Постанова

Іменем України

16 березня 2020 року

м. Київ

справа № 695/3685/17

провадження № 61-1784св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 ,

треті особи за первісним позовом: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Ганна Олегівна, ОСОБА_6 , приватний нотаріус Золотоніського нотаріального округу Черкаської області Пере вертун Олександр Юрійович,

позивач за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_4 ,

відповідач за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_2 ,

треті особи за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Ганна Олегівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року у складі судді Середи Л. В. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2019 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову до його пред`явлення, в якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - житловий будинок (без номера), що знаходиться по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 7121583502:11:00260508 для будівництва будинку, площею 0.25 га та розташована по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 7121583500:16:001:0501, площею 0.2328 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 7121583502:11:002:0033, площею 0.1016 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 і заборонити іншим особам вчиняти дії щодо зазначеного нерухомого майна або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Клопотання обґрунтоване тим, що зазначене майно належить їй на праві приватної власності згідно договорів дарування від 11 грудня 2015 року та 15 грудня 2015 року, проте вибуло з її власності внаслідок неправомірних дій третіх осіб.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15 травня 2018 року, заяву ОСОБА_8 задоволено.

Постановою Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 травня 2018 року скасовано, заяву ОСОБА_8 про забезпечення позову до його пред`явлення направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2019 року, заяву ОСОБА_8 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Г. О., ОСОБА_6, приватний нотаріус Золотоніського нотаріального округу Черкаської області Перевертун О. Ю. про визнання права власності та витребування майна та за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Г. О. про визнання права власності на нерухоме майно задоволено.

З метою забезпечення позову ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та скасування записів про державну реєстрацію майнових прав:

- накладено арешт на нерухоме майно: житловий будинок по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 7121583502:11:00260508, для будівництва будинку площею 0.25 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 790457371215; земельну ділянку кадастровий номер 7121583500:16:001:0501, площею 0,2328 га, ОСГ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 137208171215; земельну ділянку кадастровий номер 7121583502:11:002:0033, площею 0.1016 га, ОСГ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 656558471215;

- заборонено іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірного нерухомого майна або передачі майна чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2020 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд задовольняючи заяву про забезпечення позову, виходячи із доказів наданих позивачем, не пересвідчився у тому, що між сторонами дійсно існує спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Не врахував наявність зареєстрованих, фактично діючих заборон та арештів на вказане майно, що забезпечують виключення реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

В провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Г. О., ОСОБА_6, приватний нотаріус Золотоніського нотаріального округу Черкаської області Перевертун О. Ю. про визнання права власності та витребування майна та за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Г. О. про визнання права власності на нерухоме майно.

03 березня 2018 року третя особа з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 подала до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області позовну заяву про визнання недійсними правочинів, предметом позову є договори купівлі-продажу майна, а саме: житлового будинку (без номера) по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, кадастровий номер 7121583502:11:00260508, для будівництва будинку, площею 0.25 га; земельної ділянки кадастровий номер 7121583500:16:001:0501, площею 0,2328 га, ОСГ; земельної ділянки кадастровий номер 7121583502:11:002:0033, площею 0.1016 га, ОСГ.

В цей же день 03 березня 2018 року подала заяву про забезпечення позову.

Позовна заява третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 про визнання недійсним правочинів зареєстрована за № 3046, а заява ОСОБА_4 про забезпечення позову зареєстрована в суді за № 3045. Це свідчить, що дві заяви подані в один і той же день.

16 березня 2018 року третя особа з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 подала до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області уточнену позовну вимогу про визнання права власності на нерухоме майно, предметом спору якого є майно, а саме: житловий будинок (без номера) по АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер 7121583502:11:00260508, для будівництва будинку, площею 0.25 га; земельна ділянка кадастровий номер 7121583500:16:001:0501, площею 0,2328 га, ОСГ; земельна ділянка кадастровий номер 7121583502:11:002:0033, площею 0.1016 га, ОСГ.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_4 вказувала, що звернеться до суду із позовом, в якому оспорюватиме перехід права власності на вказане майно до ОСОБА_5 , а в подальшому до ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанцій відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що вказаний спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що судом протиправно накладено арешт на майно, що не належить відповідачу, Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки положення пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України не виключає можливість накладення арешту на майно, що не належить відповідачу, якщо це питання становить предмет спору.

Крім того слід зазначити, що є безпідставними доводи касатора про те, що згідно ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року було внесено запис про обтяження на нерухоме майно, а саме арешт нерухомого майна, що належить ОСОБА_9 , а тому ухвала про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно від 05 березня 2019 року є другою ухвалою про забезпечення позову, оскільки ухвала суду першої інстанції від 05 березня 2018 року скасована постановою Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року.

Доводи, що наведені у касаційній скарзі, підлягають перевірці та з`ясуванню під час вирішення спору по суті судом. Зазначені заявником обставини впливають на вирішення судом за заявленим позовом, не встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко