ОСОБА_6, на який 17.11.2006 року орендували квартиру АДРЕСА_2.

18.11.2006 року приблизно о 16 годині, вони, будучи особами, які раніше вчинили розбій, за попередньою змовою між собою і згідно розподілу ролей, у вищезазначену орендовану квартиру запросили потерпілого ОСОБА_10, який на їх замовлення привіз мобільний телефон «Соні-Еріксон К800» і, погрожуючи  пістолетом «Форт-17Р», тобто насильством, небезпечним для життя та здоров’я,  відкрито заволодіти майном останнього (спортивною сумкою, шкіряним портмоне, в якому знаходилися 280 доларів США, що по курсу НБУ станом на 18.11.2006 року становило 1414 грн., гроші в сумі 1560 грн., проїзний квиток, дисконтна картка, візитка, мобільним телефоном «Нокіа-Н70» з сім-картко, на рахунку, якої було 30 грн., сумкою, в якій знаходилися спортивна форма,  DVD-диск, паспорт на ім’я ОСОБА_10, записна книжка, ключі, трудова книжка та ідентифікаційний код на ім’я ОСОБА_17Є.) на загальну суму 5611 грн. та майном  Інтернет-магазину «Дешевше-нет», яке було ввірено ОСОБА_10 для подальшої реалізації (штампом, бланками для чеків, двома мобільними телефонами «Соні Еріксон К-800», картою пам’яті, 6 чохлами ) на загальну суму 4554 грн.

30.11.2006 року  приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_6 та ОСОБА_5, будучи особами, які раніше вчиняли розбій,  за попередньою змовою між собою і згідно розподілу ролей, в квартиру №105 по бул. Давидова, 1/5 в м.Києві, яка була орендована на підроблений паспорт на ім’я ОСОБА_16, запросили потерпілого ОСОБА_19, який на їх замовлення привіз мобільний телефон «Нокіа-Н73», і, погрожуючи  пістолетом «Форт-17Р», тобто насильством, небезпечним для життя та здоров’я,  відкрито заволодіти майном останнього (гаманцем, в якому знаходилися гроші в сумі 40 грн., студентський квиток, мобільним телефоном «Нокіа-26502» з сім-карткою, на рахунку якої було 10 грн., МР-3 плеєром «Транссенд», рюкзаком, в якому знаходилися фотоапарат «Олімпус», військовий квиток та паспорт громадянина України на ім’я ОСОБА_19Г.) на зальну суму 1820 грн. та майном ТОВ «Мобіліті», яке було ввірено ОСОБА_19 для подальшої реалізації (мобільним телефоном «Нокіа-Н43», 2 картками пам’яті) на загальну суму 2600 грн.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію дій засуджених,  просив вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, у зв’язку з його невідповідністю ступеню тяжкості злочинів та особам засуджених, посилаючись на його м’якість, тому що суд не врахував те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вчинили тяжкий злочин і що безпосереднім об’єктом цього злочину є право власності та здоров’я і життя особи,  відсутність у засуджених пільг, інвалідностей, нагород, захворювань, вчинення ними злочинів в короткий проміжок часу із застосуванням насильства, а також не взяв до уваги те, що ОСОБА_5 під час досудового слідства свою вину не визнавав, а  визнав її  лише у останньому судовому засіданні, та те, що ОСОБА_6 неодноразово не з’являвся на судові дебати і взагалі не прийшов на оголошення вироку, що свідчить про бажання  останнього уникнути відповідальності за скоєні злочини. Прокурор просить призначити ОСОБА_6 та ОСОБА_5 остаточне покарання на підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого більш суворим у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке їх особистою власністю, а саме ОСОБА_6 за ч.2 ст.190 КК України у виді 2 років позбавлення волі, ч.2 ст.187 КК України у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке його особистою власністю, ч.2 ст.358 КК України у виді 2 років позбавлення волі, а ОСОБА_5 за ч.2 ст.190 КК України у виді 2 років позбавлення волі, ч.2 ст.187 КК України у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке його особистою власністю, ч.2 ст.358 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

В апеляції адвокат ОСОБА_7, не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію дій свого підзахисного, просить вирок суду щодо ОСОБА_6 змінити і звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України, у зв’язку з суворістю покарання, яке є невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, посилаючись на те, що суд не врахував пом’якшуючі обставини, а саме: наявність трьох його явок з повинною, щирого каяття та активної допомоги у розслідуванні злочину, його другорядну роль під час вчинення злочинів, позицію потерпілих, які просили його суворо не карати, та стан здоров’я.

В апеляції адвокат ОСОБА_3, не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію дій свого підзахисного, просить вирок суду щодо ОСОБА_6 в частині призначення йому покарання у виді позбавлення волі змінити  і звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України, у зв’язку з суворістю покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, посилаючись на те, що суд не врахував ті обставини, що ОСОБА_6 повністю погасив завдану потерпілим матеріальну та моральну шкоду, думку потерпілих, які просили не наказувати його суворо, наявність серйозної хвороби його підзахисного, який є постраждалим від Чорнобильської катастрофи. Крім того, районний суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_6 скоював злочини в короткий проміжок часу, після чого схаменувся та розкаявся, а також тому, що він є єдиним годувальником сім’ї, яка складається з непрацюючої дружини та малолітньої дитини, а також матері-інваліда.  

В апеляції адвокат ОСОБА_4 просить вирок суду змінити, виправдати його підзахисного ОСОБА_5 за ч.2 ст.358 КК України і, застосувавши вимоги ст.69 КК України, призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, та звільнити його від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки на підставі ст.75 КК України, посилаючись на те, що вирок незаконний, винесений з порушенням норм кримінального та процесуального права, а призначене покарання не відповідає особі засудженого.

На думку апелянта, вина ОСОБА_5 за ч.2 ст.358 КК України не доведена, так як базується тільки на показах зацікавленої особи - засудженого ОСОБА_6 і що тільки присутність його підзахисного ОСОБА_5 при пред’явленні підсудним ОСОБА_6 підробленого паспорту не строює співучасть у скоєнні  зазначеного злочину, тому в діях його підзахисного  немає складу злочину.

Крім того, за твердженням захисника, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив як пом’якшуючі обставини визнання цивільних позовів та зобов’язання відшкодувати потерпілим матеріальні збитки, щире каяття його підзахисного і сприяння суду при розгляді кримінальної справи, оскільки він надавав суду правдиві покази, та не  намагався  перекласти свою вину на іншого підсудного.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та заперечував проти інших апеляцій, представника потерпілого ОСОБА_10, яка підтримала апеляцію захисників засудженого ОСОБА_20, захисників, які підтримали свої вимоги та заперечували проти апеляції прокурора, засуджених, які підтримали апеляції своїх захисників і заперечували проти апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляціях, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи і винуватість засудженого ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у вчиненні шахрайства за попередньою змовою групою осіб, розбою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та особою, яка раніше вчиняла розбій, підробленні документа, який видається установою, яка надає право або звільняє від обов’язків, з метою використання підроблювачем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, засудженим ОСОБА_6, ніким не оспорюються.

Що стосується висновку суду про винуватість ОСОБА_5Г за ч.2 ст.358 КК України, то вирок і за цією кваліфікацією ґрунтується на перевірених і досліджених у судовому засіданні доказах, а саме: показах засудженого ОСОБА_6, за якими  ОСОБА_5 вклеїв його фотокартки у паспорт на ім’я ОСОБА_16, показах самого ОСОБА_5 про використання підробленого паспорту при вчиненні злочинів, копії паспорта громадянина України на ім’я ОСОБА_16 з вклеєними фотокартками ОСОБА_6, показах свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_16 та інш.

Таким чином, доводи адвоката ОСОБА_4 про недоведеність вини його підзахисного у вчиненні злочину за ч.2 ст.358 КК України не відповідають фактичним обставинам справи.

Також не можна погодитися з проханнями захисників про звільнення засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_6 суд урахував ступень тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, який свою вину визнав, має постійне місце проживання, працює, одружений, має на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, частково відшкодував потерпілим майнову шкоду, стан його здоров’я та його батьків,  відсутність обставин, що обтяжують покарання, і застосував ст.69 КК України, призначивши покарання нижче від найнижчої межі.

Таким чином,  призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України і є достатнім для виправлення  засудженого та попередження вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_5, суд також дотримався вимог ст.65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, відсутність обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання,  та дані про його особу, який визнав свою вину у скоєних злочинах, має постійне місце проживання, працює, неодружений, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Твердження адвоката ОСОБА_4 про те, що суд безпідставно не відніс до пом’якшуючих обставин щире каяття його підзахисного та активне сприяння розкриття злочину, а також визнання ним цивільних позовів потерпілих, є необґрунтованими, оскільки  суд першої інстанції правильно обґрунтував відсутність в діях  ОСОБА_23 щирого каяття, а ст.66 КК України до пом’якшуючих обставин відносить відшкодування матеріальних збитків, а не визнання цивільних позовів, у зв’язку з чим також немає підстав для застосування ст.69 КК України до ОСОБА_23

Крім того, не підлягає задоволенню апеляція прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів та особам засуджених, в якій він просив посилити покарання ОСОБА_6 і ОСОБА_5 до 7 років 6 місяців позбавлення волі, оскільки всі підстави, на які послався апелянт були враховані судом першої інстанції і призначене покарання за вищезазначеними мотивами є необхідним та достатнім для виправлення засуджених і попередження вчинення нових злочинів як ними, так і іншими особами.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляції прокурора  та захисників засуджених залишити без задоволення, а вирок суду без зміни.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -  

УХВАЛИЛА:

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 18 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6, залишити без зміни, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без задоволення.

Судді: