Постанова

Іменем України

24 березня 2020 року

м. Київ

справа № 538/302/19-ц

провадження № 61-16716св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ»,

третя особа - Відділ у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 квітня 2019 року у складі судді Бондарь В. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Кривчун Т. О., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Лохвицька РДА), Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «ЧБГ» (далі - ТОВ Агрофірма «ЧБГ»), третя особа - Відділ у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка проживала в с. Піски Лохвицького району Полтавської області. Він є спадкоємцем майна ОСОБА_3 . Інших спадкоємців за законом, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині немає. Із жовтня 1943 року по червень 1971 року ОСОБА_3 працювала дояркою у штаті працівників Пісківського відділення бурякорадгоспу Лохвицького Ордена Леніна цукрокомбінату, який 15 жовтня 1996 року перейменовано у ВАТ «Насіннєве». Відповідно ОСОБА_3 отримувала пенсію. 13 липня 2018 року Відділ у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомив, що згідно з матеріалами місцевого фонду документації із землеустрою на території адміністративного підпорядкування Пісківської сільської ради, 03 грудня 1997 року виданий Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ 021 ВАТ «Насіннєве». Згідно зі списком громадян - членів ВАТ «Насіннєве» Лохвицького району, що є додатком до Державного акта на право колективної власності на землю від 03 грудня 1997 року серії ПЛ 021, прізвище ОСОБА_3 відсутнє. Вважає, що ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) сільськогосподарського призначення при роздержавленні (розпаюванні) земель Лохвицького бурякорадгоспу, будучи членом радгоспу Лохвицького цукрового комбінату в с. Піски Лохвицького району Полтавської області, та пізніше пенсіонеркою, яка раніше працювала в ньому, але не була включена до списку осіб, які мали право на одержання своєї частки землі, до Державного акта на право колективної власності на землю зазначеного сільськогосподарського підприємства. Крім того, дізнавшись, що ОСОБА_3 , будучи членом комунального сільськогосподарського підприємства, мала право на отримання у власність земельного паю, він розпочав збір інформації, а тому вважає, що строк позовної давності ним дотриманий.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а саме право на земельну частку (пай) на території Пісківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області розміром 3,00 в умовних кадастрових гектарах та виділити йому земельну частку (пай) із земель запасу Пісківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надані належні і допустимі докази того, що його мати ОСОБА_3 була членом ВАТ «Насінневе», яке отримало Державний акт на право колективної власності на землю 03 грудня 1997 року, але її безпідставно не включили до списку членів ВАТ «Насінневе», що є додатком до державного акта. Позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_3 зверталася до зборів співвласників, до сільської ради або до РДА з питанням про внесення її до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), чи з позовом до суду. Таким чином, ОСОБА_3 у період із 1997 року по 2005 рік не виявила бажання отримати земельну частку (пай) і використати своє право на включення до списку членів ВАТ «Насінневе», що є додатком до державного акта. ОСОБА_3 не набула за життя права на земельну частку (пай), а отже, і до складу спадщини це право не може входити.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що його мати - ОСОБА_3 була членом ВАТ «Насіннєве», оскільки згідно з пунктом 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства,кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що ОСОБА_3 має право на земельний пай, оскільки на момент роздержавлення земель Пісківського відділенні радгоспу Лохвицького цукрокомбінату була живою, пенсіонером і раніше працювала у Пісківському відділенні радгоспу Лохвицького цукрокомбінату.

Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка проживала в с. Піски, Лохвицького району Полтавської області.

Спадкоємцем майна ОСОБА_3 є її син - ОСОБА_1 . Інших спадкоємців за законом, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині немає.

Із жовтня 1943 року до червня 1971 року ОСОБА_3 працювала дояркою у штаті працівників Пісківського відділення бурякорадгоспу Лохвицького Ордена Леніна цукрокомбінату, який 15 жовтня 1996 року перейменовано у ВАТ «Насіннєве». Відповідно ОСОБА_3 отримувала пенсію.

ВАТ «Лохвицький цукровий завод» зареєстроване за адресою: вул. Матросова, 10, м. Заводське (Червонозаводське), Лохвицький район, Полтавська область.

03 листопада 2008 року до ЄДР внесено запис про припинення юридичної особи ВАТ «Лохвицький цукровий завод».

За повідомленням голови Заводської міської ради, радгосп колишнього цукрового заводу мав статус окремої юридичної особи та користувався землями сільськогосподарського призначення на території Пісківської сільської ради Лохвицького району. Лохвицький бурякорадгосп 15 жовтня 1996 року перейменовано у ВАТ «Насіннєве».

За повідомленням Відділу у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13 липня 2018 року, згідно з матеріалів місцевого фонду документації із землеустрою на території адміністративного підпорядкування Пісківської сільської ради, 03 грудня 1997 року ВАТ «Насіннєве» виданий Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ 021.

Згідно зі списком громадян - членів ВАТ «Насіннєве» Лохвицького району, що є додатком до Державного акта на право колективної власності на землю від 03 грудня 1997 року серії ПЛ 021, прізвище ОСОБА_3 - відсутнє.

Лохвицька районна рада Полтавської області листом від 13 грудня 2018 року повідомила, що документи від Пісківського відділення бурякорадгоспу Лохвицького Ордена Леніна цукрокомбінату до Трудового архіву - не передавалися.

Згідно з інформацією, наданою Пісківською сільською радою, щодо надання сертифікату на право власності на земельну ділянку, частку (пай) ОСОБА_3 на території сільської ради, Пісківська сільська рада не володіє.

У списку громадян, які мають право на земельну частку (пай) на території Пісківської сільської ради, згідно з Проектом розташування земельних часток (пай) у межах ВАТ «Насінневе» та виготовлення державних актів на право власності на землю замість сертифікатів Пісківської сільської ради Лохвицького району, ОСОБА_3 відсутня. (Державний акт на право власності на землю не видавався).

Відповідно до листа відділу у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 12 березня 2018 року, згідно з матеріалами місцевого фонду документації із землеустрою, матеріали по розпаюванню земель Лохвицького цукрокомбінату у с. Піски відсутні.

Згідно з листом Відділу у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13 липня 2018 року, на території Лохвицького району розпаювання земель Лохвицького цукрового заводу не проводилося, Державний акт на право колективної власності на землю Лохвицькому цукровому заводу не видавався.

Відповідно до інформаційного листа Лохвицької РДА Полтавської області від 06 серпня 2018 року № 1588/01-24/2226, інформація щодо розпаювання земель колективної власності у Лохвицькій РДА - відсутня. Вказано, що згідно з листом відділу у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 03 серпня 2018 року № 1036/110-18, згідно з матеріалів місцевого фонду документації із землеустрою на території Лохвицького району, Державний акт на право колективної власності на землю Лохвицького Ордена Леніна цукрокомбінату не видавався, розпаювання земель не проводилося.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що у ОСОБА_3 відсутній сертифікат на право на земельну частку (пай) у Пісківському відділенні бурякорадгоспу Лохвицького Ордена Леніна цукрокомбінату, а доказів належності ОСОБА_3 на час смерті права на земельну частку пай у колективній власності на землю позивачем не надано, суд першої інстанції, з ким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування права власності на вказаний пай.

03 грудня 1997 року ВАТ «Насіннєве» виданий Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ 021, а ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто ОСОБА_3 за життя не оскаржувала та, відповідно, питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у неї права на земельну частку (пай), за її життя не вирішувалося.

За таких обставин, є обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, оскільки позивачем не надано доказів про те, що ОСОБА_3 , як спадкодавець набула таке право за життя.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що його мати - ОСОБА_3 була членом ВАТ «Насіннєве», яке 03 грудня 1997 року отримало Державний акт на право колективної власності на землю, також не надано доказів того, що ОСОБА_3 зверталася до зборів співвласників, до сільської ради або до РДА з питанням про включення її до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), чи з позовом до суду, правильними є висновки судів про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_3 у період із 1997 року по 2005 рік не виявила бажання отримати земельну частку (пай) і використати своє право на включення до її списку членів ВАТ «Насінневе», що є додатком до Державного акта.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик